Методичні рекомендації студентам до виконання лабораторних робіт з курсу «Основи паблік рілейшнз»
Мета проведення цих занять полягає у тому, щоб:
- закріпити навчальний матеріал, повідомлений у процесі лекційних занять;
- на практиці опанувати технологіями проведення соціологічних і психологічних досліджень паблік рілейшнз;
- сформувати свій погляд на проблеми, досліджувані в межах курсу.
Крім того, ці заняття призначені для проведення поточного контролю успішності студента.
Звіти про лабораторні роботи здаються студентом у друкованому вигляді.
Підготовка до лабораторних занять: необхідно уважно вивчити плани лабораторних занять (див. нижче).
Завдання носять творчий характер і необхідні для розвитку інтелекту студента, його вміння оригінально мислити й реалізовувати теоретичні знання на практиці. Разом з тим виконання лабораторної роботи повинне базуватися на знаннях, отриманих при читанні лекцій, наукової й навчальної літератури.
Лабораторне заняття № 1.
Тема. Управління PR-діяльністю. Процедурні технології
Теоретичний мінімум
Керування PR-процесом складається з наступних кроків (RАСЕ): дослідження; планування й програмування; дія й комунікації; оцінка.
RАСЕ – формула, що описує методологію й механізм організації РR-кампанії. R (research) – дослідження: визначення, уточнення проблеми, постановка завдання; А (асtion) – дія: стратегічний аналіз, розробка пропозиції, розробка й твердження програми й кошторису; З (communication) – спілкування, здійснення програми інформаційно-комунікативними засобами; Е (еvaluation) – оцінка програми, визначення результатів і внесення корективів у програму.
П. Грін бачить керування РR як наступну серію елементів:
загальний погляд;
наміри й мета;
цільові аудиторії;
ключові повідомлення;
стратегія;
тактика/діяльність;
графік;
витрати;
контроль.
Фахівець із РR повинен володіти різноманітними методами соціологічних досліджень, такими як анкетне опитування («Fасе-Tо-Fасе», телефонне опитування, Інтернет-опитування), експертне інтерв’ю, глибинне інтерв’ю, фокус-група, вибіркове спостереження, контент-аналіз, домашній тест, статистичний аналіз, вільний пошук і пошук у мережі Інтернет.
Анкета – це використовуваний у дослідженні інструмент, що складається з переліку спеціальним чином підібраних і сформульованих питань, які задаються респондентам для збору стосовної до даної теми первинної інформації.
Інтерв’ю глибинне – опитування респондента, проведене у формі бесіди за питаннями, що цікавлять. Інтерв’юер має путівник (гайд), де викладені головні теми й питання, яких він повинен торкнутися в ході бесіди.
Контент-аналіз – поєднує в собі риси якісних досліджень (значеннєвий аналіз тексту) і кількісних досліджень (статистичний аналіз тексту). Контент-аналіз з обраної теми дозволяє одержати відповіді на багато питань, пов’язаних з дослідженням тексту як частини процесу комунікації: хто говорить? що говорить? як? кому? с якою метою? з яким результатом?
Опитування «Fасе-Tо-Fасе» – це опитування, коли інтерв’юер одержує відповіді на запитання анкети в процесі безпосереднього особистого контакту з респондентом.
Фокус-група – метод досліджень – групова бесіда, що проходить у формі дискусії й спрямована на одержання від її учасників «суб’єктивної інформації» зі сприйняття ними різних об’єктів: конкретних товарів і послуг і мотивації їх покупок, іміджу торговельної марки, повідомлень засобів масової інформації, реклами і т.д.
Wеb-пошук («wеb-sеагch») – вид вільного пошуку за допомогою мережі Інтернет.
Основними особливостями організації роботи РR-служби є прямий зв’язок з керівництвом і наявність великої кількості виконавців, які займаються технічною роботою: складанням списку преси для поширення матеріалів, здійсненням моніторингу преси, підрахунком оцінки рейтингу, створенням і заповненням інформаційних файлів, добором повної довідкової бібліотеки, важливими контактами, інформаційними каналами, організацією подій, підготовкою до публікації й тиражуванню будь-яких матеріалів. Крім того, РR-служба займається організацією трендів на дослідження, розробкою програм по суспільній думці, вибором РR-агентств для спільної роботи, взаємодією зі ЗМІ, організацією презентацій, внутрішньофірмовим РR.
РR-фірми формуються за функціональними, територіально-галузевими ознаками або за сферою діяльності. У великих фірмах може існувати власний відділ реклами. Багато РR-агентств, крім штату співробітників, мають позаштатних співробітників. Важливу роль у РR-агентствах відіграє креативний директор, який займається пошуком творчих ідей.
Ассоunt-Mаnаgеr (еккаунт-менеджер) – менеджер рекламного або РR-агентства, що веде один або кілька проектів і в процесі роботи безпосередньо взаємодіє із замовником.
