3. Влада, вплив, лідерство. Форми влади і впливу. Лідерство: стиль і ефективність. Стилі керівництва. Психодіагностика.

Єдність, організованість, мобільність соціальної групи залежать від багатьох зовнішніх (особливості структури, в яку група включена) і внутрішніх чинників. Впливовими чинниками внутрігрупової єдності є керівництво і лідерство.

Керівництво - здійснюваний індивідом чи колективним суб'єк­том соціально-психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації).

Керівництво є суто управлінським феноменом, офіцій­но регламентованим соціально організованим процесом. Реалізують функції керівництва спеціалізовані структури (у великих організаціях), а також безпосередньо керівник.

Керівник - індивід, на якого офіційно покладені функції управлін­ня і організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).

Завдання його полягає у визначенні цілей спільної ді­яльності, які фіксують напрям розвитку організації, тоб­то задають образ кінцевого стану, до якого повинна дійти вона через певний проміжок часу. У визначенні таких ці­лей, структуруванні діяльності й відносин у спільності під час розв'язання нею різноманітних завдань, у впливі на персонал полягають сенс і сутність процесу керівництва.

З феноменом керівництва пов'язаний феномен лідерства у групі (організації). Вони іноді бувають тотожними, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння і конфлікти.

Лідерство (англ. leader - провідник, ведучий, керівник) - один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з опти­мальним ефектом.

Цей процес значною мірою детермінований панівними у суспільстві соціальними відносинами. Його характеризу­ють відносини домінування і підкорення, впливу і насліду­вання в системі міжособистісних відносин у групі. Лідерс­тво спрямоване на пробудження в членів групи мрії, до якої вони прямуватимуть, наснаження їх необхідною для цього енергією. Ефективність його залежить від наявності у соці­альній групі визнаного всіма, авторитетного лідера.

Лідер - наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.

Між лідерством і керівництвом, керівником і лідером існують певні відмінності (табл.). Однозначної думки про доцільність поєднання в одній особі керівника і групового лідера у соціально-психологічній науці немає. Поширеним є твердження, що лідерські можливості збільшують силу впливу керівника; за активної реалізації керівником якос­тей ділового і мотиваційного лідера зростає задоволеність індивідів членством у групі. Не менш настирними є міркування.

Таблиця

Відмінності між керівником і лідером

Керівник	Лідер
1	2
Призначається офіційно; має надані законом певні права та обов'язки; наділений системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які може впливати на підлеглих; представляє свою групу в зовнішній сфері відносин; несе відповідальність перед законом за справи у групі; регулює офіційні відносини групи як соціальної спільності; пов'язаний з усією системою суспільних відносин, оскільки керівництво є елементом макросередовища; керівництво є явищем стабільнішим, ніж лідерство; процес прийняття рішення керівником значно складніший, він опосередкований багатьма обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі чи організації; добре розуміє особливості системи, її правила і процедури; передусім зважає на кількісні, а не на якісні показники; шукає добросовісних виконавців; високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий рівень, навчає складних процедур і методів; не вибачає помилок ні собі, ні іншим; вважає, що навіть висококомпетентні підлеглі нездатні працювати без контролю і вказівок зверху; намагається створити собі хороший імідж, хоча це в принципі неможливо через конфліктну природу відносин між ним і підлеглими	Визначається стихійно; може не мати формальних прав і обов'язків; не має офіційно встановлених певною системою санкцій; у сфері своєї активності обмежений внутрігруповими стосунками; не несе відповідальності пе­ред законом за справи у групі; регулює міжособистісні стосунки у групі; лідерство виникає за наявності мікросередовища (мала група); висунення лідера залежить від настрою групи, змін у міжособистісних відносинах; здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності; не намагається зберегти існуючу систему, меншою мірою ніж керівник, спирається на загально­прийняті управлінські методи, може нехтувати правилами управлінської ієрархії; головним принципом успіху вважає невимушеність; шукає однодумців; непередбачуваний, винахідливий; переважно визнає свої помилки і не боїться виправляти їх; діє за принципом рівності; цінує повагу колег, має високу репутацію, з повагою ставиться до працівників, захищає їх інтереси

Теорії походження лідерства. У процесі досліджень феномену лідерства, що активно розгорнувся на початку XX ст., сформувалися різні концептуальні системи, тео­рії, кожна з яких розглядала його під особливим кутом зо­ру, відповідно пояснюючи його походження, сутнісні особливості, вплив на функціонування малої соціальної групи.

• Теорія рис (особистісна теорія лідерства).

• Ситуаційна теорія лідерства.

• Поведінковий підхід до проблем лідерства.

• Синтетична (системна) теорія лідерства.

Стиль лідерства - спосіб, метод роботи, манера поведінки інди­віда, типова для лідера система принципів, норм, індивідуальних особливостей впливу на підлеглих.

Соціальна психологія розглядає три стилі - авторитар­ний, демократичний, ліберальний (табл. 1Л, відповідно визначає і три типи лідерів (автократ, демократ, ліберал). У дослідженнях останніх років частіше фігурують такі назви стилів: директивний (командно-адміністративний, автори­тарний, за якого керівник є прихильником єдиноначаль­ності, підпорядкування людей своїй волі), колегіальний (демократичний, за якого керівник надає підлеглим само­стійність, довіряє їм), ліберальний (за якого керівник не керує групою, не виявляє організаторських здібностей, не розподіляє обов'язки тощо). У кожного керівника (лідера) формуються певні стереотипи діяльності, які при виконан­ні спільної діяльності виявляють себе як стилі керівниц­тва (лідерства).

Таблиця