4.Основні способи формування вибіркової сукупності

 

Прості
1. Простий випадковий відбір (вибірка першого зустрічного, поштове опитування, метод снігової кулі)	Передбачає, що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку
2. Систематичний (механічний) відбір	Відбір із списку з певним кроком (через 10, 20, 50 і т.д. чоловік).
3.Гніздовий (кластер ний) відбір	В якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи чи колективи, в яких проводять соціальне опитування.
4. Серійна вибірка	Передбачає виділення статистичних серій, як сукупності складових досліджуваного об’єкта.
Складні
1. Стратифікаційна вибірка	Застосовується до неоднорідних генеральних сукупностей. Страти (верстви) виділяють за однією, двома чи більше ознаками, пов’язаними з історичними, природними, психічними, економіч-ними аспектами діяльності досліджуваного об’єкта.
2. Метод квотної вибірки	Застосовують, коли до початку дослідження відомі широкі дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Параметр квоти – це окремі показники контрольної ознаки (числа, поняття або знаки). Чисельність квотних ознак не повинна бути великою і на практиці не перевищувати 2-3 показників.
3. Багатоступеневий відбір	Використовується для дослідження великих генеральних сукупностей із складною структурою. Процес формування вибірки охоплює декілька етапів, на кожному з яких використовується той чи інший із попередньо розглянутих методів.

 

Подальшим етапом методичного розділу програми є обґрунтування методів соціологічного дослідження. Обґрунтувати методи дослідження – значить вибрати ті із них, які найбільш відповідають розв’язанню завдань соціологічного пізнання. Так як жоден із методів не є універсальним і характеризується чітко окресленими пізнавальними можливостями, то кожен з них має свої „плюси” і „мінуси”, тобто позитивні риси і певні недоліки. Тому не буває методів „добрих” чи „поганих”, а є методи адекватні або неадекватні поставленим завданням дослідження.

Організаційний розділ програми передбачає складання робочого плану дослідження. В ньому поетапно намічаються терміни проведення роботи, якщо потрібно фіксуються виконавці, складається кошторис витрат, улаштовується чисельність співробітників. Робочий план складається на базі стратегічного плану і відображає основні процедурні заходи. Завершення розробки плану дослідження є формальною підставою для початку робіт безпосередньо на об’єкті дослідження.

Методи збирання соціологічних даних (основними з яких є метод спостереження, метод експерименту, аналіз документів та метод опитування), забезпечують перехід від теоретичного знання про предмет дослідження до його емпіричного опису та аналізу.

Метод спостереження запозичений із природних наук. У контексті соціологічної науки він визначається як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, прямої реєстрації подій очевидцем у процесі їх розгортання. Спостереження важливе джерело отримання соціологічної інформації на стадії загальної розвідки, на етапі складання програми як початкового пункту пізнання. Цей метод створює можливість для безпосереднього сприйняття поведінки людей у конкретних умовах, опису взаємодії усіх її учасників та конфліктних ситуацій. Проте спостереження в силу своєї специфіки фіксує здебільшого поверхові поведінкові факти, зовнішні властивості досліджуваних об’єктів, а ціннісні орієнтації соціолога можуть накласти відбиток на процес його спостереження і стати джерелом викривлення отриманих даних, тому воно частіше всього використовується спільно з іншими методами.