Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків

(заключний етап заняття – 15 %)

Контрольні завдання

Задача. До складу меню хворого на подагру входять: вівсяна каша з молоком, молоко, виноградний та моркв’яний соки, компот з ревеню, журавлина, овочевий суп, запечена телятина. Склад раціону: білки – 80 г (40 г тваринних), жири – 80 г (20 г рослинних), вуглеводи – 400 г.

1. Дайте гігієнічну оцінку раціону за хімічним складом та енергоцінністю.

2. Оцініть раціон за складом страв відповідно до принципів лікувального харчування при подагрі.

3. Дайте рекомендації хворому щодо його харчування, враховуючи хімічний склад та дієтичні властивості харчових продуктів.

4. У чому полягає аліментарна профілактика обмінних орушень різних систем і органів людини?

Тема 5. Організація харчування у лікувальних закладах

Актуальність теми

Лікувальне харчування полягає у призначенні хворим з гострим або загостреним хронічним захворюванням спеціально складених раціонів (дієт) та відповідного режиму харчування.

Приготування страв для лікувального харчування залежить від технологічного обладнання, його експлуатації, якості і умов зберігання продовольчої сировини, технології виробництва, котролю за якістю готової їжі та станом здоров’я персоналу харчоблоку. Дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил, що передбачені у роботі харчоблоку запобігає виникненню харчових отруєнь, інфекційних захворювань тощо.

Навчальні цілі

Знати санітарно-гігієнічні вимоги до планування, устаткування, утримання і організації роботи харчоблоку лікарні.

Засвоїти санітарно-гігієнічні правила транспортування та зберігання харчових продуктів, правила видачі готової їжі з кухні, контроль за якістю харчових продуктів та порядок проведення контролю за якістю готової їжі, транспортування і роздачі їжі у відділеннях, схему санітарно-гігієнічного обстеження харчоблоку лікарні.

Уміти оцінювати санітарний стан харчоблоку, органолептичні показники готової їжі, використовувати експресні методи санітарно-гігієнічного контролю за роботою харчоблоку.

Базові знання, вміння та навики

Знати значення білків, жирів, вуглеводів у харчуванні людини (фізіологія, загальна гігієна та екологія).

Знати принципи раціонального харчування, харчову і біологічну цінність продуктів тваринного і рослинного походження (загальна гігієна та екологія). Вміти проводити гігієнічну оцінку добових раціонів за меню-розкладкою (загальна гігієна та екологія).

Знати роль мікроорганізмів у виникненні захворювань. (мікробіологія), принципи профілактики харчових отруєнь (загальна гігієна та екологія). 

Зміст теми

Типи харчоблоків. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування виробничого устаткування і утримання приміщень харчоблоку. Гігієна технологічного процесу обробки харчових продуктів. Медичний контроль за заготівлею, зберіганням харчових продуктів, приготуванням їжі, забезпеченням доброякісності та смакових якостей продуктів і готової їжі, їх роздачею у відділення. Санітарно-гігієнічні вимоги до транспортування готової їжі з кухні в палатні відділення. Відбір проб і оцінка повноцінності та доброякісності страв черговим лікарем. Організація лікувального харчування у лікувально-профілактичних закладах. Обов’язки працівників дієт-служби лікарні: головного лікаря, лікаря-дієтолога, дієтсестри, завідувача виробництвом, шеф-кухаря, кухаря, санітарок-буфетниць. Оформлення акту обстеження харчоблоку.

Рекомендована література

Основна:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / В.Г. Бардов, В.Ф. Москаленко, С.Т. Омельчук, О.П. Яворовський [та ін.] // Вінниця : Нова Книга, 2006. – С. 485-492.

2. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р. Д. Габович. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 385 – 397.

3. Гігієна харчування з основами нутриціології: Підручник; у 2 кн. – Кн. 1 / Т.І. Аністратенко, Т.М. Білко, О.В. Благодарова [та ін.]; За ред. проф. В.І.Ципріяна. – К.: Медицина, 2007. – С. 247-255.

Додаткова:

1. Гігієна харчування з основами нутриціології / За ред. В.І. Ципріяна. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 157-164.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко, - Львів, Світ, 2001. - с. 174-181

3. Азбука харчування. Лікувальне харчування: Довідник / За ред. С.К. Ткаченко, І.О. Мартинюка. – Львів: Світ, 1995.

4. Смолянский Б.Л. Справочник по лечебному питанию / Б.Л. Смолянский, Ж.И Абрамова.– С-П.: Гиппократ, 1993. – С. 4-33, 78-106, 119-150.

5. Справочник по диетологии / Под ред. М.А. Самсонова, А.А. Покровского. – М.: Медицина, 1992. – С. 54-63.

6. Губергриц А.Я. Лечебное питание / А.Я. Губергриц, Ю.В. Линевский. – К.: Вища школа, 1989. – С. 88-106, 114-168.

Завдання для самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Типи лікарняних харчоблоків.

2. Набір приміщень харчоблоку.

3. Основні принципи планування приміщень харчоблоку.

4. Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання приміщень харчоблоку, механічного (холодильні установки, м’ясорубки) та немеханічного (столи, обробні дошки, ножі, посуд) обладнання.

