3. Розрахунок запасів матеріальних активів

Складовою частиною річної потреби підприємства в матеріальних ресурсах є їх потреба на утворення виробничих запасів сировини та матеріалів. Створення необхідних запасів повинно забезпечувати безперервну роботу підприємства і прискорення оборотності оборотних засобів.

Запаси – це матеріальні активи, які:

• утримуються для подальшого продажу;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції.

В складі запасів виділяють: готову продукцію, незавершене виробництво, виробничі запаси.

Виробничі запаси – це матеріальні активи, які підлягають подальшій обробці на підприємстві або утримуються для споживання в ході операційного циклу.

До виробничих запасів відносяться:

• сировина, призначена для подальшої переробки;

• основні та допоміжні матеріали;

• комплектуючі вирок, покупні напівфабрикати;

• малоцінні та швидкозношувані предмети.

Ефективне використання запасів досягається шляхом правильної організації управління ними і включає:

• розробку норм запасів;

• планування потреби запасів;

• облік;

• аналіз;

• контроль за фактичним станом;

• оперативне регулювання запасів.

Центральне місце в системі управління запасами відводиться їх нормуванню, при здійсненні якого необхідно враховувати призначення запасів та чинники, які визначають їхню величину. З цією метою запаси поділяють на поточні, страхові та підготовчі.

Поточні запаси – основна частина виробничих запасів, які забезпечують неперервність виробничого процесу в інтервалах між поставками.

Страхові – забезпечують нормальне протікання виробничого процесу у випадках відхилення від запланованих умов поставок.

Підготовчі запаси дозволяють здійснювати підготовку матеріалів до виробничого використання.

Величина поточного запасу залежить від добового споживання, характеру споживання (рівномірне, періодичне), часу між поставками матеріалів. Максимальний поточний запас визначається за формулою:

,

де – середньодобові витрати матеріалів в натуральних одиницях; Т_пост – період між двома поточними поставками в днях.

Страховий запас залежить від різних факторів, деякі з них не підлягають кількісній оцінці, тому на практиці величина цього виду запасу планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу від його середньої величини.

Планова величина страхового запасу – постійна, а фактично вона може змінюватись в залежності від термінів надходження чергової партії матеріалів.

Потреба у підготовчому запасі матеріалів виникає тоді, коли підготовка матеріалів до виробництва потребує тривалого часу (акліматизація, розрізка, сортування та інші). Підготовчі операції не є складовою частиною технологічного процесу, а випереджають його, тому матеріали, які готують до виробництва, не вважаються запасами незавершеного виробництва.

Величина підготовчого запасу визначається за формулою:

,

де t_підг – сумарна тривалість підготовчих операцій в днях.

Загальні виробничі запаси визначаються як сума поточних, страхових і підготовчих запасів:

Для забезпечення безперервного виробництва, своєчасного виконання виробничих завдань, ефективності господарювання необхідно оптимізувати виробничі запаси та здійснювати оперативний контроль за їх рівнем.

При формуванні плану МТЗ окремо виділяється план виробничих запасів і план-графік руху матеріальних потоків.

У процесі планування підприємство встановлює своїм структурним підрозділам ліміти на відпуск матеріальних ресурсів та здійснює контроль за їх використанням у процесі виробництва, забезпечує їх перерозподіл у зв’язку зі змінами виробничої програми.

В сучасних умовах господарювання необхідно пам’ятати, що виробничі запаси – обмежений ресурс підприємства. Тому управлінські рішення про розширення асортименту продукції, нарощування збутової мережі серйозно впливають на величину запасів.