1.3. Вимоги до проведення рольових ігор

Методисти вважають рольову гру одним із найбільш ефективних засобів реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови. Її переваги визначаються авторами (прізвища авторів) наступним чином:

• рольова гра становить навчання в діях (learning by doing), що, як відомо, підвищує якість навчання;

• рольова гра вимагає повної віддачі від учасників, їх реакції; у ній використовуються знання, уміння, здобуті як у школі, так і поза нею;

• рольова гра є вищою мірою мотиваційною, оскільки містить елемент гри й непередбачуваність розв'язки. Крім того, учасники бачать можливість використання ситуації, яка розігрується в рольовій грі, у реальному житті, чого не може дати механічне тренування у використанні лексичних одиниць і граматичних структур;

• рольова гра дає учням соціолінгвістичну "підказку" – якими одиницями і якими умовними мовними моделями можна виразити ту чи іншу думку в даній ситуації залежно від соціальної характеристики учасників;

• рольова гра несе в собі елемент несподіванки ("момент шоку"), з яким так часто зустрічаються учні в процесі реального спілкування. Під час рольової гри, як і під час реального спілкування, учасники повинні уважно слухати один одного (оскільки вони не знають завчасно, що скажуть їхні партнери), швидко думати й адекватно реагувати на репліки своїх товаришів;

• під час рольової гри має місце емоційний підйом, що надзвичайно позитивно впливає на якість навчання;

• рольова гра має визначені переваги над дискусією та іншими подібними прийомами. По-перше, у рольовій грі набагато легше створити таку ситуацію, коли жоден з її учасників не зможе "відмовчуватися" (а це часто має місце в дискусії). По-друге, несміливим, невпевненим у собі учням легше висловлювати свою думку, погляд "під маскою" певного образу – дійової особи [33, c. 87; додати ще хоч одне джерело].

На думку Є.І. Пассова, з метою досягнення найкращих результатів рольова гра повинна відповідати наступним вимогам:

• гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в школярів інтерес і бажання добре виконати завдання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування;

• рольову гру потрібно добре підготувати й чітко організувати з погляду як змісту, так і форми;

• рольова гра має бути прийнята всією групою учнів, проводитись у доброзичливій, творчій атмосфері, викликати в школярів почуття задоволення, радості;

• гра організовується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний матеріал, що відпрацьовується [51, с. 49].

У процесі підготовки до проведення рольової гри К. Лівінгстоун радить учителю взяти до уваги наступні фактори:

• мовленнєву підготовку учнів – крім формальної мовленнєвої практики, роботу вчителя має бути спрямовано на використання учнями мовленнєвих засобів у різних типах мовленнєвої діяльності, різних ситуаціях та умовах;

• культурний та ситуаційний фактори – англійський спосіб дій слід практикувати в ситуаціях, доки він не перетвориться на автоматичну поведінку учня;

• фактичну підготовку – учні повинні знати конкретні умови, перш ніж упевнено зіграти роль;

• потреби, інтереси та досвід учнів [32].

Оскільки використання рольових ігор передбачає створення особливого навчального простору, у якому учень готується до вирішення важливих проблем і реальних ускладнень, "проживаючи" їх, завдання вчителя полягає в тому, щоб, по-перше, створити життєво важливу ситуацію, по-друге, розподілити ролі й, по-третє, сформулювати пошукові завдання, які випливають із ситуації. Під час проведення рольової гри змінюється також роль учителя – якщо традиційно вчитель повинен контролювати мовленнєву діяльність учня, то в умовах гри контроль і керівництво з боку вчителя повинні бути припинені, щойно учень почав обігравати роль [55, c. 33].

При виборі завдань для рольової гри потрібно враховувати рівень знань учнів та їхні потреби, інтереси й досвід. Зауважимо, що на уроках іноземної мови можна застосовувати багато завдань, пов'язаних із рольовими іграми. До них належать ігрові завдання, які не потребують створення мовленнєвих ситуацій і в яких використовується переважно згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатись і корегувати роботу учнів; опрацювання діалогів, коли учні (хором та окремо) тренуються в правильній, наближеній до носіїв мови, вимові; заповнення пропусків у діалогах за допомогою необхідної лексики (однак при цьому відсутні ролі, які треба зіграти); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі – усі ці види завдань можна розглядати як підготовчу роботу до проведення рольових ігор [61].

Нагадаємо про те, що рольова гра – це діяльність, яка надає учневі можливість практичного застосування мовних засобів, аспектів рольової поведінки [33]. Отже, знання зразків мовлення та вміння й навички оперування ними мають бути засвоєні до моменту проведення рольової гри. Іншими словами, рольова гра буде неефективною, якщо учні не будуть попередньо підготовлені. Учитель повинен переконатися, що учні можуть вільно оперувати необхідними для ситуації вербальними (набір завершених фраз) і невербальними мовними засобами, і це оперування не викликає в них суттєвих труднощів. Тоді спілкування під час рольової гри буде ефективним і невимушеним. Таким чином, основною вимогою до проведення рольових ігор є підготовка учнів, яку вчитель повинен провести заздалегідь.

