Динаміка активів підприємства тов «Агроцентр» за основними техніко – економічними показниками за 2011 – 2013 рр.

Показники	2011	2012	2013	2012 у % до 2011	2013 у % до 2012
1	2	3	4	5	6
Власний капітал, тис. грн.	122,1	169,3	186,3	138,66	110,0
Статутний капітал, тис. грн.	41,7	46,3	51,0	111,1	110,0
Необоротні активи, тис. грн.	252,7	280,8	308,9	111,2.	110,0
Оборотні активи, тис. грн.	2153,2	2392,4	2631,6	111,2	109,9

Власний капітал підприємства, як і статутний, збільшувався у аналізованому періоді. Він зріс на 38,66% у 2012 р. і на 10% у 2013р. Темпи зростання знизилися майже у 3,5 рази, причини цього явища були викладені вище. Статутний капітал у 2013 р. склав 51,0 тис. грн., у 2012 р. – 46,3 тис. грн. З метою оцінки фінансового стану підприємства, проведемо оцінку даних, наведених у табл. 1.1 і 1.2. Для цього розрахуємо основні фінансові показники.

Таблиця 2.3Ключові фінансові показники діяльності підприємства ТОВ «Агроцентр», в динаміці, за 2011 – 2013 рр.

Фінансовий показник	2011	2012	2013	2012 у % до 2011	2013 у % до 2012
1. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії)	0,063	0,062	0,065	98,41	104,84
2. Коефіцієнт структури капіталу (фінансування)	14,78	14,78	14,81	100,0	100,2
3. Коефіцієнт зносу основних засобів	0,1357	0,1358	0,1357	100,07	99,93
4. Чистий оборотний капітал	519,4	577,0	634,7	111,09	110,0
5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	0,318	0,318	0,317	100,0	99,7
6. Коефіцієнт оборотності активів	5,96	5,88	5,85	98,66	99,49
7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	46,17	48,36	48,13	104,74	99,52
8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу	87,72	92,80	92,35	105,80	99,52
9. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,2876	0,2871	0,2857	99,83	99,51
10. Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,0040	0,0031	0,0025	77,31	81,86
11. Коефіцієнт рентабельності продукції	0,0132	0,0146	0,0259	177,4	110,61

За даними табл. 1.1 і табл. 1.2 проведена оцінка ключових фінансових показників діяльності підприємства, у динаміці. Наведені дані складені у табл. 1.3. Коефіцієнт фінансової стійкості (платоспроможності або автономії) в динаміці за даними табл. 2.3 майже не змінюється, коливаючись з 2011 р. по 2013 р. в межах 0,063 – 0,065. Він зменшився на 1,6% у порівнянні даних 2012 і 2011 рр., на кінець 2013 р. порівняно з 2012 р. питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність зросла на 4,8%. Рівень залежності підприємства від привернутих засобів, згідно розрахованого коефіцієнта структури капіталу, залишається протягом аналізує мого періоду незмінним. Доля основних засобів, списаних на витрати у поточному періоді, згідно розрахованого коефіцієнт зносу основних засобів, за роками, теж залишається постійною. Розмір чистого оборотного капіталу (тис. грн.), наявність і величина якого свідчать про здатність підприємства оплачувати свої поточні зобов'язання і розширювати подальшу діяльність, у 2012 р., порівняно із 2011 р. зріс на 11,1%, а у 2013 р. порівняно з 2012 р. – на 10%. Він склав, відповідно, 519,4; 577,0; 634,7 тис. грн. Ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, за показниками коефіцієнта забезпеченості власними оборотними коштами, залишалася незмінною у 2012 р. порівняно з 2011 р. і у 2013 р. порівняно з 2012 р. (-0,3%).  Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача), що характеризує ефективність використання основних фондів і показує рівень продукції, що приходиться на 1 грн. основних фондів, зріс на 4,74% у 2012 р. порівняно з 2011 р., хоча у 2013 р. порівняно з 2012 р. склав усього 99,52% рівня. Оборотність активів підприємства у 2011 р. склала 5,96, у 2012 р. – 5,88 у зв’язку із зменшенням асортименту продукції і у 2013 р. – 5,85. Рентабельність діяльності підприємства знижувалася і склала у 2012р. від 2011 р. лише 77,31%, а у 2013 р. від 2012 р. – 81,86%. Зниження показнику уповільнюється. Рентабельність продукції підприємства у 2012 р. від 2011 р. зросла і склала 177,4%, а у 2013 р. від 2012 р. зниження росту – 110,61%. З вищенаведеного слідує, що показники рентабельності є доволі низькими. Підприємство розвиваються не так швидко, як могло б. Хоча доходи постійно зростали, і рівень їх приросту склав 17,7% у 2012 р., порівняно із 2011 р., і 10% у 2013 р., порівняно із 2012 р., приріст зменшився, намітилася тенденція до застою. Також необхідно пам’ятати про чинник інфляції, рівень якої зводить нанівець всі темпи росту прибутків підприємства ТОВ «Агроцентр».

