Як робити словотворчий розбір слова?

Словотворчий розбір (аналіз) – це визначення способу утворення слова, тобто з'ясування, від чого і за допомогою чого відбувається утворення конкретного слова. При розборі слова зазвичай встановлюється послідовність приєднання суфіксів і приставок до вихідного слову в процесі його освіти. Словотвірний аналіз - це встановлення способу словотворення аналізованого слова, тобто визначення твірної основи та словотворчих частин.

Примітки:

1. Якщо основа непохідних, наприклад, ліс, , словотворчий розбір зробити неможливо.

2. Основу розглядуваної форми слова можна виділити завжди, закінчення (включаючи нульовий закінчення) виділяється тільки у змінюваних частинах мови. 3. Щоб визначити, чи є слово похідним, треба звернути увагу на склад його основи у початковій формі.4. Якщо основа початкової форми слова складається з одного кореня, то слово зазвичай є непохідним. Винятки можуть скласти слова, які утворені шляхом нульовою суфіксація або шляхом переходу з однієї частини мови в іншу.5. Якщо основа початкової форми слова складається з кореня і приставки, суфікса і т.д., таке слово зазвичай є похідним. Винятки становлять деякі беспріставочних дієслів.6. Складне слово завжди є похідним. 7. Закінчення і суфікси можуть бути нульовими. 8. В одному слові можуть бути два і більше кореня, суфікса, приставки, закінчення, з'єднувальні морфеми.

Зразок словотвірного розбору

Зеленуватий – слово зеленуватий в значенні «злегка, трохи зелений» утворено від прикметника зелений за допомогою суфікса -оват-, тобто суфіксальним способом. Зеленуватий ← зелений (Суфіксальний спосіб).

22.3.А)Категорія числа іменника,її обумовленість зовнішньою семантикою,засоби вираження.

б)історичні зміни у формуванні категорії числа іменників.

В)іменники pluralia tantum та особливості їх відмінювання

Г)іменники singularia tantum

Д) стилістичні функції граматичної категорії числа.

А) Іме́нник — самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися. Число - одна з визначальних граматичних категорій, що виражає кількісний вияв того, що позначається іменником. Значення числа виражається у співвідносних формах однини і множини: учень -учні, ріка - ріки, стіл - столи.

Поняття про категорію числа

Категорія числа узагальнено відображає кількісні відношення предметів, позначуваних іменниками. Словозмінна категорія числа реалізується в українській мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини. Ці форми становлять дві іменникові парадигми. Одиниці типу книга - книги, стіл - столи, подія - події функціонують не як окремі слова, а як форми одного й того ж слова, виражені за допомогою закінчень, які одночасно виступають і показниками відмінкових значень.

У своєму типовому вираженні форми однини й множини поширюються на ті іменники, які виступають назвами обчислюваних предметів, явищ або подій. Однина означає, що названий предмет мислиться як один з якогось класу однорідних предметів. Множина вказує на два, три і більше (аж до нескінченності) однорідних предметів.

За давньоруської доби існувала ще й третя форма числа в іменників - двоїна. У процесі розвитку української мови ця форма відмерла; залишки її маємо в словах очі, плечі (але тепер вона вже має значення множини).