Модуль 2. «Пломбувальні матеріали та ендодонтія»

Змістовий модуль 3. «Пломбувальні матеріали».

Тема 1. «Пломбувальні матеріали. Класифікація. Вимоги до них матеріали дня тимчасової пломби та герметичної пов’язки. Лікувальна прокладка: групи, склад, властивості, показання до застосування, методика накладання».

I. А кт у ал ь н іс ть тем и

Кінцевим етапом лікування карієсу та його ускладнень є пломбування.

Пломбування — це заміщення дефекту твердих тканин зуба спеціальним матеріалом для відновлення анатомічної форми і функції зуба. Пломбувальні

матеріали призначені для відновлення різних частин зуба на різні терміни, і

залежно від цього вони мають різні властивості. До матеріалів, що призначені для тимчасового закриття каріозних порожнин на короткий термін, менше вимог щодо їх механічної стійкості. До складу інших можуть бути уведені різні медикаментозні препарати, тоді такі матеріали застосовують для лікування карієсу або пульпіту. Окрему групу складають матеріали для девіталізації пульпи.

2. Навчальні цілі заняття

Конкретні:

Ознайомитись: з пломбувальними матеріалами, які призначені для тимчасового заповнення каріозних порожнин під час лікування неускладненого та ускладненого карієсу; призначені для ізоляції та девіталізації пульпи, а також для лікування карієсу та його ускладнень.

Конкретна:

Знати:

— класифікацію пломбувальних матеріалів;

— вимоги до пломбувальних матеріалів;

— основні характеристики пломбувальних матеріалів;

— групи матеріалів для тимчасових пломб;

— вимоги до тимчасових пломбувальних матеріалів;

— фізико-механічні властивості тимчасових пломбувальних матеріалів;

— вимоги до ізолюючих матеріалів;

— варіанти ізолюючих прокладок;

— фізико-механічні властивості ізолюючих матеріалів;

— класифікацію лікувальних пломбувальних матеріалів;

— основні вимоги до лікувальних пломбувальних матеріалів;

— властивості лікувальних пломбувальних матеріалів;

— основні форми випуску препаратів, що містять кальцію гідроксид;

— групи препаратів для девіталізації пульпи;

— основні характеристики препаратів для девіталізації пульпи.

Вміти:

— замішувати тимчасові пломбувальні матеріали за інструкцією;

— замішувати ізолюючі пломбувальні матеріали за інструкцією;

— замішувати девіталізуючу пасту з параформальдегіду;

— накладати девіталізуючі пасти;

— оволодіти навичками терапевтичних маніпуляцій при роботі з тимчасовими, ізолюючими та лікувальними пломбувальними матеріалами.

3. Зміст навчального матеріалу

Лікування захворювань твердих тканин зубів завершують відновленням їх анатомічної форми і функції за допомогою різних штучних пломбувальних

матеріалів.

Пломбувальні матеріали класифікують за різними ознаками: терміном використання, призначенням, способом виготовлення, хімічним складом. Пломбувальні матеріали призначені для відновлення різних частин зуба, інколи на короткий термін, і залежно від цього мають різні властивості.

Загальна характеристика постійних пломбувальних матеріалів

Постійні пломбувальні матеріали призначені для відновлення твердих тканин

зуба, що зруйновані карієсом або видалені при препаруванні каріозних

порожнин. їм мають бути властиві ряд характеристик та мають відповідати певним вимогам:

1. Бути нешкідливими для твердих тканин і пульпи зуба, тканин, які оточують зуб, для організму в цілому (біосумісність пломбувального матеріалу).

2. Бути стійкими до дії ротової рідини (слини) і компонентів їжі (кислот, лугів, солей).

3. Мати високу механічну міцність і твердість, стійкість до стирання, оскільки пломби піддаються в порожнині рота дії сильного тиску та стирання при жуванні їжі.

4. Зберігати стійкі форми і об'єм за відсутності деформації під час тверднення, забезпечуючи, таким чином, просторову стабільність пломби і збереження анатомічної форми зуба протягом тривалого часу.

5. Мати відносно невелику теплопровідність, яка не повинна значно

відрізнятися від теплопровідності емалі та дентину.

6. Температурний коефіцієнт розширення має бути рівним або дуже

близьким до коефіцієнту розширення емалі та дентину.

7. Мати високий косметичний ефект, тобто пломбувальні матеріали повинні

максимально наближатися до емалі зубів за кольором, відтінками,

прозорістю, блиском.

8. Повинні зберігати стабільність кольору за відсутності фарбування твердих

тканин зуба та мати мінімальне водопоглинання.

9. Мати гарні маніпуляційні властивості: достатню пластичність при введенні

до каріозної порожнини і формуванні пломби, при цьому рН матеріалу

має бути близько 7,0 під час і після тверднення матеріалу; тривалий

"робочий час"; не прилипати до інструментів.

10. Щільно прилягати до стінок порожнини (адаптація до стінок). Під цим

поняттям мають на увазі як гарне крайове прилягання за рахунок

стабільності об'єму і форми, так і адгезію — мікромеханічну ретенцію

або хімічний зв'язок матеріалу з тканинами зуба чи іншими

пломбувальними матеріалами.

11. Мати швидке тверднення (впродовж 15—20 хв) у присутності води або

слини, відносну легкість при обробці та поліруванні пломби.

12. Не містити токсичних компонентів, шкідливих для здоров'я пацієнта та

медичного персоналу. Бути екологічно безпечним.

13. Володіти протикаріозною дією для попередження рецидиву карієсу на

межі пломби з тканинами зуба.

14. Бути рентгеноконтрастним для забезпечення можливості об'єктивного

контролю якості пломб і виявлення рецидивного карієсу у віддалені

терміни.

15. Мати тривалий термін придатності, не вимагати особливих умов

використання, зберігання і транспортування.

Основні характеристики пломбувальних матеріалів

►Адгезія (прилипання) - це зв'язок між різнорідними поверхнями, зокрема зчеплення пломбувального матеріалу з тканинами зуба

►Дезінтеграція (руйнування цілого) - це процес, що виникає під впливом розчинника. Завдяки стійкості пломби до розчинення в ротовій рідині зберігається не тільки об'єм, а й маса пломби

►Робочий час - це час, що дає змогу лікарю-стоматологу ввести пломбувальну масу до каріозної порожнини, притерти до стінок, дна, сформувати відсутню частину зуба; він повинен бути оптимальним - не прискорювати і не затягувати процес художньої реставрації зуба

►Стирання (втрата маси пломби) - це важливий показник довговічності пломби; виражається у втраті маси зразка до його площі, що контактує з абразивним контролем

►Коефіцієнт термічного розширення пломбувальних матеріалів - це характеристика пломбувального матеріалу в період полімеризації та пломби у відповідь на термічні

подразники. Він повинен бути близький до коефіцієнта теплового розширення тканин зуба, тому що саме від теплового розширення залежить надійність і довговічність пломби і цілісність зуба

►Крайове прилягання (наближеність пломбувального матеріалу до стінок каріозної порожнини) - це стан, що залежить від величини усадки пломбувального матеріалу, коефіцієнта термічного розширення й адгезії до тканин зуба. Найкраще крайове прилягання у композитних пломбувальних матеріалів

►Оптимальна густота замісу пломби (замішування пломбувального матеріалу згідно з інструкцією фірми-виробника) впливає на механічну міцність, хімічну стійкість і термін існування пломби

►Межа міцності пломби (опір до зламу, на стиснення) - це характеристика, за якою визначають можливість пломби протистояти навантаженню, а також термін існування реставрованого зуба як органа

►Усадка (зменшення в об'ємі) - це стан, що спостерігають при затвердінні пломби за рахунок хімічних та фізико-хімічних процесів, які відбуваються при структуруванні пломби. За великої усадки пломбувального матеріалу утвориться зазор між стінками і пломбою, що може призвести до рецидиву карієсу.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОВ'ЯЗОК І ТИМЧАСОВИХ ПЛОМБ

Вимоги:

1. Забезпечувати герметичне закриття каріозної порожнини.

2. Легко вводитися і виводитися з каріозної порожнини.

3. Мати достатню механічну міцність.

4. Бути індиферентними до пульпи, тканин зуба та лікарських речовин.

5. Не розчинятися в ротовій рідині та слині.

6. Не містити компонентів, що порушують процеси адгезії і тверднення

постійних пломбувавьних матеріалів.

Тимчасові матеріали розділяють на групи:

— хімічного тверднення;

— світлового тверднення.

Також виділяють тимчасові пов'язки і тимчасові пломби:

1. Пов'язки:

— найчастіше накладають на термін 1 — 14 діб;

— застосовують для закриття зуба у разі незавершеного лікування

ускладненого карієсу;

— як пов'язки використовують штучний дентин, дентин-пасту, цинк-

оксид-евгенольні цементи.

2. Тимчасові пломби:

— найчастіше накладають на триваліший термін — від 2 тижнів до 6

місяців;

— застосовують для закриття зуба при лікуванні карієсу та при

ускладненому карієсі на етапі після постійного пломбування кореневих

каналів у разі неможливості у це саме відвідування поставити постійну

пломбу;

— найчастіше з цією метою застосовують цементи: цинк-евгенольний,

цинк-фосфатний, інколи — цинк-сульфатний, полікарбоксилатний або

склоіономерний.

Цинк-сульфатний цемент (штучний дентин, водний дентин) є системою порошок/рідина. Порошок цементу складається з 66% цинку оксиду, 24% цинку сульфату, 10% каоліну. Рідиною слугує дистильована вода.

П о з и т и в н і в л а с т и в о с т і :

— простота використання;

— якісна герметизація порожнини;

— індиферентність по відношенню до пульпи, слизової оболонки порожнини

рота, організму, лікарських речовин;

— легкість уведення і виведення;

— дешевизна.

Не д о л і к

— недостатня механічна міцність, тому пов'язку зі штучного дентину

накладають на термін не більше ніж 2—3 доби.

Дентин-паста (олійний дентин). Складається з порошку штучного дентину, замішаного на суміші двох рослинних олій (частіше — гвоздичної та персикової).

Випускається в готовому вигляді (у флаконах або тубах). Цей матеріал вносять у порожнину невеликими порціями, кожну з яких ретельно

ущільнюють (конденсують) штопферами великих розмірів. Твердне при температурі тіла у присутності води (ротової рідини) протягом 1,5—3 год, з порожнини його видаляють борами.

П о з и т и в н і в л а с т и в о с т і :

— простота використання (не вимагає замішування);

— більша, ніж у штучного дентину, міцність (пов'язку з дентин-пасти можна

накладати на термін до 2 тижнів);

— антисептична дія.

Не д о л і к и :

— через необхідність конденсації дентин-пасту не можна застосовувати як

пов'язку для ізоляції у порожнині токсичних і подразнюючих препаратів

(миш'яковистої пасти, фенолу тощо).

— можливість появи у пацієнтів алергічних реакцій на евгенол;

— тривала остаточна реакція тверднення (протягом 10—12 год);

— евгенол, що міститься в ньому, може порушувати процеси адгезії і

полімеризації композитів. Тому на даний час більшість фірм-виробників

замінили евгенол на інші речовини, що не справляють на композити

негативного впливу, наприклад на поліметилметакрилат. При

цьому на упаковці зазвичай роблять маркування "NE" (non eugenol) або

"Eugenolfree", "Без евгенолу".

Цинк-евгенольні цементи Основою цих цементів є цинку оксид й евгенол. На сьогоднішній день до цієї групи відносять (D. Smith, 1996) три основні типи:

1) власне цинк-оксид-евгенольні цементи;

2) зміцнені цинк-оксид-евгенольні цементи з наповнювачем; 3) цементи

на основі ортоетоксибензойної кислоти (ЕВА).

Цинк-оксид-евгенольні цементи складаються з порошку і рідини. Порошком є цинку оксид, до якого для прискорення тверднення додають у кількості 1—2% цинку ацетат, оцтовий ангідрид, каніфоль та інші речовини (кремнезем).

Рідина складається з очищеного евгенолу або гвоздичної олії (85% евгенолу).

Для прискорення тверднення до складу рідини можуть бути уведені 1 %

етилового спирту або оцтової кислоти, а також невелика кількість води. При замішуванні порошку з рідиною утворюється смолистий цинку евгенолят, який зв'язує зерна цинку оксиду в тістоподібну масу, що поступово твердне. У присутності вологи цемент твердне досить швидко і за 10 хв досягає міцності при стисканні від 7 до 40 МПа. Методика приготування та використання аналогічна цинк-сульфатним цементам. У Чехії випускають цинк- евгенольний цемент "Cariosan", який широко використовують у клінічній практиці.

Матеріали світлової полімеризації для пов 'язок і тимчасових пломб — це однокомпонентні пастоподібні препарати, що тверднуть під дією світла полімеризаційної лампи. їх склад: метакрилати, акрилат-ефір, кремнію діоксид та полімери, іноді фтор. У затверділому стані такі матеріали зберігають еластичність, легко і повністю видаляються без використання борів, не впливають на адгезію і тверднення композитів. У той самий час вони не забезпечують досить надійної герметизації порожнини. Ці матеріали вносять до порожнини однією порцією, конденсують ватяною кулькою, змоченою водою та полімеризують світлом протягом 20—40 сек. Після перевірки оклюзії надлишки видаляють бором. Ці матеріали видаляють

екскаватором з порожнини однією порцією. У порожнинах I, II класів за Блеком тимчасові матеріали світлової полімеризації завдяки своїй еластичності, можуть передавати жувальне навантаження на пульпу зуба і викликати чутливість при накушуванні. Тому у разі відстроченого лікування глибокого карієсу, при вітальному та девітальному методах лікування пульпіту при вказаній локалізації їх не використовують. Не рекомендують застосовувати ці матеріали в під'ясенних порожнинах, оскільки навіть при незначному потраплянні вологи вони неефективні. Приклади: "ТемпеЛайт" (СтомаДент), "Clip” (Voco), "Fermit" (Vivadent) тощо (табл. 10.2).

Цинк-фосфатні та полікарбоксилатні цементи рекомендують як тимчасові пломбувальні матеріали у випадках необхідності

збереження тимчасової пломби на тривалий період, тобто понад 2—3 тижнів.

Основні властивості описані в рубриці «Загальна характеристика постійних

пломбувальних матеріалів».

Таблица 1. Тимчасові пломбувальні матеріали

Хімічного тверднення	Світлового тверднення
1. Цинк-сульфатні: • штучний дентин	• ТемпеЛайт (СтомаДент) • Clip (VOCO); • Fermit (Vivadent); • Cimpat LC (Septodont); • Ferst It (Generic Pentron) • Prevision Fill (Kulzer); • Tempit L/C (Centrix)
2. Евгенолові: • Дентин-паста; • Zinoment (VOCO); • IRM (Dentsply); • Cavitec (Kerr); • Temp Bond (Kerr); • Ledermix (Lederle); • CP-CAP (Lege Artis)
3. Безевгенольні: •Темпопро (ВладМиВа); • Provicol (VOCO); • Septopak (Septodont); •Temp Bond NE (Kerr); • Cimpat (Septodont); • Cavit (3M ESPE); • Ciprospad (SPAD/Dentsply); • Coltosol (Coltene); • Cimavit (Pierre Rolland); • Tempit (Centrix)
4. Цинк-фосфатні цементи: • Фосфат цемент (Медполимер); • Висфат (Медполимер); • Унифас (Медполимер); • Фосцин (Радуга Р); • Фосцин-бактерицидный (Радуга Р); • Poscal (VOCO); • Adhesor (Spofa Dental); •Bayer Phosphatzement (Heraeus/ Kulzer); • DeTreyZinc (Dentsply/De Trey); • Harvard Cement (Harvard); • Tenet (Vivadent); • Phosphacap (Vivadent); • Septoscell (Septodont); • Zn-Phosphate (PSP Dental)
5. Полікарбоксілатні цементи: • Белокор (ВладМиВа); • Carboco (VOCO); • Selfast (Septodont); • Durelon (ESPE); • Polycarb (PSP Dental); • Harvard CC (Harvard); • Aqualox (VOCO); • Poly-F Plus (Dentsply)