Артдиректор – фахівець, співробітник або керівник художнього відділу рекламного агентства. Може сам безпосередньо працювати над створенням ескізів і оригінал-макетів рекламних повідомлень, а також купувати чужу рекламну продукцію для використання в рекламі. У РR-агентствах схожими функціями в області зв’язків із громадськістю наділений креативний директор.
Копірайтер (сорywriter) – автор, що придумує рекламну й РR-стратегію й основну тему реклами або РR-повідомлення, включаючи всі їх текстуальні складові – сценарій, слоган, message, підписи до плакатів і заголовки, іноді знаки-образи.
Креативний директор – звільнений від рутинної роботи фахівець, у завдання якого входить продукування творчих ідей, а також загальне керівництво творчим або інформаційно-аналітичним відділом. Часто головним кріейтором є керівник фірми або його заступник.
Для обчислення ефективності РR-кампаній використовують такі показники, як:
процентна зміна стурбованості;
ріст числа отриманих запитів;
скорочення числа одержуваних скарг;
частота згадування в пресі;
опитування експертів;
поліпшення позиції компанії на ринку стосовно конкурентів;
час, витрачений на досягнення певних позицій на ринку;
коефіцієнт еквівалента рекламних витрат.
Фасилітація – це пропозиція різноманітних процедур, ігрових ситуацій, у процесі яких учасники роблять певні висновки. Розрізняють базову фасилітацію, коли процесом керує фасилітатор, пропонуючи групі найбільш ефективні прийоми роботи, що й розвиває фасилітацію, коли члени групи самі ведуть процес обговорення й прийняття рішень, а фасилітатор лише коректує його.
Одним із завдань фасилітації є підвищення групової ефективності. Модель групової ефективності А. Чумікова складається із групового процесу (форми й способи впливу усередині групи), групової структури (мети, завдання, оптимальне число учасників, розподіл ролей, час, групові норми й культура) і організаційного контексту (місія, організаційна культура, винагорода, зворотний зв’язок, тренінги, ресурси, розміщення). Робота фасилітатора складається з декількох етапів:
визначення проблеми;
виявлення причини;
установлення критеріїв роботи;
генерування альтернативних розв’язків;
оцінка розв’язків;
вибір кращого;
вироблення плану;
здійснення дій;
оцінка результатів.
Одним зі способів генерації ідей стає мозкова атака (мозковий штурм), правильна організація якої припускає наступні дії. До атаки визначають мету, запрошують експерта, обмежують число учасників, змінюють обстановку, створюють неформальну атмосферу. Під час мозкової атаки саджають учасників у коло, роздають матеріали, заохочують генерування ідей, здійснюють модерацію й візуалізацію даних. Після атаки зменшують число ідей, формують рейтинг, що залишилися й деталізують кожну ідею.
Для досягнення цілей фасилітації часто використовуються ігрові методи. Залежно від ситуації застосування ігрові методи можна розділити на три групи (мал. 1).
Розігріваючі ігри: до них відносяться перші три гри, представлені нижче. Вони спрямовані на залучення групи/колективу в ігрову ситуацію, яка, у свою чергу, поліпшує комунікацію й допомагає розкріпаченню колективу.
Базова група ігор використовується для аналітики, формулювання висновків і рекомендацій на майбутнє.
Підтримуючі ігри допомагають психологічно й фізично відпочити, спрямовані на закріплення більш важливих і раніше вивчених проблем.
Характерні риси ігор: відкритість, інноваційність, рефлексивність, самопрограмованість, використання ефекту «синергії», одержуваної в результаті застосування технологій групової роботи.
Рис. 1. Класифікація ігор
Теми виступів (доповідей), рефератів.
Програмний підхід у керуванні РR-діяльністю.
Якісні й кількісні методи соціологічних досліджень.
Методи й способи оцінки в управлінні РR-діяльністю.
Оцінка ефективності РR-діяльності.
Фасилітація великих зборів.
Фасилітація з експертними групами.
Використання фасилітації з метою підвищення ефективності промислових підприємств.
Питання для обговорення.
У чому сутність програмного підходу до РR-діяльності?
Опишіть структуру РR-відділу. Чим вона визначається?
Які методи дослідження використовуються в РR?
Перерахуйтее функції РR-служби у фірмі.
Кого в РR-агентстві називають креативним директором?
Чому оцінити ефективність РR-кампанії дуже складно? Які існують крайні точки зору на оцінку ефективності?
За якими результатами можна оцінити ефективність РR-кампанії?
У чому суть методики ЕАV?
Які методи виміру ефективності РR-кампанії Ви знаєте?
Чи потрібна чи фасилітація? Чому?
Чи обов’язково точно дотримуватися етапів фасилітаторської роботи?
Що є результатом фасилітації?
У чому полягає суть методу «мозкова атака»? Які його результати?
Які завдання в консультанта при роботі із групою?
Практичні завдання.
Вправа «Процедура знайомства».
Мета: відпрацювати навички комунікації в ситуації знайомства з різними аудиторіями.
Цю вправу найкраще використовувати на першому занятті. Викладач представляється сам і пропонує іншим представитися одним з наступних способів.
Чисто офіційно («Представтеся, будь ласка»).
Пропонується обіграти свої П. І. П., зовнішність і відмінності.
Метод автопрезентації (тонкі, але правдиві лестощі).
Представитися й сказати, що ви прагнете зробити хорошого для семінару або після нього.
Представитися й сказати про себе те, чого не знають інші (звичайно на корпоративних тренінгах).
Прохання представити викладача (спрямованість на позиціонування).
Представлення співрозмовника через успішні області діяльності (інтерв’ю з іншими).
Три причини, через які співрозмовник прийшов на цей семінар. (Мета: задати якнайбільше питань).
Представлення через життєвий девіз або кредо.
Розповідь про якийсь свій секрет.
Скарбничка. Які особисті якості ви покладете в скарбничку нашої спільної роботи (можна навіть записати на аркушах паперу або запам’ятати для того, щоб використовувати надалі)?
30-секундний speech.
Після представлення обговорюються найбільш способи найкращих презентацій й варіанти їх використання для різних аудиторій.
Практичне завдання «Вибір напрямів РR-діяльності».
Розробіть варіанти напрямів діяльності по зв’язках із громадськістю, найбільш важливі для наступних організацій:
великого магазину роздрібної торгівлі;
інвестиційної компанії;
комерційного банку;
рекламного агентства;
регіонального журналу;
автомобільного дилера.
Практичне завдання «Функції працівників служби по зв’язках із громадськістю».
Ознайомтеся з основними функціями, які виконують працівники РR-служби. Порівняєте функції керівника, фахівця й секретаря РR-служби. Що в них загального і які відмінності? Результати представте у вигляді таблиці.
Таблиця 1.
-
Критерій порівняння
Керівник
Фахівець
Секретар
1. ...
2. ...
Функції керівника РR-служби (Френк Джефкінс)
Підтримувати правильний імідж організації, її політики, продуктів, послуг і персоналу.
Відслідковувати громадську думку й доводити її до керівництва.
3. Пропонувати керівникам допомогу в питаннях комунікації.
4. Інформувати громадськість про політика, діяльність, продукти, послуги і персонал, для того щоб досягти максимального знання й розуміння їх аудиторією.
Функції фахівця зі зв’язків із громадськістю (Г. Почепцов)
Веде плановану й постійну роботу як частину менеджменту.
Установлює й підтримує двосторонні відносини між організацією й громадськістю.
Веде моніторинг свідомості, думок, відносин і поведінки як усередині, так і поза організацією.
Аналізує вплив політики, процедур і дій на громадськість.
Модифікує елементи політики, процедури й дії, коли вони входять у конфлікт з інтересами громадськості й життям організацій.
Консультує введення нових прийомів політики, процедур і дій, які взаємозалежні від організацій і громадськості.
Здійснює спеціальні зміни в думках, відносинах і поведінці усередині й поза організацією. Впливає на нові й/або існуючі відносини між організацією й громадськістю.
Функції секретаря у PR-відділі.
Складання списків (преси, запрошених, зацікавлених осіб та ін.) для поширення матеріалів.
Здійснення моніторингу преси, складання рейтингів.
Створення й заповнення інформаційних файлів.
Добір повної довідкової бібліотеки за групами інтересів, важливими контактами, інформаційними каналами.
Організаційний супровід подій: складання списку запрошених, зустріч, проводи, нагородження, одарювання і т.д.
6. Підготовка до публікації й тиражування будь-яких матеріалів: від візиток до звітів.
7. Установлення внутрішніх каналів комунікації для визначення цілей РR, для підготовки всіх акцій і прес-релізів.
8. Контроль відповідності витрат запланованим витратам.
Ділова гра «Створення РR-служби».
а) Студенти розподіляються у групи по 5-6 чол.
б) Група вибирає варіант РR-структури: відділ у фірмі або корпорації, невелике приватне РR-агентство, велика РR-компанія й ін.
в) Опис функцій і розробка оргструктури.
г) Виступ і захист свого проекту: доповідь, питання на уточнення, дискусія, побажання, рекомендації.
д) Підведення підсумків. Оцінка кожного виступу. Що сподобалося, не сподобалося? Вибір кращої презентації.
Конкретна ситуація «Повернемо «Ломо-Компакт» на Батьківщину!»
