§ 16. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) приголосні

Приголосні [ґ], [*]. М- Задньоязикові зімкнені [#с], [г] — основні алофони відповідних фонем. Під час їх вимови задня час­тина язика змикається з м’яким піднебінням. Унаслідок раптово­го прориву цього зімкнення струменем повітря утворюється спе­цифічний для цих приголосних шум.

Глухий [к] вимовляється без участі голосу, а дзвінкий [ґ] — з участю голосу. Задньоязиковий щілинний [дг] — основний алофон відповідної фонеми. За його вимови задня частина спинки язика зближується із заднім краєм твердого піднебіння і суміжною з ним частиною м’якого піднебіння, внаслідок чого утворюється щілина. Видиху­ване повітря, проходячи крізь цю щілину, утворює характерний шум. За положенням голосових зв’язок це глухий звук.

У позиції перед [/X а також у запозичених словах перед голос­ними заднього ряду українські фонеми /ґ/, /к/, /х/ виступають у своїх напівпом’якшених алофонах [ґ’], [к’], [*’], наприклад у сло­вах: кістка, хірт, Гібралтар, кювет.

Приголосні [г], [г’]. Глотковий щілинний приголосний

[г] — основний алофон відповідної фонеми. При його вимові ко­рінь язика відтягується назад і зближується з задньою стінкою глотки. Крізь цю щілину протискується повітря й утворює харак­терний для цього приголосного шум.

У позиції перед [/], а також перед голосними заднього ряду в запозичених словах фонема /г/ реалізується в напівпом’якшеному алофоні [г’], наприклад: гість, гюйс.

СОНОРНІ ПРИГОЛОСНІ § 17. Губні сонорні приголосні

Зімкнені носові [лі], [V]. Твердий носовий губно-губ- ний приголосний [л/] — основний алофон відповідної фонеми. За положенням активного мовного органа він не відрізняється від відповідного шумного дзвінкого [б]. Проте, на відміну від [б\, під час вимови [м] м’яке піднебіння опускається, повітря проходить крізь носову порожнину, а губи не так напружені, внаслідок чого відсутній характерний вибух.

У позиції перед [і], а також голосним заднього ряду [у] в запо­зичених словах та в деяких поодиноких українських словах перед [а] фонема ІмІ реалізується в напівпом’якшеному алофоні [л#’], наприклад у словах: [м'істо], [м'ід% [пом'ітно], [.м'унхе^ин], [м'ул:е"р], [т'м'аниї].

Щілинні [н>], [в], [у], [в’]. Щілинна сонорна фонема /в/ ви­ступає в українській мові в чотирьох алофонах. Основним серед них є губно-губний [в О)], що виступає в позиції на початку складу, головним чином перед голосними [о], [у], наприклад: во­да, кавун, коваль тощо. За його вимови нижня губа зближується з верхньою, утворюючи круглу щілину, крізь яку проходить стру­мінь повітря й дає характерний шум. М’яке піднебіння підняте й закриває вхід у носову порожнину. Задня спинка язика піднята до м’якого піднебіння. Губно-губний приголосний відзначається сво­

їм сонорним характером якраз завдяки тому, що отвір між губами досить великий (хоч менший, ніж при [РЗХ І ^тО^мУ повітря досить вільно виходить назовні, а частина шуму в його складі незначна.

Крім губно-губного в українській мові поширений і губно-зуб­ний алофон фонеми /в/, що виступає також на початку складу, але переважно перед голосними [а], [е], [и], наприклад: ваза, вид­но, вечір, сова тощо. При губно-зубному [в] вузька щілина утво­рюється між нижньою губою й верхніми зубами. Разом з тим слід зазначити, що в аналогічних позиціях можлива й вимова губно- губного сонорного [и>].

Нескладовий голосний [р], що має найбільший ступінь сонор- ності, виступає в таких позиціях: а) на початку слова перед при­голосними: \уден% [упи^есати]\ б) у кінці слова після голосного: [леу], [брат'іу\\ в) у середині слова після голосного перед приго­лосним: [заужди^е], [поуно], [пёуно].

Напівпалаталізований губно-зубний алофон фонеми [«’] ви­ступає в позиції перед [/], а також у деяких українських і запози­чених словах перед голосними заднього ряду [а], [о], [у], наприклад: [в'ііс'ко], [в'їте'р], [св'ато], [ц в охнути), [в'урте^имберг] та ін.