§ 18. Передньоязикові сонорні приголосні

Зімкнені носові [я], [я'], [я':]. Твердий зімкнений но­совий [я] — основний алофон фонеми /я/. Він артикулюється тим самим активним мовним органом і таким самим способом, як і шумний дзвінкий приголосний [д]. Відмінним є те, що за вимови [я], м’яке піднебіння опускається й відкриває прохід у носову по­рожнину, завдяки чому повітряний струмінь частково виходить крізь носову порожнину.

Палаталізований [я'} — основний алофон відповідної фонеми. Він відрізняється від твердого [я] як за акустичним враженням, так і за додатковою і-подібною артикуляцією, що утворюється внаслі­док наближення середньої частини язика до твердого піднебіння.

Подовжений пом’якшений /я':/ є реалізацією двох пом’якше­них фонем [я']. Він характеризується більшою тривалістю і висту­пає у випадках на зразок завда[н':]а, збира[н':]а.

Щілинні бокові [л], [л'З, [л':]- Щілинні передньоязикові сонорні [л], [л'З, як основні алофони відповідних фонем, належать до групи так званих бокових, тому що за їх вимови повітряний стру­мінь, який створює дуже незначне тертя, проходить по боках язика.

Під час вимови [лЗ кінчик язика впирається в передні зуби й ді­лянку піднебіння над ними, утворюючи перепону приблизно в тому місці, що й зімкнені [т], №3. Отже, це зубний приголосний. Краї язика з одного боку або з двох боків опущені й утворюють щіли­ни для виходу повітряного струменя. Твердий відтінок [лЗ зале­жить від того, що середня частина язика ввігнута й віддалена від твердого піднебіння.

Боковий пом'якшений [л'] — основний алофон відповідної фо­неми. За його вимови артикуляція, характерна для [л], усклад­нюється додатковою і-подібною артикуляцією. При цьому зімк­нення з зубів переміщується на альвеоли. Крім звичайного пом’як­шеного [л'] в українській мові є ще подовжений пом'якшений звук [л':], в якому реалізуються дві пом’якшені фонеми /л7; весілля, безділля, кілля, міллю.

Дрижачі [р],[р^г]. Дрижачий передньоязиковий [р] — основ­ний алофон відповідної фонеми. За його вимови кінчик язика, напружений і загнутий до альвеол, під тиском повітряного стру­меня вібрує до альвеол, при цьому з’являється характерний шум. За пасивним органом приголосний [р] належить до альвеолярних.

Пом’якшений \р'] — основний алофон фонеми Ір'І. Під час його вимови змикається з ділянкою твердого піднебіння не лише верхня поверхня кінчика язика, а й передня ділянка спинки, що й надає йому м’якості. Артикуляційний фокус пом’якшеного \р'] порівняно з непом’якшеним просунений уперед.

§ 19. Середньоязикові приголосні

Щілинні [/],[*]• Щілинна сонорна фонема /// виступає в українській мові у двох основних алофонах. Обидва вони вимов­ляються при такому положенні мовних органів: середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими краями, утворюючи посередині досить вузьку щілину, крізь яку проходить звучний струмінь повітря. Кінчик язика впирається в ясна нижніх зубів. Коли спинка язика піднята до твердого підне­біння не найвище, повітря виходить назовні досить вільно, не утво­рюючи помітного шуму. У цьому випадку артикуляційно й акус­тично утворюється звук, зближений з голосним [І]. Це типовий со­норний алофон фонеми І]/, що традиційно позначається в транс­крипції як [і] (і нескладовий). Він виступає в таких позиціях: а) на кінці слова або складу після голосного, наприклад: [даї], [маіка]; б) на початку слова перед приголосним, наприклад: [Іду], [імовірно].

Другий алофон утворюється, коли максимально піднята спин­ка язика (із збереженням щілини) до піднебіння. Коли повітря протискується крізь цю вузьку щілину, з’являється значний шум. Це буває на початку складу, а також у середині після приголосно­го, наприклад: Цасла], [зна]у], [в]ун]. Проте слід зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова сонорного [/] типу [І].

Оскільки під час вимови обох алофонів середньоязикова арти­куляція є основною, то приголосну І]І слід вважати не пом’як­шеною, а м’якою.