
- •1. Діалектна лексика
- •§ 13. Чергування /е/-/0/ після шиплячих та /й/
- •§ 63. Основні типологічні ознаки фразеологізмів
- •§ 64. Класифікація фразеологізмів
- •§ 65. Зв’язок фразеологізмів з частинами мови
- •§ 66. Фразеологічна варіантність та індивідуально-авторські перетворення
- •§ 67. Експресивно-стилістичні властивості фразеологізмів
- •§ 68. Джерела фразеології
- •§ 69. Прислів’я і приказки.
- •§ 74. Поняття морфеми
- •§ 75. Основа слова і закінчення
- •§ 76. Корінь слова.
- •§ 77. Зміни в морфемній структурі слова
- •§78. Відмінювання займенників
- •Морфемний аналіз
- •Зразок аналізу:
- •15.2. Словотвір
- •15.3. Іменник §47. Загальне поняття про іменник
- •Іменник називає предмет і відповідає на питання хто? що?
- •За характером називання іменники бувають загальні і власні.
- •За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот.
- •§48. Рід іменників
- •Рід незмінюваних іменників встановлюється так:
- •§ 112. Лексико-граматичні розряди іменника
- •§ 118. Категорія роду
- •§ 119. Формальні показники роду
- •§ 120. Іменники спільного роду
- •§ 121. Особливості роду іменників
- •§ 122. Родова диференціація
- •§116. Особливості вживання деяких сполучників
- •Правопис сполучників
- •§ 14. Губні приголосні
- •§ 15. Передньоязикові приголосні
- •§ 16. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) приголосні
- •§ 18. Передньоязикові сонорні приголосні
- •§ 19. Середньоязикові приголосні
- •§ 20. Класифікація основних алофонів українських приголосних
- •1. Частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень
- •Структурні різновиди часток
- •§ 189. Функціональні різновиди часток
- •§118. Написання часток
- •В інших випадках при написанні не з іменниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •В інших випадках при написанні не з прикметниками треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
- •20.2.Лексичні запозичення в українській мові з інших мов.Старословянізми,їх семантичні,фонетичні,словотвірні,морфологічні ознаки.
- •20.3.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів. Звуконаслідувальні слова.Синтаксична характеристика вигуків.
- •21.2.Історичні чергування голосних фонем.Чергування о,е,і(з історичними коментарями.)
- •21.3.Система частин мови в сучасній українській мові.
- •Як робити словотворчий розбір слова?
- •22.3.А)Категорія числа іменника,її обумовленість зовнішньою семантикою,засоби вираження.
- •Поняття про категорію числа
- •Засоби вираження категорії числа
- •Форми вираження категорії числа
- •Семантичні розряди іменників
- •Іменники, що мають форму однини і множини
- •Іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tantum)
- •Іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum)
§118. Написання часток
Частки з іншими словами в реченні пишуться по-різному: найчастіше — окремо, рідше — через дефіс або разом.
Окремо від інших слів пишеться переважна більшість часток: зробив би, принеси ж, адже ж, як же бути, ось як, он куди, тільки так.
Проте в складі сполучників та інших часток вони не виділяються як частки і пишуться разом: адже, отже, аякже, таж, тож, отож, атож, теж, авжеж, щоб, якби, мовби, немовби, ніби, неначеб, неначебто, немовбито> нібито, тобто, цебто', але окремо: коли б, коли б то, хоч би, але ж, бо ж, або ж, адже ж, отже ж.
Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.
Через дефіс пишуться частки -бо, -но, підсилювально- видільні -то, -от, -таки, словотворчі хтозна-, бозна-, казна-, будь-, -небудь, невідь-, іншомовна екс-: слухай-бо, принеси- но, який-бо ти, тільки-но, якби-то, тому-то, отак-то, все- таки, зробив-таки, хтозна-коли, казна-хто, будь-який, скіль- ки-небудь, невідь-звідки, екс-чемпіон, екс-президент.
Проте ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою і словом є інше слово: хтозна- хто — хтозна з ким, будь-що — будь про що; принеси ж бо, якби ж то, все ж таки;
б) якщо частка таки стоїть перед словом, яке вона підсилює: таки зробив, таки моя правда (але: моя-таки правда).
Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ні-, ані-, чи-, як-, чим-, що- з будь-якою частиною мови: абиякий, дехто, колись, ніщо, нізвідки, аніскільки, анітрохи, чималий, якнайкраще, якраз, чимдалі, чимскоріше, щоправда, щодуху, щоразу, щороку, щодо.
Проте ці частки пишуться окремо:
а) якщо між часткою й словом є інше слово: абихто — аби до кого, дещо — де про що, ніхто — ні з ким, щогодини — що дві години, щодня — що другого дня, щодень — цо не день, «(ядо — що ж до;
б) якщо частка що стоїть після слова, до якого вона відноситься: тільки щоу поки що, дарма що, хіба що, ледве що.
Крім того, слід мати на увазі, що є три різні частки то:
а) вказівна — пишеться окремо: Народна пісня — то ж вона усій землі окраса (М. Рильський);
б) підсилювальна — пишеться, як правило, через дефіс: Отакий-то Перебендя, старий та химерний! Заспіває весільної, а на журбу зверне (Т. Шевченко);
в) словотворча — пишеться разом: Кажуть, начебто араби перші вміли робити дзиґарі (М. Коцюбинський).
З числівниками, займенниками, прийменниками, сполучниками, вигуками частка не пишеться окремо: не десять, не перший, не я, не наш, не весь, не цей, не при людях, не для слави, не без успіхів, не щоб допомогти, не ах який.
Але не пишеться разом у прийменнику незважаючи на і з займенником неабиякий.
Про написання частки не з різними частинами мови:
Написання не з іменниками