
- •Модуль 1
- •5. Освітня система Ісократа
- •7. Видатні давньогрецькі оратори
- •8. Особливості елліністичної риторики
- •9. Риторика у Давньому Римі
- •10. Риторика Цицерона
- •11. Програма освіти оратора Квінтіліана
- •12. К. Тацит про причини занепаду латинського красномовства
- •13. Риторика та раннє християнство
- •3. Риторика в системі середньовічної освіти
- •5. Риторика в епоху Нового часу
- •6. Розвиток риторики в Україні
- •1 . Вступ до промови
- •2. Головна частина
- •4..Типові помилки в аргументації та критиці
- •5.Завершення промови
- •1 Форми мовленнєвого впливу
- •2. Риторичні фігури
- •3. Тропи
- •1. Способи запам'ятовування промови
- •2. Невербальні засоби оратора
- •Аналіз публічного виступу
- •Визначення риторики………………………………………………………….1-2
7. Видатні давньогрецькі оратори
Слід зазначити, що період V—VI ст. до н. є. в Давній Греції був не лише періодом створення теоретичних праць з риторики, це був період також видатних ораторів.
Насамперед, як зазначалося вище, ораторське мистецтво було тісно пов'язане з політичною діяльністю. Відомим політичним оратором був Перікл. Його промови не збереглися. Однак можна говорити про його красномовство на основі відгуків сучасників. Зокрема, Перікл завжди готувався до виступів. Коли з аудиторії лунали заклики до виступу, то він нерідко відмовлявся, посилаючись на те, що не встиг підготуватися. Під час промови Перікл тримався спокійно, вираз його обличчя майже не змінювався, він не жестикулював, ніколи не сміявся і не смішив аудиторію забавними розповідями.
Найбільш відомими давньогрецькими ораторами були Лісій і Демосфен.
Лісій (приблизно 459—380 рр. до н. е.) був змушений стати оратором через життєві негаразди. Свою першу промов він виголосив, коли йому вже йшов шостий десяток. Внаслідок олігархічного перевороту (404 р. до н. е.) Лісій розорився і був змушений виступити як обвинувач на процесі проти винуватця загибелі свого брата. Потім він обрав собі професію логограф; Логограф — це та людина, яка створювала промови для інших.
Серед переваг Лісія слід відмітити його здатність готувати матеріал у досить невеликі строки, що встановлювались афінським судом. Його промови відрізнялись стислістю й чіткістю думки. Це забезпечувалось прагненням використовувати слова в їх власному значенні, уникати сміливих метафор, поетичних вираз тощо. Пізніше стиль Лісія був визнаний зразком аттикізму і став прикладом для наслідування.
Найбільш цікавим оратором Давньої Греції був, напевно, Демосфен (384—322 рр. до н. є.). Його постать, зокрема, засвідчує що для успіху оратора природні задатки не є головними. Головним є постійне тренування як думки, так і слова. З дитинства Демосфен володів слабким голосом і шепелявив. Ці недоліки, також нерішучість, з якою він тримався перед публікою, призивали до провалу перших його виступів. Однак він був дуже наполегливою людиною: свої фізичні недоліки він долав постійними вправами. Свою невиразну вимову Демосфен намагався виправити тим, що набирав у рот камінці й намагався ясно та розбірливо читати уривки з поезій. Слабкий голос поліпшував тим, що виходив на берег моря і звуком свого голосу намагався заглуши шум прибережних хвиль.
Відомий оратор вважав, що переконливості словам надає тон і манера виголошення.
Крім цього, Демосфен ретельно вивчав промови, які чув і по пам'яті намагався відновити хід міркувань. До власних слів або слів інших людей вигадував можливі поправки та способи виразити ті самі думки іншими словами. Він ніколи не виступав без передньої підготовки. Сам Демосфен визнавав, що хоча й не пише всієї промови повністю, однак зовсім без попередніх начерків не виступає. При цьому він говорив, що той, хто готує промову наперед, по-справжньому відданий народу, що в цьому і полягає служіння йому.
Ця постійна попередня підготовка до виступів ще раз свідчить, що для ораторської майстерності важливим є не тільки природне обдарування, але й наполеглива праця. Зрештою Демосфен подолав свої фізичні недоліки.
Достатньо відомими є промови Демосфена проти македонського царя Філіпа. За переказами, сам Філіп Македонський, коли прочитав одну з них, зауважив: «Якби я чув Демосфена, я сам би проголосував за нього як за вождя у боротьбі проти мене».