Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)

Іменники, вживані лише у множині, також охоплюють кілька семантичних груп. Найголовнішими серед них є такі:

1. назви будівель, їх частин, споруд	сіни, ворота, сходи, двері
2. назви предметів упряжі, засобів пересування	шори, наритники, сани, бігуни
3. назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку	граблі, вила, ваги, триноги, ночви, носилки
4. назви парних предметів і парних частин тіла	окуляри, ножиці, кліщі, терези, тиски, лапки, в'язи, груди
5. назви музичних інструментів	цимбали, літаври
6. назви одягу і взуття	штани, труси, бриджі, бутси, панталони
7. назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування	хімікалії, парфуми, помиї, дрова, вершки, дріжджі, прянощі, консерви, макарони,
8. назви залишків речовини чи матеріалу	висівки, вичіски, недоїдки
9. назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються	сутінки, будні, канікули, іменини, роковини, заручини, зажинки, обжинки, переговори, перегони
10. назви сукупності предметів зі значенням збірності	надра, гроші, фінанси, джунглі, хащі, люди
11. назви ігор	шахи, городки, жмурки
12. назви дій і процесів	посиденьки, витребеньки, відвідини, дебати, хвастощі, пустощі
13. назви на позначення почуттів, емоцій, станів	радощі, молодощі, гордощі, жалощі, веселощі, труднощі, ревнощі, скупощі, мудрощі, ластощі
14. власні географічні назви	Альпи, Афіни, Суми, Черкаси, Карпати, Дарданелли

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.

22.3. Стилістичні особливості категорії числа іменників

Однією із словозмінних морфологічних (граматич­них) категорій, яка містить у собі вказівку на кількість осіб, предметів, явищ, позначуваних іменниками, є ка­тегорія числа.

Категорія числа іменників має здебільшого дві форми вияву — однинну й множинну. їх стилістична сутність майже адекватна, пор.: Навчаю учня і Навчаю учнів. Ці речення розрізняються своїм змістом і морфологічно. Йдеться про навчальні зусилля суб’єкта, які зорієнтова­ні тільки на одного об’єкта, особу (учня — одн.) і на двох, кількох чи багатьох об’єктів (учнів — множ.), то­му й стилістика обох речень неоднакова: сприймання мовцем змісту сказаного в обох реченнях пов’язане з йо­го ставленням до кількісного вияву об’єкта тієї самої дії.

Стилістична місткість категорії числа найочевидніша тоді, коли слова вживаються переважно або тільки в од­нині (читання, мислення, запровадження, вдосконален­ня, орієнтація, м’ясо, сміх та ін.), або тільки в множині. До іменників із значенням множності, множинності най­частіше належать такі іменники:

—    назви предметів одиничних, парних або таких, які утворилися з кількох частин: вила, ворота, ночви, сани, терези, граблі, ноші, посилки, лапки, кліщі, пан­талони, сіни, шахи, в’язи, баки та ін.;

—    іменники, лексичне значення яких матеріально- речовинне: вершки, дріжджі, прянощі, висівки тощо;

—    назви тих реалій, які мають значення збірності і вказують на сукупність предметів: гроші, надра, фінан­си, копалини, джунглі, хащі та ін.;

—     найменування дій, процесів: заходеньки, похо­деньки, витребеньки, дебати, відвідини, жмурки, пере­сміхи, хвастощі, пустощі, гульбища тощо;

—  найменування певних відрізків часу, свят, обря­дів: сутінки, канікули, іменини, роковини, заручини, входини, вхідчини, жнива, обжинки і т. ін.;

—   найменування почуттів, емоцій, станів: радощі, гордощі, жалощі, веселощі, мудрощі, прикрощі тощо;

—   власні назви, що мають лише форму множини: Прилуки, Суми, Афіни, Альпи, Карпати, Гімалаї та ін.

Деякі з цих іменників з певною видозміною в семан­тиці й емоційному забарвленні можуть уживатись і у формах однини: Ця кадра неперспективна (в розмовно- побутовому мовленні — із зниженим, іронічним від­тінком). Іноді «стилістична» множина може заміню­вати собою граматичну однину: Лежали битих м’яс копиці (І. Котляревський); Забери з собою всі лиха, всі зла (Т. Шевченко).

