Висновки
Алюзія – складне і багатогранне явище, що потребує уваги в перекладі, оскільки від відображення її внутрішніх художніх ресурсів залежить правильне розкриття авторського задуму. Основною умовою реалізації механізму алюзії є відомість її джерела, його включеність у вертикальний контекст учасників міжкультурної комунікації. У цьому разі алюзії можуть бути виявлені представником іншої культури і створити відповідну систему асоціацій.
Алюзія - це стилістична фігура, яка містить явну вказівку або виразний натяк на якийсь літературний, історичний, міфологічний чи політичний факт, закріплений в текстовій культурі або в розмовній мові. Такі елементи називаються маркерами, або репрезентантами алюзії, а тексти і факти дійсності, до яких здійснюється відсилання, називаються денотатами алюзії. Алюзію, денотатом якої є “позатекстові” елементи, тобто події та факти дійсного світу, іноді називають ремінісценцією.
Слід зазначити, що проблема алюзії привертає увагу науковців 20 та 21ст. Ця категорія тексту досліджувалась у літературознавстві та лінгвістиці у працях І. В. Гюббенет, В. Г. Гака, Л. В. Полубиченка, А. А. Тютенка, Р. А. Броуера, Ж. де Вівера, О. Даррені, М. Гарсіеля, Д. П. Сміта тощо.
Аналіз оригіналів та перекладів дозволив виділити основні прийоми передачі алюзії, зважити їх переваги і недоліки. Функціонально-стилістичну адекватність алюзивних власних назв у тексті оригіналу й тексті перекладу забезпечують такі прийоми: 1) повні відповідники, що утворюються: а) транскодуванням, б) традиційною передачею власної назви, в) семантичними калькуваннями; 2) часткові відповідники, що утворюються: а) перейменуванням, б) розширеними структурними варіантами онімів, в) скороченими структурними варіантами онімів; 3) уточнювальний переклад; 4) компенсації: а) пояснювальний переклад, б) переклад аналогом, в) переклад гіперонімом, г) перифрастичний переклад; 5) вилучення власної назви. Для передачі алюзивних власних назв найпоширенішими і найефективнішими засобами виявляються транскодування і традиційна передача імені. Проте вони забезпечують адекватне відтворення алюзій загальнокультурного характеру. Ці засоби не відтворюють адекватно алюзії обмеженої відомості через відмінні фонові знання реципієнтів оригіналу і перекладу. Асоціативний фон алюзивних власних назв обмеженої відомості відновлюється за допомогою компенсаційних прийомів.
Засобами відтворення алюзивних висловів є: 1) цитатний переклад; 2) семантико-стилістичний переклад; 3) графічне маркування алюзії; 4) компенсаційні прийоми: а) уточнювальний переклад, б) пояснювальний переклад, в) генералізація; г) аналог; д) перифрастичний переклад; 5) вилучення алюзії. Для алюзивних висловів основними засобами виступають цитатний і семантико-стилістичний переклади. Точне відтворення алюзій меншої відомості або зовсім невідомих у культурі-реципієнті не викликає необхідних асоціацій. Труднощі виникають передусім при відтворенні літературних, історичних і культурних алюзій. Одним із засобів досягнення адекватного реконструювання прагматики автора при відтворенні алюзій обмеженої відомості є компенсаційні прийоми. Основною стратегією передачі алюзій обмеженої відомості є пояснювальний переклад. У випадках малоінформативної, локальної алюзії застосовується перифрастичний переклад або узагальнення.
Існують різні види алюзій: історичні, літературні, біблійні, міфологічні, тощо. Складність відтворення кожного з виду алюзій полягає в повній або частковій втраті їх впізнаваності в цільовій культурі, що може стати на заваді розуміння авторської інтенції. Основне завдання перекладача при відтворенні алюзії – зберегти її асоціативний фон, забезпечити її впізнаваність реципієнтом, що має викликати в нього необхідні асоціації. У перекладі потрібно якомога повніше передати весь комплекс асоціацій, які викликає алюзія в читача оригіналу.
Біблійні й міфологічні алюзії мають найбільшу експресивну та емоційну насиченість. Біблійні алюзії найчастіше слугують для характеристики позитивних героїв. А вже міфологічні алюзії найкраще підходять в тому випадку, коли автор хоче передати інформацію яскраво та сенсаційно. Безперечно, біблійні та літературні алюзії теж можуть виконувати таку функцію, але не слід забувати, що відтінок інформації зміниться.
Практично кожна людина знайома з легендами та міфами Стародавньої Греції чи Риму, без додаткових зусиль може визначити їхнє значення, незважаючи на національну приналежність. Отже, алюзії з урахуванням універсальних культурних чи історичних концептів представляють способи пізнання навколишнього світу, які є загальними як для англійських, українських так і для інших мовних співтовариств.
