§ 67. Експресивно-стилістичні властивості фразеологізмів

Фразеологізми мають різну стилістичну вагу. Частина з них не мас виражених експресивно-оцінних супровідних значень і тому характеризується міжстильовим уживанням. Відповідну групу утво­рюють стилістично нейтральні фразеологічні одиниці. До них на­лежать звороти на зразок: піднімати завісу, сходити зі сцени, слуш­ний час, спинитися на півдорозі, піднятися на ноги, опустити ру­ки, наставити на добрий шлях (на добру путь), без зайвих слів, перша ластівка тощо.

Однак на відміну від лексичних одиниць, у складі української фразеології переважають звороти з виразними експресивно-оцін­ними значеннями, внаслідок чого вони використовуються для ство­рення експресивного фону як в усному, так і в писемному мовленні.

З цього погляду заслуговують на увагу розмовні фразеологічні одиниці, частині з яких властиве з ниже но- простор і ч не забарвлення. Розмовні фразеологізми можна проілюструвати такими прикладами: баляндраси (ляси) точити, молоти язиком, правити теревені, бере­зової каші дати, брати голою рукою, виляти (крутити) хвостом, відвертати ніс, дістати одкоша, зарубати на носі, змішати з зем­лею, іти світ за очі, мати олію в голові, показати де раки зимують, позичити в сірка очей, хоч з коліна витупи, хоч верть, хоч круть тощо.

Існують фразеологізми, функціонування яких розраховане насампе­ред на книжні стилі, створення урочистості, піднесеності мовлення. До одиниць цього стилістичного спрямування належать такі, як заключ­ний акорд, випити гірку чаигу; випити гіркої (гірку до краю), наріжний камінь, проходити червоною ниткою, альфа і омега, камінь споти­кання, ябіуко розбрату, сізіфова праця, манна небесна, вічна пам ’ять, голос волаючого в пустелі, ієрихонська труба, притча во язицех, нит­ка Аріадни тощо. Наприклад: [Антей]. Кого ми на собі з безодні вар­варства на гору несли? Чи ж не лягли ми камен&н наріжним до мавзолея нашим переможцям? (Леся Українка); [Валент]. Ми в тебе в дамі птьки бути смієм, а жити нам не можна, щоб не стати для тебе каменем спотикання на трудному шляху (Леся Українка); Сотні, тисячі нещасних попадалися до рук козакам — мусили випи­ти гірку до краю (М. Коцюбинський). У складі книжних фразеологіз­мів значну кількість становлять одиниці літературного походження.

§ 68. Джерела фразеології

Основу української фразеології становлять одиниці, що про­йшли шлях функціонального перетворення від звичайних вільних словосполучень до усталених зворотів з проаналізованими типо­логічними ознаками. Образне переосмислення вільних словоспо­лучень спричинялося до втрати первинних лексичних значень відпо­відних компонентів і формування власне фразеологічної семантики. У ньому процесі важлива роль належала метафоризації, перенесенню якої-побудь конкретної дії, ознаки, риси поведінки тощо на основі їх типізації, узагальнення на зовсім інші сфери людської діяльності. Роз­рив між первісним і фразеологічним значеннями словосполучення може бути таким, іно лише спеціальний етимологічний аналіз дає можливість з’ясувати походження відповідної фразеологічної оди­ниці. Особливо показові з цього погляду фразеологічні зрощення, значення яких втратили зв'язок з семантикою компонентів, у чому переконує, зокрема, історія фразеологічної одиниці баляси точити — теревенити, базікати, розводити пустопорожні розмови. У спеціальній науковій літературі набула поширенім думка, згідно з якою згаданий 4>разеологізм сформувався іш основі вільного словосполучення то­чити (аиршти, ш’опихшти) баляси (поручні, стовпці балюстради або огорожі), переосмисленого у відповідному фразеологічному зна­ченні. Огже, припускалося, шр джерелом експресивного виразу стала назва звичайно* о трудового процесу— виготовлення балясів, назва яких, запозичена з польської мови, мас своїм джерелом італійськеЬаіаимт (стовпець поручнів). Етимологічне ототожнення баляси (те­ревені) з билнси (поручні, стовпці балюстради) виявилося помилко­вим. Ьуло переконливо /шведено, що слово баляси (теревені) безпосе­редньо гюв’язане з праслов'янською основою *ЬаІ— «розповідати», віл якою гюходить також дієслово бачакати, іменник бали (пор,; бали та бат, а день дай; галу-балу, а тині в ріпі; балу-балу, а пси в кру­пах), Що ж ;ш другого компонента— дієслова точити, то існують підстави вбачати в ньому не звичну семантику «загострювати, вито­чувати з дерева або металу», а більш давне значення «виливати, нали­вати (рідину)/; (пор, дішюво текти, ідо має той самий корінь, у яко­му засвідчу* і ься давне черіування о //є: текти — точити). Отже, можна констатувати, шо фразеологізм тмити баляси виник унаслі­док метафоропереосмислення дієслівдого компонента: випинати, на­ливати ріоину т виливати слша —* бажати, роюоОити теревені, Спостереження над навколишньою дійсністю — історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю і побутом, мо­рально-етичними нормами і родинними стосунками, природним се­редовищем, тваринним і рослинним світом — лежить в основі ви­никнення і значеннєвого функціонування абсолютної більшості фразеологізмів. Такий висновок підтверджують, зокрема, фразео­логічні одиниці, основу яких становлять найменування: І) сільсько- господарських та інших трудових процесів: варити воду (з кого- небуль), з ємного тіста, орати перелоги, прокладати першу бо- ртну, тпускати ніжки, повертати голоблі; 2) різних виробництв, ремесел: а) ткацько-прядильного: розплутувати вузол, де тонко, там і рветься, рммотати клубок; б) кравецького: білими нитка» шите, на живу нитку, куби голка, туди й нитка, сім раз обміряй,

