Міністерство аграрної політики та продовольства України

Таврійський агротехнологічний університет

Факультет

«Агротехнологій та екології»

Кафедра «Екологія та охорона навколишнього середовища»

Методичні вказівки до

практичних робіт з радіобіології

для студентів 1 курсу за напрямком 6.090101”Агрономія”

Мелітополь – 2011

Розробники: асистент Малько С.В., к.б.н., доцент Богатирьова О.Б.

Рецензент проректор з ННР Мелітопольського інституту екології і соціальних технологій ВМУРоЛ «Україна», д.б.н., професор В.І. Лисенко.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри «Екологія та охорона навколишнього середовища», протокол № .

Розглянуто та рекомендовано до друку методичною комісією факультету «Агротехнологій та екології» , протокол № .

ЗМІСТ

	СТОР.
Вступ …………………………………………………………………..	4
Практична робота № 1 (2 години). Відомості про будову атомного ядра, причини радіоактивності хімічних елементів, типи ядерних перетворень та природу і взаємодію іонізуючого випромінювання з речовиною ………….............................................	5
Практична робота № 2 (2 години). Радіація, іонізація, радіоактивність (активність), співвідношення між активністю і масою нукліда ………………………………………………………...	15
Практична робота № 3 (2 години). Основні прилади радіаційного контролю та їх застосування…………………………..	20
Практична робота № 4 (2 години). Радіоактивний розпад ……...	27
Практична робота № 5 (2 години). Види доз іонізуючих випромінювань, одиниці їх вимірювання, порядок розрахунку і застосування ………………………………........................................	31
Практична робота № 6 (2 години). Зв’язок між потужністю дози та активністю радіонуклідів………………………………………….	38
Практична робота № 7 (2 години). Міграція радіонуклідів у біосфері………………………………………………………………...	41
Практична робота № 8 (2 години) Розрахунки міграцій радіонуклідів в та динаміки радіаційного забруднення біосистем та оточуючого середовища …………………………………………..	51
Література ……………………………………………………………..	56
Додатки ………………………………………………………………..	57

Вступ

Розвиток життя на нашій планеті завжди відбувався за наявності природного радіаційного фона. Ймовірно без радіації на Землі не було б такого розмаїття життєвих форм; особливо жваво радіаційний фон прискорював мікроеволюційні процеси на початку протобіологічної еволюції. І зараз природний радіаційний фон відіграє певну біологічну роль. Так, багато дослідників вказує на те, що життя в абсолютно стерильному від іонізуючої радіації середовищі неможливе. Проте додаткове радіаційне навантаження, яке викликано діяльністю людини (випробування ядерної зброї, аварії на атомних об’єктах тощо) обумовлює значний негативний вплив на біосистеми.

У сучасних умовах широкого застосування ядерної енергії перед фахівцями всіх категорій стоїть завдання серйозної підготовки в галузі радіаційної безпеки, зокрема радіобіології та радіоекології.

Радіобіологія – це наука про дію іонізуючих випромінювань на живі організми та їх угруповання.

Радіоекологія – це наука, яка вивчає вплив іонізуючого випромінювання на навколишнє середовище, накопичення радіоактивних речовин організмами та їх міграцію в біосфері, визначаючи способи захисту людини від шкідливих наслідків, що пов’язані з радіоактивним забрудненням різних екологічних систем

Основна мета вивчення дисциплін «Радіобіологія та радіоекологія» це оволодіння теоретичними основами про дію іонізуючих випромінювань на живі організми, формування практичних навичок з оцінки радіаційної ситуації й розробки практичних навичок з оцінки радіаційної ситуації й розробки практичних заходів щодо дії в забруднених радіонуклідами регіонах.

Використання навчальних вправ, що запропоновані у даному збірнику є засобом актуалізації пізнавальної діяльності студентів, що в значній мірі сприяє формуванню вмінь та навичок при вивченні ними радіобіології та радіоекології.

Збірник складено у відповідності з навчальними та робочими програмами з цих дисциплін з спеціальностей «екологія та охорона навколишнього середовища» і «агрономія». Особливістю цього видання є то, що кожний його розділ, окрім вправ з прикладами розв’язання, містить ще й стислий теоретичний матеріал, який безумовно стане у нагоді студентам при виконанні ними самостійній роботі.