Міфологічні та біблійні алюзії є часто вживаними стилістичними прийомами багатьма авторами. Одним із таких авторів є Вільям Шекспір.
Значення творчості Вільяма Шекспіра для світової літератури важко переоцінити. Цей видатний письменник залишив глибокий слід в історії і багато в чому вплинув на процеси становлення та розвитку самої світової літератури. Вивченням його творчості займалися ще його сучасники, а послідовники досить високо цінили його здобутки.
Алюзія в творах Шекспіра слугувала прийомом збагачення простого висловлювання, сприяючи підвищенню її емоційно-оціночного змісту. Алюзія також розширює образ героїв, створюючи враження їх унікальності та загадковості, адже алюзія змушує нас здогадуватись про зміст натяку, на який вказує алюзія. Тому алюзія, яку використовує Шекспір, інколи може бути як загальновідомим фактом і відповідати фоновим знанням пересічного читача, так і може бути вузькоспеціалізована, значення якої можуть зрозуміти читачі певного кола.
Виділяють два основних періоди дослідження шекспірівських алюзій:
1) до 80-х рр.. ХХ ст., коли біблійну алюзію розглядали у просторі літературознавчих досліджень;
2) з 80-х рр.. ХХ ст., коли її почали досліджувати як одиницю вертикального контексту, застосовуючи новітній плюралістичний метод лінгвістичного аналізу.
Проаналізовані нами такі твори Вільяма Шекспіра як ”Гамлет”, ”Ромео і Джульєта”, ”Макбет” наповнені міфологічними та біблійними алюзіями, які надають нових кольорів, нового стилістичного наповнення.
Отже, алюзії пронизують твори Вільяма Шекспіра, чим і відрізняють його стилістично забарвлені твори від інших авторів. Мова його творів складна, але цікава, властива лише Шекспіру.
Використання Шекспіром міфологічних та біблійних алюзій, надає творам повноти, цілісності та закінченості, тобто естетично наповнюють його. Алюзивне слово виступає як знак ситуаційної моделі, з якої за допомогою асоціацій співвідноситься текст, що містить алюзію. Таким чином відбувається взаємодія між літературно-художніми творами, яку називають алюзивним процессом.
Список літератури
100.Аникст А. Послесловие к «Гамлету // Шекспир В. Полн. собр. соч.: В 8 т.М., 1960. Т. 6. С. 588.
111. Афонасин Є.В., «>Стромати» Климента Олександрійського, Климент Олександрійський.Стромати. Том 1. Санкт-Петербург. – 2003 З. 452
Ахманова О. С. “Вертикальный контекст” как филологическая проблема / О. С. Ахманова, И. В. Гюббенет // Вопросы языкознания. – 1977. – №3. – С. 47 – 54.
12. Барт Р. Избранны работы. Семиотика. Поэтика / Барт Р. – М.: Прогресс, 1989. – 615 с.
14. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / Бахтин М. М. – М.: ГИХЛ, 1975. – 504 с.
200.Белинский В. Г. Гамлет, принц датский… Сочинение Виллиама Шекспира// Белинский В. Г. Собр. соч.: В 9 т. М., 1977. Т. 2. С. 308.
090909. Бурковська Л.Д. Хмельницький національний університет. Проблеми перекладу стилістичного прийому алюзії. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/2393/1/187-190.pdf
18. Валгина Н. С. Теория текста / Валгина Н. С. – М.: Логос, 2003. – 280 с.
222. Вдовиченко А.В.,Дискурс–текст–слово. Статті з історії, бібліїстиці, лінгвістиці, філософії мови. Москва. – 2002 З. 102
СТ 35 09876. Взаємин між поколіннями. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauch.com.ua/kultura/12951/index.html
962. Гайдар В. П. Роль алюзії у створенні художності літературних творів / В. П. Гайдар // Наука в інформаційному просторі: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. (29–30 верес. 2011 р.) : у 7 т. — Д., 2011. — Т. 4: Іноземні мови та регіонознавство. Культурологія. Філологія. — С. 36–39.
300. Гёте И. В. Годы учения Вильгельма Мейстера // Гёте И.В. Собр. соч.:В 10 т. М., 1978. Т. 7. С. 199.
400. Гёте И. В. Ко дню Шекспира. О театре и искусстве. // Гёте И.В. Собр. соч.:В 10 т. М., 1980. Т. 10. С. 262.
500. Гёте И. В. Шекспир, и несть ему конца! О театре и искусстве // Гёте И. В.Собр. соч.: В 10 т. М., 1980. Т. 10. С. 312.
600.Горбунов А. Н. К истории русского «Гамлета» // Шекспир У. Гамлет. Избранные переводы. М., 1985. С. 9.
Грек Л.В. Інтертекстуальність як проблема перекладу (на матеріалі англомовних перекладів української постмодерністської прози). – Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.16. – перекладознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2006. – 24 с.
28. Гюббенет И. В. Основы филологической интерпритации літературно художественного текста / Гюббенет И. В. – М.: МГУб 1991. – 204 с.
32. Дзера О. В. Інтерпритація біблійних мотивів трагедії Шекспіра “Гамлет” українськими перекладачами / О. В. Дзера / / Дзвін. – 2004. – №4. –С. 149–153.
767. Дітькова С. Ю. Біблійні алюзії в трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет" / С. Дітькова // Зарубіжна література в навчальних закладах : Щомісячний науково-методичний журнал. – 05/2004 . – N5 . – С.10-16 .
964. Дронова Е. М. Проблемы перевода стилистического приема аллюзии в англо-ирландской литературе первой половины ХХ века / Е. М. Дронова // Вестник ВГУ. – 2004. – № 1. – С. 83-86.
965. Евсеев А. С. Основы теории аллюзии (на материале русского языка) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 “Русский язык” / А. С. Евсеев. – М., 1990. – 13 с.
Комарова В. П. Шекспир и Библия / Комарова В.П. – Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургского ун-та, 1998. – 176 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.w-shakespeare.ru/library/shekspir-i-bibliya1.html
Копильна Олена Миколаївна. Відтворення авторської алюзії в художньому перекладі (на матеріалі українських перекладів англомовної прози ХХ століття). : Дис... канд. наук: 10.02.16 - 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.ua-ru.net/diss/cont/338571.html
53. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / Макаров М. Л. – М.: Гнозис, 2003. – 280 с.
64. Попович А. проблемы художественного перевода / Попович А. – М.: Высшая школа, 1980. – 200 с.
6666. Роль алюзій у формуванні соціокультурної компетенції (на матеріалі англомовних рекламних текстів). Міська відкрита науково-практична конференція школярів і студентів. – 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%BB%D1%8C_%D0%B0%D0%BB%D1%8E%D0%B7%D1%96%D0%B9_%D1%83_%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%96_%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE%D1%97_%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D0%BF%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B0
5544545. Роль і місце шекспірівських алюзій у п'єсі Тома Стоппарда "Розенкранц і Гільденстерн мертві". [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bestreferat.ru/referat-172916.html
Cт 15 [442211] Селезінка О.М. Періоди дослідження шекспірівських біблійних алюзій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sworld.com.ua/konfer30/607.pdf
0111. Тухарели М. Д. Аллюзия в системе художественного произведения: дисс. … канд. филол. наук : 10.01.08 / М. Д. Тухарели. – Тбилиси, 1984. – 167 с.
9612. Тютенко А. А. Структура і функції алюзії у пресі Німеччини, Австрії та Швейцарії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04 “Германські мови” / А. А. Тютенко. – Харків, 2000. – 20 с.
80008. Шекспір В. Макбет / пер. Б. Тена // Шекспір В. Твори: [у 6 т.]. К.: Дніпро, 1986. – Т. 5. – С. 344–415.
Шекспір В. Макбет / пер. Лесі Українки // Леся Українка. Зібрання творів: [у 12 т.]. – К. : Наук. думка, 1975. – Т. 2. – С. 318–328.
050500. Шекспір В. Ромео і Джульєтта / пер. І. Стешенко // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/147/3/
Шекспір У. Макбет / пер. Ю. Корецького // Шекспір У. Твори: [у 3 т.]. – К.: Дніпро, 1964. – Т. 3. – С. 211–344.
[777666] Ярема О.Б. Волинський національний університет імені Лесі Українки. Літературознавча парадигма дослідження алюзій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://naub.oa.edu.ua/2012/literaturoznavcha-paradyhma-doslidzhennya-alyuziji/
0118. Cushman S. Princeton Encyclopedia of Poetry and Poetics. – Princeton, New Jersey: Princeton University Press, 2012. – 1440 p.
0114. Baldick C. The Concise Oxford Dictionary of Literary Terms. – Oxford, New-York: Oxford University Press, 2008. – 368 p.
9616. Bloom H. A Map of Misreading. – Oxford: Oxford University Press, 1975. – 206 p.
92. Brain Ott. Intertextuality: Interpretive practice and Textual Strategy / Ott Brain, Walter Cameron / / Critical Stusies in Media Communication. – 2000. №17. – P. 429 – 446.
Kirschbaum L. Shakespeare’s “Good” and “Bad” / L. Kirshbaum / / Review of English Studies. – 1945. – V.21 – №82. – P. 136–141.
9621. The Shorter Oxford English Dictionary on Historical Principles, ed. by C. T. Onions: Vol.1. – London, Southampton Street, Strand, 1933. – 1232 p.
Wordsworth Ch. Of Noticeable Forms of Speech in the English Bible found also in Shakespeare // Shakespeare and the Bible / Ch. Wordsworth. – L. : Smith, Elder, and Co., 1864. – P. 9 – 27.