
- •Програма
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
- •Історичні та правові засади, інституціональна структура третейського судочинства
- •Тема 1. Історія становлення та розвитку третейських судів
- •Тема 2. Інституціональні утворення третейського судочинства.
- •Тема 3. Загальні положення третейського судочинства.
- •Тема 4. Третейська угода та формування третейських судів. Арбітражна угода.
- •Змістовий модуль 2. Третейське судочинство: механізм розгляду,
- •Тема 5. Третейський розгляд.
- •Тема 6. Прийняття рішень третейськими судами та мкас при тпп
- •Тема 7. Виконання рішення третейського суду
- •Тема 8 . Судочинний етап і перспективи третейського судочинства в Україні.
- •3. Рекомендована література
- •Форма підсумкового контролю успішності навчання
- •Шкала оцінювання: національна та ects
- •Засоби діагностики успішності навчання
- •Форми контролю знань у балах
Форма підсумкового контролю успішності навчання
Оцінювання - сукупність методів (письмові, усні та практичні тести / екзамени, проекти), що використовуються при оцінюванні досягнення особами, що навчаються, очікуваних результатів навчання;
Критерії оцінювання - описи того, що має зробити особа, яка навчається, як очікується, щоб продемонструвати досягнення результату навчання.
Поточний контроль знань студентів проводиться на семінарських заняттях протягом навчального семестру шляхом опитування, під час виконання аудиторної модульної контрольної роботи та проведення семестрового заліку з навчальної дисципліни.
1. Поточний контроль:
1. Опитування на семінарських заняттях.
2. Опитування та індивідуальна робота зі студентами на консультаціях.
3. Виступи з рефератами на семінарах та науково-методичних гуртках.
4. Тестування та розв'язання задач.
5. Проведення самостійних письмових робіт (15-ти хвилинки) та контрольних модульно-рейтингових робіт.
6. Виступи на наукових конференціях.
7. Проведення заліків та іспитів.
Види поточного контролю обираються викладачем, який веде семінарські заняття, а погодженням з лектором та у відповідності з даною програмою.
Видами поточного контролю можуть бути опитування, тестування, контрольні роботи, колоквіуми.
При поточному контролі під час семінарських занять оцінці підлягають: рівень знань, продемонстрований студентом у відповіді, активність при обговоренні питань семінарського заняття, систематичність роботи на заняттях, результати виконання домашніх завдань (казусів), експрес-контроль у формі тестів, письмових контрольних робіт, в т.ч. підсумкового модульного тестування, результати виконання індивідуальних завдань.
2. Модульний контроль
Модульний контроль проводиться на відповідному семінарському занятті після вивчення відповідного змістовного модуля. Модульний контроль може проводитись у таких формах: тестування; письмова аудиторна контрольна робота; захист контрольної (модульної) роботи, що виконується під час самостійної роботи. Питання, які виносяться на тестування або на письмову аудиторну контрольну роботу, визначаються викладачем за змістом модулів, які були опановані.
Підсумкова кількість балів за змістові модулі визначається як сума балів за всіма формами поточного контролю плюс оцінка (бали) за модульне тестування.
Модульним тестуванням завершується вивчення матеріалу відповідного модуля.
Протягом семестру виконується 2 модульні тестування. У разі успішного складання проміжного контролю з усіх залікових модулів студенти мають дозвіл на отримання підсумкового контролю у вигляді заліку.
Модульне тестування складається з 10 тестів, які можуть бути оцінені до 10 балів.
3. Підсумковий семестровий контроль
Семестр завершується комплексним підсумковим модулем (контролем) у формі заліку. Для комплексного модульного контролю можуть бути використані контрольні запитання до змістовних модулів.
Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що визначаються вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, що використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов'язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.
Шкала оцінювання за національною системою
Оцінка „відмінно” виставляється за таких умов: відповідь повна, правильна, розуміння матеріалу глибоке, основні уміння сформовані та засвоєні; викладення матеріалу логічне, доведене (обґрунтовано нормами права), висновки й узагальнення точні й пов’язані з явищами навколишнього життя, зі сферою майбутньої діяльності; орієнтується в системі чинного спадкового законодавства і права; використання правничої термінології правильне.
Оцінка „добре” - відповідь задовольняє вищезазначені вимоги, але виклад недостатньо систематизований, окремі уміння не досить сформовані, у визначенні понять використані термінології та в узагальненнях мають місце окремі неточності, що легко виправляються за допомогою додаткових запитань викладача.
Оцінка „задовільно” - відповідь свідчить про розуміння основних положень питання, однак спостерігається значна неповнота знань; визначення понять нечіткі, неточні, уміння сформовані недостатньо, висновки й узагальнення аргументовані слабо, в них допускаються помилки.
Оцінка „незадовільно” - відповідь правильна, знання мають фрагментарний, неповний характер, студент показує незнання основного матеріалу з навчальної дисципліни, грубі помилки у визначенні понять, невміння працювати з документами, джерелами спадкового права.