3. Катетеризація сечового міхура.

Введення катетера в сечовий міхур. Катетеризацію проводять для виведення з міхура сечі з лікувальною та діагностичною метою, та для промивання сечового міхура. Катетеризація вимагає особливої обачності, щоб не внести в сечовий міхур інфекцію бо слизова оболонка його має дуже слабку здатність опору до інфекції

Введення катетера жінці: перед процедурою медична сестра миє руки з милом теплою водою, а нігтьові фаланги протирає спиртом. Жінок попередньо підмивають або спринцюють. Медична сестра або лікар стоїть справа від пацієнтки, яка лежить на спині з напівзігнутими ногами. Лівою рукою роздвигають статеві губи, а правою зверху вниз ретельно протирають зовнішні статеві органи і отвір сечовипускного каналу дез. розчином (фурацилін або 2% розчин борної кислоти). Потім пінцетом беруть катетер, залитий вазеліновим маслом, і обережно вводять його в отвір сечовипускного каналу. Поява сечі із зовнішнього отвору вказує на знаходження його у сечовому міхурі.

Коли сеча перестає самостійно виходити, можна злегка надавити через черевну стінку на ділянку сечового міхура для виведення з нього залишкової сечі. Сечовипускний канап жінок короткий (4-6 см), тому катетеризація не викликає великих труднощів. Для профілактики висхідної інфекції медична сестра повинна суворо дотримувати правил асептики та антисептики. Введення катетера чоловікам значно складніше, бо сечовипускний канал має довжину 20-25 см і утворює два фізіологічних звуження, які створюють перепони проходженню катетера. Пацієнт під час катетеризації лежить на спині зі злегка зігнутими в колінах і розведеними ногами, між стопами розміщують сечоприймальник, лоток або кружку, куди по катетеру витікає сеча. Сестра або лікар бере в ліву руку статевий член і ретельно протирає його голівку, припутню і отвір уретри ватою, змоченою розчином борної кислоти. Потім лівою рукою роздвигає губки зовнішнього отвору уретри, а правою - пінцетом чи стерильною марлевою серветкою з невеликим зусиллям вводить м'який катетер, попередньо залитий стерильним маслом. Якщо не вдасться провести еластичний катетер, застосовують металевий. Твердий катетер чоловікам вводить лікар. Витягувати катетер треба не після закінчення сечовиділення, а трохи раніше, щоб струмінь сечі промив сечовипускний канал після видалення катетера.

4. Термометрія

Перед замірюванням температури оброблений термометр потрібно струснути, щоб ртуть впала до відмітки нижче 35⁰, а потім подати пацієнтові. Пахву попередньо слід обтерти сухим рушником, бо волога охолоджує ртуть і термометр покаже значно нижчу температуру. Термометр в пахві треба розмістити так, щоб ртутна ємкість з усіх боків прилягала до тіла, не зміщуючись на протязі всього часу вимірювання. Між термометром і тілом не повинна попасти білизна. Ослабленим пацієнтам медсестра підтримує руку. Тривалість вимірювання не менше 10 хвилин. У вкрай виснажених і тяжкохворих температуру можна вимірювати в прямій кишці.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ ІН'ЄКЦІЙ

Ін'єкційний спосіб введення в організм лікарських препаратів характеризується рядом особливостей. Одна з них полягає у порушенні цілісності тканин у місті введення препарату, що погребує дотримання суворих правил асептики. Друга особливість пов'язана з використанням спеціальних приладів, до яких відносяться шприци та голки.

До початку процедури, тобто до початку збірки шприца, медична сестра повинна ретельно вимити руки з милом теплою проточною водою, а після того, не витираючи рушником, щоб не порушити стерильності, добре протерти їх спиртом. Вимитими руками медсестра не повинна доторкуватись сторонніх предметів.

Простерилізовані предмети слід брати тільки стерильними пінцетами. Перш ніж набрати в шприц лікарську речовину, необхідно уважно пропитати її назву, щоб перевірити її відповідності призначенню Для кожної ін'єкції потрібно дві голки, одна дня набору розчину в шприц, - для ін'єкцій. Заміна голок забезпечує дотримання стерильності. Шийку ампули або гумову пробку флакона попередньо протирають стерильною кулькою зі спиртом. Вузьку частину ампули надпилюють та надломлюють її. Ампулу беруть у ліву руку, правою рукою в неї вводять голку на шприці, відтягуючи поршня, поступово набирають у циліндр потрібну кількість вмісту ампули або флакону по мірі потреби нахиляючи їх. Бульбашки повітря, що знаходяться у шприцу, необхідно видалити. Доставка шприца, підготовленого до ін'єкції в палату до пацієнта, виконується в стерильному лоточку або кюветі, вкритою стерильною пелюшкою. Категорично забороняється одягати на голку змочену спиртом кульку вати, через те, що волокна вати можуть спричинити підшкірний інфільтрат та нагноєння.

