3. Система планових норм та нормативів

Високі кінцеві результати виробництва забезпечуються на всіх етапах маркетингу, планування, організації, менеджменту, продажу, інвестування пов’язаних між собою єдиною системою планових показників і норм.

Норматив – це еталон витрачання різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість.

Норма – науково-обґрунтована величина витрачання економічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах. Норма встановлює індивідуальне значення (величину) витрачання ресурсів на одиницю продукції в певних умовах господарювання.

За своїм значенням норми і нормативи можуть бути:

• абсолютними та відносними;

• загальними і частковими;

• плановими і фактичними;

• перспективними і поточними;

• макро- та мікроекономічними_.

З тактичних позицій норми і нормативи — вихідні величини для планування, оцінки результатів діяльності.

Норми та нормативи об’єднують в групи за такими ознаками:

• за видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції. За даною ознакою розрізняють норми витрачання різних виробничих ресурсів на підприємствах;

• за стадіями виробництва слід виділити нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних, виробничих запасів матеріалів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, величина і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари.

• за виконуваними функціями нормативи поділяються на економічні, технічні, організаційні, соціальні, екологічні, фінансові;

• за часом дії нормативи бувають перспективні, річні, поточні, тимчасові, разові, сезонні;

• за сферою поширення виділяють міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі, регіональні, місцеві;

• за методами встановлення розрізняють науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, звітно-статистичні нормативи і норми.

До основних вимог планових норм і нормативів відносяться:

• наукова обґрунтованість і прогресивність;

• реальність і стабільність;

• об’єктивність і динамічність;

• доступність і зручність.

Найбільш поширені в сучасному виробництві є аналітично-розрахункові методи встановлення норм і нормативів.

Сутність аналітично-розрахункового методу зводиться до виокремлення окремих елементів з єдиного процесу виконуваних робіт з використанням даних ресурсів; аналізу складу робіт, ресурсів та умов праці; проектування раціональних варіантів поєднаний ресурсів; розрахунку потреби у відповідних ресурсах для конкретних виробничих умов.

Експериментальний або дослідний метод розроблення норм полягає у проведенні певних спостережень і експериментів у виробничих або лабораторних умовах, узагальненні отриманих даних та встановленні норм.

Сутність звітно-статистичного методу зводиться до встановлення норм на основі звітних або статистичних даних за певний період.

Усесторонню оцінку діяльності підприємства можна дати з допомогою системи техніко-економічних показників, які в цілому описують модель господарювання на певний період.

У відповідності з існуючою практикою планування всі основні показники групуються за такими напрямками діяльності підприємства:

• виробництво і освоєння нових видів продукції;

• матеріально-технічне забезпечення;

• інвестування;

• праця і соціальний розвиток;

• фінанси та ін.

Одним з основних планово-економічних механізмів є механізм рівноваги між виробництвом і споживанням. Тому план виробництва продукції повинен бути збалансованим з планом реалізації продукції.

Планові показники групуються:

• за економічним змістом:

- натуральні показники - характеризують споживчу кількість ресурсів (матеріалів, працівників, кількість устаткування, виробничу площу і т.д.);

- вартісні використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, витрат, результатів і т. д.

• за економічним призначенням:

- кількісні - характеризують абсолютні обсяги виробництва та спожиті при цьому ресурси;

- якісні – ефективність використання ресурсів і виробництва в цілому (матеріале- та енергоємність, фондовіддача, витрати на 1 грн. продукції, продуктивність праці, рентабельність тощо).

• за способом характеристик предмету:

- абсолютні - характеризують предмет абсолютно;

- відносні – в порівнянні з іншими показниками або періодами.

Серед сукупності інструментів обґрунтування планових рішень важливе місце займають як традиційні:

• творчий підхід працівників,

• адаптивний пошук,

• система бухгалтерського обліку,

• аналіз граничних витрат,

• норма прибутковості на вкладений капітал,

• дисконтування,

• аналіз чутливості,

• перевірка стійкості,

• коригування параметрів проекту, так і нові засоби.

Адаптивний пошук базується на загальному розумінні проблеми. Виробляється певний шаблон при прийнятті поточних рішень.

Система бухгалтерського обліку виступає в ролі джерела даних і моделі діяльності підприємства, яка імітує операції підприємства та результати його функціонування.

Метод аналізу граничних витрат дозволяє встановлювати і контролювати прибуткове співвідношення витрат і доходів підприємства.

Норма прибутку на вкладений капітал є важливим інструментом взаємозв’язку між доходами підприємства та його капіталом. З допомогою цього критерію визначається доцільність капітальних вкладень в різні заходи минулого і майбутнього.

Дисконтування враховує зміни вартості грошових доходів і витрат за період реалізації планового заходу.

Аналіз чутливості дозволяє оцінити вплив зміни умов реалізації рішення або одного з вихідних параметрів на його ефективність. Якщо залежність між умовами і результатом є значною, то це означає, що заплановане рішення має високий ступінь ризику.

Методи оперативно-календарного планування координують діяльність підприємства в напрямі досягнення поставленої цілі за умов оптимального використання наявних ресурсів.