5. Маркування столів, обробних дошок, ножів, кухонного посуду.

6. Правила миття кухонного і столового посуду.

7. Санітарно-гігієнічні вимоги до їдалень і буфетних у відділеннях стаціонарів.

8. Особливості планування буфетних в інфекційних, туберкульозних та шкірно-венерологічних лікарнях. Особливості миття посуду в цих відділеннях.

9. Санітарно-гігієнічні вимоги до транспортування і приймання продуктів на харчоблок.

10. Правила зберігання продовольчої сировини і готової їжі.

11. Контроль за якістю харчових продуктів, порядок проведення контролю за якістю готової їжі. Органолептичні показники готової їжі.

12. Проведення обов’язкової С-вітамінізації страв.

13. Санітарно-гігієнічні вимоги до видачі готової їжі з кухні, транспортування і роздачі їжі у відділеннях.

14. Особиста гігієна працівників харчоблоку. Медичні огляди.

15. Обов’язки працівників дієтслужб лікарні, головного лікаря, лікаря-дієтолога, дієтсестри, завідувача виробництвом, шеф-кухаря, санітарок-буфетниць.

Контрольні тести

1. Як організовується харчування хворих при централізованому типі харчоблоку лікарні:

а) перші страви і чай готуються на кухні-заготівельні і транспортуються до їдалень відділення, другі готуються на кухні-доготівельні, котра знаходиться у відділеннях; б) готова їжа з харчоблоку транспортується до буфетів і їдалень відділеннь; в) напівфабрикати транспортуються з центральної заготівельні до кухні-доготівельні; г) другі страви транспортуються з харчоблоку до буфетів і їдалень відділеннь, перші страви і чай готуються на кухні-доготівельні у відділеннях.

2. Укажіть основні групи приміщень харчоблоку:

а) виробничі цехи; б) комори для овочів; в) холодильні установки; г) складські приміщення; д) м’ясний і рибний цехи; е) адміністративно-побутові.

3. Маркування обробних дошок повинно проводитись одним із наступних способів:

а) нанесенням букв олійною фарбою на зворотню поверхню дошки; б) нанесенням букв олійною фарбою на бічну поверхню дошки; в) вирізуванням букв на бічній поверхні дошки; г) випалюванням букв на бічній поверхні дошок; д) випалюванням букв на зворотній поверхні дошок.

4. Основним принципом планування приміщень харчоблоку є:

а) принцип ізольованості виробничих приміщень; б) принцип поточності технологічного процесу; в) принцип кількості приміщень харчоблоку; г) принцип розміщення харчоблоку в окремому приміщенні на віддалі від медичних відділень.

5. Миття столового посуду ручним способом проводять у ванні з … гніздами:

а) 2; б) 3; в) 4; г) 5.

6. Знезараження столового посуду на харчоблоках лікарень повинно проводитись:

а) кип’ятінням упродовж 15 хв; б) занурюванням посуду в 0,5% розчин хлораміну на 10 хв; в) занурюванням посуду в 0,5% розчин хлораміну на 30 хв; г) занурюванням посуду в 0,2% розчин хлораміну на 10 хв.

7. Генеральне прибирання приміщень харчоблоку з дезінфекцією приміщень, обладнання, інвентаря повинно проводитись:

а) щотижня; б) щомісяця; в) 1 раз на 2 місяці; г) 1 раз на квартал.

8. Окремо від інших продуктів повинні зберігатися:

а) вершкове масло; б) олія; в) м’ясо відварне; г) молоко; д) оселедець; е) вінегрет; є) спеції.

9. Температура перших страв для загальної дієти (№15) повинна бути (⁰С):

а) 80; б) 75; в) 70; г) 65; д) 60; е) 50.

10. Час зберігання готової їжі на плиті не повинен перевищувати:

а) 1 год; б) 2 год; в) 3 год; г) 4 год.

11. Продукти, що швидко псуються повинні зберігатися при температурі:

а) від –2⁰С до –5⁰С; б) не вище ніж 6⁰С; в) не вище ніж 8⁰С; г) від 0⁰С до 8⁰С; д) від –10⁰С до 8⁰С.

12. Розморожувати м’ясо потрібно:

а) на столах біля плити; б) при зануренні у теплу воду; в) при зануренні в холодну воду; г) порізати на дрібні кусочки і розморожувати; д) на столах у м’ясному цеху при кімнатній температурі; е) у спеціальних (дефростерних) камерах при поступовому підвищенні температури від 0⁰С до 8⁰С.

13. Температура всередині (у центрі) готових виробів з котлетної маси повинна бути не нижчою:

а) 100⁰С; б) 90⁰С; в) 80⁰С; г) 60⁰С; д) 50⁰С.

14. Напівфабрикати із посіченого м’яса після обжарювання доводять до готовності в жаровій шафі при температурі 250-280⁰С упродовж:

а) 1-2 хв; б) 3-5 хв; в) 5-7 хв; г) 8-10 хв; д) 12-15 хв.

15. Не допускаються до роботи з готовими продуктами працівники харчоблоку, котрі мають:

а) ангіну; б) атеросклероз; в) гноячкові захворювання шкіри рук; г) опіки поверхні кисті рук І ступеня.

16. При проведенні С-вітамінізації компоту із сухофруктів вітамін С додають:

а) разом із сухофруктами; б) після того, як закипить вода; в) за 5 хв до закінчення варіння компоту; г) після закінчення варіння; д) безпосередньо до склянки компоту в буфеті (їдальні), чи біля ліжка хворого.

17. У дієтичному харчуванні температура перших страв не повинна перевищувати:

а) 30⁰С; б) 40⁰С; в) 50⁰С; г) 60⁰С; д) 70⁰С.

18. 18.У дієтичному харчуванні температура других страв не повинна перевищувати:

а) 35^°С; б) 40⁰С; в) 45⁰С; г) 50⁰С; д) 55⁰С.

Контрольні задачі

1. При проведенні планового санітарного обстеження харчоблоку лікарні встановлено: м’ясо зберігається у холодильній камері, де немає постійної температури, воду для миття посуду підігрівають у відрах, поверхня розрубувальної колоди для м’яса нерівна, не посипана сіллю. У однієї кухарки, що зайнята безпосередньо у технологічному процесі, був забинтований палець правої руки, при огляді – рана з гнійним нальотом після незначного опіку. Визначте порушення санітарно-гігієнічних вимог, котрі допущені на харчоблоці і запропонуйте заходи щодо їх усунення.

2. У лікарні на лікуванні 100 чоловік (80 дорослих і 20 дітей віком від 5 до 10 років). Необхідно провести С-вітамінізацію компоту. Як Ви це зробите? Дайте письмову відповідь.

Підготовчий етап заняття (15%)

Контроль рівня знань за темою (контрольні питання, контрольні тести, контрольні задачі)

Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70%)

1. Скласти алгоритм санітарно-гігієнічного обстеження харчоблоку лікарні.

2. Ознайомитися із нормативною документацією, що регламентує організацію лікувального харчування в умовах лікарні.

3. Описати методику С-вітамінізації перших страв і компотів.

4. Скластим алгоритм контролю (етапи) за якістю продуктів та готової їжі на харчоблоці лікарні.

5. Ознайомитися із зразком акту санітарного обстеження харчоблоку лікарні, оформлення мотивованого висновку про відповідність харчоблоку лікарні санітарно – гігієнічним вимогам, запропонувати заходи щодо їх покращення.

Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків

(заключний етап заняття – 15%)

Контрольні завдання

За наведеними умовами ситуаційних задач назвіть можливі санітарно-гігієнічні порушення у роботі харчоблоку і запропонуйте заходи щодо їх усунення.

№	Продукти, температура їх зберігання, 0С	Температура 0С води у мийках	Інші умови ситуаційних задач
1	Молоко +100С	400С у 1-ій секції ванни для миття столового посуду	Ртутний термометр у холодильній камері не фіксує температуру; у холодильній камері знаходяться качині яйця
2	Сметана +60С	400С у 1-ій секції ванни для миття столового посуду	Не всі обробні дошки і ножі промаркіровані згідно з видом продуктів
3	Кефір 60С	400С у 2-ій секції ванни для миття столового посуду	У холодильнику знаходиться картопляне пюре, макарони, що приготовані напередодні, сметана у відкритій тарі з ложкою
4	М’ясні порційні напівфабрикати (шніцель, котлета) +40С	Проточна вода 650С у 3-ій секції ванни для миття столового посуду	Їжа транспортується у лікарняні відділення з кухні у термосах, які не мають маркування, роздає їжу санітарка відділення
5	М’ясо птиці +80С	500С у 2-ій секції ванни для миття столового посуду 0,5% розчин хлораміну	Залишки їжі з терапевтичного та інфекційного відділення передаються на згодовування тваринам
6	Яйця варені +100С	Проточна вода 650С у 3-ій секції ванни для миття столового посуду	Готову їжу на обід було видано з кухні у відділення, після чого черговий лікар зняв пробу з кожної страви, оцінив на “добре” і записав дозвіл на видачу їжі у журнал
7	Сосиски +50С	700С у 1-ій секції ванни для миття столового посуду	Температура у середині натуральних січених виробів становила 780С,
8	Риба морожена 00С	700С у 2-ій секції ванни для миття столового посуду	Знезараження столового посуду у буфетах інфекційної лікарні проводили у 0,2% розчині хлораміну упродовж 10 хв.

Тема 6. Методика та засоби радіаційного контролю і протирадіаційного захисту персоналу та радіаційної безпеки населення при використанні іонізуючих випромінювань у виробництві, наукових дослідженнях, лікувальних закладах. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення

Актуальність теми

З огляду на свою високу біологічну активність іонізуюче випромінювання негативно впливає на людину, тварин, рослини, біоценоз у цілому та за певних умов призводить до їхньої загибелі. Збільшення кількості джерел іонізуючого випромінювання та розширення сфери його використання, умови і можливість його несприятливого впливу зумовлюють необхідність забезпечення радіаційної безпеки населення в тому числі працюючого, яка ґрунтується на дотриманні комплексу нормативно-правових, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходах.

Конкретна система захисту залежить від типу джерел і виду випромінювання. Необхідним захистом від зовнішнього випромінювання при роботі з джерелами випромінювання є дотримання (не перевищення) лімітів доз опромінення, що встановленні національними нормами безпеки для різних категорій населення. Протирадіаційний захист при роботі з іонізуючим випромінюванням забезпечується також за допомогою захисного екранування.

