Список літератури

1. Кузьмін О.Є. Менеджмент: практичні і лабораторні заняття: навч. посібник – 2 – е вид., доп і переробл. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. – 172с., с.83 – 87.

2. Кодекс этики и профессиональной деятельности в области программной инженерии (версия 5.2). Рекомендован АСМ / ІЕЕЕ – СS Joint Task Force on Software Engineering Ethics and Professional Practices в качестве стандарта обучения и роботы в области программной инженерии.admin. 15 июля 2008.

3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. Вид. – 2 – е вип., доп. – К.: «Академвидав», 2007. – 464с., (Альма – матер) с.346 – 350.

4. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. - К.: «Академвидав», 2007. – 576 с., (Альма – матер) с.444 – 461.

5. Тимошенко Н.Л. Корпоративна культура діловий етикет: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 391с. – (Вища освіта ХХІ століття) с.31 – 36.

6. Гіряк О.М., Лазановський п.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум. 0 К.: «Магнолія Плюс», Львів: «Новий світ – 2000», 2003. – 336с., с.121 – 134.

7. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. Ред. В Яцура, Д.Олесневыч. – Львів: Бак. 2001. – 624 с., с.62 – 67.

8. Палеха Ю.Н., Организация современной деловой коммуникации: Учебно – методическое пособие. – К.: МАУП, 1995. – 152с.

9. Крымская Л.А., Ганов Н.С., Леженко Д.А. и др. Психология менеджмента. Практические тесты руководителя. – Запорожье: Аурум, 1993, - 64с.

10. Фельзер А.Б., Доброневський О.В. Техніка роботи керівника: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 383с.

11. Камычек Я. Вежливость на каждый день. – К.: Общество «Знание» Украины. – 1992. – 112с.

12. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурн Ф., Основы менеджмента: Пер. с англ., - м.: «Дело», 1992. – 702с., с. – 141 – 163; 433 – 462.

13. Липсиц И.В. Секреты умелого руководителя. – М.: Экономика, 1991. – 320с.

14. Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов: Сокр.пер.с.нем./ Науч.ред. и авт.предисл. А.Л.Журавлев. – М.: Экономика, 1990. – 335с.

15. Карнегі Д. Як здобувати друзів і впливати на людей / Пер. з. англ. В.М. Грузина. – К.: Молодь, 1990. – 168с.

16. Лебедев В.И. Психология и управление. – М.: Агропромаздат, 1990. – 176с.

Тема 3. Особливості малих груп

1. Малі групи. Специфіка малих груп.

2. Статус і ролі членів групи. Групові норми. Формування спільної думки. Згуртованість групи.

3. Моделі груп розроблювачів програмного забезпечення.

1. МАЛІ ГРУПИ. СПЕЦИФІКА МАЛИХ ГРУП.

Група - це двоє або більше людей, що взаємодіють між со­бою таким чином, що кожен з них одночасно впливає на іншого і обов'язково відчуває взаємовплив.

Людина - суспільна істота й любить спілкуватися з інши­ми. При цьому вона одержує радість від такого спілкування. Якщо двоє або більше людей проводять багато часу разом у без­посередній близькості між собою, то вони поступово починають психологічно усвідомлювати це. Час, що необхідний для такого усвідомлення й ступінь усвідомлення, залежить від ситуації й від характеру взаємозв'язку людей. Усвідомлення, що про них дбають й чогось чекають інші, змушує певним чином змінюва­ти свою поведінку, підтверджуючи існування соціальних взає­мовідносин. Коли такий процес відбувається, випадкове скуп­чення людей стає групою.

Кожна людина належить одночасно до багатьох груп. Деякі з них недовговічні й місія їх проста. Коли місію виконано, або коли члени групи втрачають до неї інтерес, вона розпадається.

Чому люди вступають у групи?

1. Належність - можливість належати до групи й мати від неї підтримку, щоб задовольнити свої різноманітні потре­би.

2. Допомога - надія на членів групи у будь-якій ситуації. Це дає впевненість у собі і в завтрашньому дні, самоповагу, престиж, почуття власної гідності.

3. Захист - потрібен майже кожній людині в певні моменти її життя. Він є важливою причиною вступу людей у ті чи інші групи. Іноді керівники теж утворюють неформальні організації для захисту своїх колег.

4. Спілкування - дуже важлива причина належності до не­формальної організації. Доступ до неформального каналу одержання інформації - чуток - передбачає соціальні плітки та іншу інформацію, що або зовсім не надходить з офіційних джерел, або по формальних каналах розповсюд­жується дуже повільно. Воно може задовольнити потреби окремої особистості в психологічному захисті. Тісне спіл­кування на основі симпатій передбачає створення комфор­тного клімату в колективі.

Під малою групою розуміється нечисленна за складом група, члени якої об'єднані загальною діяльністю і перебувають в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних стосунків, групових норм і групових процесів.

• Визначення фіксує і специфічну ознаку малої групи, що відрізняє її від великих груп: суспільні стосунки виступають тут у формі безпосередніх особистих контактів.

• Поширений в психології термін «контактна група» набуває в даному випадку конкретного змісту: мала група - це не просто будь-які контакти між людьми (адже будь-які контакти є завжди і в довільних випадкових спільнотах людей), а контакти, в яких реалізуються певні суспільні зв'язки і які опосередковані спільною діяльністю.

Кількісні характеристики малої групи

У літературі досить давно йде дискусія про нижню і верхню межі малої групи.

У психологічних дослідженнях кількість членів малої групи коливається між 2 і 9.

На практиці визначають верхню межу: як 10, 15, 20, 40 чоловік. Вирішення проблеми про розмір малої групи.

Малою групою є така група, яка є одиницею спільної діяльності, її розмір визначається емпірично.

Велика кількість малих груп в суспільстві передбачає їх величезну різноманітність, і тому для дослідницьких цілей необхідна їх класифікація.

В історії науки здійснювались численні спроби здійснити класифікацію груп.

Критерії класифікації.

Розглянемо найбільш розповсюджені критерії, за якими класифікують групи:

• розмір,

• безпосередність взаємозв'язків,

• спосіб утворення,

• рівень розвитку,

• значення.

За розміром виділяють:

• великі,

• малі,

• мікро- групи (діади, тріади).

За безпосередністю взаємозв 'язків:

• реальні (контактні),

• умовні.

За способом утворення:

• формальні (офіційні),

• неформальні (неофіційні).

За рівнем розвитку:

• низького рівня розвитку (асоціації, корпорації, дифузні групи),

• високого рівня розвитку (колективи, команди).

За значенням:

• референтні групи,

• групи членства/належності.

Умовна група - об'єднана за певною ознакою (характером діяльності, статтю, віком, рівнем освіти, національністю і. т.п.) спільнота людей, яка є об'єктом дослідження соціальної психології і яка містить суб'єктів, які не мають прямих або непрямих об'єктивних взаємовідносин однин з одним.

Люди, з яких складається ця спільнота, можуть не тільки ніколи не зустрічатись, але і не знати нічого один про одного, хоча при цьому вони перебувають в певних, більш-менш однакових відносинах з іншими членами своїх реальних груп.

Формальна група - реальна або умовна соціальна спільнота, яка має юридично фіксований статус, члени якої в умовах суспільного поділу праці об'єднані соціально-значущою діяльністю.

Формальна група завжди має певну нормативно закріплену структуру, призначене або вибране управління, нормативно закріплені права і обв'язки її членів.

Референтна група - це спільність, з якою людина порівнює себе, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. Іншими словами, це еталонна група.

Ця група виконує дві функції - нормативну й порівняльну.

Нормативна функція виявляється в мотивації - референтна група є джерелом норм поведінки, соціальних установок та ціннісних орієнтацій людини.

Порівняльна функція полягає в тому, що референтна група стає еталоном, за яким індивід оцінює себе та інших.

Корпорація (з лат. об'єднання, спільнота) - організована група, яка характеризується замкнутістю, максимальною централізацією і авторитарністю керівництва, яка протиставляє себе іншим соціальним спільнотам на основі своїх вузькоіндивідуальних інтересів.

Асоціація (з лат. сполучення) - добровільне об'єднання для досягнення спільної мети.

Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності.

Дифузна група — нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно значущої діяльності.

У ній міжособистісні стосунки не опосередковує зміст спільної діяльності, оскільки вона відсутня.

Склад групи - випадковий, відносини встановлюються на рівні симпатії - антипатії.

Колектив (з лат. зібраний) - група людей, об'єднаних спільними цілями і задачами, яка досягла високого рівня розвитку в процесі соціально цінної спільної діяльності.

У межах організації щодо груп людей, які формуються для виконання виробничих завдань, доречно вважається вживати термін «колектив».

Останнім часом слово «колектив» часто заміняють словом «команда».

В галузі ПІ більш вживаним є поняття "команда". Як правило, команда розглядається як частковий випадок колективу меншої чисельності.

Кожна організація складається з невеликих груп (колективів), які взаємодіють між собою.

Формування колективу/команди, здатного ефективно вирішувати поставлені перед ним завдання - одна з найважливіших функцій менеджера.

Груповій,діяльності притаманні взаємозалежність, динамізм, упорядкованість, доцільність та результативність.

Необхідно цілеспрямовано впливати на розвиток стосунків у групі (колективі/команді) для створення сприятливого психологічного клімату і плідної співпраці.