5.7. Оформлення списку використаних джерел

Бібліографічний апарат в звіті – ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відображає наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з наявною літературою з досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат звіту складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань, які оформлюються відповідно до чинних стандартів (Державного стандарту на бібліографічний опис творів друку – ГОСТ 7.1: 2006).

Список використаних джерел – елемент звіту, котрий містить бібліографічний опис використаних джерел і розташовується одразу після висновків.

Відомості про джерела, внесені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Перелік джерел інформації, використаних під час виконання звіту, складають у встановленій послідовності:

1. Конституція України

2. Кодекси (Бюджетний, Господарський, Цивільний, Кримінальний, Митний тощо).

3. Закони України.

4. Укази Президента України.

5. Постанови Кабінету Міністрів України.

6. Інструкції та інші нормативно-правові акти, видані міністерствами, відомствами, іншими державними органами та установами.

7. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана ук­раїнською або російською мовами.*

8. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.**

9. Посилання на Internet - сайти .

* рекомендується розміщати літературні джерела в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, з дотриманням хронологічного порядку (в порядку зростання, наприклад, 2006, 2007, 2008) в межах однієї літери або по мірі посилань на них у тексті звіту. Назви джерел у списку літератури подаються мовою оригіналу й українською мовою не перекладаються.

** Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (закони України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне ви­дання), спосіб написання кожного елемента, використання розділових знаків тощо наведено у додатку 4.

Допускається й інша послідовність складання використаної літератури: за черговістю посилань на неї у рукописі звіту або в алфавітному порядку.

5.8. Додатки

Додатки оформляють як продовження звіту після списку використаних джерел на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті звіту.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Усі додатки, незалежно від характеру (звітні форми, аналітично-розрахункові таблиці, громіздкі ілюстративні схеми, комп'ютерні розра­хунки тощо), повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. У правому верхньому куті сторінки над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово „Додаток_” і велика літера, що позначає додаток. За наявності у студента довідок про впровадження, авторських свідоцтв, актів впровадження тощо, їх (або їхніх копій) теж уміщують у додатки до роботи. Додаток слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Г’, Є І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, ”Додаток А”, „Додаток Б”.

Текст, ілюстрацію або таблицю кожного додатка за необхідності може бути перенесено на наступну сторінку. У такому разі при переносі частини додатка на інший аркуш (сторінку) слово „Додаток” і позначення його вказують один раз справа над першою частиною додатка, над іншими частинами пишуть слова „Продовження дод.” і вказують позначення додатка, наприклад: „Продовження дод. А”.