1. Поняття підприємства

Підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами, для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

2. Структурна схема цілей підприємства(рисунок)

3. Характеристика економічних цілей підприємства

Економічні цілі бувають наступні:

1. предметні цілі – формують базу для досягнення інших цілей і стосуються продукції, що виробляється (структура, якість, кількість)

2. результативні - належить прибуток та похідні від нього ( обсяг реалізації продукції, рентабельність та ін)

3. Фінансові стосуються платоспроможності, ліквідності п-ва і т.д.

4. Додаткові цілі - характеризують рівень конкурентноздатності підприємства

4. Характеристика вимог до цілей:

1) цілі мають бути конкретними та підлягати виміру

2) цілі мають бути орієнтовними та обмеженими в часі. Виділяють: довгострокові цілі – понад 3-5рр., короткострокові – до 1 р., середньострокові – від 1 до 3(5) рр..

3) цілі мають бути важко досяжними але реальними та повинні забезпечувати підвищення ефективності діяльності

4) цілі повинні бути взаємопідтримуючими і не суперечити одна одній

5) цілі повинні бути чітко сформовані для кожного виду діяльності.

5. . Характеристика функцій підприємства:

1) загальнаекономічна полягає у виробництві товарів, наданні послуг та виконанні робіт, створення конкурентного середовища

2) ресурсна полягає у формуванні та використанні ресурсів: трудових, інтелектуальних, матеріально-технічних, природних, фінансових, інформаційних, наукові досягнення.

3) інноваційна - активне використання нових ідей, розробка нових засобів, створення проектів

4) соціальна полягає у стимулюванні та використанні високопродуктивної праці, створення нових робочих місць

5) організаційна - у практичній організації маркетингу, реклами та інших господарських операцій.

6. Особливості виробничого та комерційного підприємства

Виробниче підприємство - це вид підприємницької діяльності спрямований на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та доведення їх до споживачів.

Дисбаланс у структурі підприємства:

• Необхідно мати земельну ділянку, виробничу площу, приміщення

• Значний період окупності

• ризик нереалізації виробленої продукції

• багаточисельні податки, збори та мита

• важко доступність до висококваліфікованих кадрів

Комерційне підприємство - це діяльність пов'язана з обміном, розподілом та споживанням товарів та послуг. Зміст комерційного п-ва є товарно-грошові та торгово-обмінні операції. Чинники які впливають на високий рівень рентабельності комерційного підприємства: стійкій попит; низькі закупівельні ціни у виробників.

7. .Особливості фінансово-кредитного та посередницького підприємства

Фінансово-кредитне підприємство – це діяльність де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар (гроші та цінні папери). Представники: комерційні банки, фондові біржі, окремі фірми та окремі фіз. особи)

Посередницьке підприємство - це діяльність, при здійсненні якої підприємець сам не купує і не продає товар, а виступає в ролі посередника певної зв’язуючої ланки у процесі товарного обміну та товарно-грошових операціях. Представники: дистриб’ютори,оптово-постачальницькі збутові організації, брокери, диллери.

8. Характеристика страхового та консультаційного підприємств

Страхове підприємство полягає в тому що суб’єкт підприємництва згідно чинному законодавству та договору гарантує відшкодування збитків у результаті непередбачуваних випадків за певну плату яку обумовлюють в договорі.

Консультаційне підприємство полягає у наданні незалежних порад, рекомендацій і допомоги з питань управління включаючи визначення та оцінку проблеми (консалтинг).

Види:

• експертне, полягає в тому, що консультант сам діагностує проблему і сам пропонує варіант вирішення проблеми

• процесне

• навчальне – семінари, лекції, тренінги, консультації, видання навчальних посібників.

9. Приватна власність

одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно, яка полягає у тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб.

10. . Колективна власність

- привласнення об'єктів власності (засобів виробництва, цінних паперів, патентів, ліцензій тощо) колективом фізичних або юридичних осіб.

Суб’єктами права колективної власності є трудові колективи, державні підприємства, колективи орендаторів, підприємств, кооперативів, акціонерних товариств та інших, що є юридичними особами.

11. Державна власність

привласнення державою (як суб'єктом власності) засобів виробництва, робочої сили, частини національного доходу та інших об'єктів власності у різних сферах суспільного відтворення. До державної власності в Україні належать загальнодержавна, республіканська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

12. Характеристика форм державної власності

Форми державної власності:

a) загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно;

б) комунальна власність - майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевого бюджету; житловий фонд; місцеві енергетичні системи; комунальне господарство;

c) майно державних підприємств - це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатися.

13. Дайте характеристику основним напрямкам діяльності підприємства

1. маркетинговий (вивчення ринку товарів, послуг);

2. виробничий (обгрунтування обсягу випуску продукції відповідно до потреб ринку, забезпечення матеріально-технічними ресурсами тощо);

3. післяпродажний сервіс (організація гарантійного ремонту, сервісного обслуговування клієнтів);

4. інноваційний (науково-технічні розробки, технологічна підготовка виробництва);

5. економічний (планування, облік, звітність, ціноутворення, зовнішньоекономічна діяльність, фінансування);

6. соціальний (управління персоналом — професійна підготовка кадрів, створення належних умов праці та відпочинку працівників).

