Тема 2. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

1. Суспільство і його характерні ознаки.

2. Поняття соціальної структури суспільства

3. Поняття соціальної стратифікації. Історичні типи та класова стратифікація.

4. Соціальна мобільність як форма соціального відтворення. Види соціальної мобільності.

5. Становлення нового типу соціальної структури в Україні.

Література

1. Гордяненко в.Г. Соціологія,-Київ,-«Академія»,-2003

2. Піча в.М. Соціологія,-Львів,-«Новий світ 2000»,- 2006. Б2 ( 62-70), (84-95)

3. Черниш н.І. Соціологія,-Львів,-« Кальварія»,-2003

1. Суспільство і його характерні ознаки. Поняття соціальної структури суспільства

Відправною і центральною категорією соціології є суспільство. У соціальних науках є величезна кількість визначень цього поняття. Воно може позначати: спільність людей взагалі; форму організації діяльності людей, засновану на принципах раціональності; історично вклалися сукупність відносин між людьми, яка формується в процесі їхньої спільної діяльності.

Перші спроби осмислення сутності суспільства сягають своїм корінням в античність, в праці Платона і Аристотеля. Особливість античного розуміння суспільства - ототожнення його з державою.

Перші спроби системного осмислення суспільства були зроблені німецькими вченими Гердером і Гегелем. Вони є основоположниками двох підходів до розгляду суспільства:

· основою концепції Гердера є ідея розвитку: світ розвивається від рослинного і тваринного до людини і далі до суспільства. Людство і його культура - результат еволюції.

· Гегель розуміє суспільство як продукт еволюції абсолютної ідеї, яка поетапно проходить такі стадії: сім`я, громадянське суспільство, держава.

Класична соціологія (К. Маркс, М. Вебер, Е. Дюркгейм) визнає фундаментальну значимість господарської сфери (Вебер), сфери матеріального виробництва (Маркс), поділу праці (Дюркгейм) в життєдіяльності суспільства і функціонуванні його різних підсистем. Саме праця, його функціональний розподіл виступають тут як фундаментальний принцип, що формує суспільство і детермінуючі його функціональні особливості.

Основою теоретичного дослідження суспільства в класичній соціології є так звана модель «трудового суспільства». Її основні положення такі:основний принцип функціонування суспільства - праця; головний суб`єкт такого суспільства - індивід, діяльність якого має розглядатися крізь призму концепції раціональності (Вебер).Ці вихідні презумпції орієнтують класичне соціологічне розуміння суспільства та індивіда в термінах «користь», «інтерес», «мета» та інші, але в сучасній соціології такі ідеї піддалися перегляду.

У XX в. західна соціологія, спираючись на деякі методи аналізу суспільства Маркса, різко критикувала його теорію в цілому. Відправною точкою теоретичних побудови стала не глобальна абстрактна модель суспільства, а дослідження реальних структур, з якими має справу практика. Нове розуміння сутності суспільства та його аналізу було розроблено в теорії соціальної дії.

Т. Парсонс для аналізу суспільства і його структур розробив структурно-функціональний метод, який виходив з визнання того, що суспільство грунтується на чотирьох функціональних особливостях: адаптація до середовища (забезпечення суспільством матеріальних потреб людей); досягнення мети (формулювання колективних цілей і засобів і мобілізація індивідів на їх виконання); загальні норми і управління соціальною напруженістю (регуляція соціальних конфліктів); інтеграція. Таким чином, сучасна соціологія відстоює необхідність аналізу суспільства як цілісного утворення, і тому суспільство - це складна, цілісна і динамічна система, а не аморфне утворення, яке розвивається від стану гомогенності до гетерогенності.

Типологія суспільства

Як правило, за основні критерії типології суспільства приймаються соціальні індикатори. Такими індикаторами є: співвідношення форм власності (приватна, державна, асоційована тощо); співвідношення планових і ринкових регуляторів економіки; форми і технології влади; співвідношення виробництва, розподілу і споживання; якість і рівень життя громадян; соціальна захищеність особистості, її права і свободи, їх реальні гарантії.

На основі цих критеріїв суспільства поділяються на два типи: стійкі і нестійкі. Перші характеризуються стабільністю, їм властиве різноманіття форм власності, розвинена демократія. Другі ознаменовані перехідним характером (прикладом може служити більшість країн, що розвиваються).

За специфікою взаємодії з іншими системами суспільства поділяються на «відкриті» і «закриті». Для «закритих» суспільств характерна самоізоляція, зовнішні зв`язки його нерозвинені. «Відкриті» суспільства активно взаємодіють з навколишнім світом, вони включені у всесвітньо-історичні процеси, що динамічно освоюють передовий досвід інших товариств.

Критерії типології товариств в теорії технологічного детермінізму обумовлені розвитком науки, техніки і технологій, їх доповнюють соціокультурними і політичним критеріями. На основі цих критеріїв виділяють типи суспільств:(протосуспільство), традиційне, індустріальне і постіндустріальне.

(Політичних інститутів немає, статуси в основному рівні,більшість рішень приймається общиною,не має власності,військові конфлікти є рідкісним явищем - це протосуспільство).

Історія існування людського суспільства - це в основному історія традиційного суспільства. З полювання виникає тваринництво,коли люди переконались що приручення тварин більш економно ніж полювання. Із збиранням виростає огородництво,а потім землеробство. Із хліборобством пов’язують зародження держави, міст, писемності. Набувають сили політичні інститути, влада зосереджується в руках одного індивіда, виникають спадкові монархії. Релігія набуває рис окремого соціального інституту,де діють люди та мають вплив. Аграрні суспільства перебувають в стані війни, вперше з’являються регулярні армії. Кількість статусів у суспільстві збільшується,економічна та політична нерівність,не приймаються новації. Традиції та звичаї відіграють вирішальну роль у відтворенні стійких норм поведінки людей, що передаються з покоління в покоління. Люди живуть переважно малими громадами, в які вони об`єднані через зв`язки особистого типу. Особиста зв`язок - це зв`язок, що базується на особистій довірі. Традиційне суспільство - це, наприклад, селянська община.

Індустріальне суспільство засноване на машинній техніці, широкому розвитку науки, ринкових відносинах, високому рівні професійної культури в усіх її формах. Цей термін був введений Огюстом Контом і Спенсером, що виділяли наступні риси товариств цього типу: висока технічна оснащеність сфери матеріального виробництва, вирішення соціальних конфліктів шляхом використання економічних важелів і дипломатії; підвищення суспільної значимості соціального планування та регулювання.

Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального обумовлений зміною ролі науки в розвитку соціуму. Знання перетворюються в головну соціальну цінність; пріоритетними стають фундаментальні дослідження, складають теоретичну основу науково-технічного та соціального розвитку. Особливості постіндустріального суспільства: поліпшення соціально-економічного добробуту громадян, підвищення ролі таких напрямків соціальної політики, як охорона навколишнього середовища, освіта та охорона здоров`я; підвищення ролі освіти, яка стає визначальною ознакою соціального статусу, знань, інформації, творчого потенціалу. В такому суспільстві переважають інформатика та сфера обслуговування. Таке суспільство соціологи називають також інформаційним.