Навчальні цілі

Знати основні принципи та методи оцінки радіаційної безпеки і заходи захисту від зовнішнього іонізуючого опромінення. Знати види радіаційного контролю.

Оволодіти розрахунковими методами оцінки радіаційної небезпеки.

Уміти розрахувати параметри захисту від зовнішнього опромінення при роботі з джерелами β, γ та рентгенівського випромінювання.

Базові знання, вміння та навики

Знати будову атома, його ядра, визначення понять “радіоактивність”, “радіонукліди”, “ізотопи” (фізика).

Знати фізичні основи іонізуючого випромінювання, його природні та штучні джерела, сутність радіаційної небезпеки при роботі з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання (фізика).

Знати закономірності біологічної дії іонізуючих випромінювань на живі організми (фізика, хімія, біологія).

Зміст теми

Визначення поняття “іонізуюче випромінювання”. Основні якісні та кількісні характеристики іонізуючих випромінювань (енергія, проникна та іонізуюча здатність, види доз опромінення, одиниці вимірювання). Поняття про закриті і відкриті джерела радіації. Поняття про зовнішнє та внутрішнє опромінення. Стохастичні та нестохастичні ефекти дії іонізуючого випромінювання. Ліміти доз зовнішнього та внутрішнього опромінення. НРБУ-97. Сутність радіаційної небезпеки при роботі з джерелами іонізуючого випромінювання. Гігієнічні основи протирадіаційного захисту в медицині, у промислових та побутових умовах. Основні завдання радіаційного контролю. Методи і засоби радіаційного контролю. Заходи протирадіаційного захисту від зовнішнього опромінення, основані на фізичних законах його послаблення (захист кількістю, часом, відстанню, екрануванням). Методи визначення параметрів радіаційної небезпеки з протирадіаційного захисту. Значення розрахункових методів оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення.

Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), основні положення. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ, 2001).

Рекомендована література

Основна:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / В.Г. Бардов, В.Ф. Москаленко, С.Т. Омельчук, О.П. Яворовський [та ін.] // Вінниця : Нова Книга, 2006. – С. 493-535.

2. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р. Д. Габович. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 638-644.

Додаткова:

1. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р. Д. Габович. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 135-149.

2. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна / І.І. Нікберг. – К.: Здоров’я, 1999. – 160 с.

3. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко. Львів: Світ, 2001. – С. 394-421.

4. Мащенко М.П., Мечов Д.С., Мурашко В.О. Радіаційна гігієна. – Харків, 1999. – 392 с.

5. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97. Д2000). –К., 1997. – 121 с.

6. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ). – К., 2001. – 136 с.

7. Методичні рекомендації до практичних занять і самостійної роботи з загальної гігієни з екологією для студентів медичного факультету. Гігієна праці. Радіаційна гігієна / За ред. В.І.Федоренко. – Львів. – 2005. – С. 49 – 66.

8. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. Підручник / За ред. Гончарука Є.Г., Київ, “Вища школа”, 1995. – С. 254-277.

Завдання для самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Класифікація іонізуючих випромінювань.

2. Види ядерних перетворень та види випромінювань, які їх супроводжують.

3. Якісні та кількісні характеристики іонізуючих випромінювань (енергія, проникла та іонізуюча здатність). Види доз, одиниці їх вимірювання.

4. Категорії осіб, які зазнають опромінення.

5. Групи критичних органів.

6. Визначення поняття ліміт дози (ЛД). Ліміти доз для різних категорій осіб, які зазнають опромінення.

7. Основні види променевих уражень організму (детерміністичні, соматостохастичні, генетичні) та умови їх виникнення.

8. Поняття про радіаційну безпеку та протирадіаційний захист.

9. Заходи протирадіаційного захисту.

10. Фізичні принципи протирадіаційного захисту.

11. Параметри радіаційної небезпеки протирадіаційного захисту.

12. Розрахункові методи визначення доз корпускулярного і фотонного випромінювання.

13. Радіометричний, дозиметричний методи дослідження.

14. Методи і засоби захисту від зовнішнього та внутрішнього опромінення.

15. Прилади для радіаційного контролю, основні принципи їхньої роботи.

Контрольні тести

1. Основною системною одиницею вимірювання радіоактивності є:

а) Кюрі; б) Грей; в) Беккерель; г) Зіверт; д) Рентген; е) Кулон.

2. Назвіть іонізуюче випромінювання, яке характеризується найбільшою іонізуючою здатністю:

а) α - випромінювання; б) β⁺ - випромінювання; в) β^- - випромінювання; г) γ - випромінювання; д) χ - випромінювання;.

3. Назвіть кількісні характеристики іонізуючого випромінювання:

а) активність; б) поглинута доза; в) щільність потоку частинок для корпускулярних випромінювань; г) α-розпад; д) еквівалентна доза.

4. Системною одиницею еквівалентної дози є:

а) Грей; б) Зіверт; в) Рентген; г) Бекерель; д) Дж/кг; е) Кюрі; є) МЕВ; і) Бер.

5. Яка річна доза опромінення населення передбачається згідно з концепцією проживання населення на територіях з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС?

а) 0,01 мЗв; б) 0,1 мЗв; в) 1,0 мЗв; г) 2,0 мЗв; д) 20 мЗв.

6. До методів захисту персоналу від іонізуючого випромінювання належить:

а) захист відстанню; б) захист кількістю; в) захист часом; г) захист харчуванням; д) хімічні заходи захисту; е) екранування.

7. Доза опромінення прямо пропорційна:

а) активності джерела; б) відстані між джерелами випромінювання та опромінюваним об’єктом; в) квадрату відстані між опромінюваним об’єктом та джерелом випромінювання; г) часу опромінення; д) кратності послаблення.

8. Допустима доза опромінення γ-променями за робочий тиждень для осіб категорії А установлена на рівні:

а) 0,04 мЗв; б) 0,1 мЗв; в) 0,4 мЗв; г) 1 мЗв; д) 2 мЗв; е)  20 мЗв.

9. Інтенсивність поглинання γ-випромінювання прямо пропорційна:

а) густині матеріалів; б) енергії іонізуючого випромінювання; в) товщині матеріалів; г) активності ; д) потужності поглиненої дози.

10. Для захисту від γ-випромінювань слід застосувати екрани з:

а) бетону; б) свинцю; в) заліза; г) алюмінію; д) скла; е) барито-бетону.

Контрольні задачі

1. Розрахуйте безпечну активнiсть джерела гама-випромінювання при роботi з Co⁶⁰ (Кγ – 13,2) на вiдстанi 1 м при 27 годинному робочому тижнi.

2. Розрахуйте 6езпечний час роботи на тиждень протягом року з джерелом гама-випромінювання активнiстю 5 мг/екв радiю на вiдстанi 1 м.

3. Розрахуйте 6езпечну вiдстань при pоботі з джерелом гама-випромінювання активнiстю 1,25 мг/екв радiю. Тривалість робочого часу протягом року - 1000 год.

4. Визначте дoпycтuмy тривалiсть роботи з джерелом іонізуючого випромiнювання з потужнiстю дози 5 м6ep/гoд.

5. Визначте допустиму потужнiсть дози на робочому мiсцi рентгенолога. мбер/год, якщо тривалiсть робочого тижня складас 25 год.

Підготовчий етап заняття (15%)

Контроль рівня знань за темою (контрольні питання, контрольні тести, контрольні задачі)

Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70%)

1. Скласти графологічну структуру методів досліджень, що використовуються в радіаційній гігієні.

2. Ознайомитися з методами оцінки радіаційної небезпеки від зовнішнього опромінення.

3. Розв’язати ситуаційну задачу:

При роботі з радіоактивним кобальтом (γ-постійна радіонукліду 13,2), активність якого становить 5 мКі на відстані 1м упродовж 20 годин на тиждень працівник отримує опромінення.

1) Обчислити дозу зовнішнього опромінення за тиждень, за рік.

2) Розрахувати: а) допустиму активність джерела випромінювання; б) допустимий час роботи працівника на тиждень, на рік; в) допустиму відстань від джерела іонізуючого випромінювання. 3) Дати гігієнічну отриманих результатів (допустиму дозу зазначати в рентгенах (R).

4. Розрахувати параметри захисту від зовнішнього опромінення при використанні захисних екранів.

Задача. У радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце лаборанта екраном зі свинцю для зниження потужності доз з 480 мР/год до 2 мР/год. Енергія γ-випромінювання становить 1,5 МЕВ. Визначіть необхідну товщину екрана за кратністю послаблення.

5. Накреслити принципову схему конструкції радіометричних та дозиметричних приладів.

Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків

(заключний етап заняття – 15%)

Контрольні завдання

1. Поясніть, як зміниться доза опромінення при збільшенні у 2, 4, 8 разів: а) активності джерела; б) тривалості роботи; в) відстані.

2. Визначте товщину екрана з алюмінію для захисту тіла медсестри радіологічного відділення лікарні при роботі з бета-активним джерелом, якщо максимальна енергiя бета-частинок складає 4 Мев.

3. Визначте товщину захисного екрана iз свинцю для захисту тiла лiкаря при роботi з джерелом гама-випромінювання (енергія гама­випромiнювання становить 1,5 Мев), якщо доза опромінення без екрана перевищус ліміт дози у 15 разiв.

4. Визначте товщину захисного екрана iз свинцю i бетону при роботi з джерелом гама-випромінювання активністю 130 мг/екв радiю. Тривалість робочого часу протягом року станови - 1000 год., вiдстань до джерела гамма-випромінювання 1 м, енергiя гама-випромiнювання 6 Мев.

Тема 7. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань у лікувальних закладах

Актуальність теми

У сучасній медицині активно використовуються різні методи діагностики та лікування із застосуванням рентгенівської апаратури, гама-установок, прискорювачів заряджених частин та радіоактивних препаратів. Робота медичного персоналу рентгенологічних і радіологічних відділень пов’язана з радіаційною небезпекою внутрішнього і зовнішнього опромінення. Для пацієнтів променеве навантаження за рахунок медичних рентгенівських досліджень зростає, що є одним із факторів ризику виникнення негативних наслідків. Зниження променевого навантаження на персонал і пацієнтів при рентгенологічних дослідженнях (променевій терапії), може бути досягнуто завдяки раціонально організованим заходам радіаційного захисту. Радіаційний контроль (дозиметричний, індивідуально-дозиметричний та радіометричний) є складовою частиною радіаційної безпеки в медичних закладах, у яких застосовують джерела іонізуючого випромінювання. Знання та дотримання санітарно-гігієнічних вимог при застосуванні джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також формування культури радіаційної безпеки в медичного персоналу, правильне здійснення радіаційного контролю сприяють зниженню опромінення медичного персоналу і пацієнтів.