14. Характеристика підприємств колективної власності

Підприємства колективної власності – це підприємства, що діють на основі колективної власності. Підприємствами колективної власності є:

Виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових внесків, участі в управлінні п-вом та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Підприємства споживчої кооперації – система самоврядних організацій громадян, а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху.

підприємства громадських та релігійних організацій – унітарне підприємство, засноване на власності об'єднання громадян або власності релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань

15. Характеристика підприємств за кількістю працюючих та обсягу валового доходу

підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими визнаються ті підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

16. Особливості організаційно-правової форми корпорацій

Корпорація є найбільш досконалою формою господарювання. Організувати корпорацію може одна особа або група осіб. Юридично корпорація повністю відокремлена від її власників. Найбільш поширеною формою корпорації є створення акціонерних товариств. Власники корпорації – акціонери, які несуть обмежену відповідальність за результати своєї діяльності і несуть ризик на суму куплених акцій. При створенні нового акціонерного товариства його засновники перш за все визначають величину майбутнього статутного фонду підприємства у формі суми акцій.

недоліки:

- складна процедура створення корпорацій;

- можливість махінацій зі сторони керівництва корпорацією через відстороненість її власників від управління та слабким контролем з їх боку;

- забюрократизована система прийняття рішень;

- подвійне оподаткування - спочатку прибутку корпорації, а потім дивідендів – доходу акціонерів.

17. . Господарське товариство

підприємство або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками.

За підставами створення розрізняють:

• договірні (повне, командитне), які діють лише на підставі засновницького договору;

• статутні (акціонерні товариства, ТзОВ, ТзДВ), для утворення потрібен статут.

18. Характеристика унітарних та корпоративних підприємств

- Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, затверджує статут, розподіляє доходи, керує підприємством і формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

- Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами, участі засновників у розподілі доходів підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

19. .Характеристика дочірнього та асоційованого підприємства

Дочірнє - самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс, проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їхніх акцій.

Асоційоване - формально самостійне, але з різних причин воно залежить від головної фірми і мусить підпорядковуватися її стратегічним цілям.

20. Господарське об'єднання

Господарські об'єднання - це об'єднання окремих підприємств на засадах спільної мети або діяльності, повної або часткової організації певних господарських пунктів і підставою для них є Договір або Статут. Засновниками можуть бути тільки юридичні особи. Основні ознаки:

1. наявність спільних інтересів

2. наявність майна юридично відокремленого від майна членів об'єднання

3. централізація певних функцій

4. складна правосуб'єктність (членами господарських об'єднань можуть бути тільки юридичні особи)

Розрізняють:

1. договірні (асоціації, корпорації)

2. статутні (концерни та консорціуми)

21. Характеристика договірних господарських об'єднань (асоціація, корпорацій)

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації.

Корпорація - це договірні об'єднання, які можуть створюватися підприємствами будь-яких форм власності на основі поєднання їх виробничих, наукових, та комерційних інтересів та центрального управління діяльністю членів об'єднання.

Основні ознаки за якими договірні підприємства відрізняються від статутних - добровільне членство.

22. Характеристика статутних господарських об'єднань (концерни, консорціуми)

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє.

23. Поняття холдинг, фінансово-промислові групи

Холдинг - це компанія-власник, статутний капітал, якої утворює контрольні пакети акцій підприємств, що входять до неї (дочірні).

Холдинги:

1. чистий - створюється для фінансового контролю та управління дочірніми підприємствами

2. змішаний - створюється з метою здійснення відповідної Статутної діяльності

Методи створення:

1. за рішенням державних органів управління в процесі роздержавлення та приватизації.

2. на основі добровільного об'єднання акціонерними компаніями своїх контрольних пакетів акцій.

3. ринковим шляхом - скупівля однією фірмою акцій інших

Фінансово-промислові групи - це об'єднання юридично і економічно самостійних підприємств різних галузей та фінансового капіталу. Їх очолюють один або декілька банків.

24. . Характеристика етапів ФРЧ

Фотографія робочого часу (ФРЧ) - дослідження трудового процесу протягом одного чи декількох робочих днів із записом всіх видів витрат робочого часу і їх тривалості.

етапи ФРЧ:

- Підготовка до спостереження;

- Проведення спостереження;

- Обробка і аналіз результатів спостереження.

- Розробка заходів по скороченню втрат робочого часу.

Підготовка до спостереження полягає в ознайомленні з умовами роботи на даному робочому місці і заповненні лицьової сторони спостережного листа.

Проведення спостереження - це виявлення всіх видів робочого часу і запис їх тривалості в спостережному листку. Запис моменту закінчення одного виду витрат робочого часу і початку іншого виду витрат здійснюється з поточним часом.

