Варіант 7
Умова роботи
Теоретичні питання:
Суб’єкти права інтелектуальної власності.
Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності шляхом внесення їх до статутного фонду підприємства.
Тестові завдання:
1. Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається день прийняття Закону України:
а) "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі";
б) "Про авторське право і суміжні права";
в) "Про власність".
2. До об'єктів права промислової власності відносяться:
а) винаходи, комп'ютерні програми, корисні моделі;
б) знаки для товарів і послуг, позначення походження товарів, винаходи;
в) промислові зразки, технічна документація, топографії інтегральних мікросхем.
Задача
Визначити методом роялті чисту поточну вартість патентної ліцензії, якщо об’єм щорічно виробленої за ліцензією продукції (нагрівальні системи), становить 160 тис. шт., а собівартість одиниці ліцензійної продукції становить 2,87 грн. за шт.
Відповіді на теоретичні питання.
Суб'єкти права інтелектуальної власності
Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.
Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.
Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.
Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.
Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.
Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
До суб'єктів авторського права відносяться:
автори творів;
спадкоємці й інші правонаступники;
організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.
Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.
Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.
Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.
Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.
Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності шляхом внесення їх до статутного фонду підприємства.
Метою комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності є отримання прибутку за рахунок їх використання у власному виробництві або шляхом продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.
Комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності — це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу перетворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.
Розрізняють такі шляхи комерціалізації об ’єктів інтелектуальної власності:
використання об’єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;
внесення прав на об’єкти інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;
передача (продаж) прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Схематично способи комерціалізації прав на ОІВ зображені на рис. 1. Вважається, що комерціалізація через використання об'єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь прибуток від продажу інноваційного продукту, що отриманий за допомогою об'єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника ОІВ.
Рис.1 – основні способи комерціалізації прав та об’єкти інтелектуальної власності.
Оскільки обсяг виробленої продукції може бути великим, то і прибуток, що надходитиме від її реалізації, може у багато разів перевищувати вартість прав на ОІВ у разі передачі прав на використання ОІВ або продажу прав власності на ОІВ.
Крім очевидних переваг, при використанні об’єктів інтелектуальної власності у власному виробництві чи продажу, внесення їх у статутний капітал дозволяє підприємству одержати деякі додаткові практичні переваги:
по – перше, сформувати значний за розмірами статутний капітал без відволікання обігових коштів забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій (інтелектуальну власність можна використати нарівні з іншим майном підприємства як об'єкт застави при одержанні кредитів);
по – друге, амортизувати інтелектуальну власність у статутному фонді й замістити її реальними коштами (капіталізувати інтелектуальну власність). При цьому амортизаційні відрахування на законних підставах залишаються в розпорядженні підприємства, включаються в собівартість продукції й не обкладаються податком на прибуток;
по – третє, автори і підприємства - власники інтелектуальної власності отримують можливість брати участь як засновники (власники) при організації дочірніх і самостійних фірм без відволікання додаткових коштів.