Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Групова динаміка -- лекція .doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.6 Mб
Скачать

4. Методи групового ухвалення рішень. Сила переконання. Мотивація. Маніпуляція та її використання при управління групою.

Група не може існувати як цілісність, не маючи єдиних підходів, думок з принципових питань. Групова думка - це оптимальний для всіх індивідів спосіб розв'язання важливо­го завдання. Вона може визрівати різними способами. Най-значущішим етапом цього процесу є прийняття рішення.

Прийняття рішення - волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.

Прийняття рішення як теоретична проблема. Першим рубежем наукового інтересу соціальної психології щодо цього є вияв ціннісних особливостей індивідуальних і гру­пових рішень, явищ групової поляризації, групової норма­лізації, «зсування до ризику», феномену «group-think» (групового мислення, групового духу).

Кожна з форм прийняття рішення має свої особливості, недоліки і переваги (табл.), тому жодна не визнана без­застережно як найефективніша.

Таблиця

Переваги і недоліки групового прийняття рішень

Переваги

Недоліки

  • У групі легше долаються стереотипи мислення; комплексний пошук рішення забезпечує розгляд більше альтернатив, можливих варіантів, дає змогу обрати ефективніші;

  • групове рішення охоплює більший обсяг знань та інформації, що підвищує вірогідність знаходження оптимального або близького до нього способу розв'язання групового завдання;

  • групове рішення адекватніше відображає суть проблеми, воно раціональніше і не настільки суб'єктивне;

  • єдність думок, що увінчує процес вироблення групового рішення, є позитивним мотиваційним чинником як ефективної трудової діяльності кожного працівника, так і групи загалом;

  • індивіди, спільно прий­маючи рішення, поділяють відповідальність за його вико­нання;

  • груповий принцип прийняття рішення може сприяти поліпшенню відносин у групі; групове рішення краще сприймається, розповсюджується та піддається виконанню

  • Блокування рішення внаслідок розходження точок зору;

  • прийняття неоптимального результату рішення, за яке виступали найактивніші, але не досить компетентні в обговорю­ваному питанні члени групи;

  • прийняття компромісного рішення, яке не завжди відіграє позитивну роль;

  • розроблення й ухвалення групового рішення, на відміну від індивідуального, може займати набагато більше часу; можливе передчасне ухвалення групового рішення та нечітке визначення відповідальності;

  • під час групового ухвалення рішень можливі примус, тиск однієї сторони на іншу з метою нав'язати власний його варіант;

  • групове прийняття рішення часто викликає стан незадово­лення і напруження: кожний учасник дискусії намагається, щоб його точка зору була прийнята (це відбувається через мотиваційні утворення, які виявляються в різноманітних установках, інтересах, бажаннях тощо)

Обґрунтування переваг і недоліків групового рішення пов'язане з виявом феномену «зсування до ризику». Він полягає в тому, що групове рішення є ризикованішим по­рівняно із середнім з індивідуальних рішень, прийнятих до групового обговорення. Групі властивий і ефект групо­вої нормалізації, згідно з яким вона відкидає найбільш крайні рішення і приймає середнє з індивідуальних.

Групова нормалізація - соціально-психологічний феномен, який виникає у результаті групової дискусії, коли протилежні точки зо­ру, навіть екстремальні позиції, згладжуються і стають єдиною усередненою думкою.

Ефект «зсування до ризику» не є універсальним і єди­ним наслідком групового обговорення проблеми. Іноді від­бувається «зсування» групового рішення в бік обережнос­ті. До того ж групова дискусія не завжди приводить до ри­зикованіших чи обережніших рішень.

На поведінку особистості під час прийняття рішення впливають мотив досягнення успіху й мотив уникнення невдачі. Досліджує їх теорія мотивації досягнення успі­хів у різних видах діяльності (засновники - американ­ські вчені Д. Макклелланд, Д. Аткінсон і німецький уче­ний X. Хекхаузен). Залежно від домінування однієї з цих тенденцій по-різному поводять себе індивіди, прий­маючи рішення, пов'язані з ризиком (табл.). Цю тео­рію багато хто сприймає як гіпотезу, оскільки однознач­них її підтверджень експериментальні дослідження не дали.

Таблиця