Лекція №

Тема : Раціональне використання сіножатей.

Час: 2 год.

Тип лекцій: Тематична лекція пояснювально- демонстративна.

План.

1.Класифікація сіна.

2. Суть процесу сушки трав.

3. Технологія заготівлі різних видів сіна.

4. Активне вентилювання сіна.

Література: Єрмакова Л.М. «Кормовиробництво» с.279…293.

1.Класифікація сіна.

Сіно- це вид об’ємистого корму, одержаний шляхом зневоднення скошеної зеленої маси природним сушінням та за допомогою активного вентилювання.

Сіно є важливим джерелом кормів для новорічної годівлі тварин у зимово- стійловий період.

За ботанічним складом сіно поділяють на такі види:

• бобове;

• злакове;

• бобово-злакове;

• природних кормових угідь.

За технологією заготівлі поділяються на:

• розсипне;

• пресоване;

• подрібнене;

• вітамінне.

Це джерело грубоволокнистої

У процесі швидкого сушіння на сонці втрати поживних речовин не перевищують 5 % сухої речовини. Отже, сіно треба сушити швидко в покосах і потім у валках, після чого відразу збирати в скирти або під навісами і досушувати активним вентилюванням. За даними В.А. Бориневича, у процесі автолізу рослин, коли траву досушують у копицях, стогах і навіть вулканах, у ній нагромаджуються ароматичні речовини, які визначають

94

якість сіна, його характерний запах. відбується також гідроліз білка через деякий час.

Слід зазначити, що процес сушіння трави в природних умовах досить тривалий, тому голодний обмін речовин у клітинах і автоліз поєднується з вимиванням поживних речовин, що залишились, внаслідок чого збільшуються втрати. Втрачаються насамперед небілкові азотисті речовини, і лише в темряві через 48 годин спостерігаються значні втрати загального, зокрема білкового, азоту. У міру підсихання трав гідроліз білка різко зменшується , а потім зовсім припиняється . Розкладання білка до амінокислот і зміна співвідношення їх спостерігається , за даними С.Я. Зафрена, на першому етапі голодного обміну. При цьому може збільшуватися вміст триптофану й лізину. При більш глибокому голодному обміні, за даними цього автора , нагромаджуються аспорогін та аміак. За наявності цукру частина їх на початку утворення може брати участь в синтетичних процесах і знову перетворюватись на амінокислоти і навіть на білок. Однак ці процеси відбуваються не завжди, що підтверджуються дослідами Девіса. У цілому при швидкому сушінні склад протеїну змінюється не значно. Проте повільне сушіння сіна не припустиме. Разом із тим сушіння трав призводить у приміщенні до більших втрат, ніж на сонці.

Не рекомендується довго тримати сіно в покосах і валках, незважаючи на корисні зміни, які відбуваються в ньому під впливом сонячних променів. Внаслідок пересушування збільшуються втрати найціннішої його частини – листочків.

Перетравність листя трав становить 90-95%, тоді як загальна перетравність рослин 70-75%. Отже поживність втраченої частини урожаю вища за середні показники поживності корму, і втрати, виражені в кормових одиницях, більші, ніж втрати сухої речовини.

Досушування сіна в скиртах активним вентилюванням треба організувати так, щоб пров’ялена маса надходила на досушування в невеликих кількостях, що дасть змогу уникнути її самозігрівання . При великих потоках корму це зробити важко. Тому роблять кілька скирт і розміщують у разі потреби в довгих скиртах до 50 м вентилятори із двох боків. Те саме роблять і при досушуванні пров’яленої маси під навісами: установлюють вентилятори з торців або на певній відстані один від одного у поперек скирт.

95

Прискорене сушіння сіна під полімерною плівкою. Суть методу в тому, що при активному вентилюванні сіна, вкритого плівкою, ефективно використовується повітря, а волога конденсується на внутрішній поверхні плівки, стікаючи вниз. Без використання плівки вода затримується у верхніх шарах сіна і спричиняє його псування.

