Тема 2. Сутність, значення і завдання стратегічного планування розвитку підприємства План лекції

1. Сутність, значення та інформаційна база стратегічного планування.

2. Особливості стратегічного планування.

3. Логіка стратегічного планування.

1. Сутність, значення та інформаційна база стратегічного планування

Стратегічне планування – відносно молодий вид управлінської діяльності підприємства. Стратегічне планування прийшло на зміну перспективному плануванню в кінці 1960-х років. Воно охоплює крім елементів внутрішнього середовища, ще й зовнішні аспекти – соціальні і політичні, поведінку споживачів, дії конкурентів, замінників тощо.

Пік популярності стратегічного планування припав на кінець 70-х–початок 80-х років XX ст., коли його розглядали як панацею, радикальний спосіб вирішення будь-яких проблем підприємства.

Однак у 1980-х роках виявилась обмеженість у застосуванні формальних методів стратегічного планування. Основними причинами цього стали:

• посилення значення людського, гуманітарного фактора у підприємництві;

• розвиток концепції корпоративної культури, „внутріфірмової демократії», протиріччя в методах стратегічного планування і нових течіях в менеджменті;

• зросла невизначеність ділового середовища, зменшилася передбачуваність змін.

У даний час стратегічне планування розглядається як функція менеджменту. Воно набуло нового змісту, збагатилося за рахунок синтезу з гуманізованим підходом, використання творчого, інтуїтивного підходу.

Стратегічне планування розглядається як фундамент, на якому здійснюється вся система управлінських функцій.

Стратегічне планування – це інструмент, з допомогою якого формується система цілей функціонування підприємництва та об’єднуються зусилля всього колективу з їх досягнення.

Стратегічне планування – неперервний творчий процес, зумовлений; невизначеністю майбутнього та необхідністю внесення змін в цілі підприємницької структури, зумовлені впливом зовнішнього та внутрішнього середовища.

Основне завдання стратегічного планування полягає в забезпеченні нововведень та організаційних змін, необхідних для функціонування підприємства та його конкурентоспроможності.

Стратегічне планування можна розглядати як процес, що виконує декілька функцій:

• розподіл ресурсів;

• адаптація до зовнішнього середовища;

• внутрішні координація та регулювання;

• організаційні зміни.

Стратегія функціонування підприємницької структури формується не лише на забезпеченні отримання високих фінансових результатів, розширенні бізнесу, задоволенні ринкового попиту, але й на ефективному використанні матеріальних, трудових, інформаційних, фінансових ресурсів, постійному зниженні витрат виробництва.

Тому ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності, пошук оптимальних шляхів їх використання є важливою функцією стратегічного планування.

Стратегія підприємства – це складна система цілей і завдань, закріплених за відповідними структурними підрозділами і виконавцями. Для реалізації стратегії необхідна координація дій всіх учасників.

Стратегічне планування як окремий вид управлінської діяльності висуває ряд вимог до фахівців апарату управління: вміння моделювати господарські ситуації, виявляти необхідність і характер змін на підприємстві, розробляти стратегію змін, використовувати надійні методи, реалізовувати стратегію.

Стратегічне планування дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підприємств, сприяє зменшенню ризику при прийнятті рішень, забезпечує інтеграцію цілей і завдань всіх структурних підрозділів і виконавців.

 Основна перевага стратегічного планування полягає у вищому рівні обґрунтованості планових показників, більшій ймовірності реалізації планових сценаріїв розвитку подій, ніж при традиційному техніко-економічному плануванні.

У стратегічного планування є і ряд недоліків:

• стратегічне планування не має чіткого алгоритму розробки і реалізації;

• конкретний інструментарій стратегічного планування залежить від особистих здібностей спеціаліста, його професійного досвіду та інтуїції;

• процес стратегічного планування вимагає значних витрат часу, ресурсів і не завжди забезпечує отримання результату.

 Наслідки помилок стратегічного планування значно серйозніші порівняно з помилками управлінських рішень і дій іншого характеру, особливо при прогнозуванні випуску нової продукції, виборі напрямків вкладання коштів, обґрунтуванні нових можливостей бізнесу.

Стратегічне планування є результативним за умов:

• доповнення стратегічного планування поточним;

• щорічної деталізації стратегічних планів розвитку;

• збереження тісного зв'язку стратегічного плану з річним фінансовим планом;

• вдосконалення механізму стратегічного планування.

