4. Поняття і система місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування - багатогранне і комплексне політико-правове явище, яке можна охарактеризувати по-різному.

Одні розглядають місцеве самоврядування в якості основ конституційного ладу; права населення на самостійне рішення питань місцевого значення.

Інші при визначенні місцевого самоврядування виходять з наявності двох засад будівлі громадського життя. По-перше, врахування місцевого інтересу, у межах якого розвивається місцеве самоврядування й органи які повинні мати максимум свободи і матеріальних коштів, що дозволить їм, “правити“ разом з населенням, використовуючи усі форми прямої демократії. А по-друге, місцеве урядування повинно бути провідником загального інтересу, діяти в одній зв'язці з центром.

Існує також точка зору, що місцеве урядування - це діяльність місцевих органів виконавчої державної влади, а місцеве самоврядування - діяльність самоуправлінських органів, що обираються місцевим населенням і виконують відповідні функції по забезпеченню його інтересів.

Аналіз чинної Конституції України дозволяє зробити висновок, що місцеве самоврядування як об'єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості:

1. відповідних основ конституційного ладу України;

2. специфічної форми народовладдя;

3) права жителів відповідної територіальної одиниці (територіальної громади) самостійного вирішення питань місцевого значення.

- Місцеве самоврядування як основа конституційного ладу виступає одним з найважливіших принципів організації і функціонування влади в суспільстві та державі і є необхідним атрибутом будь-якого демократичного ладу. У ст. 2 Європейської Хартії місцевого самоврядування проголошується: принцип місцевого самоврядування повинен бути визнаний у законодавстві країни і по можливості, у конституції країни.

Визначення місцевого самоврядування як основ конституційного ладу означає встановлення демократичної децентралізованої системи урядування, що базується на самостійності територіальних громад, органів місцевого самоврядування при вирішенні всіх питань місцевого значення.

- Місцеве самоврядування як форма народовладдя. У відповідності із ст. 5 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і місцевого самоврядування. З даного конституційного положення випливає, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиного державного механізму і через це місцеве самоврядування можна розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.

Основними формами місцевої (локальної) демократії є:

• Територіальна громада;

• Місцеві (муніципальні) вибори;

• Місцеві референдуми і консультативні опитування;

• Загальні збори громадян;

• Місцеві ініціативи;

• Громадські слухання.

Як специфічна форма реалізації належної народу влади місцеве самоврядування характеризується:

1. місцеве самоврядування має особливий суб'єкт - територіальну громаду, тобто жителів об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями;

2) місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі (у механізмі керування суспільством і державою). Місцеве самоврядування, його органи відповідно до Конституції України не входять до механізму державної влади, але це не означає їх повної автономності від держави, державної влади;

3) місцеве самоврядування має особливий суб'єкт урядування - питання місцевого значення, перелік яких наданий органам і посадовим особам місцевого самоврядування в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні“.

- Місцеве самоврядування як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення. В Європейській Хартії місцевого самоврядування (ст. 3 – Концепція місцевого самоврядування) зазначено, що місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання і порядкування суттєвою часткою громадських справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Конституція України (ст.140) визначає місцеве самоврядування як право територіальної громади - жителів чи села добровільного об'єднання в сільську громаду жителів декількох сіл, селища і міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їхні виконавчі органи.

Дещо інше визначення поняття “місцеве самоврядування“ позначене в ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні“ (далі Закон), де говориться: Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади - жителів чи села добровільного об'єднання в сільську громаду, жителів декількох сіл, селища, міста - чи самостійно під свою відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради і їхні виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Аналіз цих положень Конституції України і Закону дозволяють зробити наступні висновки:

1. Конституція України визнає право самостійно вирішувати питання місцевого значення тільки територіальним громадам - жителям “природних“ адміністративно-територіальних одиниць (сіл, селищ, міст).

2. Конституція і Закон передбачають, що право територіальної громади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпосередньо через форми прямої демократії (місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори і т.п.), так і через діяльність виборних й інших органів місцевого самоврядування.

Як уже наводилося вище, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, тобто через певний структурно-організаційний механізм, що іменується системою місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані являє собою сукупність органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення й організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада чи її складова частина здійснюють завдання і функції місцевого самоврядування, вирішують питання місцевого значення.

Закон (ст. 5) до елементів місцевого самоврядування відносить:

- територіальну громаду;

• сільську, селищну, міську раду;

• сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні й обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

• органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади чи міської ради відповідно до Закону можуть утворюватися районні в місті ради, що утворюють свої виконавчі органи й обирають голову ради, що є одночасно і головою його виконавчого комітету.

У структурі системи місцевого самоврядування можна виділити два основних елементи:

а) територіальну громаду;

б) органи місцевого самоврядування.

Територіальна громада - це основний суб'єкт місцевого самоврядування, її складають жителі сіл, селищ, міст.

За обсягом правоздатності і дієздатності своїх членів територіальна громада неоднорідна - її складають жителі села, селища, міста, що мають різний правовий статус (громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Члени місцевої громади - громадяни України, що досягли 18-літнього віку, що мають право голосу - є активними суб'єктами місцевого самоврядування.

Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради - представницькі органи місцевого самоврядування, що представляють відповідні сільські, селищні, міські чи внутріміські (районні в містах) територіальні громади і які здійснють від їх імені й у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією і законами України.