У збірнику є кілька задач, числові значення яких не змодельовані, а взяті із реального життя. Тому студенти не тільки отримують навички у їх розв’язанні, але й знайомляться з фізичними величинами, що описують реальну радіаційну ситуацію в певних регіонах України.

Практична робота № 1 (2 години).

Тема. Відомості про будову атомного ядра, причини радіоактивності хімічних елементів, типи ядерних перетворень та природу і взаємодію іонізуючого випромінювання з речовиною.

Мета. Ознайомитися з термінологією, особливостями будови ядра атома, типами ядерних перетворень, причинами радіоактивності хімічних елементів. Знати механізми взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною. Вміти складати схеми ядерних реакцій, проводити необхідні розрахунки, оцінювати небезпеку пов’язану з проникаючою та іонізуючою здатністю різних видів іонізуючих випромінювань.

Теоретичні відомості

Будова ядра атома та причини радіоактивності хімічних елементів. Атомне ядро складається з протонів та нейтронів. Ці частки розглядаються як два різних стану елементарної ядерної частки, яка має назву – нуклон. Дуже висока щільність ядерної речовини (10¹⁴ г/см³) свідчить про дуже великі сили, які утримують нуклони у ядрі. Ці сили мають назву ядерних сил. Діють вони на дуже малих відстанях (біля 10^–13см = 1 фермі). Мається припущення, що квантами ядерних сил є π–мезони (елементарні частки з масою спокою 270 маси електрону с зарядами + 0 –). Вважається, що в ядрі відбувається постійне перетворення протон ↔ нейтрон, завдяки обміну π-мезонами між нуклонами.

Властивості ядра визначаються його складом – числом протонів та нейтронів.

Число протонів характеризує його заряд й належність атома до певного елементу. Іншою важливою характеристикою ядра є масове число ( ), яке дорівнює числу нуклонів (протонів ( )та нейтронів ( )):

Є також припущення, що протони і нейтрони незалежно один від одного заповнюють ядерні шари і підшари на зразок того, як це спостерігається для електронів у електронній оболонці атома.

В наш час відомо біля 300 стійких і понад 1400 радіоактивних ядер. Стійкість атомних ядер (за вагою) характеризується параметром Бора, тобто значенням співвідношення квадрата числа протонів до масового числа цього елемента: . Якщо співвідношення більше ніж 33, то ядро нестійке (радіоактивне). Так, елементи з порядковими номерами 84–92 ( >33) не мають жодного стабільного нукліда). Відомо також, що ядра з числом нейтронів або протонів, що дорівнюють 2, 8, 14, 20, 28, 50, 82 і числом нейтронів 126, 152 мають суттєві відмінності від інших. Є припущення що ці магічні числа нуклонів відповідають завершеним шарам і підшарам. Магічними ядра можуть бути як за числом протонів так і за числом нейтронів, або – двічі магічними. Так до двічі магічних належать: тощо.

Нукліди (ізотопи) – ядра однакові за числом протонів.

Ізотони – ядра однакові за числом нейтронів.

Ізобари – ядра однакові за числом нуклонів.

Маса ядра завжди менша за масу протонів і нейтронів, що його утворили. Різність між цими величинами називають дефектом маси, який відповідає енергії, яка виділяється при утворенні ядра із вільних нуклонів і може бути обчислена по формулі Ейнштейна:

с² дуже велике число ( ), тому це вказує на дуже велику енергію яка схована у незначній масі. Тому ядерні реакції перебігають зі зміною маси. Отже, стійкість атомних ядер і енергію зв’язку нуклонів у ядрі характеризує дефект маси.

Нестабільність ядра може бути викликана, як і надмірною масою, так і порушенням співвідношення між протонами і нейтронами. В легких ядрах повинно бути приблизно порівну протонів і нейтронів.

Існують такі типи ядерних перетворень, або види радіоактивного розпаду: α-розпад, β-розпад (електронний, позитронний, електронний захват), внутрішня конверсія, поділ та злиття ядер. При усіх типах радіоактивних перетворень виконуються закони збереження енергії, імпульсу, моменту кількості руху, електричного, баріонного і лептонного зарядів. Однак, при β-розпаді порушується закон збереження парності.

Типи ядерних перетворень.

