
- •1. Діалектна лексика
- •§ 13. Чергування /е/-/0/ після шиплячих та /й/
- •§ 63. Основні типологічні ознаки фразеологізмів
- •§ 64. Класифікація фразеологізмів
- •§ 65. Зв’язок фразеологізмів з частинами мови
- •§ 66. Фразеологічна варіантність та індивідуально-авторські перетворення
- •§ 67. Експресивно-стилістичні властивості фразеологізмів
- •§ 68. Джерела фразеології
- •§ 69. Прислів’я і приказки.
- •§ 74. Поняття морфеми
- •§ 75. Основа слова і закінчення
- •§ 76. Корінь слова.
- •§ 77. Зміни в морфемній структурі слова
- •§78. Відмінювання займенників
- •Морфемний аналіз
- •Зразок аналізу:
- •15.2. Словотвір
- •15.3. Іменник §47. Загальне поняття про іменник
- •Іменник називає предмет і відповідає на питання хто? що?
- •За характером називання іменники бувають загальні і власні.
- •За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот.
- •§48. Рід іменників
- •Рід незмінюваних іменників встановлюється так:
- •§ 112. Лексико-граматичні розряди іменника
- •§ 118. Категорія роду
- •§ 119. Формальні показники роду
- •§ 120. Іменники спільного роду
- •§ 121. Особливості роду іменників
- •§ 122. Родова диференціація
- •§116. Особливості вживання деяких сполучників
- •Правопис сполучників
- •§ 14. Губні приголосні
- •§ 15. Передньоязикові приголосні
- •§ 16. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) приголосні
- •§ 18. Передньоязикові сонорні приголосні
- •§ 19. Середньоязикові приголосні
- •§ 20. Класифікація основних алофонів українських приголосних
- •1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень
- •Структурні різновиди часток
- •§ 189. Функціональні різновиди часток
- •§118. Написання часток
- •В інших випадках при написанні не з іменниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •В інших випадках при написанні не з прикметниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •20.2.Лексичні запозичення в українській мові з інших мов.Старословянізми,їх семантичні,фонетичні,словотвірні,морфологічні ознаки.
- •20.3.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів. Звуконаслідувальні слова.Синтаксична характеристика вигуків.
- •21.2.Історичні чергування голосних фонем.Чергування о,е,і(з історичними коментарями.)
- •21.3.Система частин мови в сучасній українській мові.
- •Як робити словотворчий розбір слова?
- •22.3.А)Категорія числа іменника,її обумовленість зовнішньою семантикою,засоби вираження.
- •Поняття про категорію числа
- •Засоби вираження категорії числа
- •Форми вираження категорії числа
- •Семантичні розряди іменників
- •Іменники, що мають форму однини і множини
- •Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)
- •Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)
Як робити словотворчий розбір слова?
Словотворчий розбір (аналіз) – це визначення способу утворення слова, тобто з'ясування, від чого і за допомогою чого відбувається утворення конкретного слова. При розборі слова зазвичай встановлюється послідовність приєднання суфіксів і приставок до вихідного слову в процесі його освіти. Словотвірний аналіз - це встановлення способу словотворення аналізованого слова, тобто визначення твірної основи та словотворчих частин.
Примітки:
1. Якщо основа непохідних, наприклад, ліс, , словотворчий розбір зробити неможливо.
2. Основу розглядуваної форми слова можна виділити завжди, закінчення (включаючи нульовий закінчення) виділяється тільки у змінюваних частинах мови. 3. Щоб визначити, чи є слово похідним, треба звернути увагу на склад його основи у початковій формі.4. Якщо основа початкової форми слова складається з одного кореня, то слово зазвичай є непохідним. Винятки можуть скласти слова, які утворені шляхом нульовою суфіксація або шляхом переходу з однієї частини мови в іншу.5. Якщо основа початкової форми слова складається з кореня і приставки, суфікса і т.д., таке слово зазвичай є похідним. Винятки становлять деякі беспріставочних дієслів.6. Складне слово завжди є похідним. 7. Закінчення і суфікси можуть бути нульовими. 8. В одному слові можуть бути два і більше кореня, суфікса, приставки, закінчення, з'єднувальні морфеми.
Зразок словотвірного розбору
Зеленуватий – слово зеленуватий в значенні «злегка, трохи зелений» утворено від прикметника зелений за допомогою суфікса -оват-, тобто суфіксальним способом. Зеленуватий ← зелений (Суфіксальний спосіб).
22.3.А)Категорія числа іменника,її обумовленість зовнішньою семантикою,засоби вираження.
б)історичні зміни у формуванні категорії числа іменників.
В)іменники pluralia tantum та особливості їх відмінювання
Г)іменники singularia tantum
Д) стилістичні функції граматичної категорії числа.
А) Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися. Число - одна з визначальних граматичних категорій, що виражає кількісний вияв того, що позначається іменником. Значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини: учень -учні, ріка - ріки, стіл - столи.
Поняття про категорію числа
Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.
У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів.
За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини).