Опорний конспект №20

Тема 13. Міжнародна торгівля, валютні відносини, рух капіталів між країнами. План.

1. Поняття світового господарства і закономірності його розвитку.

2. Міжнародний поділ паці та світовий ринок.

3. Міжнародна торгівля.

4. Зміст міжнародних валютних відносин.

5. Міжнародний рух капіталу.

Мета:

Навчальна: визначити сутність світового господарства, з’ясувати взаємозв’язки між членами, світового господарства, суть міжнародних економічних відносин, місце і роль України у світовому економічному співтоваристві.

Розвиваюча: розвивати навички економічного аналізу, вміння визначати сутність економічних понять.

Виховна: виховувати національну самосвідомість, почуття патріотизму, вболівання за долю держави як повноправного економічного партнера..

Міждисциплінарні зв’язки: політологія, історія, політекономія.

Література:

1. Воробйов С.М. Економіка. Довідник для старшокласника та абітурієнта Харків, 2005.

2. Економіка в таблицях і схемах (Г.О.Ковальчук, В.Г.Мельничука, В.О.Огнев’юка) – Х., 2009.

3. Мочерний С.В. Основи економічних знань. Київ, 2003.

4. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії. Київ, 2003.

5. Орищак Я., Чвалюк В. Основи економіки. Тернопіль, 2008.

Основні терміни та поняття: Світове господарство. Світові гроші. Національна валюта. Іноземна валюта. Вільно конвертована валюта (ВКВ). Резервна валюта. Колективна валюта. Спеціальні права запозичення (SDR). Міжнародна валютна система. Національна валютна система. Валютний ринок. Валютний (обмінний) курс. Валютне котирування. Курс купівлі. Курс продажу. Маржа. Номінальний валютний кус. Реальний обмінний курс. Паритет купівельної спроможності. Попит на валюту. Пропозиція валюти. Рівновага валютного ринку. Рівноважний валютний курс. Гнучкий (плаваючий) обмінний курс. Фінансовий курс валюти. Девальвація. Ревальвація. Система золотого стандарту. Бреттон-Вудська валютна система. Ямайська валютна система. Міжнародний валютний фонд (МВФ). Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Банк міжнародних розрахунків (МБР). Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Основні положення:

1. З часу виникнення світового господарства чисельність країн, які входять до нього. Постійно зростає. Так, лише з початку 90-х років ХХ ст. Їх кількість збільшилась на 30 держав, а до 100-річчя ООН, згідно з прогнозами науковців, до неї ввійдуть приблизно 100 нових держав. Світове господарство – сукупність національних господарств та економічних (в тому числі організаційно-економічних, техніко-економічних і виробничих) відносин між ними. Розвиток таких відносин зумовлений комплексом об’єктивних чинників.

2. Матеріальною основою світового господарства є міжнародний поділ праці. Це інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі. Основними елементами міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація і міжнародна кооперація виробництва і праці. А формами – загальна, часткова та одинична. Одинична Фома міжнародного поділу праці існує у вигляді подетальної та поопераційної спеціалізації.

3. У процесі розвитку міжнародного поділу праці сформувався світовий ринок, який є сукупністю взаємодіючих національних ринків окремих країн, пов’язаних між собою стійкими товарно-грошовими відносинами.

4. Найрозвинутішою формою міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз у складі 15 країн Західної Європи, який за понад 40 років свого існування пройшов шлях від створення спільного ринку товарів, робочої сили і капіталів до єдиної конфедеративної держави з елементами федеративного устрою.

5. Міжнародна валютно-фінансова система – це закріплена у міжнародних угодах форма організації валютно-фінансових відносин, функціонуючих самостійно чи обслуговуючих міжнародний рух товарів і факторів виробництва.

6. Сукупність економічних відносин, пов’язаних із функціонуванням грошей як світових, формують міжнародні валютні відносини.

7. Розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів складає світовий валютний ринок.

Теми рефератів:

1. Міграція робочої сили. 2. Суть, цілі та етапи розвитку спільних підприємств.

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка зв’язує національні господарства в єдину систему обміном результатами економічної діяльності, міжнародним поділом праці.