Обробка і аналіз результатів спостереження полягає у визначенні тривалості кожного виду витрат часу, зведенні однойменних витрат часу і виявленні їхніх витрат, які підлягають скороченню.

25. Баланс робочого часу

Після проведення фотографії робочого часу дані обробляються і складають фактичний баланс робочого часу. Це система показників, що характеризують використання робочого часу, величину та склад трудових затрат, втрати робочого часу, а також величину витрат, що скорочується. Може складатися на одного працівника та на середню за списком чисельність працівників підприємства.

26. Показники використання робочого часу:

ефективне використання роб часу (К1), втрати робочого часу (К2), коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці внаслідок усунення втрат робочого часу (К3), коефіцієнт ущільнення робочого часу (К4), коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці внаслідок скорочення всіх видів затрат часу (К5).

27. Класифікації витрат робочого часу

1. Підготовчо-завершальний час.

2. Оперативний час:

- час на основні роботи;

- час на додаткові роботи;

3. Час обслуговування робочого місця:

- час організаційного обслуговування

- час технічного обслуговування

4. Час перерв на відпочинок і особисті потреби;

5. Час непродуктивної роботи;

6. Перерва через порушення трудової дисципліни.

7. Перерви через порушення технології

28. Фотографія робочого часу, хронометраж і фотохронометраж.

Фотографія робочого часу проводять з метою виявлення втрат робочого часу і їх причин, а також отримання вихідних даних для розробки нормативів часу обслуговування робочого місця, перерв на відпочинок і особисті потреби працівника та тривалості підготовчо-заключного часу., визначенні можливого ущільнення робочого часу і підвищенні продуктивності праці робітників

Види фотографії робочого часу:

Залежно від кількості працівників та порядку проведення спостереження розрізняють індивідуальну, групову, бригадну і маршрутну фотографії робочого дня. Проведенню фотографії робочою дня передує певна організаційна підготовка, нормувальник заздалегідь знайомиться з організацією робочого місця, характером виконуваної роботи, а також попереджає оператора про день спостереження та пояснює мету проведення.

Результати фотографії робочого дня заносять у листок спостереження, в якому окрім загальних реквізитів описують характер витрат робочого часу та ідентифікатор — згідно з типовою класифікацією, поточний час і тривалість часу на кожний вид витрат.

Хронометраж - вивчення і заміри втрат робочого часу на виконання періодично повторюваних елементів операції. Метою хронометражу є:

а) вивчення раціонального складу і структури операції;

б) встановлення нормальної протяжності оперативного часу;

в) отримання вихідних даних для розробки нормативів по елементах оперативної праці;

г) вивчення і розповсюдження передових методів праці;

д) перевірка відповідності норм, встановлених розрахунковим шляхом;

є) контроль за виконаннями встановлених норм часу.

Хронометраж може бути суцільним і вибірковим. Вибірковий хронометраж здійснюється із замірюванням окремо взятих елементів операції. Хронометраж рекомендують проводити не раніше як через 0.5—1 годину після початку роботи, але не пізніше як через 1,5 години після початку роботи

Фотохронометраж - це вимір загальних витрат робочого часу, витрати часу на виконання окремих операцій, роботи устаткування і виробничого процесу з метою з'ясування їх раціональності і проектування на цій основі оптимальних умов виробництва і всебічно обгрунтованих норм.Об'єктом фотохронометражу є один робочий або група робітників, а також обслуговуване ними обладнання.

29. Характеристика методик розподілу колективного заробітку

Види методик:

1) розподіл колективної заробітної плати пропорційно присвоєним розрядам, відпрацьованого часу з використанням:

- тарифних коефіцієнтів

- тарифних ставок

2) Розподіл колективної заробітної плати пропорційно тарифному заробітку за відпрацьований час і КТУ (коефіцієнт якості праці) кожного члена бригади.

Згідно першої методики бригадний заробіток складається з двох частин: тарифної заробітної плати (добуток відпрацьованого часу на тарифну ставку відповідного розряду) та відрядного приробітку. Відрядний приробіток для кожного робітника визначається, як добуток тарифної заробітної плати (для конкретного робітника) на коефіцієнт розподілу відрядного приробітку.

За другою методикою тарифна заробітна плата кожного робітника визначається як добуток відпрацьованого часу на тарифну ставку відповідного розряду та на коефіцієнт якості праці.

30. Тарифний коефіцієнт – це показник, що характеризує степінь складності виконаних робіт при віднесенні їх до оплати відповідно до відповідного розряду тарифної сітки. Визначається як відношення тарифної ставки відповідного розряду до тарифної ставки першого розряду.

Тарифна ставка – це розмір зарплати робітника за певний проміжок часу. Розрізняють годинну, денну, місячну тарифну ставку.

Тарифна сітка – це шкала, що встановлює розміри тарифних ставок робітників в залежності від їх кваліфікації та кваліфікаційного рівня виконаних робіт.