α-розпад характерний для важких ядер, супроводжується викидом з ядра нестійкого елемента α-частинки, яка являє собою ядро атома гелію. При цьому воно втрачає 2 протони й 2 нейтрони і перетворюється в інше ядро, заряд якого менше на 2, а масове число – на 4. Отже, при такому розпаді, відповідно із правилом зміщення, сформульованим Фаянсом і Содді (1913 p.), створений дочірній елемент зміщується вліво відносно материнського на 2 клітинки таблиці Менделєєва. Наприклад:

Кінетична енергія α-часток, які викидаються α-радіоактивним ядром мають чітко визначене значення У більшості α-радіоактивних ядер вона коливається у межах 4-9 Мев. Періоди напіврозпаду, у них навпаки, змінюються достатню сильно: від 10^-7с до 2×10¹⁷ років.

Проходячи через шар речовини α-частки випробовують непружну взаємодію, здебільшого з зовнішніми електронами атомів. При цьому електричне поле α-часток прискорює ці електрони, долаючи кулонівську взаємодію з ядрами атомів, що у кінцевому рахунку призводить до іонізації.

Наприкінці пробігу енергія α-часток зменшується настільки, що вона нездатна викликати іонізацію і приєднавши 2 електрони, вона перетворюється в атом гелію. Масивні та з двійним зарядом α-частки володіють великою іонізуючою, але малою проникаючою здатністю. Вони швидко витрачають свою велику первинну енергію на чисельні акти іонізації. Тому пробіг α-часток дуже малий. Навіть у повітрі (нормальні умови) він не перевищує 11 см. У більш щільному середовищі пробіг α-часток ще менший. Наприклад, у м’яких тканинах людини він вимірюється мікронами; α-частка повністю затримується навіть листком звичайного паперу. Повна іонізація α-часток складає кілька сотень тисяч пар іонів. Якщо на один акт іонізації необхідно витратити десь 35 еВ (електронвольт¹) енергії, то α-частка з енергією 7 Мев утворює 2×10⁵ пар іонів. Чим більше енергія α-часток, тим більше її пробіг і більше іонізація. Пробіг α-часток є практично прямолінійним. Це пояснюється тим, що велика маса α-частки перешкоджає її відхиленню під впливом кулонівських сил атомів.

β-розпад буває 3 типів: електронний, позитронний та електронне захоплення.

Якщо в ядрі є надлишок нейтронів («нейтронне перевантаження ядра»), то відбувається електронний (β) розпад, при якому один із нейтронів перетворюється в протон, а з ядра вилітає електрон і антинейтрино. При цьому розпаді заряд ядра і номер збільшується на одиницю, а дочірній елемент здвигнутий в таблиці Менделєєва на один номер вправо від материнського, а масове число залишається без зміни. Наприклад:

Якщо в ядрі є надлишок протонів, відбувається позитронний β+ розпад. При цьому ядро викидає позитрон і нейтрино, а один із протонів перетворюється в нейтрон. Заряд ядра і атомний номер зменшуються на 1 і дочірній елемент зміщується на 1 номер вліво від материнського елементу в таблиці Менделєєва. Масове число залишається без змін. Наприклад:

Позитрон, що вилетів з ядра, зриває з оболонки атома «зайвий» електрон, або взаємодіє з вільним електроном, утворюючи пару «позитрон-електрон», яка миттєво перетворюється в 2 γ–кванти з енергією, еквівалентною масі цих частинок. Процес перетворення пари в 2 γ–кванти отримав назву анігіляції (знищення), а виникаюче електромагнітне випромінювання (анігіляційне). В даному випадку відбувається перетворення одної форми матерії – частинок речовини, в іншу форму – γ-фотони. Таким чином, при позитронному розпаді в кінцевому результаті за межі материнського атому вилітають не частинки, а два γ-кванта, кожний з яких має енергію 0,511 МеВ, що дорівнює енергетичному еквіваленту маси спокою частинок – позитрону та електрону.

Перетворення ядра може здійснюватись і шляхом електронного захоплення, коли один із протонів ядра захоплює електрон з одної із оболонок атома, частіше всього К-шару і рідше L-шару. Такий процес називають електронним К- або L-захватом. Порядковий номер нового ядра стає на одиницю меншим, при цьому дочірній елемент в періодичній таблиці Д.І. Менделєєва зміщується на 1 клітинку вліво від материнського. Наприклад:

_{При взаємодії β-частинок з речовиною їм притаманні такі властивості:}

_{а) в електричних і магнітних полях β-частки відхиляються сильніше ніж α-частки;}

_{б) сильно розсіюються речовиною;}

_{в) іонізуюча здатність β-часток у сотні раз менша ніж α-часток, тому їх пробіг більше: в газах – десятки метрів; в металах – кілька міліметрів; в біологічних тканинах – до 15 мм. При гальмуванні β-часток у речовині енергія звільняється у вигляді гальмівного та характеристичного} випромінювання.