Міжнародний поділ праці (МПП) являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції, послуг у межах світового господарства.

Міжнародний ринок – це сукупність націо­нальних ринків, які безпосередньо пов'язані із закордонними ринками.

Інтернаціоналізація виробницт­ва – тісне зближення господарств країн.

Міжнародна торгівля – це сфера товарно-грошових відносин, що пред­ставляє собою сукупність зовнішніх торгівель всіх країн світу.

Міжнародна торгівля складається з 2-х зустрічних потоків: експорту та імпорту товарів і характеризується торговельним балансом, торговельним сальдо та торговельним оборотом.

Експортом називається вивіз това­ру з країни та реалізація його на зовнішньому ринку. Імпорт, навпаки, означає ввезення товару в країну і реалізацію його на внутрішньому ринкові.

Торговельний баланс являє собою співвідношення коштів, отриманих упродовж року за експорт, і коштів, сплачених за імпорт.

Різниця між доходами від експорту та витратами на імпорт утворює експортно-імпортне сальдо.

Торговельний оборот – це сума обсягів експорту та імпорту у вартісному вигляді.

Протекціонізм — це зовнішньоекономічна політика держави, спрямована на захист вітчизняних виробників товарів від конкуренції з боку інозем­них фірм.

Лібералізм – це зовнішньоекономічна політика, за якої митні органи виконують тільки реєстраційні функції, не вводячи жодних обмежень у торгівлі.

Інструментами регулювання міжнародної торгівлі є тарифні (ті, що засно­вані на використанні митного тарифу) та нетарифні (всі інші) методи.

Тарифні методи:

Митні збори – це кошти, які збираються на кордоні з власника товару, що ввозиться в країну для продажу.

Митні тарифи – це списки товарів, що підлягають митному збору. В митному тарифі товари відповідно згруповані і для кожного вказується конкретна величина збору.

Специфічним економічним засобом регулювання торгівлі є імпортні депозити. При цьому імпортер вносить в банк на певний термін суму, що дорівнює вартості всього або частини товару.

Нетарифні методи:

Імпортні квоти – це кількісне обме­ження ввезення (імпорту) того чи іншого товару.

Експортні квоти – це кількісне обме­ження вивезення (експорту) того чи іншого товару, встановлюється з метою уникнення дефіциту вітчизняних товарів на внут­рішньому ринку.

Система ліцензування – необхідний дозвіл на експорт/імпорт, добровільні обмеження, коли країни самі обмежують експорт в інші краї­ни.

Ембарго — заборона ввезення в країну чи вивезення з неї золота, іноземної валюти, деяких видів товарів (наприклад, зброї). У воєнний час виступає як форма економічної блокади, у мирний - як засіб фінансового тиску на інші країни.

Демпінг – штучне зниження ціни нижче собівартості продукції або вітчизняних цін. Демпінг проводитися з метою усунення дрібних конкурентів.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку та лібералізації відіграють міжнародні економічні організації. Одна з них COT (Світова Організація Торгівлі). З 2009 року Україна є членом цієї організації. На сьогодні COT охоплює 94% світової торгівлі.

Валюта (від іт. Valuta – ціна, вартість) – загальна назва грошових одиниць різних країн, обов’язкових для приймання як плату за будь-які товари, послуги та роботи, що купуються на території відповідної країни.

Види валют:

• Національна валюта – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає.

• Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується на території даної країни.

• Резервна валюта – валюти, в яких країни тримають свої ліквідні міжнародні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

• Валюта, що вільно використовується – активно продається і купується на головних валютних ринках: долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна.

• Тверда валюта – характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого пов’язані головним чином із фундаментальними макроекономічними закономірностями.

• Вільно конвертована валюта – валюта, що може легально обмінюватись на іноземні валюти без прямого втручання держави в процес обміну.

• SDR – (спеціальні права запозичення) – міжнародні активи (резервні платіжні засоби) у вигляді кредитованих записів на спеціальних рахунках МВФ, складених пропорційно до квот країн – учасниць.

Валютні курси – це пропорції обміну валют.

Валютний курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої.