3.Вибір та обгрунтування організації безпровідного сегменту мережі

У порівнянні з традиційними провідними мережами безпровідні технології мають цілий ряд переваг. Однією з головних переваг є можливість встановлення зв'язку в будь-який час і з будь-якої точки. Широке поширення бездротових мереж в громадських місцях, таких як інтернет-кафе, дозволяє встановлювати зв'язок з мережею Інтернет, завантажувати інформацію, обмінюватися електронною поштою і файлами.

Бездротова технологія досить проста і недорога з погляду монтажу. Вартість домашніх і комерційних бездротових пристроїв продовжує знижуватися. При цьому, незважаючи на зниження вартості, швидкість передачі даних збільшується, а функціональність цих пристроїв стає більш досконалою, що забезпечує більш високу швидкість і надійність зв'язку. Бездротова технологія розширює межі мереж без обмежень, властивих кабельним з'єднанням. Вона дозволяє швидко та зручно встановлювати мережеві з'єднання постійно зростаючій кількості користувачів.

Незважаючи на гнучкість і значні переваги бездротових мереж, їм також властиві деякі обмеження і ризики.

По-перше, в технологіях бездротових локальних мереж (WLAN) використовуються неліцензійні області радіочастотного спектру. Оскільки ці області діапазону не регламентуються, в них використовується безліч різних пристроїв. Це призводить до переповнення областей спектру і перешкод від різних пристроїв. Крім того, ці частоти використовуються багатьма пристроями, наприклад, мікрохвильовими печами та бездротовими телефонами, які можуть створювати перешкоди роботі бездротових локальних мереж.

Інша проблема бездротового зв'язку - безпека. Доступ в бездротові мережі відкритий. Кожен може отримати доступ до даних, переданих в сеансі широкомовного розсилання. При цьому рівень захисту даних в бездротовій мережі також обмежений. Кожен може перехоплювати потоки даних навіть ненавмисно. Для забезпечення безпеки даних в бездротових мережах був розроблений ряд методів, таких як шифрування і аутентифікація.

Компоненти безпровідних мереж

Після вибору стандарту необхідно переконатися в тому, що всі компоненти в мережі WLAN відповідають його вимогам або, принаймні, сумісні з ним. У мережі WLAN має бути кілька обов'язкових компонентів: бездротовий клієнт або STA, точка доступу, бездротовий міст і антена.

Ідентифікатор безпровідної мережі

При побудові бездротової мережі важливо, щоб бездротові компоненти були підключені до відповідної мережі WLAN. Для цього використовується ідентифікатор набору послуг (SSID).

SSID - це ідентифікатор бездротової мережі, що представляє собою алфавітно-цифровий рядок, який сприймається з урахуванням регістру, довжиною до 32 символів. Цей ідентифікатор пересилається в заголовку всіх кадрів, переданих по мережі WLAN. Ідентифікатор SSID повідомляє бездротових пристроїв, до якої бездротової мережі WLAN вони належать і з якими пристроями вони взаємодіють.

Для забезпечення зв'язку всі бездротові пристрої в мережі WLAN повинні мати загальний ідентифікатор SSID, незалежно від типу установки мережі WLAN.

Застосовуються два основні види установки мереж WLAN: режим ad-hoc та інфраструктурний режим.

Після того як обраний стандарт бездротового зв'язку, визначена конфігурація і призначені канали, можна приступати до настройки точки доступу.

У більшості інтегрованих маршрутизаторів є функції дротового і бездротового зв'язку, і вони самі виступають в якості точки доступу в бездротовій мережі. Незалежно від того, чи використовується пристрій для підключення до провідних або бездротових вузлів, основні параметри конфігурації, такі як паролі, IP-адреси і настройки DHCP, повинні бути однаковими. Основні операції настройки, такі як зміна пароля за замовчуванням, повинні виконуватися до того, як точка доступу підключена в робочу мережу.

При роботі з безпровідними функціями інтегрованих маршрутизаторів необхідно виконати додаткові налаштування, наприклад, вибрати бездротовий режим, SSID і бездротові канали.

Більшість точок доступу для домашнього використання підтримують різні режими. Це, в основному, режими 802.11b, 802.11g і 802.11n. Хоча всі вони використовують діапазон частот 2,4 ГГц, в кожному з них застосовується своя технологія досягнення максимальної пропускної спроможності. Вибір режиму в точці доступу залежить від типу підключеного вузла. Якщо до пристрою в точці доступу підключений тільки один тип вузла, виберіть режим, що підтримує даний пристрій. Якщо підключено кілька типів вузлів, слід вибрати змішаний режим. Для кожного режиму задані певні межі підвищеного навантаження. Якщо вибрано змішаний режим, то продуктивність мережі знизиться через підвищене навантаження на підтримку декількох режимів.

Ідентифікатор SSID є відмітною ознакою кожної бездротової локальної мережі. Всі пристрої, що беруть участь в одній мережі WLAN, повинні використовувати єдиний ідентифікатор SSID. Для швидкого виявлення мережі WLAN ідентифікатор SSID розсилається всім клієнтам. Функцію розсилки SSID можна відключати. Якщо ідентифікатор SSID не видається в ефір, то його необхідно вручну налаштувати на бездротових клієнтах.

Канал для точки доступу вибирається з урахуванням прилеглих бездротових мереж. Для досягнення оптимальної пропускної здатності необхідно вибирати непересічні канали для суміжних базових наборів послуг. У більшості точок доступу передбачена можливість ручного налаштування каналу або автоматичного пошуку найменш завантажених каналів, а також пошуку каналів максимальної пропускної спроможності.

Для моєї мережі буде вибраний WLAN в інфраструктурному режимі роботи , церез те що потрібно регулювати трафік , абонентів значна кількість. Використовуватиметься розширений протокло аутентифікації. Режим wi-fi буде mixed (g,n), через те що нам потрібно забезпечити швидкість у 100 мбіт/с , а категорія g забезпечує 56 мбіт/с , а категорія n 600 мбіт/с. Режим безпеки буде встановлений на WAP2 enterprise.