Діагностика внутрішнього та зовнішнього середовища підприємницької структури проводиться на основі певної інформації, отриманої способом сканування середовища та моніторингу середовища.

Моніторинг середовища здійснюється в межах трьох типів систем інформації:

• іррегулярні системи застосовуються при дослідженнях особливих ситуацій. Вони шукають аналогів теперішньої ситуації в минулому і використовуються для швидкої реакції на кризу в організації;

• регулярні (періодичні) системи базуються по щорічному (щоквартальному, щомісячному) огляді розвитку господарської ситуації на підприємстві. Результати оглядів використовуються менеджерами при прийнятті поточних господарських рішень та при прогнозуванні і плануванні майбутнього;

• системи неперервного огляду інформації постійно досліджують важливі елементи середовища підприємства. Вони використовуються при плануванні і прогнозуванні майбутнього.

Проведенню сканування або моніторингу середовища повинна передувати робота з визначення значимих для діяльності підприємства елементів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Аналізуючи внутрішнє середовище рекомендується оцінювати:

• в сфері виробництва:

• розміри (обсяги) виробництва та виробничі потужності;

• типи і віковий склад устаткування;

• джерела поставок сировини, матеріалів, енергії, технічних засобів;

• тенденції продуктивності праці;

• інноваційні можливості;

• рівень браку.

• в сфері маркетингу:

• динаміку номенклатури і асортименту продукції;

• конкурентоспроможність продукції;

• розміри і частку ринку;

• якість маркетингових досліджень;

• організацію продажу продукції і надання послуг;

• динаміку цін на продукцію (послуги);

• види та ефективність використовуваної реклами.

• в сфері управління персоналом:

• механізми залучення і відбору кадрів;

• програми навчання;

• аналіз трудових операцій;

• рівень нормування;

• системи винагороди;

• рівень кваліфікації персоналу і перспективи росту.

• в сфері фінансів:

• величину, склад і динаміку активів;

• валові нагромадження;

• дохідність;

• джерела грошових, надходжень;

• показники балансу тощо.

• в сфері організаційної структури:

• управлінський персонал;

• відносини між управлінцями і робітниками;

• характер делегування повноважень;

• ефективність управління.

Аналогічно оцінюється зовнішнє середовище та основні фактори його впливу на функціонування підприємства. При цьому найважливіше оцінити вплив:

• факторів соціально-економічного характеру:

  • рівень державного регулювання економіки;

  • система оподаткування;

  • кредитування;

  • грошово-валютна система;

  • чисельність і склад населення, його територіальний розподіл, частка активного населення, рівень безробіття;

  • наявні ресурси за видами та рівень їх використання;

  • конкуренти і т. д.

• науково-технічні та технологічні фактор:

  • науково-технічна політики держави;

  • рівень техніки і технології;

  • якість та конкурентоспроможність продукції;

  • екологізація виробництва тощо.

• фактори політичного характеру:

  • політична стабільність у суспільстві;

  • міжнародне співробітництво і партнерство;

  • характер і тенденції міжнародної фінансової допомоги і сприяння.

Джерела інформації про ділове середовище підприємства мають різноманітний характер. Основна частина релевантної інформації міститься в офіційних джерелах: офіційних звітах, первинній управлінській документації, доповідних записках, актах, матеріалах нарад, конференцій. Джерелом достовірної інформації в окремих сферах можуть бути працівники підприємства, замовники, постачальники, профспілки. В окремих випадках підприємства можуть залучати до збору інформації позаштатних працівників, використовувати нелегальні джерела інформації. В умовах високих рівнів тінізації економіки для отримання інформації проводять спеціальні дослідження із залученням експертів.

Огляд факторів зовнішнього середовища здійснюється на основі інформації із засобів масової інформації, статистичних щорічників, професійних нарад, конференцій, галузевої статистики та ін.

Збором інформації займаються планові служби, вище керівництво та служби зв’язків з громадськістю.

Завершальним етапом діагностики організаційного середовища є оцінка інформації. Результати оцінки використовуються як основа для стратегічного аналізу та визначення можливих варіантів стратегії підприємства. В процесі оцінки з’ясовуються негативні та позитивні впливи середовища на майбутню діяльність підприємства.