Питання для самоперевірки

1. Що таке мерчендайзинг?

2. Як використовуються принципи мерчендайзингупри розміщенні та викладці товарів?

3. Які типи темпераменту ви знаєте і як їх особливості використовуються в процесі продажу товарів?

4. Яким способом можна запобігти виникненню конфлікту в процесі продажу товарів?

Практичне завдання

Ознайомитись з розміщенням та викладкою товарів в торговельному залі одного з магазинів міста, зробити повідомлення про врахування психології покупців в процесі розміщення та викладки товарів.

Тема 3.1. Товарні склади оптових підприємств їх улаштування. Самостійна робота № 10.

Тема самостійної роботи : Напрямки розвитку складського господарства. Особливості будови спеціальних і загально-товарних складів.

Форма самостійної роботи - вивчення теоретичного матеріалу.

Мета роботи : ознайомитись з основними напрямками розвитку складського господарства та особливостями будови спеціальних і загально-товарних складів.

Кількість годин - 4

Література: В.В.Апопій “Організація торгівлі”, с. 68-80

Студенти повинні знати основні напрямки розвитку складського господарства, особливості будови спеціальних і загально-товарних складів.

Студенти повинні вміти визначити чи відповідає будова конкретного складу вимогам, запропонувати заходи з усунення недоліків..

Міждисциплінарна інтеграція :

Забезпечуючи дисципліни : *Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг". Дисципліни, що забезпечуються : Технологічна практика.

Внутрішньо-предметна інтеграція :

Тема : “ Технологія складських операцій^».

Питання для вивчення матеріалу :

1. Основні напрямки розвитку складського господарства.

2. Особливості будови загально-товарних складів.

3. Особливості будови спеціальних складів.

Порядок виконання самостійної роботи

1. Ознайомитись з метою самостійної роботи та методичними рекомендаціями стосовно виконання.

2. Вивчити теоретичний матеріал, скласти конспект.

3. Відповісти на запитання для самоконтролю.

4. Виконання самостійної роботи в робочому зошиті.

Питання 1. Основні напрямки розвитку складського господарства.

Методичні вказівки.

В процесі вивчення матеріалу слід звернути увагу на те, що стан розвитку складського господарства в Україні не відповідає сучасним вимогам. Забезпеченість складською мережею в Україні значно відстає від країн з розвинутою ринковою економікою.

Складське господарство торгівлі є складовою частиною матеріально-технічної бази суспільства і являє собою засоби праці, які функціонують у сфері обігу. Склади мають велике народногосподарське значення і виконують низку важливих функцій в процесі товарного обігу.

Товарний склад — це допоміжне підприємство в торгівлі, що обслуговує утворення концентрованих запасів товарів і відповідне перетворення товарних потоків, які йдуть зі сфери виробництва у сферу споживання, і забезпечує безперебійне постачання роздрібних торговельних організацій і підприємств. Сукупність складів усіх торгових систем і організацій утворює складське господарство торгівлі.

З усієї товарної маси, що перебуває у сфері обігу, одна її частина поступово затримується, тимчасом як інша спрямовується у сферу виробничого або особистого споживання. Товарна маса, яка затримується у сфері обігу, поступово зменшується в міру її реалізації. Постійне використання товарних запасів компенсується за рахунок невпинного надходження товарів зі сфери виробництва у сферу обігу. Безпосереднє використання і поповнення товарних запасів компенсується за рахунок безперервного руху товарів на складах і в магазинах, які одержують нову продукцію зі сфери виробництва і віддають чергову частку товарів сфері споживання.

Незалежно від того, лежать товари на складах виробничих підприємств чи є в розпорядженні оптових або роздрібних торговельних організацій, вони виступають як товарні запаси. Тому з'являється необхідність їх зберігання, що є важливою функцією складів. Для того щоб не допустити погіршення якості товарів у процесі зберігання і скоротити товарні втрати на складах, потрібне створення таких умов, які б відповідали фізико-хімічним і біологічним властивостям кожного товару. Складам належить велика роль у справі підвищення якості і розширення асортименту товарів. Склади одержують товари великими партіями і можуть організувати контроль їх якості краще, ніж більшість роздрібних підприємств.

Будучи серединною ланкою в русі товарів від виробничих підприємств до роздрібних торговельних підприємств, склади відіграють важливу роль у розв'язанні проблеми раціоналізації товаропросування. Правильне розташування складів сприяє значною мірою скороченню ланковості товаропросування, усуненню зустрічних і зворотних перевезень, більш ефективному використанню транспортних засобів і зниженню витрат обігу.

Протягом тривалого часу складська мережа України розвивалася не в оптовій ланці, а в роздрібній торгівлі. Тому нині на оптову торгівлю припадає лише 24% загального складського фонду торгівлі. Складська мережа в основному складається із дрібних складів, що розташовані в орендованих і не зовсім придатних приміщеннях, середній розмір яких —- близько 700 м2.

З подоланням кризи в економіці України потрібно будувати склади площею 10 тис. м² і більше, з високим рівнем механізації й автоматизації, раціональною організацією технологічних процесів, застосуванням сучасної комп'ютерної техніки. Перевагу слід віддавати будівництву одноповерхових високих автоматизованих складів. Зарубіжний досвід свідчить, що сучасні засоби автоматизації дозволяють ефективно експлуатувати склади висотою 18 м і довжиною стелажів від 60 до 150 м, а застосування пересувних стелажів сприятиме максимальному використанню не тільки площі, а й місткості складів.

Розвитку великого складського господарства з меншими капітальними вкладеннями сприятиме об'єднання інтересів кількох торговельних підприємств з використанням частки кожного з них у будівництві складів.

У зарубіжній торгівлі набули широкого розвитку склади гарантійного зберігання готельного типу, консигнаційні склади і дрібнооптові магазини-склади самообслуговування. З переходом в Україні до ринкових відносин необхідно врахувати позитивний зарубіжний досвід ведення складського господарства. Доцільно створити мережу складів загального користування таких видів:

— складів-готелей, які надають невеликим магазинам, малим торговельно-посередницьким структурам і товаровиробникам складські площі для тимчасового зберігання своїх товарних запасів;

— консигнаційних складів, які приймають товари для дальшого продажу від імені і за дорученням їх власників;

— митних ліцензійних складів, призначених для зберігання товарів, що перетинають кордони країни, для виконання операцій з митного оформлення.

Серйозної уваги потребує реконструкція і технічне переозброєння існуючого складського господарства, які дозволять збільшити пропускну спроможність складів, повніше використовувати їх місткість за рахунок упровадження прогресивних технологій складування і механізації технологічного процесу.

Запитання для самоконтролю

1. Які недоліки в складському господарстві України?

2. Які склади потрібно будувати в Україні?

3. Які особливості складського господарства в зарубіжній торгівлі?

4. Що дасть реконструкція технічного переозброєння існуючого складського господарства ?

Питання 2. Особливості будови загально-товарних складів.

Методичні вказівки.

При вивченні цього питання зверніть увагу на те, що важливими технологічними вимогами до будови складів є:

• відповідність площі і місткості складів характеру та обсягу

технологічних операцій;

• параметрів і конфігурацій складських будівель

• вимогам раціональної організації технологічного процесу.

Важливими технологічними вимогами до будови складів є відповідність площі і місткості складів характеру та обсягу технологічних операцій; параметрів і конфігурацій складських будівель— вимогам раціональної організації технологічного процесу. Крім того, складські приміщення повинні відповідати встановленим вимогам освітленості, вентиляції, утепленості і пожежної безпеки.

Раціональна організація технологічних процесів на складах пред'являє певні вимоги до планування приміщень. Залежно від призначення і ролі в оперативно-господарській діяльності всі складські приміщення поділяють на чотири групи: оперативні, допоміжні, підсобно-технічні і адміністративно-побутові.

Оперативні приміщення призначені для виконання основних технологічних операцій. До них відносять комори і камери для розміщення, укладання і зберігання товарів; експедиції для приймання і відпуску товарів; сортувальні, комплектувальні, диспетчерська, транспортні коридори, автомобільні і залізничні платформи (рампи). Розташування оперативних приміщень має забезпечувати максимальне використання площі і місткості складу, виключення зустрічних і перехресних потоків товарів при їх переміщенні; дотримання правильного товарного сусідства і принципів матеріальної відповідальності; можливість застосування засобів механізації й автоматизації. Камери зберігання залежно від асортименту товарів можуть бути універсальними і спеціалізованими. Універсальні призначені для зберігання товарів, які мають однаковий режим зберігання, а спеціалізовані — для зберігання певних видів і груп товарів (тканини, взуття, культтовари). Охолоджувані камери складів розміщуються відокремлено, частіше в торцевій частині будівлі, і мають окремі вхід і вихід. Площі, призначені для зберігання товарів, розташовують по довжині складської будівлі.