Слід зазначити, що у зв’язку з розсіяним типом іонізації, повного захисту при роботі з джерелами β-випромінювання не існує. При зовнішньому впливі великої кількості β-частинок можуть виникати β-опіки шкіри та листя рослин, пошкодження кришталика ока. Особливо небезпечними стають вони при надходженні всередину організму.

Внутрішня конверсія. Суть внутрішньої конверсії полягає в тому, що ядро передає енергію збудження одному із електронів внутрішніх шарів (К, L, М) в результаті чого він виривається за межі атома. Такі електрони отримали назву електронів внутрішньої конверсії. Якщо енергія збудження перебільшує 1,022 МеВ, то перехід ядра в нормальний стан може супроводжуватись випромінюванням пари «електрон-позитрон» з наступною їх анігіляцією. Після конверсії в електронній оболонці атома з’являється «вакантне місце вирваного електрона». Потім один із електронів з більш віддалених шарів і з більш високою енергією здійснює квантовий перехід на «вакантне» місце з виділенням характеристичного рентгенівського випромінювання.

Поділ ядер характерний для важких ядер. Цей процес відбувається наступним чином. Спочатку ядро поділяється навпіл, а потім ці частки з великою швидкістю розлітаються у різні боки. Маси цих часток ядра дорівнюють нуклідам середньої частини періодичної системи (32–64). Продукти ділення мають надлишок нейтронів і звільняються від них завдяки β-перетворення. При поділі ядер виділяється також 2–3 вільних нейтрони. Наприклад:

(таку реакцію спостерігав Фермі зі своїми колегами). Цією реакцією можна керувати, видаляючи надлишок нейтронів з активної зони (реактори АЄС, атомоходів, тощо). Некерована реакція поділу відбувається при ядерних вибухах (атомна бомба).

Термоядерний синтез (злиття ядер). Важливим типом ядерних реакцій є термоядерні реакції. Прикладом є реакція яка відбувається на Сонці:

,

та реакції, що перебігають при вибуху термоядерної (водневої) бомби:

Реакція запускається вибухом ядерного детонатору. Кількість енергії вибуху цієї бомби перевищує енергетичний еквівалент тижневого видобутку електрики у світі.

Ядерні реакції супроводжуються колосальним енергоутворенням. Зокрема, викидом ядер (α-випромінювання), електронів і позитронів (β-випромінювання), нейтронів, протонів, електромагнітного випромінювання (γ-випромінювання, рентгенівське тощо).

Природа, та взаємодія з речовиною α-випромінювання та, β-випромінювання висвітлювались вище при обговоренні типів ядерних перетворень.

Нейтронне випромінювання – це потік нейтронів. Нейтрони стійкі тільки у складі стабільних атомних ядер. Вільний нейтрон – нестабільна частинка, яка розпадається на протон, β-частинку та антинейтрино; середній час життя нейтрона становить 12,5 хв.

В речовині вільні нейтрони існують дуже короткий час (в щільних речовинах – одиниці-сотні мікросекунд) внаслідок їх сильного поглинання ядрами. Вільні нейтрони виникають в природі або утворюються в лабораторних умовах тільки в результаті ядерних реакцій. Взаємодіючи з ядрами, нейтрони можуть:

а) розсіюватись на ядрах інших елементів (пружне та непружне розсіювання);

б) викликати реакції поділу важких ядер;

в) поглинатися ядрами (радіаційне захоплення або реакція активації), що призводить до утворення радіоактивних ізотопів.

При пружному розсіюванні на ядрах вуглецю, азоту, кисню та інших елементів, які входять до складу біологічної тканини, нейтрони втрачають приблизно 10 – 15 % енергії, тоді як при зіткненні з ядрами водню, які мають практично однакові з нейтронами маси, енергія нейтронів зменшується в 2 рази, передаючись протону віддачі. В результаті такої взаємодії утворюються сильно іонізовані протони, а енергія нейтронів зменшується. Розрізняють такі енергетичні групи нейтронів:

а) над швидкі – з енергією понад 20 МеВ;

б) швидкі – з енергією від 200 кеВ до 20 Ме;

в) проміжні – з енергією, що не перевищує 200 кеВ;

г) надтеплові – з енергією 0,1- 0,03 еВ;

д) теплові – з енергією близько 0,025 еВ.

