
- •1. Діалектна лексика
- •§ 13. Чергування /е/-/0/ після шиплячих та /й/
- •§ 63. Основні типологічні ознаки фразеологізмів
- •§ 64. Класифікація фразеологізмів
- •§ 65. Зв’язок фразеологізмів з частинами мови
- •§ 66. Фразеологічна варіантність та індивідуально-авторські перетворення
- •§ 67. Експресивно-стилістичні властивості фразеологізмів
- •§ 68. Джерела фразеології
- •§ 69. Прислів’я і приказки.
- •§ 74. Поняття морфеми
- •§ 75. Основа слова і закінчення
- •§ 76. Корінь слова.
- •§ 77. Зміни в морфемній структурі слова
- •§78. Відмінювання займенників
- •Морфемний аналіз
- •Зразок аналізу:
- •15.2. Словотвір
- •15.3. Іменник §47. Загальне поняття про іменник
- •Іменник називає предмет і відповідає на питання хто? що?
- •За характером називання іменники бувають загальні і власні.
- •За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот.
- •§48. Рід іменників
- •Рід незмінюваних іменників встановлюється так:
- •§ 112. Лексико-граматичні розряди іменника
- •§ 118. Категорія роду
- •§ 119. Формальні показники роду
- •§ 120. Іменники спільного роду
- •§ 121. Особливості роду іменників
- •§ 122. Родова диференціація
- •§116. Особливості вживання деяких сполучників
- •Правопис сполучників
- •§ 14. Губні приголосні
- •§ 15. Передньоязикові приголосні
- •§ 16. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) приголосні
- •§ 18. Передньоязикові сонорні приголосні
- •§ 19. Середньоязикові приголосні
- •§ 20. Класифікація основних алофонів українських приголосних
- •1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень
- •Структурні різновиди часток
- •§ 189. Функціональні різновиди часток
- •§118. Написання часток
- •В інших випадках при написанні не з іменниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •В інших випадках при написанні не з прикметниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •20.2.Лексичні запозичення в українській мові з інших мов.Старословянізми,їх семантичні,фонетичні,словотвірні,морфологічні ознаки.
- •20.3.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів. Звуконаслідувальні слова.Синтаксична характеристика вигуків.
- •21.2.Історичні чергування голосних фонем.Чергування о,е,і(з історичними коментарями.)
- •21.3.Система частин мови в сучасній українській мові.
- •Як робити словотворчий розбір слова?
- •22.3.А)Категорія числа іменника,її обумовленість зовнішньою семантикою,засоби вираження.
- •Поняття про категорію числа
- •Засоби вираження категорії числа
- •Форми вираження категорії числа
- •Семантичні розряди іменників
- •Іменники, що мають форму однини і множини
- •Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)
- •Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)
§ 64. Класифікація фразеологізмів
Найбільшого поширення набула класифікація фразеологізмів, запропонована В. В. Виноградовим1. В основу цієї класифікації покладено ступінь значеннєвої мотивації відповідних одиниць виділюваними у їх складі компонентами. Розрізняють три типи фразеологізмів — фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення. Фразеологізми цього типу функціонують як немотивовані і непохідні одиниці, тому що у їх значенні відсутній зв’язок, навіть потенційний зі значенням окремих компонентів, наприклад: бити байдики, бити баглаї— ледарювати, пекти раків — червоніти, собаку з *їсти — набути досвіду, замилювати очі, збити з пантелику, березової каші всипати, зуби проїсти, ду>ба врізати, свиню підкласти, гарбуза дати, у рот води набрати тощо. На думку В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення утворюють своєрідні синтаксичні складні слова, що виступають або в ролі частин речення, або цілих речень. Вони підводяться під граматичні категорії як синтаксичне ціле, як своєрідні складні лексичні одиниці.
Фразеологічні єдності об’єднують у своєму складі фразеологізми, яким також властива семантична неподільність, але їх цілісна семантика перебуває у мотиваційному зв’язку зі значенням компонентів, наприклад: не нюхати пороху, прикусити язика, кров з молоком, біла ворона, дихати на ладан, брати бика за роги, міняти шило на мило, не за горами, гайки підкрутити, п ’ятами накивати, передати куті меду тощо.
Значення фразеологічних єдностей пов’язане з розумінням внутрішнього стрижня сполуки, потенційного смислу слів, які утворюють ЇЇ. У фразеологічних єдностях досить чітко розрізняються граматичні відношення між компонентами. Як зазначав В. В. Виноградов, tnt «зберігається, так би мовити, морфологія застиглих синтаксичних конструкцій, але їх функціональне значення різко змінюється. Такою мірою, якою фразеологічні групи цього типу є семантично неподільними одиницями, доводиться вважати їх синтаксично невільними, хоч і подільними, злитими словосполученнями»2.
Фразеологічні сполучення. До цього типу належать фразеологізми, >творювані поєднанням компонентів, один з яких характеризується вільним, а другий — так званим зв’язаним значенням, наприклад: орати участь, одержати перемогу, брати до серця, насупити брови. Як приклад зв’язаного значення можна навести функціонування дієслова брати в ряді фразеологічних сполучень: дрімота бере — хочеться спати, думкабере — з’являється думка, жаіь бере— стає дуже шкода, дуже жаль, непосидячка бере— не силиться, нетерплячка бере— не терпиться, плач бере — хочеться плакати, сміх бере — хочеться сміятися, смішно, сумнів бере (сумніви беруть) — з’являється сумнів.
У фразеологічних сполученнях синтаксичні зв’язки відповідають живим граматичним нормам. Однак ці зв’язки не формуються щоразу як вільні, зумовлювані комунікативно-ситуативним поєднанням слів. Вони відтворюються у структурі готових, закріп- лених узуальним вживанням фразеологічних одиниць.
§ 65. Зв’язок фразеологізмів з частинами мови
Фразеологізми співвідносяться з різними частинами мови за приналежністю стрижневих компонентів до відповідних лексико- граматичних класів слів. У цьому виявляється органічний зв’язок їх з лексичною і граматичною системами української мови, з участю в організації семантично-синтаксичних зв’язків і відношень у складі речень.
Розрізняють такі лексико-граматичні розряди фразеологізмів:
а) дієслівні: бити байдики, брати бика за роги, витрішки продавати, виходити сухим з води, спочивати на лаврах, прибирати до рук, на ноги поставити, пробивати дорогу, світити ребрами, співати з чужого голосу;
б) іменникові: бабине літо, биіа пляма, білий світ, вавилонське стовпотворіння, єгипетська кара, майстер на всі руки, блудна вівця, велика цяця, велике дію, рожеві окуляри
в) прислівникові: аж до неба, без задніх ніг, від роду і до роду, в одну дуту, в пух і прах, одним махом, на кожному кроці, за три- дев ’ять земель, через пень колоду, на око, рано чи пізно, коротко і ясно, ні сіло ні впало\
г) прикметникові: кров з молоком, не ликом шитий, ні риба ні м ’ясо, гострий на язик, важкий на підйом, важкий на руку,
д) вигукові: ну й ну, от тобі й на, як би не так, чи бач, чорта з два, чорти б його забрали.