Важливе значення для організації складського технологічного процесу мають конструктивні елементи складських споруд. Основними конструктивними елементами складу є фундаменти, стіни, рампи, підлоги, міжповерхові перекриття, верхні І покриття, звиси покрівлі, дашки, сходи, двері, вікна.

Стіни складу поділяються на суцільні (для приміщень, які опалюються) і каркасні (в тимчасових неопалюваних приміщеннях). До стін складу пред'являють такі основні вимоги: міцність і стійкість; забезпечення за своїми теплотехнічними властивостями необхідного для збереження якості товарів температурно-вологісного режиму; водонепроникність; мінімальна вага і найменша будівельна й експлуатаційна вартість.

Рампами називають платформові тротуари, що примикають до складу. Вони використовуються для переміщення вантажів з автомашин чи вагонів у склад і назад. Висота рампи з боку залізничної колії дорівнює 1,1—1,2 м від рівня головки рейки, а з боку автомобільного заїзду — 0,9 м. Ширина рампи може бути від 1,2 до 6,0 м і більше. Для заїзду вантажних візків на рампу встановлюють спеціальні нахили, які називають пандусами. Ширина пандусів має бути на 0,8 м більше від ширини транспортних засобів, а ухил пандусів робиться не менш як 1:10—1:12.

Підлоги в складах бувають асфальтові, асфальтобетонні, бетонні, плиточні і дерев'яні. Підлога має бути рівною, гладкою, міцною, стійкою до стирання і механічних ударів, не руйнуватись від дії кислот, лугів й інших хімічних речовин. Цим вимогам найбільше відповідають підлоги з асфальтобетонним покриттям на бетонній основі. Навантаження на ці підлоги може досягати 3,5 т/м2.

Звиси (піддашшя) — це продовження даху, що споруджується в одноповерхових складських будівлях. Дашок— спеціальне спорудження над рампою в багатоповерхових і висотних складах. Звиси і дашки з боку залізничної колії повинні бути суцільними вздовж усього складу, трохи більшими за ширину рампи і перекривати половину даху вагону. З боку автомобільної рампи звиси і дашки можуть установлюватись лише над дверними прорізами, але ширина їх тут повинна перекривати рампу і кузов автомобіля. Така конструкція звисів і дашків дозволяє виконувати вантажно-розвантажувальні роботи в будь-яку погоду.

Склади мають зовнішні і внутрішні двері, які за способом відкривання бувають стулчасті і розсувні. На складах поширені стулчасті двері, хоча розсувні більш ефективні: економиться площа, може використовуватись автоматика. Набувають поширення двері з пристроями, які дають теплову або холодну завісу, перешкоджаючи проникненню потоків холодного або теплого повітря всередину складу. Ці умови забезпечують тамбури з подвійними дверима. Розміри дверей: висота не менше ніж 2,5 м, ширина не менше ніж 2,4 м. Висота дверей має перевищувати габарити транспорту з вантажем не менше ніж на 0,2 м, а ширина — не менше ніж на 0,6 м. Кількість дверей на складі визначається технологічним процесом і вантажообігом, але повинна бути мінімальною.

Запитання для самоперевірки

1. Які технологічні вимоги ставляться до будови складів?

2. Які групи приміщень є на складі?

3. Для чого призначені оперативні приміщення?

4. Які вимоги ставляться до стін, підлоги складів?

5. Що уявляє собою рамка? Яка висота, ширина рамки?

6. Що таке звиси, дашок в складських будівлях?

7. Яким вимогам повинні відповідати двері в складах?

Питания 3. Особливості будови спеціальних складів.

Методичні вказівки.

В процесі вивчення матеріалу потрібно звернути увагу на такі спеціальні склади як холодильники, плодоовочесховище, траншеї, сховища для олії.

Специфічні фізико-хімічні властивості деяких товарів і відповідний режим їх зберігання обумовлюють особливості містко-планувальних і конструктивних рішень складських будівель і споруд, призначених для їх зберігання і технологічної обробки. До спеціальних складів відносять холодильники, плодоовочесховища, сховища для олії, солі, склади лісових і будівельних матеріалів.

