
- •Лексико-граматичні розряди іменників План
- •1. Іменники на позначення істот і неістот як лексико-граматичні розряди іменників за специфікою виявлення категорії відмінка
- •1.1. Омонімія відмінкових форм як основний морфологічний критерій протиставлення лексико-граматичних розрядів іменників на позначення істот і неістот.
- •Лексико-граматичні розряди іменників за омонімією відмінкових форм
- •Засоби протиставлення іменників на позначення істот і на позначення неістот
- •Диференціація суб’єктної та об’єктної семантики засобами відмінкової словозміни іменників на позначення істот
- •1.3. Випадки невідповідності сем живе / неживе належності іменників до лексико-граматичного розряду іменників на позначення істот / неістот.
- •Невідповідність сем живе / неживе належності іменників до лексико-граматичного розряду на позначення істот / неістот
- •Групи іменників з невідповідністю сем живе / неживе належності іменників до лексико-граматичного розряду на позначення істот / неістот
- •1.4. Транспозиція іменників на позначення істот / неістот
- •Транспозиція іменників на позначення істот / неістот
- •1.5. Інші випадки омонімії і протиставлення відмінкових форм називного, родового, знахідного відмінків.
- •Омонімія відмінкових форм іменників, що називають осіб,
- •2. Власні і загальні іменники як лексико-граматичні розряди за специфікою виявлення категорії числа
- •2.1. Поділ іменників на власні і загальні
- •2.2. Мотивація відсутності словозміни у власних назвах
- •2.3.Транспозиція іменників-власних назв
- •2.4. Підрозряди іменників-загальних назв
- •3.Іменники спільного роду як лексико-граматичні розряди іменників за специфікою виявлення категорії роду
- •Підрозряди іменників подвійного роду
- •Поділ іменників на лексико-граматичні розряди як класифікація за специфікою виявів субстантивних категорій
Омонімія відмінкових форм іменників, що називають осіб,
та іменників, що називають тварин
Іменники, що називають осіб |
Іменники, що називають тварин |
збирати глядачів (зн. = род.) збирати екскурсантів (зн. = род.) |
пасти гуси (зн.= наз.) / гусей (зн.= род.), пасти телята (зн.=наз.) / телят (зн.=род.) запрягати коні (зн.= наз.) / коней (зн.=род.)
|
Така відмінкових форм іменників дозволяє говорити про протиставлення в межах розряду іменників на позначення істот двох підрозрядів: іменників на позначення осіб та іменників на позначення неосіб. (Н.Г.Озерова, А.К.Смольська)
Нейтралізація відмінкового протиставлення іменників на позначення істот / неістот може спостерігатися також в іменників, що називають неживе:
Схема 3
принести чай / чаю
купити цукор / цукру
чекати автобус / автобуса
отримати диплом / диплома.
Оскільки форми знахідного, омонімічні родовому, набувають значення кількісної або предметної конкретності, а форми, омонімічні називному, значення конкретності не мають, такі факти дозволяють стверджувати, що в українській мові виявляються ознаки морфологічної категорії означеності/неозначеності.
Іменники чол. і сер. роду на позначення істот, які називають осіб, виявляють омонімію знахідного лише родовому, а іменники, що називають тварин, можуть мати форми знахідного відмінка, омонімічні як формам родового, так і формам називного. Така омонімія відмінкових форм іменників дозволяє говорити про протиставлення в межах розряду іменників на позначення істот двох підрозрядів: іменників на позначення осіб та іменників на позначення неосіб. Оскільки в іменників, що називають неживе, форми знахідного, омонімічні родовому, набувають значення кількісної або предметної конкретності, а форми, омонімічні називному, значення конкретності не мають, такі факти дозволяють стверджувати, що в українській мові виявляються ознаки морфологічної категорії означеності/неозначеності.
|
2. Власні і загальні іменники як лексико-граматичні розряди за специфікою виявлення категорії числа
2.1. Поділ іменників на власні і загальні
Іменники, що є власними назвами, протиставляються іменникам, що є загальними назвами, за характером числової словозміни. Власні назви характеризуються послідовною відсутністю числової словозміни, вони можуть мати або лише форми однини, або лише форми множини. Загальні назви характеризуються непослідовністю числової словозміни, оскільки серед них є такі, що змінюються за числами, і такі, в яких числова словозміна відсутня.
Лексико-граматичний розряд іменників |
Особливості числової словозміни як власне граматичного явища |
Приклади |
Мотивація особливостей числової словозміни |
Власні назви |
Послідовна відсутність граматичної числової словозміни |
Аристотель, Швеція, Прага, Інгул, Оріон, Коліївщина, Арсенал, "Кобзар"
|
Індивідуальність номінації не співвідноситься з поняттям кількісної оцінки (рахунку, обчислення) об’єкта номінації. |
Загальні назви |
Непослідовна наявність граматичної числової словозміни |
бібліотека, день, загін, ріка, країна, подія, бавовна, інформація, повітря
|
Універсальність номінації. Об’єктом номінації може стати
|
Такі морфологічні відмінності мотивуються характером номінації, здійснюваної за допомогою власних і загальних назв. Одну й ту річ можна назвати, як загальним іменником (місто, ріка, подруга), так і власним іменником (Прага, Інгул, Оксана). Загальними іменниками можна назвати й інші однорідні речі, а власним іменником лише одну річ. Отже, власні іменники є індивідуальними назвами, а загальні іменники – назвами, універсальними для будь-якого явища, що сприймається як однорідне до других, або для ряду однорідних явищ. (Некоректно вважати, що власні іменники називають єдиний у своєму роді предмет.)
Іменники - власні назви – це лексико-граматичний розряд іменників, що характеризуються послідовною відсутністю числової словозміни і є індивідуальними назвами.
Іменники - загальні назви – це лексико-граматичний розряд іменників, що характеризуються непослідовною наявністю власне граматичної числової словозміни і є універсальними назвами для будь якої речі з ряду однорідних / однорідного ряду речей .