Норма (вогнищеве ураження печінки)

Рис. 4.12. Гепатосцинтиграма печінки з ^99мТс-колоїдом

Підшлункова залоза

Основним методом РНД захворювань цієї залози є сцинтиграфія.

Панкреатосцинтиграфія

Показання: діагностика обємних уражень органу, хронічні запальні процеси.

РФП: ⁷⁵Se-метіонін - Т1/2=121 доба, γ-випромінювач (270 кеВ).

Апаратура: гама-камера з компютерною обробкою.

Б)

Г)

Е)

А)

В)

Д)

Рис. 4.13. Панкреатосцинтиграми: а) норма; б) гострий панкреатит; в) рак голівки; г) холецистопанкреатит; д) кіста; е) індуративний панкреатит.

Принцип методики: аналог натуральної амінокислоти метіоніну ⁷⁵Se-метіонін активно включається в синтезуємі білкові компоненти сироватки і еритроцити. В підшлунковій залозі вони продукуються найбільш інтенсивно (синтез 1,5-2 години), тому засвоєння цього РФП велике.

Методика дослідження: через 30 хвилин після сніданку в/в вводиться РФП активністю 111 кБк/кг зразу починають запис інформації на протязі 60-120 хвилин. Дослідження проводять в положенні хворого лежачи на спині. Отримують серію статичних сцинтиграм на 30, 60, 90 і 120-й хвилинах. Максимальне накопичення РФП в органі відмічається на 30-60-й хвилині. Через 80-120 хвилин відмічається радіоактивність в кишківнику. Виділяють 2 типа сцинтиграфічного зображення підшлункової залози: молоткоподібний та язикоподібний. При гострому панкреатиті залоза не візуалізується, при хронічному відмічається слабке включення РФП. При пухлинах ⁷⁵Se-метіонін не накопичується в патологічному вогнищі.

6. Радіонуклідні дослідження нирок радіоренографія

Показання: діагностика порушень секреторно-екскреторних процесів: хронічний пієлонефрит, гострий і хронічний гломерулонефрит, гідронефроз нирок, сечокам’яна хвороба, ХНН, артеріальні гіпертензії.

РФП: тубулотропний ¹³¹І-гіпуран (ортойодгіпуран). ¹³¹І-гіпуран на 85% секретується клітинами проксимальних канальців нефрону і на 15% фільтрується клубочками.

Апаратура: 3-х або 4-х канальні хронографи УР1-1, КПРДІ-3.

Принцип методики: графічна реєстрація зміни радіоактивності над кожною ниркою та над ділянкою серця. Цей РФП характеризується швидкою кінетикою і не реабсорбується в канальцях. Тому при його використанні за допомогою радіографічних кривих, отриманих з ділянок серця, правої та лівої нирок ми оцінюємо швидкість очищення крови від РФП, функціональний стан кожної нирки окремо. Криві, отримані з ділянок нирок носять назву ренограм.

Методика дослідження: дослідження проводиться в положенні сидячи, РФП вводиться у розрахунку на кілограм маси тіла хворого в/в активністю 0,5 МБк і відразу включають самописці. Детектори центрують над нирками, ділянкою серця і сечового міхура.

Існує якісна і кількісна інтерпретація ренограм.

1. Якісна базується на візуальній оцінці кривої. До даної оцінки можна віднести виділення типів ренограм: нормального та патологічного (який втратив характер експоненти). Криві патологічного типу мають деформований, хвилеподібний, двогорбий вид. Вони можуть бути артефактними або дійсно патологічного типу. При якісній інтерпретації ренограм крім нормального розрізняють обструктивний, паренхіматозний, ізостенурічний і афункціональний типи.

2. Кількісна - передбачає розрахунок основних числових показників: час максимального накопичення РФП ниркою (Тmax), період напіввиведення індикатору з нирки (Т 1/2), амплітуда ренограми, співвідношення цих показників для обох нирок, показник Вінтера.