Тема 9. Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності

9.1. Мета, завдання, напрями та джерела контролю.

9.2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві.

9.3. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.

9.4. Контроль звітності.

9.1. Мета, завдання, напрями та джерела контролю

Метою контролю стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності є перевірка відповідності технології отримання і змісту облікових і звітних показників ревізованого підприємства чинними законодавчим і нормативним актами та засновницьким документом.

Завдання контролю:

• дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;

• визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків;

• оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення.

Для досягнення даної мети і вирішення наведених завдань у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями контролю:

1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

2) перевірка стану внутрішньогосподарського контролю;

3) контроль стану бухгалтерського та податкового обліку;

4) перевірка стану звітної дисципліни і достовірності звітності.

Джерела інформації для контролю:

1) статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників);

2) накази про облікову політику, положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи й матеріали з їхнього виконання, методичні розробки бухгалтерії і відділів внутрішнього контролю та інші внутрішні регламенти підприємства;

3) первинні документи, графіки документообігу, порядок проведення інвентаризацій на підприємстві;

4) регістри аналітичного, оперативного, синтетичного та подат­кового обліку;

5) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська).

9.2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві

Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві починається з обстеження стану організації облікового процесу в бухгалтерії ревізованого підприємства.

Послідовність і напрями контролю:

1. Перевіряючи облікову політику ревізованого підприємства, ревізор насамперед цікавиться наявністю наказу про облікову політику та оцінкою його змісту на відповідність чинному законодавству (перш за все ст. 8 – 10 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні») та особливостями функціонування підприємства. Застосовуючи методи порівняння та нормативно-правової перевірки, він з’ясовує, наскільки фактична методика бухгалтерського обліку, техніка його ведення та організація бухгалтерської служби відповідають положенням, зафіксованим в обліковій політиці. При цьому перевіряються такі питання:

• дотримання під час розроблення облікової політики вимог П(С)БО та інших нормативних документів;

• повнота розкриття обраних при формуванні облікової політики способів ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на оцінку показників фінансової звітності та стан звітної дисципліни загалом;

• системність організації внутрішньогосподарського контролю;

• обґрунтованість вибору підприємством форми ведення бухгалтерського обліку (журнально-ордерна, меморіально-ордерна, з використанням бухгалтерських комп’ютерних програм);

• наявність посадових інструкцій, робочого плану рахунків, затверджених графіків документообігу, порядку проведення інвентаризацій майна та зобов’язань;

• організація податкового обліку.

Окремо вивчаються методологічні питання облікової політики та ефективність їхнього застосування на підприємстві, а саме: методи оцінювання активів та зобов’язань, методи амортизації основних засобів і нематеріальних активів, методи розподілу загальновиробничих витрат, методи розрахунку резерву сумнівних боргів тощо.

Перелічені питання забезпечують основу розроблення та прийняття облікової політики на підприємстві. Недотримання її положень призводить до перекручення картини майнового та фінансового стану ревізованого підприємства і тому розглядається ревізором як неправильне ведення бухгалтер­ського обліку.

2. Перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їхнього виконання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) і в бухгалтерії, плани роботи підрозділу внутрішнього контролю, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи з удосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного фінансового контролю і плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі.

3. Перевірка планування та організації праці працівників бухгалтерії. Спочатку з’ясовується, чи існує на ревізованому підприємстві організаційний план та перелік працівників підрозділів (бухгалтерії в тому числі). Після цього ревізор вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії; перевіряє графіки документообігу і здачі звітності на своєчасність подання первинних документів та звітних форм структурними підрозділами підприємства до бухгалтерії; наявність графіків здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, а також наявність платіжних графіків, особливо розрахунків з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів.

4. Перевірка наявності нормативно-правової інформації (інструк­тивних і нормативних документів з обліку), забезпечення бухгалтерії бланками типових форм первинної документації, облікових регістрів, а також технологічними інструкціями з експлуатації при здійсненні обліку із застосуванням ПЕОМ.

5. Перевірка організації архіву облікової інформації. Наприкін­ці звітного періоду всі документи мають бути зброшуровані в пап­ки, пронумеровані, підписані та здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане службове приміщення). Під час перевірки звертається увага на наявність у бухгалтерії описів архівних справ (папок) по роках і правильність складання актів про знищення документів, щодо яких закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. Якщо архівування облікової інформації на ревізованому підприємстві здійснюється із застосуванням машинних носіїв, ревізор з’ясовує, чи організоване зберігання цієї інформації на дискетах у кількості не менш як 2 – 3 копії та чи дотримуються на підприємстві установлених термінів зберігання комп’ютерної облікової інформації. Обов’язковій перевірці підлягає наявність дозволів головного бухгалтера на кожний випадок отримання документів з архіву.

6. Перевірка використання головним бухгалтером своїх прав і виконання службових обов’язків як керівника облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. При цьому ревізор перевіряє дотримання головним бухгалтером основних положень Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Основні порушення, що виявляються працівниками державної контрольно-ревізійної служби під час перевірки організації облікової і контрольної роботи:

а) відсутність на підприємстві єдиної облікової політики;

б) відсутність в обліковій політиці окремих положень, які мають важливе значення для організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

в) помилки у визначенні ставок податків і внесків;

г) здійснення господарських операцій і наявність бухгалтерських записів, які суперечать законодавчим і нормативним документам, засновницьким та іншим документам, що регулюють діяльність підприємства;

ґ) застосування некоректних алгоритмів розрахунку основних облікових і звітних показників.