Підшкірні ін'єкції

Найбільш зручними ділянками для підшкірного введення є зовнішня поверхня плеча, підлопатковий простір, передня зовнішня поверхня стегна, бокова поверхня черевної стінки. На цих ділянках шкіру треба захопити у складку, таким чином відсутня небезпека пошкодження кровоносних судин, нервів та окістя. Не рекомендується вводити лікарські речовини в місця з набряком підшкірно жирової клітковини, місця затвердіння від попередніх ін'єкцій. Перед ін'єкцією шкіру протирають стерильною ватною кулькою, змоченою спиртом, лівою рукою збирають її в складку трикутної форми, основою донизу, правою рукою беруть шприца та притримують голку та поршня, швидким рухом вколюють голку в основу трикутника під кутом 45 градусів, на глибину 1 -2 см, переконавшись, що кінчик голки пройшов крізь шкіру та знаходиться у підшкірній клітковині, повільно вводять розчин. Після того лівою рукою прикладають до місця проколу тампон, змочений спиртом, притримуючи за муфту, швидко витягають голку зі шприцом, місце прикола масажують ваткою для того, щоб введені ліки не витікали назад та швидко розсмоктувались. Після ін’єкції можливе утворення підшкірного інфільтрату, який частіше з'являється після введення не підігрітих олійних розчинів, а також у тих випадках, коли не дотримуються правил асептики та антисептики.

При виявленні медичною сестрою ущільнення або почервоніння шкіри в місці проколу необхідно поставити зігріваючий компрес з 45 градусним розчином спирту, покласти грілку та звернути на це лікаря.

Технологія виконання внутрішньо м’язових ін'єкцій

Виконувати в/м'язові ін'єкції необхідно в певних місцях тіла, де є значним шар м'язової тканини і близько не підходять великі судини і нервові стволи. Найбільш вдалими місцями є м'язи сідниці, живота і стегон. Для в/м ін'єкцій користуються шприцом і голкою довжиною 8-10 см. Підготовку шприца, рук сестри і шкіри пацієнта проводять по загальних правилах асептики. Шприц тримають правою рукою, другий палець притримує поршень, четвертий муфту голки, пальці - циліндр. Положення шприца перпендикулярне до поверхні тіла пацієнта. Шкіру навкруги прокола натягують лівою рукою. Рішучим рухом правої руки вколюють голку на глибину 7-8 см. Після цього необхідно потягнути поршень себе і впевнитись, що голка не знаходиться в кровоносній судині (інакше кров з'явиться в шприці), і ті тоді, натискуючи на поршень, поступово витискають розчин до кінця. Видалити голку необхідно швидким рухом, притискуючи до шкіри ватний тампон, змочений в спирті. При в/м введенні ліків в стегно, шприц необхідно тримати під кутом, щоб не пошкодити окістя.

При використанні нестерильних шприців та голок, неточному виборі місця ін'єкції, недостатньо глибокому введенні голки і попадання ліків в судини можуть виникнути різні ускладнення: нагноєння, пошкодження нерву, медикаментозна емболія, злом голки і т. ін.

Медична сестра повинна вміти надавати першу медичну допомогу при найважливіших функціональних порушеннях внутрішніх органів – задишці, кашлі, кровохарканні, легеневій кровотечі, болях у грудях і області серця, болю в животі, кровотечі з ШКТ.

При задишці хворому потрібно створити напівсидяче положення за допомогою підняття головного краю функціонального ліжка, або з цією метою підкладають під його голову кілька подушок, забезпечити доступ свіжого повітря, провести інгаляцію кисню та викликати лікаря.

При нападі експіраторної задишки (ядухи, нападі бронхіальної астми) хворому необхідно допомогти в користуванні індивідуальним інгалятором з бронхолітиками, або налагодити систему подачі бронхолітиків через небулайзер після призначення лікарем.

При виникненні кашлю доцільно надати хворому напівсидяче положення, забезпечити психічний та фізичний спокій. При сухому кашлі слід дати хворому теплий напій. Полегшити кашель можна шляхом застосування відволікаючих процедур.

При кровохарканні слід забезпечити хворого чистим посудом для збору харкотиння, заспокоїти хвороги, обмежити фізичну активність та нервові збудження, на грудну клітку наложити міхур з льодом або холодний компрес. Повідомити лікаря. Потрібне постійне моніторування стану хворого, оцінка його життєвих показників.

При болях в грудях потрібно допомогти хворому зайняти найбільш зручне положення, повідомити лікаря, можливе застосування відволікаючих процедур

6. Матеріали для самоконтролю (додаються)

7. Рекомендована література

1. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників: Вип.78 «Охорони здоров’я»/МОЗ України-К.-2002-с.318-320

2.Заликина Л.С. Общий уход за больними.-М.: Медицина- 1979 - с.273-284

3. Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи.- Київ: Здоров’я- 2002- с.128-130

Доцент Пентюк Н.О.