3. Категорії та закони соціології

У категоріях соціології відображаються якісна конкретність і цілісність досліджуваного об'єкта, суттєві властивості, риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості його розвитку та вдосконалення.

Соціологія вивчає соціальне в його конкретному вигляді, з метою визначення шляхів його перебудови відповідно до суспільних потреб сумісних рис самого соціального. Тому для соціології найбільш широкою є категорія "соціальне". Соціальне за своїм змістом є відображення організації і життєдіяльності суспільства як суб'єкта історичного процесу. Це інтегративне утворення, що акумулює знання, досвід, традиції і творчі здібності та реальну оцінку стану розвитку суспільства і його елементів. Воно виражає характер використання потенціалу і соціальних резервів суспільства, колективу, групи і особи для вироблення критеріїв оптимального розвитку всього соціального організму.

Для соціології основною є категорія соціального факту. Це кінцевий результат процесу взаємодії соціальних спільнот. Він вивчається з метою виявлення закономірностей розвитку або причин тієї чи іншої події. Інша основна категорія - соціальний фактор. Це явище, що впливає на суспільний процес.

Соціологія покликана вивчати не тільки окремі факти, а й причини їх виникнення. Вивчаються всі фактори, що впливають на об`єкт, але основна увага приділяється головним - тим, які визначають напрямок розвитку явища. Залежно від впливу вони діляться на конструктивні, деструктивні та перешкоди. Після виявлення факторів починається розробка заходів щодо зміни явища чи об`єкта відповідно до необхідними умовами.

Не менш важлива категорія соціальної дії. Вперше про неї заговорив М. Вебер. Він вивчав поведінку людини при здійсненні ним усвідомленого і самостійного вибору. Категорія соціальної взаємодії ширше, ніж попередня. Вона включає в себе дії не тільки окремої людини, але і його взаємодію з іншими людьми і суспільством в цілому.

Вивчення соціальних явищ неможливо без обліку соціальних законів.

Під законом звичайно мається на увазі існуючий зв'язок або існуючі відносини, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю за даних умов.

Соціальний закон - об'єктивний та повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають в наслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись у їх діяльності. Це відносини між народами, націями, класами соціально-демографічними та соціально-професійними групами, містом та селом, суспільством та соціальною організацією, суспільством та трудовим колективом, суспільством та родиною, суспільством та особистістю.

Як і закони природи, соціальні закони постають у природному плині подій. Вони становлять собою результат цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках (причинних, функціональних та ін.).

Структура соціальних законів

Взявши за основу форми зв'язку, виділяють п'ять категорій соціальних законів.

1. Закони, які відображають інваріантне співіснування соціальних явищ: якщо існує явище "А", обов'язково повинно існувати і явище "Б".

2. Закони, які відображають тенденції розвитку: зміну структури соціального об'єкта, перехід від одного порядку взаємовідносини до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залежність (коваріацію) між соціальними явищами, тобто залежність, суттєвої зміни структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами та лише з функціональної, тобто не обов'язкової точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв'язку між соціальними явищами.

Структура соціології. Функції соціології

Соціологію можна поділити на теоретичну,на спеціальну соціологічну теорію та прикладну соціологію.

Теоретична соціологія вивчає багатоманітні концепції,що розглядають різні аспекти соціального розвитку суспільства(соціальні спільноти,соціальні відносини, процеси, інститути). Теоретична соціологія сформувалась у 30-40 х роках ХХ століття в академічному університетському середовищі США, хоча вихідні її передумови виникли набагато раніше в працях Г.Зіммеля, Е.Дюркгейма, М.Вебера та ін.

Спеціальні соціологічні теорії - це є галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійних підсистем суспільства (соціологія міста,освіти,політики,сім»ї). Значення цих теорій винятково важливе і зумовлено багатьма причинами.

По-перше, спеціальні соціологічні теорії відзначаються самостійним рівнем соціального знання. Кожна з цих не тільки має свій особливий предмет, категорії, комплекс термінів, а й виробляє особливий підхід до вивчення суспільних процесів і явищ, який, у свою чергу, зумовлює особливості вироблення і застосування конкретної методики. Все це збагачує соціологічні знання. По-друге, сучасний стан суспільства характеризується винятковим динамізмом, тому загальнотеоретична соціологія, хоч і має певний зв'язок з соціальною практикою, не встигає вчасно опанувати ці зміни, пояснити механізми, прогнозувати їх розвиток. Все це стає можливим у межах конкретних соціологічних теорій.

Емпіричні соціологічні дослідження, (Прикладна соціологія) - практична частина соціологічної теорії. В емпіричному досліджені предметом аналізу стають різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, соціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості. Емпіричні дослідження є не тільки збиранням і відбором соціальних фактів, що підтверджують чи спростовують теоретичні гіпотези вченого. Це спеціальні наукові процедури, які за допомогою соціологічних методів дослідження (аналіз документів, опитування, спостереження, соціальний експеримент) дають змогу робити наукову реєстрацію соціальних фактів, що є базою для подальших теоретичних пошуків та узагальнень.

Тісний взаємозв`язок соціології з життям суспільства обумовлений ​​різноманіттям виконуваних нею функцій. Функції кожної науки обумовлюють необхідність її виникнення та зв'язків з повсякденною практикою життя суспільства. Вони фіксують потреби суспільства в конкретній пізнавальній або творчій дії даної науки.

Виникнення соціології зумовлене потребами функціонування і розвитку соціальної сфери життя суспільства і людини. Своє призначення соціологія реалізує через свої функції. Функції соціології

Головні функції:

– теоретично-пізнавальна (пов'язана з вивченням закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів);

– практично-перетворювальна (завдяки їй відбувається участь соціології у виробленні практичних рекомендацій та пропозицій щодо поліпшення ефективності управління різними соціальними процесами);

– світоглядно-ідеологічна (зумовлена участю соціології у формуванні наукової ідеології).

Специфічні функції:– гуманістична та культурна,– описова,– інформаційна,– прогностична,– критична,– функція соціального контролю,– функція соціального управління,– функція соціального проектування і конструювання,– організаційно-технологічна функція,– інструментальна

Функція соціального контролю. З її допомогою влади визначають напрямок проведеної соціальної політики. Соціологічні дослідження показують, в якій сфері існують проблеми, і завдяки цьому з`являється можливість запобігти таким негативним явищам, як напруженість в суспільстві або соціальний конфлікт.

Прогностична функція. Вона висловлює практичну спрямованість науки. За допомогою проведення досліджень і аналізу конкретних дослідних даних соціологи можуть прогнозувати тенденції та напрямки розвитку соціальних процесів. З`являється можливість визначити варіанти розвитку деяких подій і наслідки настання кожного з них. Це стосується не тільки тих процесів, які будуть мати місце відразу після настання однієї з подій, а й тих, які дадуть про себе знати в майбутньому.

Функція соціального планування. Ця функція соціології передбачає використання даних для планування процесів, що відбуваються в житті суспільства. Спеціальні органи відповідно до наявних у них даними планують розвиток країн, регіонів, підприємств, а також сфер суспільного життя. Соціальне планування застосовується не тільки в рамках окремої країни, а й у світовому масштабі.

Ідеологічна функція. Її зміст полягає у використанні даних досліджень в інтересах певної соціальної групи. Отримана інформація сприяє формуванню у людей мислення певного типу для подальшого управління їх поведінкою.

Гуманістична функція полягає у використанні інформації для нормалізації суспільних відносин.