Такі іменники, як сіль, сталь, дим, масло, вода, гли­на, кукурудза, гречка, пшениця, крейда, світ і под., уживаються в множині тоді, коли ними потрібно позна­чати різні види, ґатунки того, що виражається одни­ною: мінеральні води, солі мікроелементів, різні жири, напр.: На той год [рік] ми хочем знов їхати куди-не­будь на води (Леся Українка); Він вже пив валер’янку, нюхав солі — нічого не допомогло (Ю. Смолич); Стоять сухі кукурудзи… (М. Вінграновський); Менше вжива­ти жирів — це для здоров’я (3 газети).

У художньому і розмовному стилях вживаються іменники в обох числах: Гладжу рукою соболину шерсть ячменів (М. Коцюбинський); О, земле юрб і добр, о, земле сил і дій!.. (М. Бажан); Є любов до сестри, і до матері, і до дружини, Є багато любовей (В. Сосю- ра). Однинна форма іменника може вказувати на збір­ність чи множинність, сприймаючись при цьому з дея­кою метафоричністю: Багацько трупа там палилось (І. Котляревський); У темнім лісі за горами Зібравсь усякий звір (Л. Глібов).

Множинної форми можуть набувати й власні од- нинні назви, чим завжди привноситься у мовлення значеннєво-стилістичний відтінок узагальненості, легкої іронії чи й недоброзичливого ставлення до осо­би, явища: Семени, Івани, Надівайте жупани (Т. Шев­ченко); дві Ганни, три Оксани; чотири Петренки; Ви …побачили усякого начиння по тих Італіях (Леся Ук­раїнка); Щоб більше не з’являлись ні гітлери, ні Ста­ліни (3 газети).

Однинні іменники типу шляхта, братія, мишва, ма­ючи значення збірності, здебільшого тільки своєю се­мантикою надають висловленому негативної оцінки, зневаги, сарказму тощо: Понура шляхта, мов хорти, За двері вийшла (Т. Шевченко); А братія мовчить собі, Витріщивши очі (Т. Шевченко); Задумала мишва вчи­нить велике діло (Л. Глібов).

Окреме явище становлять випадки числової неуз­годженості присудка в реченні з підметом, що нерідко стилістично відображає давню традицію (характерну для українців) шанобливого ставлення до своїх бать­ків, родичів, старших за віком друзів, товаришів і т. ін.: Встали мати, встали й татко, Де ластовенятко? (П. Тичина); Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський).

У художніх текстах, у яких відображається минуле, можна натрапити й на числові форми колишньої двоїни, які в наш час перебувають поза межами сучасної літера­турності, нормативності: дві колесі, дві яйці, дві руці, три відрі та ін.; Перед хатою стоять дві грушці (В. Стефаник).

Отже, категорія числа іменників вагома також і сти­лістично, бо нею суттєво розгортаються виражальні можливості іменників у їх числовій формі.

1 Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических единиц в рус­ском языке // Избр. труды: Лексикология и лексикография. — М.. 1977. — С. 140-161.

2 Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических единиц в рус­ском языке. — С. і40-161.

3 Пор.: Мокиенко В. М. Славянская фразеология. — М., 1989. — С. М-16.

4 Біяоноженко В. М, Гнатюк і С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. — К., 1989. — С. 110-і ІЗ.

5 Пор. обмежену кількість іменників чоловічого роду на (ц') без наведе­ного суфікса: коць, місяць, герць.

6 George Y. Shevelov. A Tendency in Language Development: A Remark on the Erosion of the Feminine i-stem Substantives in Slavic, especially in the Ukrainian Language // In and around Kiev. — Heidelberg, 1991. — F. 342.

7 Уточнимо сам термін модальний — модальність: крім значення відношен­ня мовця до висловленої думки з погляду її імовірності, можливості, необхід­ності, модальність у синтаксисі виражає характер віднесеності змісту речення до дійсності, тобто вказує на наявність чи відсутність зв’язку між змістом речення і дійсністю. Отже, думка виражається в плані реального та ірреального способу. Виявити значення слова ірреально.

8 Розрізняйте м’які й напівм’які звуки Позначаємо так: м’які — [д'), на­півм’які — [б*].