Цей РR-проект був розроблений і реалізований відділом суспільних зв’язків ВАТ «ЛОМО» (Ленінградське оптико-механічне об’єднання) у 2000 р. Він посів перше місце в конкурсі на одержання премії в галузі зв’язків із громадськістю «Ргоба-2000» у номінації «Кращий РR-проект року» і одержав спеціальний диплом «За РR-кампанію на захист інтересів вітчизняних виробників» на «Срібному лучнику» – національної премії в області розвитку зв’язків із громадськістю. Але найважливіше – його оцінили ті, для кого «Ломо-Компакт» давно вже став більшим, ніж просто фотоапарат. Сьогодні назва цього фотоапарата міцно асоціюється з ломографією – новим видом фотомистецтва й навіть способом життя, що здобувають усе більше й більше шанувальників в усьому світі.
Нове слово на букву «Л».
Ломографія як новий напрям у фотомистецтві з’явилася кілька років назад завдяки фотоапарату «Ломо-Компакт» і щасливому випадку. У1992 р. два австрійські студенти Віденської академії мистецтв Маттіас Фігль і Вольфганг Странцінгер відпочивали в Празі. Маттиіас усього за $12 купив на складі магазинчика фототоварів компактний і дивно простий і зручний у використанні фотоапарат «Ломо-Компакт». Друзі об’їздили з ним усю Прагу, знімаючи все підряд, не дивлячись в об’єктив. Потім, повернувшись у Відень, продовжили бавитися з камерою на даху студентського гуртожитку. Віддрукувавши світлини й виклавши з них панно, друзі були вражені результатом: на знімках предмети і явища виглядали таємниче й значно. Так і народилася ломографія, що стала за кілька років справжнім культурним явищем – не тільки новим видом фотомистецтва, але й філософією, і особливим стилем життя.
Як говорять самі винахідники ломографії Маттіас Фігль і Вольфганг Странцінгер, тепер уже сопрезиденти Міжнародного ломографічного товариства (МЛТ), вони винайшли саме демократичне мистецтво. У ньому може блиснути буквально кожний: і п’ятирічна дитина, і людина самого похилого віку. Щоб одержати шедевр ломографиії, не потрібно довго вчитися у фотостудіях, мати дорогу фото- і світло апаратуру, вивчати мистецтво композиції й роботи зі світлом. Усе, що потрібно, – це бути розкутим і не замислюючись «клацати» без перерви все, що попадеться під руку. «Піймай момент і тисни на кнопку» – от девіз ломографів. Життя саме є кращим художником. Тому твоє завдання побачити його яскраві, неповторні миті й встигнути натиснути на кнопку фотоапарата. Не треба дивитися у видошукач. Сконцентруйся на своїй «жертві», скинь руку з «компактом» і ... удачі тобі!
Ломографи віддають себе на волю випадку й перетворюють кожний знімок у пригоду. І слово «LОМО» вони розшифровують по-своєму – Love & Моtiоn – любов і рух. Для них, крім усього іншого, фотоапарат – це засіб спілкування людей (любов до людей і самого життя) і привід для нескінченних подорожей, символ спраги нескінченного руху (постійний рух і пошук прекрасного).
«ЛОМО» крокує по Європі».
Сьогодні ломографічне суспільство нараховує близько 100 тис. людей більш ніж у 60 містах світу. Сотні статей у провідних закордонних виданнях, десятки телесюжетів про ломографію, ломографів і про самий ЛОМО підняли за рубежем справжній бум, перетворили фотоапарат «Ломо-Компакт» у предмет культу й поклоніння. Туристичні фірми організують спеціальні маршрути «У Петербург – на батьківщину «Ломо-Компакта». Випускається фотоплівка з емблемою ломографічного суспільства, австрійські винороби створюють пробну партію «Чудового Ломо-Провина», на ЛОМО приходять листи з різних країн із проханням вислати фотоапарат. Такі ж прохання приходять від приїжджаючих на фірму журналістів і бізнесменів. Атрибутами свого іміджу зробили ломографію музиканти фінської рок-групи «Ленінградські ковбої».
Словом, завдяки агресивній і привабливій рекламній політиці ломографічного суспільства ім’я «ЛОМО» стало пізнаване у світі. При цьому ЛОМО за таку рекламу не платить ні цента.
І на ЛОМО вірять, що маленьке чудо – «Ломо-Компакт» – ще довго буде дарувати радість дуже багатьом людям – жителям різних країн, будити в них смак до життя, до його митей, які не повинні зникати з нашої пам’яті. І будуть вдячні ломографам, які все придумали, і чудовій петербурзькій фірмі «ЛОМО», яка знайшла у собі мужність і сили, щоб це виявилося можливим.
Із Цим потрібно щось робити …
До грудня 1999 р. з «Ломо-Компактом» усе було як звичайно. Щомісяця на адресу Міжнародного ломографічного товариства (МЛТ) у Відень відправлялися 1500 фотоапаратів, у петербурзькому фірмовому магазині «ЛОМО» з успіхом продавалися чергові 100-150 «компактів» (такі були умови заключеного в 1997 р. п’ятирічного контракту). І раптом ...
На ЛОМО прийшов електронний лист від Вольфганга Странцінгера, одного із двох президентів МЛТ, у якому партнери фірми просили повністю припинити продажі фотоапарата в Росії. На ЛОМО й раніше чули від них, що час від часу в Інтернеті з’являються пропозиції від приватних осіб, що проживають у США і Європі, про продаж за демпінговими цінами фотоапарата «Ломо-Компакт». Справа в тому, що відпускна ціна на фотоапарат для МЛТ становила $35, у фірмовому магазині «ЛОМО» у Санкт-Петербурзі він продавався за ціною $40, а за рубежем членський внесок у МЛТ залежно від країни коштував $110-200 (членський внесок мав на увазі й одержання фотоапарата). Але, очевидно, розкручування ломографії набуло такого рівня, а кількість фотоапаратів, «що витікають» за рубіж для несанкціонованих продажів стала настільки бвеликою, що чаша терпіння переповнилася.
Керівництво «ЛОМО» пішло назустріч австрійським партнерам, і з 1 січня 2000 року продажі «Ломо-Компакта» у Росії були повністю припинені. Це викликало велике невдоволення з боку численних закордонних гостей «ЛОМО», на відділ громадських зв’язків обрушився шквал дзвінків від розсерджених фотолюбителів. Із цим потрібно було щось робити. Бізнес бізнесом, але ж постійні відмови, бажаючим у придбанні «компакта» або хоча б у наданні інформації про спосіб і місце його покупки в Санкт-Петербурзі, безсумнівно, псували добре ім’я компанії.
От тоді й народилася ідея підготовки РR-проекту під умовною назвою «Повернемо «Ломо-Компакт» на Батьківщину!». За пропозицією відділу громадських зв’язків умовою припинення продажів фотокамери в Росії з боку керівництва «ЛОМО» стало зобов’язання МЛТ відкрити в Санкт-Петербурзі своє посольство (так ломографи називають представництва в різних містах світу) і укласти новий контракт, за яким МЛТ одержує ексклюзивне право продажу «компактів» по усьому світу, включаючи Росію.
Було зрозуміло, що такі дії вимагають серйозної підготовки й часу. Співробітники відділу громадських зв’язків почали шукати гарний інформаційний привід, щоб придати поверненню «Ломо-Компакта» у Санкт-Петербург більшу значимість. Такий привід незабаром знайшовся. Фахівці відділу з’ясували, що 24 липня 2000 р. виповнюється 70 років з моменту початку серійного виробництва на ГОМЗі (так називався один із заводів, на базі якого згодом було створено об’єднання «ЛОМО») першої вітчизняної аматорської фотокамери «Фотокор № 1». Саме із цієї дати в Росії з’явилася масова аматорська світлина.
І відразу все стало на свої місця. Чому б настільки яскрава подія в житті громадян Росії не стала тією подією, яка може привернути увагу ЗМІ, а через них і громадськості? Використання такого приводу дозволило поставити перед проектом «Повернемо «Ломо-Компакт» на Батьківщину!» наступні цілі й задачі, що виходять за рамки приватного РR-проекту:
нагадати громадськості про те, що «ЛОМО» є компанією, яка внесла величезний внесок у розвиток вітчизняного фотоапаратобудування;
нейтралізувати можливі негативні думки про неконкурентоспроможність «ЛОМО», ще раз роз’яснивши громадськості причини припинення виробництва на «ЛОМО» аматорської фотоапаратури (крім фотоапарата «Ломо-Компакт»);
повернути можливість задовольняти бажання клієнтів, що звернулися за інформацією про місце придбання в Санкт-Петербурзі фотоапарата «Ломо-Компакт»;
надати посольству МЛТ можливість привселюдно почати свою діяльність у Санкт-Петербурзі, яка згодом, безсумнівно, дасть багато нових інформаційних приводів для підтримки іміджу «ЛОМО».
Для реалізації цієї ідеї було задумано 22 липня 2000р. провести в Санкт-Петербурзі «День фотографа», використовуючи для нього кілька інформаційних приводів:
70-річчя «Фотокора № 1»;
5-річчя співробітництва із МЛТ;
відкриття посольства МЛТ в Санкт-Петербурзі.
У якості місця проведення акції був обраний кінотеатр «Родина», розташований у центрі міста. Для того, щоб зробити подію яскравою й святковою, вечір вирішили розділити на три частини: святково-концертну, ділову й розважальну. Головною «родзинкою» стало включення в ділову частину програми підписання нового 15-річного контракту ЛОМО й МЛТ на поставку 550 000 фотоапаратів «Ломо-Компакт». У якості додаткових «родзинок», що сприяли розумінню суті ломографії після серії переговорів із МЛТ, використовувалися підготовлені австрійськими партнерами ломографічна міні-виставка «З lоmо не заснеш» і розважальна теле-слайд-шоу-програма.
Вийшло!
