Сучасний досвід знешкодження блискавок

Кожен захищає свій дім від природних явищ на власний розсуд, використовуючи, як правило, традиційні та перевірені часом методи. Правда, існують більш сучасні методи боротьби від блискавки. Наприклад, тригерний метод, коли у грозову хмару запускають ракету, яка тягне за собою заземлений дріт. Ініціюється грозовий розряд на безпечній відстані від об’єкта. У такий спосіб американці захищають космодром на мисі Канаверал перед запуском «човників», а вчені забезпечують «постачання» блискавок у визначене місце з метою проведення детальних досліджень.

Ще один новаторський метод – лазерний. У хмару скеровують  промінь  спеціального лазера, корпус якого заземлено. Внаслідок іонізації повітря виникає іскровий розряд «хмара – лазер». Такий захист боронить Форт Нокс, де міститься золотий запас США. Технологія ця лише розвивається. Нейтралізація зарядів – не менш цікавий блискавкозахист. Навкруги об’єкта встановлюють щогли зі системою багатьох загострених електродів, що приєднані до заземлювачів. Наближення грозової хмари призводить до інтенсивного стікання з електродів зарядів протилежної полярності – електричного вітру. Над об’єктом утворюється своєрідний електростатичний екран. Варто взяти до уваги, що цей метод ще офіційно не визнаний науково-технічною спільнотою.

Список використаної літератури

1. Бедрій Я. І., Джигирей В. С., Кидасюк А. І. та ін. Охорона праці: Навчальний посібник. – Львів: ПТВФ «Афіша», 1997. – 258 с.

2. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці: Підручник. – К., 2001.

3. Геврик Є О Охорона праці. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003 – 280 с

4. Жидецький В.Ц.Основи охорони праці. Підручник. – Львів:Афіша. 2004 – 230 с.

5. Желібо Є.П. Заверуха Н.М.,ЗацарнийВ.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник./За ред. Желібо Є. П. 4-е видання. – К.; Каравела, 2004. -328 с.

6. Основи охорони праці: Підручник. / К. Н. Ткачук, М. О. Халімовський, В. В.Зацарний, Д. В. Зеркалов, Р. В. Сабарно, о. І. Полукаров, В. С. Козьяков, Л. О. Митюк. За ред. К. Н. Ткачука і М. О. Халімовського. – К.: Основа, 2003 – 472 с.: іл. 

Задача №7

Розрахувати кількість нагрівальних приладів двохтрубної системи опалення. Тепловитрати в приміщенні складають Q ккал/год. Теплоносій – вода з початкової температурою t_поч і кінцевою t_кін. Температура в приміщенні - t_пр. Тепловиділення трубопроводами не враховується. В якості нагрівальних приладів використовуються радіатори М-140 (площа поверхні нагріву радіатора f_е.к.м. = 0,31 м²).

	Варіант
	7
Q, ккал/год	48000
tпоч	105
tкін	80
tпр	23
L, кг/(м2год)	16,4

Методика розв’язання

1. Відносна витрата води буде складати:

Де - різниця температур між середньою температурою тепло носіння в нагрівальному приладі та температурою в приміщенні, ;

- перепад температур теплоносія в нагрівальному приладі, ;

- кількість води, що подається зверху до низу, кг/м2*год.

2. Значення е.к.м. можна розрахувати за формулою:

Де - поправочний коефіцієнт, що залежить від відносної витрати води.

В нашому випадку .

3. Необхідну поверхню приладів е.к.м можна визначити за формулою:

4. Необхідна кількість секцій радіаторів М – 140 ( ) дорівнює:

Задача 18

Розташувати в приміщенні довжиною А, шириною В та висотою Н можливу кількість робочих місць, обладнаних ПЕОМ, відповідно ДНАОП 0.00-1.31-99. Накреслити план приміщення з компютеризованими робочими місцями з відповідними розмірами.

	Варіанти
	7
А, м	5
В, м	3
Н, м	3

Перш за все необхідно проаналізувати чи підходить дане приміщення для того, щоб розмістити в ньому комп’ютеризовані робочі місця.

Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31.-99 є не припустимим розташування приміщень, призначених для роботи з ВДТ у підвальних та цокольних поверхах. Також забороняється розташування вибухонебезпечних приміщень категорії А і Б (ОНТП 24-86) та виробництва з мокрими технологічними процесами поряд з приміщенням. Де розташовуються ЕОМ (ПЕОМ), а також над такими приміщеннями, або під ними.

Окрім того, виробничі приміщення для роботи з ВДТ не повинні межувати з приміщеннями, у яких рівень шуму і вібрації перевищує допустимі значення.

Вибране приміщення відповідає вищезазначеним вимогам. Тому переходимо до наступного етапу, а саме , до визначення кількості комп’ютеризованих робочих місць. Що можна розмістити в даному приміщенні. Оскільки площа приміщення становить:

Площа , на якій розташовується одне робоче місце з ВДТ, повинна становити не менше , то в даному приміщенні можна розмістити щонайбільше два комп’ютеризованих робочих місць. Такої кількості достатньо для технічного переоснащення виробництва.

Перевіримо, чи відповідає це число нормативу щодо мінімального об’єму приміщення на одне робоче місце з ВДТ . Об’єм приміщення становить 45 , а об’єм, шо припадає на одне комп’ютеризоване робоче місце = 22,05 . Таким чином норматив щодо об’єму приміщення на одне робоче місце з ВДТ виконується.

Планування розміщення комп’ютеризованих робочих місць у приміщенні проводимо із врахуванням наступних вимог:

• Робочі місця з ВДТ розміщуються на відстані не менше 1 м від стіни зі світловими прорізами;

• Відстань між бічними ВДТ має бути не менша 1.2 м;

• Відстань між тильною поверхнею одного ВДТ та екраном іншого не повинна біти меншою за 2.5 м;

• Прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м;

Необхідно також врахувати розміри меблів на комп’ютеризованих робочих місцях, зокрема робочого столу. Відповідно до ДНАОП 0.00-1.31-99 рекомендовані розміри столу для робочого місця з ВДТ становлять : висота – 725 мм, ширина 600-1400мм, глибина – 800-1000мм. Приймаємо робочий стіл розміри якого ширина – 1200мм, глибина 800 мм.

Найкраще розмістити комп’ютеризовані робочі місця рядами вздовж стіни з вікнами. Це дасть змогу виключити дзеркальне відбиття на екрані ВДТ джерел природного світла та потрапляння останніх в поле зору операторів, що погіршує умови їх здорової роботи.