Блискавкоприймачі

Зовнішній блискавкозахист складається із: блискавкоприймача (громовідвід, блискавковідвід), струмовідводу та заземлювача. Першим контактує із блискавкою блискавкоприймач – він приймає основний удар.

Блискавкоприймачі бувають горизонтальні (тросові та сітчасті) й вертикальні (стрижневі). Горизонтальні блискавкоприймачі монтують, прокладаючи на гребені даху дріт регламентованого діаметра. Наприклад, тросовий приймач виготовляють зі сталевого троса і закріплюють на несучій конструкції над дахом. Використовують також оцинкований сталевий канат діаметром не менше 35 мм2. Сітчастий приймач блискавок має вигляд сітки зі широкими комірками. Виготовляють її з сталевого дроту діаметром 6–8 мм або із плоских сталевих смуг перерізом 4х20 мм. Вертикальний стрижневий блискавкозахист має свою перевагу – він дешевший. Часто стрижневі електродо-блискавкоприймачі виготовляють самотужки – телескопічно зварюють зі звичайних незігнутих газопровідних труб висотою 20–40 см кожна. При довжині не більше 2 м переріз такого приймача не повинен перевищувати 100 мм2. Ставлячи високий приймач, треба врахувати його парусність від вітру, механічну міцність. Якщо він високий, на кількох рівнях роблять спеціальні розпірки, аби він не зігнувся. Блискавкозахист можна також придбати у вигляді конструктора зі стандартним обладнанням: алюмінієвих стрижнів висотою 1; 1,5; 2; 2,5; 3 та максимум 3,5 м. Монтують стрижень, наприклад, до димаря (важливо, аби це була найвища точка на будинку) та фіксують у бетонних подушках-підставках. Якщо стрижень встановлювати на гребені даху, треба ставити кронштейн, який роблять, як правило, з кутника чи іншого матеріалу, основною характеристикою якого є максимальна жорсткість при мінімальній масі. Якщо у ролі приймача використовують сталеву трубу, то її верхній кінець попередньо заварюють або міцно закривають металевим корком. Популярним блискавкоприймачем в Україні, який, щоправда, вичерпав себе у Європі, є активний блискавковідвід. У ньому вмонтовані електронні установки, які активізуються у передгрозовий період і створюють іонізований канал, який притягує блискавку. Такий канал збільшує висоту приймача, але не візуально, а функціонально. До речі, такий захист найменше псує архітектуру будинку. Найчастіше активні блискавкоприймачі використовують для захисту від електромагнітних коливань мобільний зв’язок. Цей приймач, вмонтований на найвищій точці будинку, створює еліпсоподібний захист дому. Наприклад, при висоті 2 метри площа захисту становить 40 м2. За словами Олександра Тодорчука, для приватного будинку такий захист від блискавки коштуватиме орієнтовно 8 тис. грн.

Ще один вид блискавкоприймачів – так званий «природний». Під такими приймачами мають на увазі металеву покрівлю даху, відкриті металеві конструкції на даху, металеві конструкції даху під неметалевою покрівлею (арматура, несучі конструкції тощо), металеві аксесуари  для даху, як-от водостічні ринви, воронки, дощоприймачі, огорожу, поручні; крім того – облицювання із металевих листів (аттиків, парапетів, фасадів), а також металеві труби та резервуари.

«Природні» приймачі блискавок використовують за умови безперервного електричного з’єднання різних деталей, наприклад, шляхом спаювання, зварювання, пресування; відсутності ізоляційного покриття, завдяки товщині матеріалу, яка забезпечує механічну міцність і неможливість перегрівання, щоб уникнути витікання рідини чи займання матеріалів. Аби дізнатися про кількість і силу розрядів блискавок у блискавкозахисну систему, власники деяких будинків встановлюють спеціальні лічильники-розрядники, які вмонтовані у блископриймачі. Вартість таких установок коливається в межах 300–400 євро.