4. Число комірок Nв ансамблі. Формула для визначення.
Комірки, якимвиділенозгідноописаногоалгоритмурізнівзаємнорознесенігрупиканалів, утворюютьансамблікомірок (англ. clusters). Число
коміроквансамблі (англ. number of cells per cluster), звичайнопозначається N
абоК, становитьодинзнайістотнішихпараметрівкомірковоїмережі. Число N
означає, скількирізних, взаємнорознесенихгрупканалівналежить
передбачити, щобпокритиданийпростіркомірковоїмережі. Можнапоказати,
щочисло N гексагональнихкоміроквансамбліпов’язанеізj iітаким
рівнянням:
N = і2+ j2+ і • j.
Цеусвоючергуозначає, щочисло N гексагональнихкоміроквансамблі
можеприйматитількинаступнізначення:
N = 1, З, 4, 7, 9, 12, 13, 16, 19, 21, 25. ...
Числа 1, 3, 4 неможутьбутизастосованіувипадкупередачімовиз
аналоговоюмодуляцієюзарахунокдужемалоївідстаніміжбазовими
спільноканальнимистанціями. Насьогодні, лишеєвропейськасистема GSM, із
цифровимспособомпередачітелефоннихсигналів, допускаєзастосування
ансамблівзтрьохкомірок. Американськіцифровісистеми ADC іяпонські JDC
збудованінабазіансамблів, щоутворенівідповідноізсемиізчотирьох
комірок.
Вмережі, щостворенаізквадратнихкомірок, числоКкоміроквансамблі
зв’язанез j іітакимчином:
K = i2 + j2
ЦілечислоКприймаєтакізначення:
К = 1, 2, 4, 5, 8, 9, 10, 13, 16, 17, 18, ...
Блок-схема громадської коміркової мережі.
На рисунку представлено спрощену схему коміркової мережі загального користування.
Її утворюють такі елементи:
група мобільних станцій МС (англ. Mobile Telephone-MT, Mobile Station- MS, Mobile Unit-MU);
група базових станцій БС (англ. Cell Site-CS, Base Station-BS);
група територіальних комутаційних станцій МАТС (англ. Mobile Telecommunications Switching Office - MTSO, Mobile Services Switching Centre - MSC);
радіоканали: мовні і для виклику;
кабельні лінії: телефонні і для швидкої передачі даних.
Всі базові станції розташовуються на виділеній адміністративній території коміркової мережі - MSA (англ. Mobile Service Area), яка має зв’язок із телефонною мережею загального користування - PSTN (англ. Public Switched Telephone Network). В комірковій мережі може використовуватися одна або більше територіальних МАТС. Вони з’єднані між собою виділеними лініями швидкої передачі даних або використовують існуючу телефонну мережу. Кожна територіальна МАТС з’єднана з однієї сторони з підпорядкованими їй базовими станціями, а з другої з телефонною мережею загального користування.
Локалізація рухомого абонента в комірковій мережі.
Входження абонента до мережі можна ототожнити з першим ввімкненням мобільного обладнання. На рисунку представлений алгоритм роботи системи при локалізації абонента. З моменту появи в мережі абонента з конкретним ідентифікаційним номером, його приймач мобільної станції MSx розпочинає автоматичний пошук всіх викличних каналів і вибирає той, що має найбільшу потужність сигналу. Відбувається це за допомогою простих вимірів рівня в приймачі мобільної станції. У знайденому викличному каналі передаються, через рівні проміжки часу, ідентифікаційні сигнали базової станції BSy. Мобільна станція, приймаючи ці сигнали, автоматично вмикає передавач і за допомогою каналу для оголошень, що пов’язаний із викличним, передає свій ідентифікаційний номер на базову станцію BSy, яка у свою чергу надсилає його до своєї територіальної МАТС - MSCz.
В цій МАТС номер мобільної станції порівнюється з реєстраційними номерами абонентів, для яких дана МАТС є материнською. У випадку співпадіння (англ. home mobile) до відповідного реєстру вписується номер базової станції, в зоні дії якої знаходиться абонент. Якщо ж номер абонента у реєстрі не фігурує, то разом з номером базової станції, в зоні дії якої він находиться, його номер вписуються у реєстр мандруючих гостей (англ. roamer). Після цього до материнської МАТС цього абонента, що визначається з номера його мобільної станції MSx, по каналах швидкої передачі даних пересилається інформація про його місцезнаходження. Записавши інформацію про локалізацію абонента у відповідних реєстрах його материнської територіальної МАТС, до мобільної станції MSx пересилається сигнал підтвердження. Цей сигнал по викличному каналу попадає до мобільної станції і призводить в ній вписування ідентифікаційного номера базової станції, в зоні якої він знаходиться і за допомогою якої він зв’язався із територіальною МАТС. З цього моменту мобільна станція переходить в стан очікування виклику. В такому стані мобільна станція сама може спробувати встановити телефонний зв’язок.
Цей стан триває стільки, скільки приймається ідентифікаційний сигнал від базової станції, згідно номера, що записаний в реєстрі цієї станції. Іншими словами, цей стан утримується до тих пір, поки мобільна станція знаходиться в зоні дії базової станції BSy. У випадку втрати радіосигналу у викличному каналі, що пов’язував мобільну MSx і базову BSy станції, мобільна станція знову починає шукати викличний канал із найбільшим рівнем сигналу. При цьому, знайшовши новий викличний канал і переконавшись, що прийнятий ідентифікаційний сигнал базової станції не відповідає записаному номеру в реєстрі, мобільна станція автоматично повторює всю процедуру локалізації.