Врахуйте те, що холодильники - це підприємства, в яких здійснюється охолодження, заморожування і зберігання продуктів у охолодженому або замороженому стані. Холодильники споруджують у вигляді окремих одноповерхових і багатоповерхових будівель. Будівлі холодильників мають у плані прямокутну, а іноді квадратну форму. У будівлях прямокутної форми ширший фронт вантажно-розвантажувальних робіт.

Оптимальне відношення ширини холодильника до його довжини — 1:2. Сітки колон можуть бути 6 х 6, 6 х 12, 6 х 18 і 6 х 24 м.

Багатоповерхові холодильники із залізобетонним каркасом мають пристінні колони і без балочні міжповерхові перекриття з допустимим навантаженням на підлогу від 1 до 2 т/м2. На одноповерхових холодильниках таке навантаження становить 4 т/м2. Будівництво одноповерхових холодильників має низку переваг перед багатоповерховими: коштує на 7—8 % дешевше, здійснюється вдвічі швидше, затрати металу і цементу на 8—10 % менші. Висота одноповерхових холодильників може бути до 7—7,5 м. На деяких сучасних одноповерхових холодильниках покрівля виконана у вигляді ванни з водою. Така конструкція покрівлі дозволяє затримувати до 90 % сонячного тепла, що знижує витрату холоду.

Дефростер — це спеціальна камера холодильника, яка має опалення і підсилену циркуляцію повітря. У дефростері відбувається повільне розморожування м'яса, риби й отеплення деяких продуктів (яєць, фруктів, ягід тощо). При повільному розморожуванні м'ясо, риба краще зберігають свою первинну якість. Отеплення продуктів перед вивантаженням з холодильника запобігає їх поверхневому зволоженню, яке виникає за різкої зміни температури навколишнього повітря.

Плодоовочесховища бувають стаціонарного типу (склади-будівлі) і тимчасового (бурти і траншеї). Плоди зберігають тільки в стаціонарних спорудах. Сховища стаціонарного типу для овочів і плодів класифікують за спеціалізацією, місткістю, ступенем заглиблення в землю і наявністю огороджувальних пристроїв. До спеціалізованих складів відносять овочесховища і фруктосховища; до вузькоспеціалізованих — сховища для картоплі, капусти, цибулі тощо.

Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані сховища можуть бути малої місткості — до 500 т, середньої місткості — від 500 до 2 тис. т, великої місткості — понад 2 тис. т. Великі плодоовочеві бази (на 40—80 тис. т), як правило, є універсальними і призначаються не тільки для зберігання картоплі, овочів, фруктів, а й для квасіння, соління овочів, маринування, фасування продуктів, виробництва різних плодоовочевих готових виробів.

Плодоовочесховища можуть бути не охолоджувані і охолоджувані (з природними або штучними джерелами холоду).

Для зберігання картоплі й овочів використовуються також склади тимчасового типу: бурти і траншеї. Бурти влаштовуються на сухих, підвищених місцях, де не збираються атмосферні опади і ґрунтові води проходять на відстані не менш як 1,5 м від поверхні землі. У землі роблять заглиблення завдовжки 15—20 м, завширшки 1,7—2 м і завглибшки 0,2 м. Бурти розміщують з урахуванням напрямку вітру, для того щоб у зимовий період вони менше охолоджувались.

Траншеї для зберігання картоплі й овочів мають більш глибокі котловани, ніж бурти. Для траншеї підбирають ділянку з глибоким заляганням ґрунтових вод — не менш як 3 м від поверхні землі. Глибина траншеї 0,6—1,2 м, довжина 10—15 м, ширина 1—1,5 м. Для термоізоляції використовують солому і землю, які укладаються загальним шаром (0,6 м) залежно від зниження температури навколишнього повітря. На відміну від буртів, у траншеях не встановлюють вентиляційні труби.

Сховища для олії. Олія зберігається у спеціально обладнаних сховищах. На ділянці сховища олії (рис. 5.10) розташовуються під'їзні залізничні й автомобільні шляхи, естакади з пристроями для наливання і зливання олії з цистерн, приймальні баки, насосна станція, резервуари для зберігання олії, приміщення для розливання олії в металеві бочки і автоцистерни, складські приміщення для зберігання олії в бочках, пункти для санітарно-гігієнічної обробки і ремонту цистерн, бочок тощо.

Біля роздаточного приміщення розміщується склад для зберігання олії в бочках. Укладання і виймання бочок зі штабелів відбувається електротельфером зі спеціальним затискачем. Для переміщення бочок використовують автонавантажувачі, електрокари, бочко підйомники і ручні візки.