Передача енергії нейтронів опромінюваній речовині відбувається безпосередньо через утворені ними вторинні частинки, в основному це ядра віддачі, протони, β-частинки. Таким чином, кінцевий біологічний ефект взаємодії нейтронів з речовиною, пов’язаний з іонізацією, котру викликають ці частинки.

Тип взаємодії нейтронів з атомними ядрами залежить від хімічного складу опромінюваної речовини (від співвідношення у ній атомів різних хімічних елементів), а також від енергії нейтронів. Відносна біологічна ефективність (ВБЕ) нейтронів коливається в залежності від енергії. Якщо енергія нейтронів невідома, то при розрахунках використовують максимальне значення цього показника, тобто 10 (див. табл. 4.2).

Вільні протони складають основну частину первинної компоненти космічних променів. В ядрах атомів при певних умовах протон може перетворюватись у нейтрон і навпаки. При взаємодії нейтронів з речовиною малої питомої маси виникають протони віддачі, які виходять з ядра і викликають іонізацію та збудження атомів. Лінійна передача енергії² (ЛПЕ) протонів віддачі у воді близька до ЛПЕ α-частинок і становить 143 кеВ/мкм. Вони взаємодіють з речовиною подібно α-частинкам.

Гамма-випромінювання – це потік фотонів (квантів) електромагнітного випромінювання з енергією вище 100 кеВ. Енергія γ-квантів, що випускаються ядрами після α-розпаду, звичайно не перевищує 5 МеВ, після електронного розпаду – 2,0-2,5 МеВ. При анігіляції античастинок вона складає 0,511 МеВ. В середньому енергія γ-випромінення різних радіоактивних елементів коливається в діапазоні 0,1-3 МеВ і рідко досягає 10 МеВ. γ-кванти з енергією до 1 МеВ утворюють випромінювання, яке назвали м’яким, а з енергією більше 1 МеВ – жорстким випромінюванням. γ-кванти, за рідким винятком, утворюють лінійчатий спектр випромінювання, постійний для кожного елемента. Моноенергетичний спектр випромінювання мають тільки деякі γ-випромінюючі ізотопи (¹³⁷Cs, ⁵²Mn, ¹⁴¹La та інші), тому звичайно вказують їх середню енергію (Е).

Гамма-кванти, не маючи заряду і маси спокою, викликають слабку іонізуючу дію, утворюючи 2-6 пар іонів на 1 см пробігу в повітрі. В залежності від величини енергії при взаємодії в речовиною вони можуть викликати такі ефекти:

а) фотоелектричне поглинання – вибивання електронів з електронної оболонки атома з передачею їм всієї своєї енергії;

б) комптон-ефект – вибивання електронів із зовнішньої електронної оболонки атома з передачею їм частини своєї енергії та зміною напрямку руху фотона-розсіювання;

в) утворення пар-перетворення під дією сильного електричного поля ядра атома в пару «електрон-позитрон» з наступною анігіляцією³.

Вид взаємодії γ-квантів з речовиною визначається атомним номером опромінюваної речовини та величиною їх енергії. При всіх трьох видах взаємодії γ-кванта з речовиною утворюються швидкі вторинні електрони, які й викликають основну іонізацію атомів середовища.

В зв’язку з тим, що імовірність зустрічі γ-квантів з електронами атома мала, вони мають великі проникаючі властивості. В повітрі γ-кванти проходять шлях у сотні метрів, в деревині – до 25 см, у свинці – до 5 см, в бетоні – до 10 см, у воді – десятки метрів, а живі організми вони пронизують наскрізь, являючи для них значну загрозу як джерело зовнішнього опромінення. ЛПЕ у воді γ-квантів з енергією 1,3 МеВ дорівнює 0,3 кеВ/мкм, а при енергії 0,25 МеВ вона становить 2 кеВ/мкм.

Як джерела γ-квантів в біологічних дослідженнях використовують ⁶⁰Со, ¹²⁵1,¹²⁹І, ¹¹¹І, ¹³⁷Cs та інші.

