Тема 3. Особистість в системі соціальних зв”язків

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Предмет дослідження соціології особистості та ключові поняття соціології особистості

2. Статусно-рольова структура особистості.

3.Соціальна діяльність і поведінка особистості, девіантна поведінка

4. Типологія особистості.

5. Процес соціалізації особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Піча в.М. Соціологія,-Львів,-«Новий світ 2000»,- 2006. Б2 (107-116)

1. Предмет дослідження соціології особистості та ключові поняття соціології особистості

Особа людини розвивається під впливом різних факторів: взаємодії людини з іншими людьми. За допомогою спілкування індивід отримує інформацію, яку він засвоює і осмислюють і яка може стати частиною його власних суджень; навколишнього середовища; культури суспільства як результату його тривалого розвитку. Дослідники довгий час намагалися вивчати особистість у розвитку. Було створено багато концепцій і теорій у цій сфері. Основні теорії розвитку особистості.

Теорія «дзеркального"Я"» Чарльза Кулі. Людина оцінює себе у відповідності з наступними критеріями: а) погляд на нього інших людей, їх оцінка; б) відповідна реакція на їх думку і погляди. Ці фактори і впливають на формування особистості.

Теорія формування особистості Джорджа Герберта Міда. Особистість формується в процесі взаємодії з людьми. Цей процес включає в себе наступні етапи:а) наслідування чужої діяльності; б) ігрова стадія; в) колективні ігри дітей. На останній стадії посилюється взаємодія між індивідами.

Теорія Зигмунда Фрейда. Бажання індивіда обмежуються прийнятими в суспільстві нормами, звідси виникає конфлікт людини і суспільства. Структура особистості така: «Воно» (прагнення людини до отримання задоволення), «Я» (орієнтація в сьогоденні світі), «Над-Я» (регулятор моральних цінностей).

Психоаналітична теорія Еріка Еріксона. Особистість формується відповідно зі стадіями розвитку. Ці стадії пов`язані з подоланням індивідом криз різного характеру.

Теорія розвитку пізнання Жана Піаже. Процес формування особистості здійснюється в міру здатності людини опановувати нові навички. Ці етапи діти проходять поступово. Вони можуть тривати довше або менше, засвоюватися з легкістю або насилу, але в строго визначеної послідовності.

Теорія морального розвитку Лоренса Колберга. Цей учений багато уваги приділяв моральному аспекту розвитку особистості. Людина долає кілька стадій розвитку, причому протягом усього життя, а не тільки в дитинстві. Чим вище рівень, досягнутий людиною, тим моральніші його вчинки по відношенню до інших людей.

2.Статусно-рольова структура особистості

Слово “статус” прийшло у соціологію з латині. У стародавньому Римі воно означала стан, правове становище юридичної особи. В кінці ХІХ ст. англійський історик Г. Мейн надає йому соціологічного звучання.

Статус – місце, позиція людини у суспільстві, що обумовлюється її походженням, професією, віком, статтю, сімейним станом тощо. Соціальний статус охоплює узагальнюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, характер реально виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, політичний вплив, партійну і профспілкову приналежність, ділові стосунки, національність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв’язки.

Кожен статус характеризується заданим колом прав, обов’язків, очікувань певної поведінки. Статус дитини, наприклад, це позиція, яка існує в будь-якому суспільстві (хоча вікові рамки можуть бути різними). Дитина повинна підкорятися волі батьків, від неї очікують певного типу поведінки. Саме завдяки правам і обов’язкам статуси пов’язані між собою і формують функціональні зв’язки суспільства. Обов’язки визначають те, як носій даного статусу повинен чинити стосовно інших (напр., статус батько – батьківські обов’язки: виховувати дитину, піклуватися про неї). Права проголошують те, що людина може собі дозволити. Права та обов’язки передбачають один одного та одночасно дозволяють передбачити поведінку інших людей.

Отже, статус – це визначена позиція у соціальній структурі, що пов’язана з іншими позиціями через систему прав та обов’язків. Кожна людина займає кілька позицій в суспільстві (батько, водій, член політичної партії, представник певної нації, поселенської спільноти, родини тощо), що Р. Мертон називає «статусним набором».

Статусний набір – це сукупність всіх статусів, властивих даному індивіду. В цьому наборі завжди є головний або інтегральний статус.

Інтегральним називають найбільш характерний для даного індивіда статус, за яким виділяють його ті, хто з ним спілкується, який визначає стиль і спосіб життя, коло знайомих, манеру поведінки. У традиційному суспільстві головним інтегральним статусом для жінки є статус господарки, а для чоловіка – статус пов’язаний з основним місцем роботи – «науковець», «директор банку» тощо. Є виняткові статуси, які перетворюються на інтегральні незалежно від набору статусів даного індивіда (чемпіон світу, лауреат Нобелівської премії).

Розрізняють особистісний і соціальний (у вузькому значенні) статуси.

Соціальний статус – це позиція людини, яку вона займає автоматично як представник великої соціальної групи (професійної, класової, національної).

Особистісний статус – позиція, яку займає людина в малій соціальній групі завдяки особистим якостям.

Соціальний статус відіграє головну роль для незнайомих людей, а особистісний – для знайомих і близьких.

Термін статус узгоджується з поняттям рангу – тобто позиції стосовно інших у суспільстві. Кожен з нас входить до різних груп – малих і великих. Кожна група має свою власну ієрархію, крім того, вона входить до загальносуспільної ієрархії груп. Коли статус розглядають як позицію в ієрархічній структурі, його називають рангом. Ранг може бути високим, середнім або низьким. Людина може мати високий статус в одній групі і низький – в іншій. Рідко кому вдається обіймати високі статуси в усіх видах діяльності та в усіх групах, до яких він включається.

Статуси поділяють на приписні (вроджені) та набуті (досягнуті).

Приписний статус – це така позиція у суспільстві, яку індивід не контролює або яку він займає незалежно від своїх бажань, зусиль, волі (вік, стать, належність до певної раси).

Набутий статус – визначається зусиллями самої людини, контролюється нею (професія, статус чоловіка своєї дружини).

Змішаний статус – позиція, яка несе в собі елементи двох попередніх статусів (безробітний, якщо цей статус отриманий не добровільно, а в результаті скорочення, звільнення).

Динамічною характеристикою соціального статусу є соціальна роль.

Соціальна роль - це модель поведінки, обумовлена ​​місцем особистості в системі суспільних або міжособистісних відносин. Прийняття індивідом тієї чи іншої соціальної ролі звичайно залежить: від очікувань оточуючих стосовно особистості; статусу особистості. Соціальна роль - це сукупність вимог, що пред`являються суспільством до осіб, які займають певні соціальні позиції.

Цій темі приділяли увагу багато вчених. В даний час використовуються два основних підходи до вивчення соціальної ролі: підхід Міда, який представляв соціальну роль як результат взаємодії індивідів; підхід Лінтона, що розглядає соціальні ролі як результату засвоєння соціальних норм, які вказують людині, як чинити в тій чи іншій ситуації. Відповідність індивіда його соціальній ролі регулюється суспільством за допомогою застосування санкцій у разі порушення прийнятих норм. Це не завжди кримінальну або адміністративне покарання. Санкцією може бути незадоволення найближчого оточення, родичів і т.д.