2.3.3. Електронні (комп'ютерні) шрифти
Наявність доброякісних шрифтів для КВС - це ключовий чинник використовування їх у видавництвах. Для лазерних принтерів і фотовиводових пристроїв створено великі бібліотеки поліграфічних шрифтів різних гарнітур, призначених для складання тексту та заголовків.
Під час розробляння шрифтових бібліотек запропоновано різні способи описування літер. Найпростіший —у кожній матриці, що описує літеру, крапка, яка належить образові літери, одержує значину 1, а крапка, що лежить поза літерою, - значину 0. Однак бібліотеки шрифтів, у яких для кожної літери відведено матрицю 300x400 крапок, позначених нулями й одиницями, займають досить багато місця в пам'яті комп'ютера. Тому поширеніший спосіб, у якому літери описано контурами, що обмежують їхній образ. Опис літер у цьому разі стислий, а за допомогою математичних операцій можна автоматично відтворювати літери в різному масштабі. За такого способу достатньо зберігати один опис літери в якомусь базовому розмірі, спираючись на який програми автоматично будують і ставлять на сторінку шрифт різного кегля для заголовків та основного тексту.
Перший спосіб описування літер за допомогою матриць використовують в лазерних принтерах серії Laser Jet фірми Hewlett-Packard. Для керування цими принтерами створено спеціальну мову PCL (Printer Contral Language). Контурно-векторне описування шрифтів, запропоноване фірмою Adobe, використовують у лазерних принтерах різних фірм. Спеціальна мова для контурного описування шрифтів і керування цими принтерами дістала назву PostScript.
Мовою PostScript можна не тільки плавно змінювати розмір шрифту (наприклад, задати кегель 11,2 п.), а й трансформувати саме вічко, звужуючи або розширюючи, нахиляючи або повертаючи його, і, строго кажучи, переходити від одної гарнітури до іншої. Завдяки описаним перевагам напрям контурно-векторного описування шрифтів успішно розвивається, а за допомогою нових програм, що з'являються, кожний художник, працюючи у видавництві за комп'ютером, може створити власні шрифти та цілі шрифтові бібліотеки. Програми Publisher Paint Brush, Font Designer, Fontographer і Fontlabe - добре знаряддя для випрацьовування на комп'ютері елементів шрифту та формування
шрифтових бібліотек у різних форматах. Більше того, останнім часом з появою технології перекодовування шрифтів одного типу на інший для КВС стали доступними бібліотеки професійних систем, які мають досить великі шрифтові колекції (наприклад, створені фірмою Linotype).
Отже, комп'ютерні шрифти ділять на два типи: растрові та векторні [5]. В растрових шрифтах символи зберігають в пам'яті комп'ютера у вигляді початкового розташунку. Растровий шрифт не допускає масштабування і змінювання накреслин, у зв'язку з чим цей тип шрифтів використовують рідше. В растровому шрифті кожний знак складається з певної кількості крапок - пікселів (pixsels). Прямокутна таблиця масштабу матриці з нулів та одиниць, що описують оцифрован! шрифти, які можна передавати на відстань, дістала назву бітової карти (bitmap). Кількість елементів у таблиці пов'язано з розміром символу на екрані монітора. Таблицю, що містить всі 256 бітових карт символів для визначання кеглів і накреслин шрифтів, називають bitmap font (font — шрифт). Для одної гарнітури потрібні bitmap-шрифти кількох кеглів. Растрові шрифти використовують для друкування на матричних принтерах та для виводження на екран монітора. Чим вищий розшир, тим меншою за розмірами має бути одна базова крапка. Для всіх растрових крапок уведено поняття "розшир", який вказує на те, скільки базових крапок пристрою потрібно для того, щоб створити штрих завдовжки один дюйм (25,4 мм).
Використовування растрових шрифтів забезпечує потрібну якість та швидкість роботи. До недоліків їх можна віднести неможливість плавного змінювання кегля і жорстку прив'язаність до конкретних типів принтера та монітора. В разі масштабування утворюється зубчатість форми контуру літери і кривих ліній. Утруднено також редагування, оскільки неможливо редагувати, наприклад, растрову графіку в цілому, а доводиться опрацьовувати окремі крапки, з яких складається образ.
Векторні шрифти зберігаються у вигляді математичних виразів, що описують спосіб будування кожного символу. Вони легко масштабуються та змінюють свою накреслину. Образ символу формується у вигляді асортименту векторів, які заповнюють простір під символ. У разі масштабування якість відтворення погіршується, але трансформування можливе. Векторні (штрихові) шрифти використовують для виводження інформації на плоттери і векторні монітори.
Контурні шрифти утворюють, описуючи контури символів прямими та кривими лініями. їх відтворює спеціальна програма - пастеризатор. Ці шрифти належать до найпоширеніших шрифтів, що підлягають масштабуванню у форматах True Type і PostScript. Опис гарнітур типу True Type, кожна з яких відповідає сім'ї шрифтів різного кегля, розміщено у теці Windows/Fonts. Файли описів гарнітур шрифтів True Type мають розшир ttf. У форматі PostScript структуру образу описано незалежо від пристрою виводження, оскільки контур
символу математично розраховується для кожного гарнітуро-кегля. Можна використовувати будь-які перетворення (у певній програмі), хоча маніпулювання напрямовими крапками у перетворюванні форми символу досить трудомістке. Тому шрифти невеликих кеглів, коли спотворення непомітні, подають в матричному вигляді, а шрифти великих кеглів - у контурному.
Найбільшої поширеності дістали растрові та контурні методи описування символів в оцифрованих шрифтах. Для виведення на принтер чи фотоскладальний автомат шрифти True Type треба перетворити на формат PostScript. Вибираючи між цими двома шрифтами, перевагу віддають останньому. Варіант, що не потребує перетворювання, - це використовування дня виводження шрифтів PostScript, які є в пам'яті принтера і відповідають шрифтам True Type; щоправда точної відповідності немає.
У видавничій справі застосовують шрифти, що їх можня масштабувати, опис яких створюють мовою PostScript. У цій мові передбачено спеціальні команди та математичні рівняння, за допомогою яких літеру подають не у вигляді набору крапок, а у вигляді сукупності кривих, що відповідає її контурам. Завдяки цьому розмір шрифту можна змінювати у значних межах — від 4 до 650 п. Головна незручність PostScript-шрифту полягає в тому, що він ніби складається з двох частин: екранного шрифту, який насправді растровий, та принтерного. Для того щоб образ шрифту створювався не тільки в лазерному принтері чи фотоскладальному автоматі, а й на екрані монітора, працюючи в середовищі Windows, потрібно використовувати програму Adobe Type Manager. Вона створює крапковий образ шрифту на основі опису контуру літер, наявному у файлі опису гарнітури. True Type-шрифти широко використовують в офісних програмах; вони чудово зарекомендували себе в тих роботах, для яких достатньо виводити результат на лазерних принтерах або погрібне швидке виводження інформації на екран монітора, а контурні шрифти застосовують для виводження результату на принтерах. Тому бажано в комплекті мати і ті, й інші шрифти.