Активне вентилювання під плівкою прискорює процес висихання сіна в 2-3 рази в порівнянні зі звичайним вентилюванням.

Технологія дозволяє заготовити сіно при несприятливих погодних умовах. Сушать сіно до стану відсутності конденсату на внутрішній стороні плівки. Якість сушіння перевіряють два рази- через два тижні та через місяць.

2. Суть процесу сушки трав.

Сушіння трави. Рослинна маса містить значну кількість води (до 80%). Сушіння трав - важливий і відповідальний етап в заготівлі сіна. У процесі заготівлі 1 т сіна випаровується 3-4 т води, яка міститься в міжклітинних капілярах рослинних тканин. Ця вода випаровується швидко. Інша частина (до 20% води) входить в склад клітин, тому її випаровування проходить дуже повільно.

Інтенсивність випаровування води з трави залежить від:

•/ погодиш умов - низька вологість повітря спричиняє швидке випаровування води з рослин; при досягненні вологості 40-45% у злаків і 50-55% у бобових трав швидкість, випаровування води уповільнюється;

•^ хімічного складу рослин і товщини стебла - високий вміст у рослині білків та вуглеводів сприяє поганій водовіддачі; бобові трави висихають довше, ніж злакові в середньому на 28-48 годин;

^ фази розвитку рослий - молоді рослини висихають довше, ніж у більш пізніх фазах розвитку, тому що вони містять більше колоїдних речовин і менше клітковини.

При сушінні змінюється склад поживних речовин зрізаних рослин. Послідовно проходять два процеси:

• фізіолого-біохімічиин — (голодний обмін) у проце прпв'ялення трави;

• біохімічний - (автоліз) під час наступного досушування.

Голодніш обмін протікає відразу ж після

96

скошування трап

триває до повного припинення життєдіяльності рослин. Відмирай клітин у різних видів проходить нри вологості 35-65% супроводжується інтенсивним споживанням цукрів на дихання {іпраї цукрів складають понад 20,5, а каротину - 50%).

Автоліз проходить у відмерлих клітинах під дією ферментів, спостерігається розкладання та втрата білка, амінокислот, крохмалю, цукрів. При швидкому досушуванні азотисті речовини дуже не змінюються і втрати нри цьому незначні. Тривале досушування призводить до втрати 25 - 30% білкових речовин і більше 50% каротину. Отже, при -сушінні сіна потрібно до мінімуму скоротити період автолізу.

Розроблені різні заходи, які сприяють скороченню втрат поживних речовин від фізіолого-біохімічних процесів під час сушіння. Найбільш поширеним є повітряне сушіння в польових умовах. Суха тепла погода сприяє швидкому прив'яленню трави, ворушінням доводять вологість рослинної маси до 55-60%. Подальше досушування проходить у валках до 25-30% вологості з наступним скиртуванням сіна. Тривалість періоду сушіння триває 3-5 діб.

Недосушене сіно швидко пліснявіє, тому сіно висушують до такого рівня вологості, при якому пліснява не розвивається. Вологість сіна не більша 17% забезпечує надійне його зберігання.

Сіно, яке попало під дощ, втрачає свої кормові якості: покривається пліснявою, набуває неприємного запаху, "горить", стебла та листки стають ламкими. Кормова цінність знижується, тому що втрачається близько 50% протеїну та інших поживних речовин.

3. Технологія заготівлі різних видів сіна.

Приготування розсипного сіна. Для заготівлі розсипного сіна високої якості максимально скорочують тривалість перебування скошеної траки в полі ( ворушіння, згрібання у валки та перевертання, доведення до вологості 50%) для запобігання процесам голодного! метаболізмом. У валках масу досушують до вологості 35%. Згрібаюти сіно поперечними тракторними

97

граблями ГТП-6, або ГП-14.