Прибутки зросли, але зрослі й собівартість продукції. Підприємство  повинно прорахувати можливі шляхи здійснення собівартості та прорахувати неперспективні товари з метою підвищення рентабельності діяльності підприємства. Приріст валового прибутку у 2012 р., від 2011 р. склав 11,1% і 10,0% у 2013 р. від 2012 р. Як і інші показники фінансового стану підприємства, рівень приросту прибутку теж знизився, що показує необхідність застосування нових методів управління підприємством, зокрема, маркетингового управління, бо діяльність підприємства тісно з ним пов’язана.

Адміністративні витрати підприємства зросли й склали, відповідно, 377,5 тис. грн. у 2011 р., 473 тис. грн. у 2012 р. і 530,6 тис. грн. у 2013 р. Темп їх приросту зменшився з 25,4% до 12,1% , що є наслідком більш продуманої кадрової політики.

Дані, представлені в табл. 2.1 і табл. 2.2, характеризують загальні результати й ефективність виробничо-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Агроцентр» за роки, що аналізуються, і є основою для економічного аналізу. Аналіз виробничо-господарської діяльності товариства провадиться з метою виявлення динаміки основних техніко-економічних показників, на підставі даних річних балансів підприємства.

Щоб оцінити якість управління кадровим потенціалом підприємства, оглянемо динаміку основних показників з управління персоналом ТОВ «Агроцентр» за 2011 – 2013 рр., а зокрема: кількість працюючих на підприємстві працівників, та їх склад – кількість та динаміка кадрів адміністративно – управлінського апарату, виробничих кадрів; рівень середньої заробітної плати і продуктивність праці. Дані наведені у табл. 1.4.

Таблиця 2.4

Динаміка основних показників з управління персоналом підприємства ТОВ «Агроцентр» за 2011 – 2013 рр.

Показник	2011	2012	2013	2012 у % до 2011	2013 у % до 2012
Кількість працюючих, чол.	57	57	55	100,0	96,5
В т. ч. адмінистративно-управлінського персоналу, чол.	41	37	37	90,2	100,0
Виробничого персоналу, чол.	16	18	18	112,5	100,0
Середня заробітна плата, грн.	389,7	420,5	497,3	107,9	118,3
Продуктивність праці, тис.грн./чол.	268,21	315,54	359,72	117,7	114,0

Згідно наведених даних, кількість працівників підприємства знизилася лише на 2 особи. При цьому кількість працівників адміністративно – управлінського персоналу склала у 2011 – 2013 рр. 41, 37 і 37 чоловік, відповідно. Організаційна структура наведена на рис. 1.1. Кількість виробничого персоналу за той же період часу складала 16, 18 і 18 чоловік. У зв’язку з інфляцією та зростанням середньої заробітної платні по Україні, на підприємстві підвищилась середня заробітна плата з 389,7 у 2008 р. до 420,5 у 2012 р. і 497,3 у 2013 р.

Динаміка зростання заробітної плати склала 107,9% у 2012 р. від 2011 р. і 118,3 у 2013 р. від 2012 р. Продуктивність праці мала невелике збільшення у 2011 – 2013 рр. відповідно – 268,21 тис грн./чол. У 2011 р., 315,54 тис. грн./чол. У 2012 р. і 359,72 тис.грн./чол. у 2013 р. Динаміка склала, таким чином, 117,7% у 2012 р. від 2011 р. і 114,0% у 2013 р. від 2012 р.