раз одріж, як з голочки\ в) ковальського: брати н лещата, між мо­лотом і ковадлам, міцного гарту, г) гончарського: лудити очі, полу­да впала на очі, зняти полуду з очей; д) рибальства і мисливства: закидати вудку, змотувати вудки, клювати на живця, стріляна птиця, ганяти як солоного зайця; 3) театрал ьжниузичної діяльності: увіх(х)ити в роль, помінятись ролями, у своєму репертуарі', коронний номер, попадати в тон, як по нотах; 4) військової справи: з відкри­тим забралом, підносити на щит, схрещувати мечі, нюхати порт, приймати бій, брати рубіж, брати на озброєнняt здавати позиції, залишати поле бою\ 5) картярської гри: розкривати карти, плутати карти, мішати карти, кинути всі козирі, ставка бита, при пікових інтересах, козирний туз; 6) народних звичаїв і обрядів: давати гар­буза, обнизати макогона, як засватаний; 7) вірувань і магічних дій: пускати ману, замшіяти зуби, як рукою зняло, з легкої руки, встати на niffy ногу, виносити сміття з хати; 8) усталених казкових зворо­тів: по щучому велінню, за тридев ять земель, жива вода, трима­ти за хвіст жар-птицю, скоро казка мовиться; 9) ознак і дій, пов’язаних зі світом тварин і птахів; заяча душа; хитрий лис, ко­ваний на всі чотири, кіт наплакав, показувати пазурі, птиця ви­сокого польоту, розправляти крила, звити гніздо, курям на сміх\ До фразеологічного фонду української мови входять також ін­шомовні запозичення, ітсрнашоїшьні звороти, наприклад: буря у склянці води, перейти рубікон, домоют меч, муки Танта/ш, прокрус- тове ложе, езопівська мова, нитка Аріадни, віща Кассандра, герку­лесові стовпи, гордіш вуюл, драконівські (драконові) закони, вогонь Прометея тощо. До найважливіших джерел подібних фразеологіч­них одиниць належать античні міфи. Запозичені фразеологізми час­то вживаються без перекладу (ab ovo— лат. «від яйия», переносне з самого початку, з давніх-давен; ad hoc— відразу; нім. Sturm und Drang— «буря і натиск»— час бурхливого розвитку, піднесення; італ, finita lu commedia — комедія скінчилася; англ, blue stocking — синя панчоха; time Ls money — час — гроші; франа ideé fix — ідея фікс; la lune de miel— медовий місяць), наприклад: Колеги, ми від­билися від тема \ fочнім ab ovo і приймім ad hoc без доказу, що і скульптура вічт (Леся Українка); Подумай, мамо! Тут, на сій пла­неті, скінчився вже твій творчий Sturm und Drang.,. (І. Франко). «Мандрівні фразеологізми» часто не мають точно ідентифікованих першоджерел, як, наприклад, левова частка (частина) — більша і краща частина чого-небудь (тур/, рос. львиная доля, англ, the lim'і $hare, нім, Utoenteilf італ. la parte del leone). Вважається, що зворот походить з байки легендарного Езопа, але притча про Лева, Шакала і Лисицю відома була і в давнину на Сході. На українському мовному фунті його майстерно витлумачив Л. Глібов у байці, героями якої виступають Лев, Лисиця, Вовк і Собака: ...І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! Беру я першу четвертину, — По уговору — се моя; І другу теж собі кладу частину, Бо хто між вами дужчий? — Я! І третю слід мені... Не мовте ні словечка: Я — Лев, а не плоха овечка! Чет­верту ж хто торкне або нюхне, Той знатиме, як дратувать мене!..

Виділяють фразеологічні одиниці біблійного походження, на­приклад: око за око, наріжний камінь, Содом і Гоморра, альфа і омега, у поті йола, друге пришестя, голос волаючого в пустині (пустелі), земля обітована, камінь спотикання, Хома невірний, вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння.