3. Єдність спілкування і діяльності.

Взаємодія людини з навколишнім світом здійснюється в системі об'єктивних відносин, які складаються між людьми в їх суспільному: житті, і перш за все у виробничій діяльності. «У виробництві люди вступають у відношення не тільки до природи. Вони не можуть виробляти, не об'єднуючись відомим чином для спільної діяльності і для взаємного обміну своєю діяльністю. Щоб виробляти, люди вступають у певні зв'язки і стосунки і тільки в рамках цих суспільних зв'язків та відносин існує їхнє ставлення до природи, має місце виробництво »(Карл Маркс).

Отже, будь-яке виробництво передбачає об'єднання людей. Для того щоб виробляти, люди повинні об'єднатися. Але ніяка людська спільність не може здійснювати повноцінну спільну діяльність, якщо не буде встановлений контакт між людьми, в неї включені і не буде досягнуто між ними належне взаєморозуміння. Так, наприклад, для цього щоб учитель міг навчити чого-небудь учнів, він повинен вступити з ними у спілкування.

Спілкування - це багатоплановий процес розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності.

Зв'язок спілкування зі спільною діяльністю очевидна. Але виникає питання: чи є спілкування частиною, стороною, аспектом спільної діяльності або спілкування і діяльність - це два самостійних, рівноправних процеси?

У спільній діяльності людина повинна за необхідності об'єднуватися з іншими людьми, спілкуватися з ними, тобто встановлювати контакт, домагатися взаєморозуміння, отримувати належну інформацію, повідомляти відповідну і т. д. Тут спілкування виступає як сторона, частина діяльності, як найважливіший її інформативний аспект, як комунікація.

Людина, створивши предмет (сконструювавши прилад, висловивши думку, провівши обчислення, полагодив машину і т. д.) в процесі діяльності, вже включила спілкування як комунікацію, людина цим не обмежується; він через створений предмет «транслює» себе, свої особливості, свою індивідуальність іншим людям, продовжує себе в інших людях (в тому числі і в тих, з ким він комунікує для досягнення мети діяльності, і навіть в собі як в «іншому»).

Вироблений предмет (побудований будинок, поетичний рядок, посаджене дерево, майстерно виточена деталь, написана книга, складена або виконана пісня) - це, з одного боку, предмет діяльності, а з іншого - засіб, за допомогою якого людина стверджує себе у громадському житті , тому ще цей предмет зроблений для інших людей. Цим предметом опосередковується відношення між людьми, створюється спілкування як виробництво загального, так само належить і тим, хто творить і робить, і тим, хто споживає, привласнює.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Людина залишає себе насамперед в людині. У цьому наше безсмертя. У цьому вище щастя і сенс життя ... Людський дух тим і відрізняється від існування тварини, що, продовжуючи рід свій, ми залишаємо в людині свою красу, ідеали, відданість високому і піднесеному. Чим глибше ви ... зуміли відобразити, зафіксувати себе в людині, тим багатшими ви як громадянин і тим щасливіше ваше особисте життя».

Таким чином, діяльність - частина, сторона спілкування, спілкування - частина, сторона діяльності. Але спілкування і діяльність утворюють нерозривну єдність у всіх випадках.

Отже, спілкування це:

• Увесь спектр зв’язків і взаємодій людей у процесі духовного і матеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляції соціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи.

Звужене тлумачення цього поняття пов’язане з міжособистісними стосунками людини.

Міжособистісне спілкування – процес предметної та інформаційної взаємодії між людьми, в якому формуються, конкретизуються, уточнюються і реалізуються міжособистісні відносини (взаємовплив, сприйняття одне одного тощо) та виявляються психологічні особливості комунікативного потенціалу кожного індивіда.

Спілкування в соціальній психології трактується як особливий вид діяльності; специфічна соціальна форма інформативного зв’язку; форма взаємодії суб’єктів процес міжособистісної взаємодії; обмін думками, почуттями і переживаннями та ін. Очевидним є те, що діяльність людини, її спілкування з іншими взаємопов’язані й відокремлено існувати не можуть.

Будь – який різновид, форма людської діяльності (гра, керівництво, виховання тощо) реалізуються через спілкування, а спілкування – через них.

Під впливом спілкування формуються соціальні установки, життєві цілі, емоційно – чуттєві компоненти, моральні норми тощо.

Особистість у контексті спілкування реалізується на таких рівнях:

1. Спілкування – взаємовплив;

2. Спілкування – діяльність;

3. Спілкування – обмін інформацією;

4. Спілкування – сприймання людьми одне одного;

5. Спілкування – міжособистісні відносини.

Ця класифікація рівнів є дещо умовною, оскільки під час спілкування одночасно може відбуватися і обмін нормами, знаннями, цінностями і взаємовплив, взаєморозуміння тощо.