Місцевий бюджет

Фінансові ресурси територіальної громади по своїй структурі включають:

а) кошти місцевого бюджету;

б) позабюджетні кошти місцевого самоврядування;

в) кошти комунальних підприємств.

Місцеві бюджети розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах.

Районні й обласні ради затверджують відповідні бюджети, що формуються з коштів державного бюджету для їх розподілу між територіальними громадами чи для виконання спільних проектів і з коштів, отриманих на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних програм.

Місцеві бюджети мають дохідну і видаткову частини.

Доходи місцевих бюджетів повинні бути достатніми для ефективного здійснення завдань і функцій місцевого самоврядування і формуються, по-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори), що відповідає вимогам Європейської Хартії місцевого самоврядування (ст. 9), що прямо передбачає, що, щонайменше, частина коштів місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків. По-друге, у доходи місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори й інші обов'язкові платежі. По-третє, у доходи місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, передані з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, що гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися у формі дотації чи субвенції.

Дотації - це кошти, передані в місцевий бюджет з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять із власних джерел для закріплених доходів недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, вони виділяються державою на безповоротній основі.

Субвенції - це кошти, що виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програм з метою соціально-економічного вирівнювання відповідних територій.

Кошти державного бюджету, передані у виді дотацій, субвенцій розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення в розмірах, необхідних для формування доходів не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

По-четверте, до доходів місцевих бюджетів включаються кошти, необхідні для фінансування витрат, пов'язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади і виконанням їх рішень.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у випадку їх створення) ради і їхні виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрямки їх використання.

8. Статут, символіка територіальної громади сіл, селищ, міст

Про необхідність територіальної громади мати власний статут почали вести мову відразу ж після прийняття Декларації про державний суверенітет.

У червні 1991 року в газеті “Голос України“ з'явилася стаття народного депутата України А. Ткачука з назвою “Містам - Магдебурзьке право“. Це була практично перша публічна спроба підняти питання про різні варіанти місцевого самоврядування в Україні і про право міст своїми власними статутами регулювати значну більшість проблем місцевого життя.

Прийнятий у 1997 році Закон “Про місцеве самоврядування в Україні“ передбачив можливість прийняття статуту територіальних громад, тим самим був покладений початок пошуку оптимальних моделей місцевого розвитку.

Разом з тим сьогодні є й інша оцінка значення статутів населених пунктів. Деякі науковці вважають, що статут - це документ, що дає можливість місцевим властям не слідувати законам, чи навпаки - статут - це деяка подоба “цікавої книжки“, обмеженої описом прапора чи герба населеного пункту. Проте, переважна більшість юристів, практиків, працівників органів місцевого самоврядування відзначають, що статут повинен бути таким документом, у якому визначалися б правила діяльності органів місцевої влади і посадових осіб, встановлювався порядок обрання і звітності цих органів і забезпечувалася участь членів громади в процесах урядування.

Досвіду підготовки таких документів в Україні ще мало, та й середньовічні статути навряд чи сьогодні можуть бути зразком для підготовки подібного роду документів.

Тут цікавий досвід інших країн, де міські статути є звичайним явищем уже багато років.

Ось, для прикладу, основні характеристики статуту американського міста.

1. Статут визначає повноваження представницького колегіального органа місцевої ради. Як правило, статут закріплює положення про те, що радам (меріям) надається весь обсяг законодавчих повноважень, що відповідно до конституції того чи іншого штату відноситься до компетенції громади.

2. Статут визначає склад ради і порядок його обрання, а також інші норми, що регулюють організацію діяльності ради.

3. Дуже детально регламентується порядок подачі петицій (скарг) від жителів, порядок їх розгляду, а також призначення і проведення місцевого референдуму.

4. Статут визначає структуру виконавчої влади в місті, повноваження його керівника, порядок оплати роботи. Необхідно зазначити, що в різних містах США (у залежності від раніше розглянутих моделей) виконавчим органом місцевого самоврядування може бути: а) голова відповідної ради; б) мер міста, всенародно обраного на цю посаду; в) виконавчий директор чи менеджер, що працює на контрактній основі тощо.

5. Статут особливу увагу надає бюджетним питанням, а також бюджетному процесу і контролю над витратою його.

6. Обов'язковим елементом міського статуту є норми, що регулюють питання відкритості властей та їх доступності для громадян.

7. Закінчується статут, зазвичай, розділом про порядок ініціювання перегляду статуту і внесення змін у нього.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні“ (ч.1 ст.19) передбачив можливість: “З метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України й у межах чинного Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста“.

Цим же Законом (ст. 22) передбачається, що територіальні громади можуть мати власну символіку (герб, прапор і т.п.), що відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідного району, області.

Оскільки сам Закон досить детальний, а статут може регулювати “особливості здійснення місцевого самоврядування“, тобто регулювати ті питання, що не відрегульовані даним Законом, постає питання, чи потрібен взагалі статут відповідної територіальної громади?

На перший погляд, у зв'язку з надмірною деталізацією Закону статут не потрібний, йому немає місця, але це, як стверджують багато вчених-державознавців, невірно, тому що для багатьох населених пунктів, особливо великих міст, існує широке правове поле для прийняття і застосування статутів.

Що може регулювати статут відповідної територіальної громади?

1. У статуті можна закріпити територіальні межі населеного пункту.

2. Повноваження ради по формуванню виконавчого органа, порядку призначення посадових осіб, проведенню конкурсів на заміщення вакантних посад, іншим кадровим питанням. Особливо варто відрегулювати в статуті питання (процедурного характеру) винесення недовіри головам рад, тому що ст. 79 Закону носить загальний характер.

3. Статутом можуть бути передбачені особливості проведення місцевих референдумів, дорадчих опитувань громадян і принципів реалізації народної ініціативи, подачі петицій, організації громадських слухань тощо.

У залежності від особливостей населених пунктів у статуті можуть знайти відображення й історичні аспекти (міста-музеї, міста-історичні пам'ятники), географічні (гірське, курортне, портове місце), а також демографічні і національні.

У залежності від населеного пункту, органів місцевого самоврядування статути можуть істотно відрізнятися як за змістом, так і за об’ємом.