1. Слід розрізняти заперечну частку не, яка завжди пишеть­ся окремо, і префікс не-, який завжди пишеться разом. Тільки разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: невдаха (нема слова «вдаха»), невіглас, негода, недбальство, недокрів ’я, недоліт, недоторканність, недоук, нездара, ненависть, необхідність, неосудність, непосида, нероб­ство, нестача, нехтування, нечисть.

2. В інших випадках при написанні не з іменниками тре­ба орієнтуватися на зміст висловлювання:

а) якщо в даному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: враховуючи небезпеку (загрозу), відчувається небажання (не­хіть, відсутність бажання), підписка про невиїзд (безвідлучне проживання), позиція невтручання (нейтралітету), виявити недовір’я (сумнів, підозру), серйозні незгоди (розбіжності), несплата податків (невнесення плати, заборгованість), стало­ся нещастя (лихо);

б) якщо заперечується, відкидається щось (між не та іменником тоді можна вставити якесь слово), то не пишемо окремо: він не друг (не мій друг, а знайомий, співробітник, ви­падкова людина, ворог); не слава цікавить мене (не гучна слава, а вдячність людей, похвала, заробіток, гроші); не згода панує між нами (не сердечна згода, а кругова порука, розбрат); не вміння тут потрібне (не досконале вміння, а бажання, охота, час, матеріал).

Написання не з прикметниками

1. Тільки разом не пишеться тоді, коли прикметник без не не вживається: невблаганний, невпинний, негайний, неоко­вирний, непохитний, нестерпний, нестямний, несхибний, не­угавний, нещадний, нещодавній.

2. В інших випадках при написанні не з прикметниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:

а) якшо в даному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегкий (важкий) шлях, недоброзичливе (вороже) ставлення, недобрий (злий) погляд, завдання нескладне (просте), обсяг ро­біт невеликий (малий);

б) якшо в даному контексті не відкидає шось, заперечує, то не пишемо окремо: шлях не легкий, завдання не складне, обсяг робіт не великий; особливо шодо цього не повинно бути

сумнівів, коли в реченні є заперечні слова ні, ані, ніхто, ніщо, ніяк, ніде, ніколи, нітрохи тощо: робота аж ніяк не важка; ні, завдання не складне; ніхто не винен; ніщо не легке.

Отже, можна записати залежно від змісту, який вклада­ється у висловлювання: Цей будинок нестарий (є нестарий) і Цей будинок не старий (не є старий).

3. Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: шлях нелегкий, а важкий; завдання не складне, але й не просте; робота не важка, а так собі.

Особливості написання не з різними формами дієслова

1. З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не майже завжди пишеться окремо: не зупинити, не зупинив, не зупинять, не зупини, не зупинено, не зупинивши; не бачити, не бачили, не бачимо, не бачитиму, не бачив би, не бачено, не бачачи.

2. Разом не пишеться у дев’яти дієсловах, які без не не вживаються: неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися, нетя­митися.

3. Разом і окремо не пишеться залежно від значення в таких дієсловах: нездужати «хворіти» і не здужати «не мог­ти, не подолати», неславити «ганьбити» і не славити «не про­славляти», нестямитися «втратити самовладання» і не стя­митися «не повернутися до тями», непокоїтися «турбуватися» і не покоїтися «не лежати».

4. У префіксі недо~, якщо він вказує на неповноту, по- ловинчатість дії, не пишеться разом: недобачати «погано ба­чити», недочути «погано почути», недосипляти «мало спати», недоїдати «голодувати», недооцінювати «знижувати оцінку», недолюблювати «відчувати неприязнь», недовиконувати «ви­конувати неповністю». Від цих дієслів треба відрізняти діє­слова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не дочекатися, не доторкатися, не достукатися, не до­рахувати.

5. З дієприкметниками не може писатися і окремо, і ра­зом.

Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов’язково пишеться окремо: не знаний (д е?) тут, не чуваний (доки?) досі, не пізнаний (коли?) ще, не полоханий (ким?) ніким.

Якщо при дієприкметнику нема пояснюючого слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: поле незасіяне (є незасіяне) і поле не засіяне (не є засіяне), робота незакінчена (є незакінчена) і робота не закінчена (не є закін­чена).

6. Слід розрізняти заперечне слово немає (у нього немає часу), яке можна замінити формою нема і в якому не пи­шеться разом, та дієслово не має (він не має часу), яке не замінюється формою нема і з яким не пишеться окремо.