Результатом проекту «Повернемо «Ломо-Компакт» на батьківщину!» стала поява численних повідомлень про нього в засобах масової інформації, після чого на «ЛОМО» обрушився шквал телефонних дзвінків з питаннями про те, де можна купити «Ломо-Компакт», де можна одержати його безкоштовно, як взяти участь у конкурсі й т.п. При цьому дзвінки лунали у всіх службах фірми, що мають контакти з «зовнішнім світом»: у дирекції з маркетингу й продаж, у дирекції з управління корпоративним майном, у технічній дирекції, у дирекції з персоналу, у відділі громадських зв’язків і навіть у профкомі.
Усім, хто подзвонив, роз’яснювалась суть першої ломографічної акції в Санкт-Петербурзі й повідомлялися координати ломографічного посольства.
У підсумку в ломографічне посольство звернулися понад 200 людей, з яких 168 взяли участь у конкурсі, а в посольстві з’явився список людей, що бажають просто придбати фотоапарат. Крім того, почалася реалізація фотоапаратів (понад контракт із МЛТ) для петербурзького ломографічного посольства.
За контрактом ЛОМО й МЛТ ломографи одержали ексклюзивне право продажу «компактів» уже не тільки в Європі, але й по усьому світу, включаючи Росію. Щомісяця 3500 камер відправляються в Австрію, а звідти по всій земній кулі, щоб дарувати людям радість.
Самі співробітники відділу громадських зв’язків ВАТ «ЛОМО», оцінюючи підсумки реалізації проекту, відзначають, що повернення «Ломо-Компакта» у Санкт-Петербург відбулося. Крім того, кожний член команди, що працював над цим проектом, одержав величезне задоволення від свідомості власної важливості для фірми, а також від можливості застосувати елементи творчості при його підготовці й реалізації.
Але й це ще не все. Справа в тому, що проект дав старт чотирьом новим проектам, проведеним посольством МЛТ в Санкт-Петербурзі: «Конкурс пітерської ломографії – 2000», «Стань ломографом!», «Ломографічний світ дитинства» і «Світ повний квітів» (перші три проекти вже реалізовані).
Так що можна з повною впевненістю стверджувати, що, хоча проект і завершений, усе ще тільки починається! Недаремно ломографи одну зі своїх акцій назвали «З lоmо не заснеш».
Питання й завдання.
Спробуйте описати сегмент, на який спрямований фотоапарат «Ломо-Компакт».
Визначите основні складові (кроки) наведеного РR-проекту. Назвіть кожний етап і опишіть конкретні дії, з яких він складється.
Яке, на вашу думку, було основне завдання, що поставили перед собою організатори проекту «Повернемо «Ломо-Компакт» на Батьківщину!»?
Знайдіть обчислювальні компоненти кінцевого результату РR-проекту «Повернемо «Ломо-Компакт» на Батьківщину!».
Проведіть аналіз виконаного РR-проекту. Спробуйте співвіднести те, що планувалося, і те, що вийшло в підсумку. Дайте свою оцінку даному проекту.
У чому перевага «Ломо-Компакта» у порівнянні з іншими фотоапаратами?
Дайте деякі рекомендації, у якому напрямку «ЛОМО» підтримувати відносини із МЛТ.
Групова робота «Створення продукту обговорення»
За результатами виступів упродовж 10 хвилин сформулюйте:
а) принципи (або правила) фасилітації з експертними групами;
б) принципи фасилітації великих зборів за наступним сценарієм.
Гра «Вітання»
На виконання ігрового завдання дається декілька спроб. Учасникам необхідно привітатися «кожний з кожним» одним з наступних способів:
двома руками;
плечима;
чолами;
п’ятами.
Час обмежений і скорочується в міру збільшення спроб. Приблизний час на 25 людей такий: перша спроба – 2 хвилини; друга – 1 хвилина; третя – 40 секунд; четверта – 30 секунд.
Мета: вироблення способів і прискорення процесу взаємодії у групі.
Умови застосування: розігріваюча гра, застосовується на початку роботи.
Учасники: грає вся група/колектив.
Рефлексія: після кожної спроби – обговорення: чи вдалося привітатися всім? Як цього досягти? Чи раціонально ми здоровалися або стихійно? Як потрібно діяти при обмеженому часі? Підведення підсумків: як було перший раз і що змінилося у ході повторів усіх спроб/варіантів?
Гра «Пересядьте» (І. Кулькова)
Команда з десяти людей сідає на стільці в коло, одна людина в центрі. Вона задає тему: «Ті, хто (умова), пересядьте!»
Наприклад: Ті, у кого коротке волосся, пересядьте!
Мета: розігріти аудиторію, привести її в активний стан.
Умови застосування: на початку заняття/семінару для залучення або в середині семінару – для розвантаження.
Учасники: мінімальне число учасників – 7+1 ведучий.
Правила гри: сідати на стілець сусіда не можна й на свій стілець теж, якщо встав – пересядь. Завдання ведучого – сісти на стілець. Завдання гравців – пересісти.
Рефлексія: зацікавленість, настрій і стратегії дії.
Гра «Естафета на колінах».
Кілька команд із однаковою кількістю учасників розсідаються в коло. Члени команди сідають обличчям один до одного, зводячи коліна в центрі кола так, щоб у середину кола можна було покласти тенісний м’яч. За командою ведучого гравці починають передавати м’яч один одному, не допомагаючи собі руками. Перемагає та команда, яка перша без порушень правил і достатньо швидко проведе м’яч по колу, повернувши його у вихідне положення.
Мета: злагодженість робочої команди, вироблення почуття партнера, налагодження комунікацій.
Умови застосування: взаємодії в групі/ команді, змагальний момент.
Учасники: команда по 5 людей + 1 ведучий.
Рефлексія: аналізуються стратегії дії, злагодженість команди. Гра може бути повторена для закріплення.
Гра «Чутки»
Ціль: переосмислення проблеми поширення комунікації й утворення чуток.
Учасники: 5 – 7 людей – усі, хто знайомий із проблемою досить близько й брав безпосередню участь у поширенні чуток.
Хід гри: учасники вибудовуються півколом. Усі закривають очі. Фасилітатор – ведучий – «будить» першого гравця (по праву або ліву руку від себе) і показує йому ряд немудрих рухів (наприклад, збирає квіточки, робить букетик і дарує його). Ведучий знаками запитує гравця, чи зрозумів він. Усі взаємодії відбуваються за допомогою жестів. Давши ведучому згоду, що зрозумів, гравець будить учасника поруч себе й показує йому те, що бачив. Після стверджувальної «відповіді» третього учасника, що він усе зрозумів, процес продовжується далі ланцюжком. Гравцям, що відкрили ока, забороняється виходити з кола, розмовляти між собою й допомагати передавати інформацію жестами або мімікою. Вони просто спостерігають. Наприкінці останній гравець розповідає всім, що він зрозумів з того, що йому показали.
Рефлексія: присутність шуму в комунікації, аналіз ходу й стратегії точної передачі інформації.
Вправа «Виріб».
Мета: збільшення комунікативного потенціалу групи/колективу, набуття навичок командної роботи.
Умови застосування: посилення «злагодженості», «зіграності» команди, командоутворення, виявлення лідера, визначення корисності кінцевого продукту.
Учасники: 3 – 5 команд по 4 – 7 людей залежно від числа людей, спостерігачі.
Рефлексія: якщо в реальній команді немає досвіду взаємодії (не розподілені ролі, невідомі стадії), те це ознака незрілої команди. Наскільки швидко було поставлене завдання загального продукту? Чи виникає функція корисності загального продукту?
Хід роботи:
Формуються 3 – 5 команд по 4 – 7 людей залежно від числа людей.
Ведучий викликає спостерігачів відповідно числу команд. Завдання спостерігачів (формулюється тільки для них) – описати, як працює команда, ззовні.
Дається завдання на основі аркуша паперу (його дає ведучий) створити що-небудь за 15 хвилин.
Усі «продукти» виставляються на стіл, і кожна група представляє свій продукт.
Обговорення:
а) який продукт більше подобається;
б) який продукт більш корисний.
6. Коментарі спостерігачів по кожній групі:
як будувалася робота (регламент, стадії);
розподіл ролей;
хто був лідером (характер лідерства) ;
коли виникла, реалізована ідея, яка влаштувала більшість у групі.
Вправа «Зміни» (А. Павлуцький).
Мета: зрозуміти процес впровадження змін.
Умови використання: базова гра, після якої потрібно робити висновки про сутність змін і особливості їх впровадження.
Учасники: мінімальне число гравців – 6.
Хід роботи:
Команда вирівнюється у дві лінії один навпроти іншого в пари. Партнери уважно вивчають один одного. Кожний запам’ятовує образ партнера.
Потім усі відвертаються й роблять одну зміну у своїй зовнішності. Повертаються один до одного, і кожний повинен знайти те, що змінив у собі партнер.
Цикл змін повторюється від 2 до 5 раз (залежно від інтелектуального потенціалу й компетентності учасників), представляючи щораз останнім. Можливе збільшення числа змін, тобто відвернутися й зробити вже дві (а потім три, п’ять) змін, при цьому не зачіпаючи попередні. Знову повернутися й знайти всі зміни.
Рефлексія:
Зміни робити спочатку легко, потім дуже важко, а після декількох повторень набагато легше.
Впровадження змін в організації сильно утруднено, але, коли зміни стають постійними, вони проходять набагато легше.
Чого стосувалися зміни? Чи були вони замкнені на собі? Чи включалася взаємодія в команді?
Цензура у нововведеннях.
У розвинених командних відносинах люди починають міняти навколишнє середовище й взаємини.
Вправа «Діагностика й розвиток внутрішньокомандних зв’язків».