Після цього масу складають у копиці, в яких вона досягав вологості 18 - 20% з наступним скиртуванням. Підбирають сіно вечірні години або вранці, коли маса зволожена. Ворушіння маси щ покосах, згрібання у валки та перевертання їх проводиться спеціальним тракторними граблями.

Під час заготівлі розсипного сіна з досушуванням активним вентилюванням масу підбирають при вологості 35 - 40%, без досушування - 20%. Сіно добре зберігається при вологості не вище 17%.

Технологія заготівлі сіна природного сушіння характерні великою енергоємністю.

Заготівля пресованого сіна. В останні десятиріччя набув широкого застосування метод пресування не лише сіна, але й соломи, який має ряд переваг.

Підвищенню якості сіна сприяє пресування - ефективна та високопродуктивна технологія заготівлі сіна, за якою у СШЛ готують близько 80-90, Великобританії 100, у Німеччині та Франції понад 50%).

До основних переваг такого методу відносяться:

^ скорочення тривалості перебування скошеної маси в полі за рахунок заготівлі сіна при підвищеній вологості;

^ поліпшення якості сіна за рахунок збереження листків, вмісту хлорофілу в них та про теїну і каротину;

^ зменшення потреби в сховищах для зберігання сіна;

^ скорочення транспортних витрат на перевезення сіна;

^ поліпшення санітарно-гігієнічних умов під час роздавання корму;

^ зниження економічних витраті

Цей спосіб заготівлі сіна є більш прогресивним і включає заготівлю сіна у тюках та рулонах. Цей спосіб забезпечує зниження поживних речовин до 25%.

Заготівля пресованого сіна в тюках. Для пресування сіна використовують прес-нідбирачі ППЛ-Ф-1,6, або ПС-1,6, що формують сіна прямокутної форми з розмірами 360' х 500 х 1000 мм при пологості маси 18-22%. Щільність пресування регулюється від 120 до 200 кг/м³. Залежно від вологості та щільності ущільнена маса тюка становить 20-25 кг. Для підбирання тюків використовують тракторний причіп 2ПТС-4 або автомобілі. Якщо сіно пресують при вологості 25-30% (щільність 130-140 кг/м³), його слід досушувати активним пені плюванням.

98

Заготівля пресованого сіна в рулони масою до 500-700 кг, дозволяє повністю механізувати всі процеси по заготівлі, і транспортуванні та використанні корму.

Підбирають валки трав'яної маси вологістю 17-18% нрес-підбирачем рулонним ПРП-1,6, утворюючи тюки циліндричної форми діаметром до 1,5 м, довжиною 1,4 м при щільності пресування від 120 по 200 кг/м³. Рулони добре зберігають форму і розміри при їм вантаженні, транспортуванні та зберіганні. Вантажні роботи виконують за допомогою пристосування ППУ-0,5, яке чіпляють на КУН-10 або навантажувач ПФ-0,5.

Ущільнене в рулонах сіно перед згодовуванням тваринам Подрібнюють за допомогою подрібнювана кормів УРТ-1,5.

Подрібнене сіно. Технологія приготування подрібненого сіна: підбирання, прив'ялений до вологості 40-45%, подрібнення скошеної маси та завантаження її у транспортні засоби, транспортування з наступним досушуванням активним вентилюванням.

Канали вентиляційних систем спочатку застилають звичайним сіном (5-Ю см), а потім завантажують подрібнене сіно товщиною не більше 2 м, наступні шари сіна вкладають після висихання верхньої частини сіна до вологості 25%. Загальна висота подрібненого сіна на вентиляційних системах не повинна перевищувати 6 м.

Прискорене сушіння сіна під полімерною плівкою. Суть методу полягає в тому, що при активному вентилюванні сіна, вкритого плівкою, ефективно використовується повітря, а волога конденсується на внутрішній поверхні плівки, стікаючи вниз. Без використання плівки вода затримується у верхніх шарах сіна і спричиняє його

псування.