На підприємстві працює 55 працівників. Ще 16 працівників – у Запорізькій філії і 19 працівників – у Мелітопольській. Необхідно провести аналіз кадрового складу працівників, згідно з рівнем їх освіти та кваліфікації в динаміці та відсоткове співвідношення працівників із вищою, середньо спеціальною та середньою освітою на підприємстві. Порівняльна характеристика кадрового складу працівників ТОВ «Агроцентр» на 2011 – 2013 рр. надана у табл. 2.5. З порівняльної характеристики кадрового складу працівників можна побачити, що відсоток працівників з вищою освітою на 31.12.12 р. складав 17,5%, на 31.12.12 р. – 28,13%, а на 31.12.13 р. вже 38,20%. Але рівень освіти працівників, що займаються економiчною діяльністю недостатньо високий.

Аналіз складу та структури дебіторської заборгованості

Приватно виробнича фірма «Агроцентр» таблиця 2.5

Розрахунки з дебіторами	2010 р.		2011 р.		2012 р.		2012 р, у % до 2010р.
	Сума тис.грн.	%	Сума тис.грн.	%	Сума тис.грн.	%
За товари роботи і послуги (чиста реалізаційна вартість)	869	10,05	458	4,72	223	2,16	21,49
З бюджетом	120	1,39	192	1,98	501	4,86	349,6
За виданими авансами	6510	75,28	5836	60,12	4713	45,68	60,7
Інша поточна дебіторська заборгованість	1149	13,29	3222	33,19	4880	47,3	355,9
Разом	8648	100	9708	100	10317	100	х

Протягом періоду, який аналізується, у структурі дебіторської заборгованості спостерігалося зростання частки іншої поточної дебіторської заборгованості на 255,9 % Ця стаття складається із заборгованості з розрахунків з підзвітними особами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків, з пенсійного і соціального страхування та розрахунків з іншими дебіторами. Також збільшувалась дебіторська заборгованість з бюджетом на 249,6 %.

Будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна, у якийсь момент може бути визнана підприємством безнадійною. До 2000 року в національному бухгалтерському обліку було відсутнє поняття безнадійної заборгованості, хоч і було передбачене списання на збитки підприємства сум дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності або щодо якої є документальне підтвердження про неможливість її погашення, тобто документи, видані судовими органами.

На сьогодні для того щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження. Досить, щоб була виконана одна з умов:

– закінчився строк позовної давності (3 роки);

– існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

За досліджуваний період у Приватно виробнича фірма «Агроцентр» згідно з даними форми №5 «Примітки до річної фінансової звітності» (Додаток А4,Б4,В4) не було списано безнадійної дебіторської заборгованості.

Юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, що мають самостійний баланс та зареєстровані у встановленому порядку для зберігання та обліку руху грошових коштів у банках, що обслуговують їх, можуть відкривати поточні, валютні та інші рахунки.

Для відкриття поточного рахунка в банку Приватно виробнича фірма «Агроцентр» подавало такі документи:

1. Заяву про відкриття рахунка встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером підприємства.

2. Копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства в органі державної виконавчої влади або в іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально.

3. Копію статуту, зареєстровану у встановленому порядку в органах виконавчої влади та засвідчену нотаріально.

4. Засвідчену податковим органом або нотаріально копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік у податковому органі.

5. Картку із зразками підписів осіб, що мають право розпоряджатися грошовими коштами на рахунку, та відбитком печатки підприємства. Картка має була засвідчена нотаріально. При цьому право першого підпису належить керівникові підприємства, а також особам, яких уповноважив керівник, право другого підпису - головному бухгалтеру і особам, яких він уповноважив.

6. Довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально.

7. Копію довідки про внесення підприємства в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), засвідчену нотаріально.

8. Документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків.

У разі зміни підписів діючих осіб або заміни керівника чи головного бухгалтера в банк подається нова картка із зразками їх підписів, завірених у встановленому порядку.

У разі тимчасової заміни керівника чи головного бухгалтера та видачі їм права підпису розрахунково-платіжних документів у банк подається підписана керівником та головним бухгалтером додаткова картка зі зразками підписів осіб, які тимчасово виконують обов'язки, із зазначенням строку дії їх повноважень. Ця картка завірення у встановленому порядку не потребує.

Принципи ціноутворення - це основні положення (правила, закони), що постійно діють, характерні для усієї системи цін і містяться в її основі.

Принципи ціноутворення можуть бути реалізовані тільки при розробленні і реалізації відповідних методів (методик).

Методи ціноутворення - це способи формування цін на товари і послуги. Розрізняють затратні і параметричні методи ціноутворення. Витратні, методи засновані переважно на обліку витрат виробництва і реалізації продукції, параметричні - на обліку техніко-економічних параметрів товарів.

Витратні методи. До витратних методів ціноутворення відносяться методи повних, стандартних і прямих витрат.

Метод повних витрат - це спосіб формування цін на основі всіх витрат, які незалежно від свого походження списуються на одиницю того або іншого виробу. Основою визначення ціни є реальні витрати виробника на одиницю продукції, до яких додається обгрунтована фірмою прибуток. Метод застосовується підприємствами, положення яких близьке до монопольного, і збут продукції практично гарантований.

Метод стандартних витрат дозволяє формувати ціни на основі розрахунку витрат за нормами з урахуванням відхилень фактичних витрат від нормативних. Його перевага полягає в можливості управління витратами за відхиленнями від норм, а не за їх повною величиною. Відхилення по кожній статті періодично співвідносяться з фінансовими результатами, що дозволяє контролювати не тільки витрати, але й прибуток. Метод забезпечує безперервне співставлення витрат. Найбільш складним елементом системи стандартних витрат є визначення стандартів витрат. Для формування економічно обгрунтованих стандартів необхідне детальне вивчення методів виробництва, технічних характеристик і цін аналогічної продукції конкурентів, вимог до даних виробів, пропонованих на світовому ринку, і т. п. Метод стандартних витрат, на відміну від простого відображення витрат, дає можливість пофакторного їх аналізу.

Метод прямих витрат - спосіб формування цін на основі визначення прямих витрат виходячи з кон'юнктури ринку, очікуваних цін продажу. Практично всі умовно-змінні витрати залежать від обсягу випущеної продукції і розглядаються як прямі. Решта витрати відносяться на фінансові результати. Тому даний метод називають також методом формування цін але скороченим витрат.

Основна перевага методу полягає в можливості виявлення найбільш вигідних видів продукції. Передбачається, що непрямі витрати практично не змінюються ні при заміні одного виробу іншим, ні при зміні в певних межах масштабу виробництва. Тому чим більша різниця між ціною виробу і скороченими витратами, тим вище валовий прибуток (покриття), а відповідно і рентабельність. Таким чином, непрямі витрати не розподіляються на конкретні вироби, в цілому по підприємству вони повинні бути покриті за рахунок валового прибутку.

Досліджуване підприємство користується методом повних витрат.

Прибуток, який є основним фінансовим показником і результатом підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, забезпечує потреби у фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, а й держави загалом.

Тому для ефективного ведення господарства підприємства в умовах ринку повинні планувати прибуток. Планування прибутку є складовою фінансового планування і найважливішим аспектом фінансово-економічної діяльності підприємств.

Планування прибутку від реалізації продукції на підприємстві здійснюють за допомогою методу прямого поасортиментного розрахунку Наведемо приклад плану прибутку від виробництва і реалізації кукурудзи у Приватно виробнича фірма «Агроцентр».

Підприємство планує виростити кукурудзи – 2500 ц. в 2013 році, і продати її за 3250 грн.ц. собівартість складе 2850грн.ц.

Отже отримаємо: (2500*3250)-(2500*2850) = 1000000 грн.

Проведення активної інноваційної політики в Україні є одним із головних шляхів подолання кризового стану економіки країни. Ефективність інноваційної діяльності потребує пошуку шляхів її активізації. Одним із способів активізації може бути застосування лізингу.

Досліджуване підприємство має фінансових посередників , про це свідчить договір фінансового лізингу.

У Законі України «Про лізинг» лізинг визначається як підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна. Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Економічна суть лізингу полягає перш за все в інвестуванні коштів у придбання майна, що передається інвестором лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на умовах поступової сплати вартості майна і винагороди лізингодавця. Загалом вигода лізингу полягає в можливості використати товар зараз, а оплачувати через певний період.

Приватно виробнича фірма «Агроцентр» у своїй діяльності активно використовує фінансовий лізинг. Приклад договору у якому зазначена угода фінансового лізингу щодо придбання автомобіля Hyundai Tucson можна розглянути у Додатку Т.