Навчальні цілі

Знати принципи протирадіаційного захисту персоналу і пацієнтів при застосуванні джерел іонізуючого випромінювання в лікувальних закладах.

Ознайомитися з методами і засобами радіаційного контролю за умовами праці персоналу та захисту пацієнтів у лікувальних закладах при застосуванні джерел іонізуючого випромінювання.

Уміти оцінювати радіаційну ситуацію в рентгенкабінетах, радіологічних відділеннях лікарень, давати гігієнічні рекомендації щодо усунення надмірного опромінення персоналу.

Базові знання, вміння та навики

Знати види іонізуючого випромінювання, його кількісні та якісні характеристики, джерела (фізика).

Знати методи та засоби радіаційного контролю й протирадіаційного захисту, радіаційної безпеки населення і персоналу при використанні іонізуючого випромінювання у різних галузях, параметри захисту від зовнішнього опромінення. Ліміти доз зовнішнього опромінення для різних категорій населення (загальна гігієна та екологія).

Вміти оцінювати параметри захисту від іонізуючого випромінювання (загальна гігієна та екологія).

Зміст теми

Використання в медицині джерел іонізуючого випромінювання. Іонізуючі випромінювання як виробнича шкідливість для медичного персоналу. Медичні рентгенологічні діагностичні процедури для пацієнтів та працівників лікувальних закладів як компоненти променевого навантаження. Поняття про закриті і відкриті джерела іонізуючого випромінювання за умов лікування. Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань. Радіаційна безпека пацієнтів та персоналу при рентгенологічних дослідженнях. Вимоги до розміщення, улаштування, організації роботи рентгенологічного кабінету. Структура радіологічного відділення лікарні. Радіаційний контроль у рентгенівських відділеннях та радіологічних відділеннях за виробничим середовищем та індивідуальними дозами опромінення персоналу. Медичний контроль за здоров’ям медичного персоналу.

Регламенти радіаційної безпеки для персоналу лікувальних закладів та пацієнтів (НРБУ-97, ОСПУ-01).

Шляхи зниження променевого навантаження для персоналу та пацієнтів лікувальних закладів. Санітарно-технічне обладнання рентген- і радіологічних відділень. Методи збору та знешкодження радіоактивних відходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань.

Рекомендована література

Основна:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія / В.Г. Бардов, В.Ф. Москаленко, С.Т. Омельчук, О.П. Яворовський [та ін.] // Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 525-535..

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко. Львів: Світ, 2001. – С. 419 - 421.

Додаткова:

1. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р. Д. Габович. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 638-646.

2. Даценко І.І. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р. Д. Габович. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 585-592.

3. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна / І.І. Нікберг.– К.: Здоров’я, 1999. – 160 с.

4. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). – К., 1997. – 121 с.

5. Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ). – К., 2001. – 136 с.

6. Радіаційна гігієна / М.П. Мащенко, Д.С. Мечов, В.О. Мурашко. – Харків, 1999. – 392 с.

7. Методичні рекомендації до практичних занять і самостійної роботи з загальної гігієни з екологією для студентів медичного факультету. Гігієна праці. Радіаційна гігієна / За ред. В.І.Федоренко. – Львів. – 2005. – С. 49 – 66.

Завдання для самостійної роботи студентів

Контрольні питання

1. Поняття про відкриті і закриті джерела іонізуючого випромінювання в лікувальних закладах.

2. Різновиди медичних джерел іонізуючих випромінювань.

3. Принципи протирадіаційного захисту медичного персоналу і пацієнтів при застосуванні іонізуючого випромінювання при діагностичних дослідженнях та лікуванні.

4. Особливості радіаційної небезпеки і захисту персоналу при роботі з відкритими джерелами іонізуючих випромінювань у лікувально-профілактичних закладах.

5. Особливості радіаційної небезпеки і захисту персоналу при роботі з закритими джерелами іонізуючих випромінювань у лікувально-профілактичних закладах.

6. Принципи забезпечення протирадіаційного захисту персоналу і пацієнтів у рентгенологічних та радіологічних відділеннях .

7. Гігієнічні вимоги до рентгенологічного кабінету.

8. Радіаційна безпека пацієнтів та персоналу при рентгенологічних дослідженнях.

9. Стаціонарні, пересувні та індивідуальні засоби захисту персоналу й пацієнтів у рентгенкабінеті.

10. Граничні рівні опромінення для чотирьох категорій пацієнтів.

11. Методи збору та знешкодження радіоактивних відходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючої радіації.

12. Методи і засоби санітарного та радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючої радіації в медичних закладах.

Контрольні тести

1. ГДД опромінення на кисті рук для рентгенолога (мЗв/рік):

а) 50; б) 10; в) 15; г) 30; д) 35; е) 40.

2. Назвіть основні принципи захисту медичного персоналу від зовнішнього опромінення:

а) захист часом; б) захист віддалю; в) екранування; г) захист кількістю; д) індивідуальний захист; е) використання захисних костюмів; є) дотримання норм радіаційної безпеки.

3. Основну небезпеку для медичного персоналу за умов рентгенологічних досліджень становлять:

а) зовнішнє опромінення; б) внутрішнє опромінення; в) опромінення рук і тулуба; г) дія рентгенівського пучка на очі; д) мікроклімат у рентген-кабінеті.

4. Для радіолога за 10 років роботи найбільшою допустимою сумарною дозою опромінення згідно з НРБУ-97 може бути :

а) 100 мЗв; б) 200 мЗв 2,4; в) 300 мЗв; г) 400 мЗв; д) 500 мЗв.

5. Які види радіаційного контролю повинні проводитися в рентгенологічному кабінеті?

а) дозиметричний; б) індивідуально-дозиметричний; в) радіометричний; г) спектрометричний; д) рентгенометричний.

6. До медичних заходів, які забезпечують зниження променевого опромінення пацієнтів належать:

а) застосування високочутливих рентгенівських плівок; б) правильний вибір пози пацієнта при рентгенографії; в) вибір площі опромінення тканин пацієнта; г) правильний режим роботи рентгенівського апарату; д) підвищення кваліфікації персоналу рентгенівських кабінетів; е) вибір методу дослідження; є) використання широкоформатної флюорографії при профілактичних оглядах.

7. Назвіть джерела іонізуючих випромінювань, які є найбільш розповсюдженими в медичних установах:

а) джерела α-випромінювання; б) джерела рентгенівського випромінювання; в) джерела β-випромінювання; г) джерела γ-випромінювання; д) джерела нейтронно-позитронного випромінювання.

8. Укажіть, яким чином забезпечується протирадіаційний захист прилеглої території (при розміщенні рентгенкабінету на першому поверсі) і суміжних приміщень:

а) захист відстанню; б) захист часом; в) захист кількістю; г) захист на підставі застосування хімічних засобів захисту; д) екранування будівельними конструкціями (стіни, міжповерхові перекриття, перегородки).

9. Укажіть категорії осіб, які можуть перебувати в процедурній під час проведення рентгенологічних процедур:

а) середній медичний персонал; б) завідувач рентгенологічного кабінету (відділення); в) особи, які беруть участь в їх проведенні – персонал інших відділень лікарні, родичі пацієнта, супроводжуючі особи, які повинні підтримувати дитину або важкохворого при умові, що одержана ним доза не перевищить рівень опромінення категорії Б; г) особи, які беруть участь в їх проведення – персонал інших відділень лікарні, родичі пацієнта, супроводжуючі особи, які повинні підтримувати дитину або важкохворого при умові, що одержана ним доза не перевищить рівень опромінення категорії В; д) молодший медичний персонал.

10. Укажіть, в чому полягає основний зміст медичних заходів забезпечення радіаційної безпеки пацієнтів:

а) застосування різних засобів підвищення якості рентгенівського зображення: виробництво і застосування високочутливих рентгенівських плівок, правильний вибір режиму роботи рентгенівського апарату (проведення досліджень при мінімальних величинах анодного струму і напруги на трубці), використання електронно-оптичних підсилювачів зображення, які дозволяють одержувати більш чітке і яскраве зображення при ощадливому режимі роботи апарата, використання широкоформатної флюорографії при профілактичних оглядах; б) вибір методу дослідження, забезпечення обмеження площі опромінення до мінімальних величин, необхідних для постановки діагнозу захворювання, захист оточуючих тканин екранами з просвинцьованої гуми, правильний вибір пози при рентгенографії; в) впорядкування рентгенологічних досліджень населення, обмеження річних доз опромінення для різних категорій пацієнтів, підвищення кваліфікації персоналу і відповідальності за виконання процедур; г) впорядкування організації лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування з метою зниження негативного впливу річних доз опромінення для різних категорій пацієнтів, підвищення кваліфікації персоналу і відповідальності за виконання процедур; д) впорядкування організації системи санітарної освіти та гігієнічного виховання з метою зниження негативного впливу річних доз опромінення для різних категорій пацієнтів, підвищення кваліфікації персоналу і відповідальності за виконання процедур.

11. Укажіть шляхи та засоби забезпечення захисту лікаря-рентгенолога:

а) використання просвинцьованого скла, яке закриває флуоресцентний екран; б) застосування багатосмугового в напуск фартуха з просвинцьованої гуми, який підвішується до екран-знімального пристрою; в)  використання малої захисної ширми; г) застосування в ході спеціальних досліджень засобів індивідуального захисту (рукавички, фартух з просвинцьованої гуми (в тканинному чохлі для захисту від розпилення свинцю); д) все перераховане.

12. Назвіть, які радіонукліди відносяться до категорії закритих джерел іонізуючого випромінювання:

а) радіонукліди, хімічний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого); б) радіонукліди, хімічний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, не виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого), проте, використання радіопротекторів та радіоінгибиторів нівелює імовірне забруднення; в) радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого); г) радіонукліди, при роботі з якими можливе забруднення ними навколишнього середовища – повітря, рук, одягу, інших поверхонь; д) радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, не виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого), проте, використання радіопротекторів та радіоінгибиторів нівелює імовірне забруднення.

13. Назвіть, які радіонукліди відносяться до категорії відкритих джерел іонізуючого випромінювання:

а) радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого); б) радіонукліди, хімічний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого); в) радіонукліди, при роботі з якими можливе забруднення ними навколишнього середовища – повітря, рук, одягу, інших поверхонь; г) радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, не виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого), проте, використання радіопротекторів та радіоінгибиторів нівелює імовірне забруднення; д) радіонукліди, хімічний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, не виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого), проте, використання радіопротекторів та радіоінгибиторів нівелює імовірне забруднення.

Контрольні задачі

1. Лаборант радіологічного відділення протягом 30 год. на тиждень працює з джерелом гама-випромінювання Co⁶⁰ (Кγ – 13,2) активнiстю 10 мKi на вiдстанi 1м (у роцi 50 робочих тижнiв). Розрахуйте та оцініть рiчну дозу опромiнення лаборанта.

2. Медичний персонал радіологічного відділення лікарні у роботі використовує джерело гама-випромінювання з активнiстю 5 мг/екв радiю на вiдстанi 0,5 м. Тривалiсть робочого тижня медичного персоналу 20 год. У роцi 50 робочих тижнiв.

1. Розрахуйте рiчну дозу опромiнення медичного персоналу.

2. Напишіть ліміт ефективної дози опромінення для медичного персоналу радіологічного відділення.

3. Оцініть рiчну дозу опромінення медичного персоналу.

Підготовчий етап заняття (15%)

Контроль рівня знань за темою (контрольні питання, контрольні тести, контрольні задачі)

Навчальні практичні завдання

(основний етап заняття 70%)

1. Ознайомитися з гігієнічними вимогами до планування, санітарно-технічного, протирадіаційного обладнання та режиму експлуатації рентгенологічних та радіологічних відділень лікарняних закладів.

2. Накреслити схему рентгендіагностичного кабінету.

3. Розв’язати ситуаційні задачі:

Задача 1. Рентгенологічний кабінет для загальних досліджень розташований на І поверсі поліклініки, має процедурну (20 м²), кімнату управління (6 м²), фотолабораторію (10 м²), ксеролабораторію (12 м²). Під час проведення радіаційно-дозиметричного контролю установлено, що потужність рентгенівського випромінювання в процедурній 1,7 мР/год. У рентген-кабінеті наявні наступні засоби захисту лікаря-рентгенолога: просвинцьоване скло, яке закриває флуоресцентний екран, мала захисна ширма, засоби індивідуального захисту – рукавички, фартух із просвинцьованої гуми (у тканинному чохлі): 1) дайте гігієнічну оцінку стану і організації протирадіаційного захисту лікаря в рентгенкабінеті; 2) зробіть необхідні висновки і рекомендації щодо устаткування рентгенкабінету.

Задача 2. Потужнiсть дози вiд джерела гамма-випромінювання у фасувальнiй радiологiчного вiддiлення лiкарнi становить 8 мбер/год. Тривалість роботи - 2 години на день. У роцi 300 робочих днів.

1) Розрахуйте дозу зовнiшнього опромiнення персоналу фасувальної радiологiчного вiддiлення лiкарнi.

2) Оцiнiть отриману дозу зовнiшнього опромiнення персоналу фасувальної радiологiчного вiддiлення лiкарнi.

4. Ознайомитися з принципами, засобами та методикою контролю протирадіаційного захисту персоналу і пацієнтів при застосуванні джерел іонізуючого випромінювання в лікувальних закладах.

5. Ознайомитися із основними індивідуальними засобами захисту при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання.

Матеріали контролю рівня засвоєння практичних вмінь і навиків

(заключний етап заняття – 15%)

Контрольні завдання

1. До складу рентгендіагностичного кабінету дільничної лікарні входить процедурна площею 30 м², пультова – 4 м², фотолабораторія – 4 м², кабінет лікаря – 6 м², очікувальна – 4,8 м². Вентиляція в процедурній – природна припливно-витяжна, з вентиляційними каналами біля підлоги та біля стелі (висота 3 м). Для захисту рентгенолога використане просвинцьоване скло товщиною 10 мм і мала захисна ширма з просвинцьованої гуми товщиною 4 мм.

1. Визначте, чи відповідає гігієнічним нормативам та умовам праці медичного персоналу рентгенодіагностичний кабінет дільничної лікарні.

2. Запропонуйте (у разі необхідності) обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації умов у рентгенодіагностичному кабінеті.

2. У рентгенологічному відділенні лікарні у приміщенні для постійного перебування персоналу (процедурній) фактична потужність дози опромінення становить 6,8 мР/год, відстань екрану до рентгенівської труби 2 м, анодний струм 3 mА.

1. Розрахуйте коефіцієнт послаблення випромінювання.

2. Вкажіть допустиму потужність дози радіації в даному приміщенні.

3. Дайте гігієнічну оцінку радіаційній ситуації у відділенні.