Учасники стають у коло й кидають один одному м’ячик у будь-якому порядку. Необхідно здійснювати послідовний контакт із м’ячем і в момент контакту кожний повинен назвати своє ім’я. М’ячик повинен побувати в руках у кожного учасника, причому тільки один раз. Потім усі повторюється, але швидше.
Відстань між учасниками визначається фасилітатором – ведучим.
Мета: вироблення навичок комунікації й відпрацьовування прискорення комунікативного впливу в групі/колективі.
Умови застосування:
Зміна відносин із клієнтом, між підрозділами організації; вироблення технології продажів.
Уведення нового технологічного процесу (спочатку довго не виходить, а потім взаємодії відбуваються за 1 секунду).
Учасники: якщо група/колектив складається з 6 – 7 людей, то працює 1 команда. Якщо більше, то ділиться на групи по 6 – 7 людей.
Етапи вправи:
1. Побудова процесу. Ігрова команда шикується в коло. Один з учасників бере м’ячик і кидає іншому (так, щоб він його піймав), запам’ятовуючи його. М’ячик повинен побувати в кожного з учасників без повторень.
Прискорення. М’ячик повинен пройти якнайшвидше, включається час. Обов’язкова умова, щоб процес взаємодії не переривався.
«Іnsitе» (осяяння, проривши) – коли учасники догадуються використовувати природні властивості предмета.
Рефлексія: аналіз процесу пройденої гри полягає в тому, щоб згадати, як працювала команда, як діяв лідер. Поява неформального лідера після першого прискорення, його поведінка на другому етапі. Чи поліпшив він комунікацію й чи добився прискорення процесу взаємодії в ігровій команді. Помилка лідера – зупинитися перед розв’язком і стверджувати, що краще цього бути не може. Уперта вимога визнання його розв’язку: завдання вже вирішене.
Метод «OPERA».
Цей метод прийшов з Фінляндії й звичайно використовується на етапі діагностики.
О – оnе іdеа (список ідей/питань по темі бесіди/наради, семінару). Наприклад: 1) яким чином підвищити ефективність наших занять; 2) напишіть ті питання, які вам як керівникові (фахівцеві, слухачеві) не дають спокійно жити, тому що поки на них немає відповідей.
Р – раrіs (робота в парах). Із усієї кількості ідей учасники групи (дві людини) повинні вибрати три найбільш важливі, але не більше двох ідей своїх. Ідеї записуються на 3 (2+1) аркушах в альбомному виконанні. У широкому сенсі кількість ідей, виданих парою/групою, дорівнює кількості учасників +1. Важливо дотриматись тієї умови, щоб від кожного учасника була мінімум одна ідея.
Е – ехрlаіn (пояснення). Ідеї вивішуються на плакаті (можна в різних місцях). Від групи виступає одна людина, яка пояснює, що стоїть за даним формулюванням. Питання задаються тільки на розуміння! При злитті двох ідей діє «принцип вето»: якщо хоча б один не згодний, то злиття не відбувається. Мета етапу – погодити ідеї.
R – rang (ранжирування ідей). Пропонується кожній групі вибрати три найбільш важливі ідеї й позначити їх. Умова: своїх групових ідей не більше двох. Ті ідеї, на яких немає міток, з вибору забираємо.
А – аrrangе (групування). Невибрані ідеї або ті, що мають малі ранги, знімаються, але не викидаються; вони просто є ідеями не першої значимості. З тих, що залишилися, пропонується в процесі групової роботи з пар запропонувати групування питань, що залишилися, за деякими принципами, або критеріями, класифікацією, вибрати кілька кластерів. Завдання – виробити єдиний процес групування.
Вправа «Техніка 3-х позицій».
Використовуючи техніку 3-х позицій, обговоріть систему навчання у ВНЗ.
Мета завдання: вироблення загального ставлення групи до питання, як треба вчитися у ВНЗ.
1. Усі присутні діляться на групи по три людини із завданням обговорити систему навчання із трьох сторін. Кожна людина в групі займає одну з наступних позицій і відповідає на відповідні питання.
Студент – «Як і для чого я вчуся?».
Викладач – «Як і для чого вчиться студент? Моя роль у навчанні студента».
Роботодавець – «Як і для чого вчиться студент? Що з його навичок мені знадобиться?».
Кожний з учасників фіксує/записує свої думки й приклади.
Учасники викладають свої позицій у наступному порядку: «Студент – Викладач – Роботодавець».
4. Після того, як усі троє в групі виклали свої позиції, відбувається зміна позицій за наступною схемою (мал. 2).
Рис. 2. Робоча схема вправи
Практичне завдання «Якір».
З’ясувати, які способи техніки «Якір» використовують:
викладачі стосовно студентів;
співрозмовники в спілкуванні один з одним;
директори підприємств стосовно своїх підлеглих;
представники державних структур.
Підведення підсумків заняття.