Написання не з прислівниками

1. Тільки разом не пишеться тоді, коли прислівник без не не вживається: невдовзі, невідв’язно, невпинно, невсипуче, неквапом, ненароком, неподалеку, несамовито, неспроста, не­хотя, нещадно.

2. З більшістю прислівників не звичайно пишеться окре­мо: не так, не тут, не треба, не слід, не можна, не варто, не дуже, не цілком, не зовсім, не досить, не жаль, не вперше, не спросоння, не по-нашому, не по-товариському, не мимохідь, не праворуч, не щодня, не вдень, не вчора, не сьогодні.

3. В інших випадках при написанні не з прислівниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:

а) якщо в даному контексті слово з не можна замінити ін­шим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: не­легко (важко), недоброзичливо (вороже), недобре (погано);

б) якщо в даному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: іти на гору не легко, нітрохи нехолодно, аж ніяк не страшно.

Партикуляція—це перехід інших частин мови в частку.

Білет №20.1.Поділ слова на морфеми.Морфемний аналіз слова.

У слові розрізняємо закінчення й основу. В основі виділяються корінь, префікси й суфікси. Усі ці частини називаються морфемами. 1. Закінчення — це змінна звукова частина слова.

Наприклад, у формах слова край, краю, краєві, краї, краям змінюються звукові частини -у, -еві, -і, -ам. Це закінчення. У незмінних словах закінчень нема: метро, таксі, інтерв 'ю. 2. Корінь — це спільна звукова та значеннєва частина споріднених слів. Так, у словах довіра, звірений, перевірка

спільна звукова й значеннєва частина -вір-. Це корінь. 3. Частина перед коренем називається префіксом, частина між коренем і закінченням — суфіксом. Наприклад, у вище наведених прикладах префікси до-, з-, пере-, а суфіксів лише два: -єн-, -к- (-а, -ий, -а — це закінчення).

4. Корінь, префікси й суфікси разом (тобто частина слова без закінчення) становлять основу слова. Наприклад, у попередніх прикладах основи довір-, звірен-, перевірк-. Твірною називається основа, від якої твориться нове слово. Наприклад, для слова відповідальність твірною є основа відповідальн- (від слова відповідальний).

Морфемний розбір — розбір, покликаний поглибити знання про зна­чущі частини слова — Корінь (мовознавство), суфікс, префікс, закінчення та ін. афікси, розширити уявлення про морфемний склад самостійних і службових слів, ство­рити ґрунт для засвоєння багатьох орфографічних правил, вивчення морфології і синтаксису.

При морфемному розборі у змінюваних словах виділя­ють основу й закінчення. В основі виділяють наявні морфеми: корінь, суфікс, префікс; з'ясо­вують морфонологічні зміни на стику морфем. У не­змінюваних словах визначають морфемний склад і походження (прислівник), у службових словах — особливості будови і похідність (прийменник — простий, складний чи складений; первинний чи похідний, від прислівника чи іменника; сполучник — простий чи складений).

Будову слова пізнаємо за допомогою морфемного аналізу. Морфемним аналізом називається виділення морфем у слові. При виконанні морфемного аналізу слід дотримуватися такого порядку: 1. Визначити: змінюване чи незмінюване слово. Для цього треба спробувати утворити кілька словоформ даного слова (не змінюючи його лексичного значення): червоний, червоного, червоному; товариш і, товариш а, товаришеві, товаришем тощо. 2. Якщо слово змінюване, то визначити закінчення і основу. Закінченням називається така значуща змінна частина слів, яка утворює нові форми слова і служить для зв'язку слів у реченні. Закінчення може бути повним і нульовим. Основою називається частина слова (без закінчення), яка виражає його конкретне лексичне значення. Незмінні слова мають лише основу. Вона називається чистою, бо при ній ніколи не буває закінчення: ліворуч, таксі, направо, метро, прямо, вперед, добре, погано. 3. Визначити: похідна основа чи непохідна. Якщо основа не поділяється на окремі морфеми, а, значить, збігається з коренем, дорівнює йому, то вона є непохідною: вод-а, ліс, сніг, чари, край, пишу, шість. Основа, яка утворена від іншої основи за допомогою суфіксів і префіксів, називається похідною . Вона знаходиться шляхом зіставлення з непохідною основою. Наприклад: лісовик (є відповідне слово з непохідною основою ліс), сніговик (є відповідне слово з непохідною основою сніг). Похідна основа має в своєму складі, крім кореня, ще якусь морфему: суфікс, префікс. 4. Визначити морфеми — корінь, суфікс, префікс. Для визначення кореня треба дібрати кілька споріднених за значенням слів до даного слова.