1.3 Періоди дослідження шекспірівських алюзій
Протягом чотирьох століть, які проминули з того часу, як жив Вільям Шекспір, про його творчість було написано більше текстів, ніж увесь шекспірівський канон. Умовно шекспірознавство, а відтак, і дослідження шекспірівських біблійних алюзій можна поділити на два періоди:
1) традиційної критики до 1980-х рр. та 2) сучасної, що починається з 1980-х рр. завдяки виникненню новаторських методів. В основі інтертекстуального аналізу, на думку Л. Томсона, лежить „відновлене розуміння взаємозв’язків між текстом та контекстом”, а саме контекстом соціальним, культурним і економічним. При застосуванні цього методу біблійні алюзії становлять один із об’єктів аналізу. Дослідження Шекспірових біблійних алюзій має досить довгу історію. У праці “Взірці коментарів до тексту Шекспіра” (1794 р.) В. Вайтер дійшов висновку, що поет часто посилався на Святе Письмо у своїх творах. У монографії „Біблія і Шекспір” (1864 р.) Ч. Вордсворт проаналізував шекспірівські біблійні алюзії і дійшов аналогічного висновку. Поділяючи точку зору Н. Шахіна, ми вважаємо, що однією із найбільш ґрунтовних праць першого періоду є саме монографія Ч. Вордсворта „Біблія і Шекспір” [442211]. Тому розглянемо її більш детально. За визначенням Ч. Вордсворта, шекспірівські алюзії є явними посиланнями на біблійні факти та персонажі. Вони проаналізовані у першому розділі другої частини цієї праці. Спочатку подається шекспірівський мікротекст, у якому виділено курсивом біблійні алюзії, а потім – коментар до них із зазначенням біблійних текстів, на які здійснено посилання. Застосовується порівняльний метод для зіставлення прототипів та біблійних алюзій на предмет встановлення їхнього семантичного значення. Висловлюється думка, що біблійне семантичне значення повністю збережене у Шекспіових алюзіях. До прикладу, біблійні антропоніми “Adam”, “Abel”, “Сain” аналізуються у контексті історичних подій, які зображені у Біблії і „точно” передані у шекспірівських текстах: In the state of innocency Adam fell… (Henry the Fourth Part 1,I,1) …be thou cursed Cain, To slay thy brother Abel. (Henry the Fourth Part 1,I,3) Cain’s jaw-bone, that did the first murder. (Hamlet V,1)
2) Крім того, розглядаються особливості вживання частин мови у англійській Біблії, які містяться у шекспірівських текстах. Зокрема, як використання означеного артикля у виразі “to die the death” (Measure for Measure II,4), який запозичено із Тіндейлівської Біблії, так і неозначеного артикля перед іменниками у множині. До прикладу, “an eight days” (Luke 9:28) у Тіндейлівській Біблії і “mother to a many sons” (Richard the Third III,7) у шекспірівському тексті. Подвійне вживання прикметників у вищому та найвищому ступенях порівняння, на думку Ч. Вордсворта, також запозичене із Тіндейлівської Біблії, наприклад, “the most straitest sect of our religion” (Acts 26:5). Воно найбільш часто використовується у „Королі Лірі”, до прикладу, “more richer”, “more worthier”, “more corrupter”. У другому розділі першої частини проаналізовано вживання виразу “well struck in years” (Richard the Third I,1), прототип якого міститься у Тіндейлівській Біблії –“well stricken in age” (Luke 1:7). У Біблії короля Якова вживається фраза, ідентична Шекспіровій. На цій підставі Ч. Вордсворт висловлює припущення, що перекладач, можливо, змінив цей вираз і подав його таким чином у Біблії короля Якова через шанобливе ставлення до В. Шекспіра [442211].
Дослідженням Шекспірових біблійних алюзій також займалось багато інших вчених, серед них: Т. Картер, який у монографії „Шекспір і Святе Письмо” (1905 р.) вперше звів у таблиці Шекспірові посилання на різні переклади Біблії англійською мовою. Р. Нобл, який, ґрунтуючись на аналізі лексичного рівня текстів В. Шекспіра, у праці „Шекспірове знання Біблії” (1935 р.) зауважив, що, незважаючи на безперечний вплив Женевської Біблії, на шекспірівську творчість також вплинули інші переклади. Подібним чином застосувавши феноменологічний метод (при якому першочерговим завданням є проблеми змісту, смислу та інтерпретації), Д. Хенкінс у монографії „Шекспірова похідна образність” (1953 р.) виявив вплив декількох джерел на образи В. Шекспіра. Таким чином, у працях першого періоду біблійні алюзії розглядаються традиційно в літературознавчій парадигмі досліджень у межах коментування шекспірових текстів [442211].
Для другого періоду притаманний аналіз шекспірівської біблійної алюзії у культурному контексті з огляду на особливості християнського духовного життя. Наприклад, у монографії „Шекспір і Біблія” В. П. Комарова стверджує, що „безпосереднє звернення до тексту Біблії не було необхідним для драматургів, ознайомлених із церковними проповідями та релігійними уявленнями щодо біблійних тем”, а отже, і для В. Шекспіра. Проте, зазвичай дослідники дотримуються іншої точки зору (Р. Стрітматтер, Н. Шахін, Д. Деніелл). Серед праць цього періоду виокремлюємо монографію Н. Шахіна „Біблійні посилання у п’єсах В. Шекспіра” (1999). У ній на основі емпіричного методу дослідження (наведення фактологічного матеріалу без висновків та узагальнень) проаналізовано біблійні шекспірівські алюзії у хроніках, трагедіях та комедіях на предмет їхніх джерел походження та створено ґрунтовний каталог Шекспірових посилань. Вирізнено три категорії біблійних алюзій [442211]:
1) ті, які беззаперечно є посиланнями на Біблію. Наприклад, слова Гамлета
“there is special providence in the fall of a sparrow” (Hamlet V,2) є явним натяком на біблійний мікротекст “are not two sparrows solde for a farthing and one of them shall not fall on the ground without your Father?” (Matthew 10:29);
2) ті лексеми та фрази, що, ймовірно, були запозичені зі Святого Письма,
але цей факт не доведено. Наприклад, Гамлетові слова про Клавдія “like a
mildewed ear/blasting his wholesome brother” (Hamlet III,4), вірогідно, є
посиланням на сон фараона “and lo, seuẽ thinne ears, blasted with the East winde, sprang vp after them” (Genesis 41:6). Однак В. Шекспір міг запозичити ці алюзії не з Біблії, але, оскільки їх не знайдено у іншому першоджерелі, можливо дійти висновку щодо їхнього походження з Книги книг;
3) ті Шекспірові мікротексти, де, ймовірно, є натяк на Біблію, але вони не
мають нічого спільного з нею, крім ідеї. На думку Н. Шахіна, це радше
схожість, а не посилання. Проте вони включені до переліку біблійних алюзій,
надруковані маленькими літерами та подані у дужках .
За Н. Шахіним, дослідження Шекспірових біблійних посилань набуває
ваги лише за умови виявлення їхнього денотату. Згідно з антропоцентричною
парадигмою, дослідник головну роль у декодуванні біблійних алюзій та
встановленні їхнього першоджерела надає читачеві – одному з антропоцентрів у абсолютній моделі антропоцентризму:
адресант – біблійна алюзія – адресат
І антропоцентр – ІІ антропоцентр – ІІІ антропоцентр.
Тому у монографії біблійні прототипи та шекспірівські посилання наводяться без висновків. Їх мають зробити самі читачі. Однак у вступі до монографії висловлена думка, що Шекспірові біблійні алюзії найбільш подібні до прототипів у Женевській Біблії, яка була найпопулярнішим Святим Письмом у єлизаветинські часи. Висловлюється припущення, що В. Шекспір мав екземпляр цієї Книги книг. За підрахунками Н. Шахіна, приблизно тридцять уривків із тридцяти вісьмох п’єс В. Шекспіра є явними посиланнями на Женевську Біблію. Наприклад, “lions make leopards tame/… yea, but not change his spots” (Richard the Second I.1) – біблійна алюзія на мікротекст із Женевської Біблії, оскільки тільки у ній міститься лексема “leopard” (Jeremiah 13:23). Крім того, виявлені посилання на Тіндейлівський Новий Заповіт [442211].
Підсумовуючи вище сказане, доходимо висновку, що шекспірівські біблійні алюзії активно досліджуються науковцями. Адже навіть попри те, що творчість Шекспіра як митця є однією із найбільш досліджуваних, далеко не все цікаве та унікальне в його творчості вже вивчене.