Підготовка школярів до участі в рольовій грі складається з кількох етапів, зокрема:

I етап – традиційна мовна практика, тобто вправи, націлені на засвоєння граматичних структур і лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі види вправ, як виправлення граматично й лексично неправильних речень; заповнення пропусків; вибір правильних відповідей.

II етап – складання діалогів. На даному етапі застосовуються такі види вправ, як побудова діалогів із заповненням пропусків, коли ситуація чітко окреслена; складання діалогу всім класом за зразком.

III етап – робота з діалогами, які складають у парах або групах на основі засвоєного мовного матеріалу.

IV етап – вправляння в говорінні, зокрема використання службових фраз на зразок "I see...","You know...", упізнавання та практикування діалогів із носіями мови.

V етап – використовується техніка заміни невідомих слів синонімами, для чого доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою.

VI етап підготовки до проведення рольової гри – робота в групах, типи якої потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша робота проходила з мінімальним втручанням учителя [30, c. 45].

Учитель неодмінно повинен вірити в ефективність рольової гри. Роль учителя в процесі підготовки та проведення гри постійно змінюється: якщо на початковій стадії роботи він активно контролює діяльність учнів, то згодом стає лише спостерігачем, зовсім не бере участі в грі або бере на себе другорядну роль. У будь-якому разі педагог повинен слідкувати за учасниками, фіксувати допущені помилки, однак не переривати хід гри з метою їх виправлення.

Знайомлячись із тією чи іншою грою, учитель повинен добре зрозуміти її. Якщо передбачено проведення ігрової вправи, – усе залежить від емоційності викладача. Якщо це театралізована дія, треба продумати деталі костюма та реквізиту – вони зроблять гру більш переконливою. Завдання педагога, за словами … (прізвище науковця), полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності [40].

Із цього приводу Є.І. Пассов радить пам’ятати: ігри, які відпрацьовуються, заучуються й програються для інших учнів, не є рольовими іграми, це – драматичні інсценування [51]. Рольова гра стосується процесу гри, а не готового продукту, що повинно бути з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже сором’язливі й бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. Крім того, вони можуть бути переконані в тому, що не мають таланту гри. Навіть учитель повинен відійти на другий план, оскільки його присутність може перешкоджати – своєю готовністю “накинутися” на учня щоразу, коли той припуститься помилки. Дана обставина суперечить тезі про найбільшу ефективність навчання в атмосфері, вільної від напруги [52, c. 112]. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на плівку, однак останнє не є обов'язковим.

Дослідники Ф. Дрюків і Є. Ольштайн пропонують засновувати рольові ігри не на порівнянні двох культур, а на використанні двох мов – рідної та іноземної. Ефективність такого підходу вони пояснюють тим, що дитині дуже важко уявити себе представником іншої культури, говорячи іноземною мовою. Набагато простіше учневі бути тим, ким він є, тобто школяр розуміє ситуацію й те, що від нього потрібно, і тільки потім бере участь у грі іноземною мовою. Автори зазначають, що даний прийом підвищує мотивацію до спілкування іноземною мовою, оскільки можливість спочатку висловитися рідною мовою знімає страх і напругу. Учневі пропонується уявити себе в певній ролі в певній ситуації та здійснювати спілкування відповідно до даних інструкцій, які в доступній формі пояснюють суть завдання [32, c. 214]. При цьому, як зазначає А. Хьюз, ситуації можуть бути детально описані або учні повинні самостійно їх придумувати залежно від віку, рівня володіння іноземною мовою, досвіду участі в рольових іграх [76].

Останнім часом вчителі часто використовують рольові ігри, основу яких становлять знання ситуації або їх комплекс. Джозеф Ф. Каллахан і Леонард X. Кларк [74] пропонують наступний порядок проведення такої гри:

1. постановка мети гри;

2. визначення ігрових ситуацій, які відповідають меті;

3. розробка сценарію;

4. інструктаж учасників;

5. проведення гри;

6. аналіз і подання рекомендацій на майбутнє.

За порадою …, необхідно залучати до процесу навчання молодших школярів рольові ігри із включеними в них "ситуаціями вживання". При програванні таких ситуацій, як замовлення й вибір страв у ресторані, покупка новорічних подарунків школяр почуває себе реальним учасником того або іншого процесу.

Для більшої наближеності до реальних умов Дж. Оллер рекомендує з метою організації рольової гри використовувати предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності тощо. Такі набори доцільно мати кожному вчителеві в кабінеті. Також можна використовувати іграшкові кімнати з меблями, пропонуючи учням "заселитися" у нову квартиру й розставити меблі за своїм смаком. Дуже цікавим і ефективним прийомом є використання пальчикових ляльок (можна поставити невелику ширму, а можна обійтися й без неї). Учні молодших класів дуже люблять подібні ігри, і урок з використанням цих ляльок завжди проходить дуже жваво й цікаво [79].

Найбільш широко використовуваними варіантами рольових ігор є інтерв'ю й імпровізація. Як вважають С.Д. Фарбований і Т.Д. Террел, інтерв'ю – одна з найпростіших форм проведення рольової гри. Як основу для інтерв'ю може бути використано будь-який матеріал з іноземної мови. Один учасник гри виконує уявну роль, попередньо придумавши "історію". Другий учасник готовить цікаві питання, які потім задає в інтерв'ю. Дж. Річардс й Д. Нунан пропонують для подальшого аналізу рольової гри з погляду успішності спілкування записувати інтерв'ю на відеомагнітофон [].

Ефективним прийомом навчання іншомовного спілкування Л.М. Денисова вважає прийом імпровізації, оскільки імпровізація передбачає активну роботу уяви школярів. В інструкціях до даного виду рольової гри подається недостатньо інформації, фактів для проведення реалістичної рольової гри. Учасникам необхідно самостійно додумувати ситуацію й вибирати лінію поведінки [].

М.Л. Вайсбурд і Л.Н. Пустосмєхова рекомендують використовувати телепередачу як опору для організації рольової гри на уроці іноземної мови, пропонуючи технологію проведення даного виду рольових ігор [77, c. 20]. Зокрема, обравши телепередачу з навчальними цілями, необхідно розв'язати, який її аспект можна використовувати як основу для рольової гри: зміст передачі, її форму або тільки персонажів. Після аналізу проблем, які будуть обговорюватися, і визначення теми рольової гри вчителеві слід налаштувати школярів на уважний перегляд телевізійної програми з метою її запам'ятовування (конспектування, схематичного запису або нотаток у вигляді плану). Потім учитель разом з учнями розробляє загальний хід гри: розподіляє ролі та здійснює спеціальну мовну підготовку, у процесі якої опрацьовуються нові слова та фрази. Наступним кроком є гра, яка при максимально точному проходженні передачі займає урок. Обговорення помилок і робота над ними, обмін думками, враженнями й аналіз гри займають частину наступного уроку.

Інші методисти – Е.Д. Матрон і Г.В. Яцковська – пропонують використовувати рольові ігри в роботі з газетою (журналом). Проведення подібної рольової гри потребує ретельної підготовки, яка повинна включати різні види робіт:

• адаптування самими учнями газетного матеріалу, його аналіз;

• коментування й продукування тексту на дану тему;

• уміння вести діалоги й полілоги (наприклад, репортажі, обговорення) [76].

Автори підкреслюють, що в процесі такої підготовки знання, уміння й навички учнів ведуть до нової єдності – колективних погоджених мовленнєво-розумових дій, котрі створюють умови для творчого спілкування й імпровізації.

Слід зазначити, що робота над роллю в різних учнів протікає по-різному. Можна використовувати індивідуальну, парну й групову форми підготовки. Усі вони мають самостійну дидактичну цінність, дозволяють пов'язати класну й позакласну, навчальну та виховну роботу. По завершенні рольової гри вчитель подає мотивовану оцінку участі кожного учня в підготовці й проведенні конкретної рольової гри. Крім мовної правильності педагог коментує виразність рольової поведінки, а також ініціативність школярів на всіх етапах гри. Одну й ту саму гру може бути використано на різних етапах уроку – усе залежить від конкретних умов роботи вчителя й учнів.

Рольова гра також може бути використана як контрольне (тестове) завдання для перевірки певних функцій спілкування; структур (наприклад, повідомлення про крадіжку, коли перевіряється використання пасивних конструкцій); лексичних одиниць з якої-небудь теми (наприклад, замовлення квитків).

Вдале створення загальної ігрової атмосфери, систематичне проведення ігор на уроці іноземної мови сприяють виникненню довірливих стосунків, невимушеному спілкуванню між учителем та учнями, що дозволяє педагогу надалі розмовляти з учнями на серйозні теми, обговорювати будь-які реальні ситуації тощо.

Варто зауважити також про певні недоліки у використанні рольових ігор у навчально-виховному процесі, зокрема недоліки організаційного плану – класна кімната невеликого розміру, тобто брак вільного простору, потрібного для деяких рольових ігор; нестача часу, потрібного для ефективності гри [66, c. 63]. Надаючи учням свободу в рамках класного приміщення у використанні та експериментуванні з мовленнєвими засобами, учитель з'ясовує, що вони вивчили й наскільки розуміють доцільність використання цих засобів. Будь-яка помилка може бути проаналізована та використана вчителем як основа для подальших, поглиблених вправ.

Загалом слід зазначити, що особливості організації та проведення рольових ігор на уроці англійської мови вивчено недостатньо, і це призводить до того, що в практиці роботи деяких учителів рольова гра використовується не досить часто й в однотипних формах; обмін репліками не завжди набуває характеру справжнього спілкування; ігрове спілкування та самостійна мовленнєва діяльність нерідко замінюються буквально репродукцією вивчених раніше ролей [47, c. 67]. Однак зауважені складнощі практичного характеру не знижують доцільності й ефективності використання рольової гри з метою реалізації комунікативного підходу в навчанні іноземної мови, у чому переконує здійснений нами аналіз науково-методичної літератури.

Висновки до першого розділу

Налагодження плідної взаємодії вчителя з учнем, підвищення мотивації до вивчення іноземної мови є важливими завданнями сучасної методики. Їх розв’язанню сприяє використання вдало підібраних мовленнєвих стимулів, спрямованих на заохочення учнів до активних мовленнєвих дій у певній ситуації, що є сутністю методу рольової гри. До того ж, рольова гра належить до провідних форм діяльності в молодшому шкільному віці.

Ідея використання рольової гри полягає в тому, щоб дати учням можливість потренуватись у спілкуванні з оточуючими, обравши для себе ролі за сценарієм. Крім того, гра активізує пам'ять дітей, відображає сприйняття ними навколишнього світу, орієнтує учнів на планування особистої мовленнєвої поведінки та прогнозування поведінки співрозмовника. Рольова гра передбачає елемент перевтілення учня в представника певної соціальної групи, професії. Відчуття рівності, психологічно комфортна атмосфера дають можливість учням подолати скутість, утому; зняти мовний бар'єр; знизити рівень тривожності, напруження; змінити негативне ставлення учнів до навчальної діяльності на позитивне тощо.

У результаті теоретичного аналізу проблеми ми переконались у тому, що рольова гра може ефективно використовуватися на уроках іноземної мови з урахуванням вікових особливостей розвитку молодших школярів. Так, методисти (Є.І. Пассов, О.Л. Лівшиц, Є. Ольштайн, Джозеф Ф. Каллахан, Леонард X. Кларк, Дж. Оллер, С.Д. Фарбований, Т.Д. Террел, Дж. Річардс, Д. Нунан, Л.М. Денисова, М.Л. Вайсбурд, Л.Н. Пустосмєхова, Е.Д. Матрон, Г.В. Яцковська) висувають наступні вимоги до підготовки й проведення рольових ігор:

• гра повинна стимулювати мотивацію навчання, її варто проводити на основі ситуації, адекватної реальній ситуації спілкування. З метою посилення наближеності до реальних умов доцільним є використання в процесі рольової гри Дж. Оллер рекомендує організації предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності тощо.

• у процесі підготовки до проведення рольової гри учителю доцільно взяти до уваги такі фактори, як мовленнєва підготовка учнів, культурний та ситуаційний фактори, фактична підготовка й урахування потреб, інтересів і досвіду учнів. Підготовка школярів до участі в рольовій грі складається з наступних етапів: традиційна мовна практика (вправи, метою яких є засвоєння граматичних структур і лексики); складання діалогів (побудова діалогів із заповненням пропусків, складання діалогу всім класом за зразком, а надалі в парах або групах на основі засвоєного мовного матеріалу); вправляння в говорінні (упізнавання та практикування автентичних діалогів); використання техніки заміни невідомих слів синонімами (вправи на пояснення слів іноземною мовою); робота в групах з мінімальним контролем з боку вчителя;

• рольова гра має бути прийнята всією групою учнів, проводитись у творчій атмосфері, викликати в школярів почуття задоволення, успіху;

• гра організовується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, ефективно використовуючи мовний матеріал;

• рольові ігри краще базувати не на порівнянні двох культур, а на використанні рідної та іноземної мов;

• рольову гру доцільно проводити в наступному порядку: постановка мети гри; визначення ігрових ситуацій; розробка сценарію; інструктаж учасників; проведення гри; аналіз і рекомендації на майбутнє (з метою аналізу рольової гри можливим є аудіо / відеозапис);

• оптимальними варіантами рольових ігор більшість педагогів вважають інтерв'ю, імпровізацію, телепередачу, оскільки вони передбачають активну роботу уяви школярів.

За наявності багатьох переваг використання рольових ігор у сучасному навчально-виховному процесі може мати певні недоліки, найчастіше організаційного плану. До них належать брак вільного простору (класна кімната невеликого розміру) або нестача часу, потрібного для ефективної гри.