Рентгенівське випромінювання – це електромагнітне випромінювання, що складається з гальмівного та характеристичного випромінювань, діапазон енергій котрих коливається в межах 0,12–200,0 кеВ, що відповідає довжинам хвиль 50–0,01 нм. У спектрі електромагнітних хвиль вони межують з ультрафіолетовими променями, довжина яких складає 50-2000 нм.

Гальмівне випромінювання – це фотонне випромінювання з безперервним спектром, що виникає при зменшенні кінетичної енергії заряджених частинок (електрони з енергією більше 15 кеВ) внаслідок їх гальмування в полі ядра атома важких елементів. Основними джерелами рентгенівського випромінювання є рентгенівські апарати, котрі широко використовуються для проведення експериментів з рослинами та тваринами, а також у рентгенодіагностиці та радіаційній терапії. В рентгенівських апаратах є можливість регулювати енергію гальмівного випромінювання, яка залежить від напруги на аноді рентгенівської трубки, та інтенсивність випромінювання, що залежить від сили струму на катоді.

Джерелами гальмівного випромінювання можуть бути деякі радіоактивні ізотопи (радіонукліди), β-частинки яких при гальмуванні їх в полі ядер атомів важких елементів перетворюються в імпульси гальмівного випромінювання, енергія яких дорівнює енергії β-частинок. Інтенсивність такого випромінювання значно нижча, ніж в рентгенівських апаратах.

Характеристичне випромінювання – це фотонне випромінювання з дискретним спектром, яке виникає при зміні енергетичного стану електронів атомів під впливом швидких електронів та β-частинок.

Поглинання енергії швидкого електрона електронними оболонками атома вольфраму чи молібдену, з яких виготовлений анод рентгенівської трубки, призводить до вибивання одного з електронів його внутрішніх шарів за межі атома. При цьому відбувається іонізація атома. На місце електрона, вибитого з внутрішнього шару, негайно переходить електрон з більш віддалених від ядра шарів. Цей перехід супроводжується випромінюванням цілого ряду фотонів з різними значеннями енергії, характерними для кожного конкретного атому. Енергія цих фотонів може знаходитись у видимому спектрі, ультрафіолетовому та інфрачервоному спектрах в залежності від енергії частинок та порядкового номеру елемента. Тому даний вид випромінювання називається характеристичним.

Завдання для практичної роботи

1. Користуючись параметром Бора, визначити які з наведених нуклідів є радіоактивними: .

2. Визначте число протонів та нейтронів у наступних нуклідах: .

3. Приведіть приклади нуклідів ізотонів та ізобарів.

4. Який тип ядерних перетворень описує дана схема: ? Наведіть приклади, склавши відповідні схеми ядерних перетворень.

5. Який тип ядерних перетворень описує дана схема: ? Наведіть приклади, склавши відповідні схеми ядерних перетворень.

6. Який тип ядерних перетворень описує дана схема: ? Наведіть приклади, склавши відповідні схеми ядерних перетворень.

7. Який тип ядерних перетворень описує дана схема: ? Наведіть приклади, склавши відповідні схеми ядерних перетворень.

8. Яка ядерна реакція перебігає у реакторах атомних електростанцій, як можна керувати швидкістю цієї реакції? Приведіть схему цієї реакції.

9. Яка ядерна реакція відбувається на сонці? Чи можливо цю реакцію провести у земних умовах? Відповідь обґрунтуйте схемами відповідних реакцій.

10. Які нукліди утворюються при нижче приведеному перетворенні:

.

Відповідь обґрунтуйте схемами відповідних реакцій.

11. Виходячи з ряду радіоактивних розпадів (додаток 7) складіть відповідні схеми ядерних реакцій.

12. Виходячи з ряду радіоактивних розпадів (додаток 8) складіть відповідні схеми ядерних реакцій.

13. Розташуйте за зростанням іонізуючої здатності наступні види іонізуючого випромінювання: рентгенівське, нейтронне, β-, γ-, α-випромінювання.

14. Розташуйте за зростанням проникаючої здатності наступні види іонізуючого випромінювання: рентгенівське, нейтронне, β-, γ-, α-випромінювання.

Практична робота № 2.

Тема. Радіація, іонізація, радіоактивність (активність), співвідношення між активністю і масою нукліда

Мета. Ознайомитися з термінологією. Знати про одиниці вимірювання активності, період напіврозпаду. Вміти проводити необхідні попередні розрахунки та розв’язувати типові задачі.