3. Тропи

Тропи (грец. trope — зворот) — це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення.

Інакше кажучи, це використання слів у невластивому для них значенні. Слід зазначити, що, використовуючи слова у перенос­них значеннях, людина, як правило, не переслідує якусь «особли­ву мету». Тобто вибір із набору потрібних оратору значень одно­го, переносного, зазвичай не відчувається ним як більш складна мислениа операція. Люди так само легко використовують слова в переносних значеннях, як і слова в прямих значеннях.

Використати троп означає надати слову невластиве йому зна­чення па підставі деякого критерія. Виділяють такі критерії для утворення тропів:

• тотожність;

• схожість;

• суміжність;

• протилежність.

Головними тропами за тотожністю є евфемізм і дисфемізм.

Евфемізм — це троп, суть якого полягає у використанні «пом'якшеного», більш прийнятного виразу для позначення певного предмета.

Іншими словами, за допомогою евфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у «рожевих» тонах і викликають в аудиторії позитивні емоції.

Дисфемізм — це троп, суть якого полягає у використанні такого вира­зу для позначення певного предмету, який завідомо містить негативну оцінку.

Іншими словами, за допомогою дисфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у «чорних» тонах і викликають в аудиторії негативні емоції.

У реальній практиці спілкування люди дуже часто користу­ються евфемізмами та дисфемізмами. Залежно від того, яке вра­ження оратор бажає справити на слухачів своєю промовою, він обирає ті чи інші вирази. Крім того, подібні конструкції виража­ють і ставлення самого оратора до певних подій.

Порівняйте вирази в наступних парах і спробуйте визначити, в яких випадках наведено евфемізми, а в яких — дисфемізми: «де­мократія — демократичні ігри», «війна — зачистка території», «патріотичний — націоналістичний», «інформація — пропаган­да», «катастрофа — критичне становище», «рани — порушення тілесної недоторканності», «тверда влада — деспотизм», «бомба­рдування — точкові удари», «плата готівкою — початковий вне­сок», «компроміс — поступка», «захоплення державних буді­вель — мирне входження до державних будівель», «вигнали з приміщення — попросили почекати за дверима».

До тропів тотожності належать ще:

• антономазія;

• перифраза.

Антономазія — це троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен.

Наприклад:

У кожної видатної людини, як і у Наполеона, як правило є свій Тулон і своє Ватерлоо.

Перифраза — це троп, суть якого полягає у використанні опису предмета замість його назви.

Наприклад:

Йому доведеться розлучитися зі своєю половиною.

Головним тропом за схожістю є метафора. Це найвідоміший троп у риториці. Йому присвячено чимало різноманітних дослі­джень й у лінгвістиці, психології, філософії.

Метафора — це троп, суть якого полягає у називанні одного предмета вира­зом, який звичайно позначає інший предмет, на підста­ві певної схожості між цими предметами.

Переважно метафора являє собою приховане порівняння, оскільки в ній пропущено вирази як, ніби, але вони маються на увазі.

З усіх інших тропів метафора відрізняється особливою вираз­ністю, образністю. У неї майже необмежені можливості в збли­женні різноманітних предметів і явищ, що дозволяє по-новому осмислити їх суть.

До тропів схожості належать ще:

• алегорія;

• катахреза;

• прозопопея тощо.

Алегорія - троп, що виражає загальну, абстрактну думку конкретним чином.

Досить часто алегорію можна зрозуміти лише в межах ціліс­ного тексту. У таких випадках вона постає як велика метафора, що розгортається протягом усього твору. Яскравими зразками алегорії є байки, притчі, загадки, прислів'я, приказки. Наприклад:

Це ще тільки цвіт, а ягоди будуть.

Катахреза — це троп, який є незвичною метафорою, що сприймається як на­громадження слів.

Наприклад:

Ці плани приречені на успіх.

Прозопопея або персо­ніфікація — це троп, суть якого полягає у перенесенні людських ознак (ширше— ознак істот) на неістот, одухотворення.

Наприклад:

Його релігія забороняє йому пити горілку.

Досить яскраві приклади персоніфікації можна знайти в ху­дожніх творах, де вони покликані конкретизувати певні образи:

«Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться» (М. Коцю­бинський).

Головним тропом за суміжністю є метонімія.

Метонімія — це троп, суть якого полягає у використанні замість імені предмета його ознаки або назви іншого предмета, що з ним пов'язаний.

Тобто оратор ставить у повідомленні деякі аспекти предмета замість самого предмета, який пропонується слухачам впізнати, ідентифікувати за цими аспектами.

Звичайно, що предмет постає через певний набір ознак і поєд­нується з певною кількістю інших предметів. Для того, аби слу­хачі могли його «впізнати», потрібно вказувати далеко не на ко­жну ознаку або сусідній предмет. Тому для метонімії найбільш характерне використання імен: творця замість створеного ним, і навпаки; носія ознаки замість ознаки, і навпаки; часу замість по­дії, і навпаки; того, що вміщує, замість того, що міститься, і на­впаки; місця замість події, і навпаки тощо.

До тропів суміжності належить ще синекдоха (часто її розгля­дають як різновид метонімії).

Синекдоха — це троп, суть якого полягає у заміні назви цілого назвою якоїсь його частини або навпаки.

Наприклад:

Може, яку копійку заробить. Щоб і ноги твоєї там не було! Він має там руку.

Головним тропом за протилежністю є іронія.

Іронія — це троп, суть якого полягає у наданні слову такого смислу, що протилеж­ний буквальному значенню.

Найчастіше іронію розуміють як вживання слова з позитив­ною оцінкою для вираження негативної оцінки. Тобто вона є па­плюженням і запереченням під маскою схвалення і згоди. Як правило, натяк на прикидання, сигнал іронії міститься не в само­му виразі, а в контексті або інтонації.

Розділ 7. МЕМОРІЯ й АКЦІЯ

Меморія — це розділ риторики, який вивчає особливості запам'ятовування ораторської промови.

У класичній риториці меморія виділялась як окремий етап ораторської діяльності, на якому людина повинна була запам'ята­ти вже підготовлену промову.

Акція (від лат. «асііо»— «дія»)— це розділ риторики, який розглядає виголошення оратором промови.

На етапі акції оратор повинен грамотно представити аудиторії результат своєї роботи, виконаної на попередніх етапах.