1. Бюджетний устрій

2. Бюджетна класифікація

3. Класифікація доходів

4. Класифікація видатків

87. Розподіл видатків за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів визначає класифікація:

1. Функціональна

2. Економічна

3. Відомча

4. Програмна

88. За економічною класифікацією видатки групуються за:

1. Ознакою головного розпорядника коштів

2. Функціями, з виконанням яких пов’язані видатки

3. Економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки

4. Бюджетними програмами

89. За функціональною класифікацією видатки групуються за:

1. Економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки

2. Ознакою головного розпорядника коштів

3. Функціями, з виконанням яких пов’язані доходи

4. Функціями, з виконання яких пов’язані видатки

90. Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується виключно в:

1. Аналітичних і статистичних документах

2. Періодичній пресі

3. Балансах підприємств

4. Внутрішній документації підприємств

91. Запровадження нової функціональної класифікації видатків дозволяє:

1. Складати аналітичні документи

2. Проводити порівняльний аналіз використання бюджетних ресурсів в Україні

3. Складати статистичні звіти

4. Здійснювати фінансування бюджетних установ

92. Відомча класифікація визначає перелік:

1. Розпорядників коштів 2 рівня

2. Розпорядників коштів 3 рівня

3. Головних розпорядників

4. Розпорядників коштів нижчого рівня

93. Програмна класифікація застосовується:

1. Під час формування бюджету за програмно-цільовим методом

2. Фінансування бюджетних установ

3. Фінансування головних розпорядників

4. Фінансуванні розпорядників коштів 3 ступеня

94. Бюджетна програма – це:

1. Систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети

2. Систематизований перелік перспективних заходів

3. Перелік заходів із фінансування соціальної сфери

4. Програму розвитку держави

95. Розробку, аналіз і відбір бюджетних програм на стадії планування та складання проекту проводить:

1. Розпорядник коштів 2 ступеня

2. Головний розпорядник бюджетних коштів

3. Розпорядник коштів 3 ступеня

4. Профільне міністерство

96. Особливістю нової бюджетної класифікації є:

1. Чітке розмежування доходів за статтями

2. Чітке розмежування видатків за економічними ознаками

3. Відповідність міжнародним вимогам

4. Зрозумілість у використанні

97. Економічна сутність поточних видатків пов’язана з:

1. Інвестуванням в основний капітал та приріст запасів

2. Капіталовкладеннями за рахунок бюджету в різні галузі виробництва

3. Забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансування поточних потреб

4. Наданням внутрішніх кредитів

98. Економічна сутність капітальних видатків пов’язана з:

1. Забезпеченням юридичних осіб бюджетними коштами на їх утримання та фінансування поточних потреб

2. Інвестуванням в основний капітал та приріст запасів

3. Капіталовкладеннями за рахунок бюджету в різні галузі виробництва

4. Наданням внутрішніх кредитів

99. За бюджетними призначеннями головними розпорядниками коштів є:

1. Обласні управління

2. Міністерства

3. Районні фінансові управління

4. Селищні ради

100.Принципи бюджетного фінансування поділяються на:

1. Плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

2. Кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

3. Фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

4. Постійного контролю за рухом грошових коштів

101. Форми бюджетного фінансування поділяються на:

1. Плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

2. Кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

3. Фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

4. Постійного контролю за рухом грошових коштів

102. Методи бюджетного фінансування поділяються на:

1. Плановості, цільового спрямування коштів, ефективного використання

2. Кошторисне фінансування, бюджетні позики, міжбюджетні трансферти

3. Фінансування з єдиного казначейського рахунка, перерахування коштів з поточних рахунків місцевих бюджетів на рахунки розпорядників коштів

4. Постійного контролю за рухом грошових коштів

103. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня у своїй діяльності підпорядкований:

1. Президенту України

2. Головному розпорядникові

3. Кабінету Міністрів України

4. Верховній Раді України

104. В основу діяльності Державної казначейської служби України покладено принцип:

1. Єдиної каси

2. Субсидіарності

3. Консолідації

4. Єдності

105. Як називається казначейський рахунок, на який зараховуються всі доходи бюджету та з якого розподіляються видатки:

1. Об’єднаний

2. Сукупність

3. Єдиний

4. Власний

106. Для обліку операцій за видатками розпорядників коштів призначені рахунки:

1. Особові

2. Зведені особові

3. Поточні

4. Реєстраційні

107. Перевищення видатків бюджету над його доходами з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та повернення їх до бюджету – це:

1. Профіцит бюджету

2. Збалансований бюджет

3. Дефіцит бюджету

4. Незбалансований бюджет

108. Дефіцит виникає внаслідок:

1. Великої кількості бюджетних програм

2. Недосконалості податкової системи

3. Нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат

4. Неправильного планування бюджету

109. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється:

1. Якщо його рівень не перевищує 1% від доходів загального фонду державного бюджету

2. За наявності обґрунтованих джерел його фінансування

3. Якщо його рівень не перевищує 3% від доходів загального фонду державного бюджету

4. Якщо його рівень не перевищує 1% від доходів спеціального фонду державного бюджету

110. Перевищення доходів над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету) – це:

1. Бюджетний профіцит

2. Бюджетний дефіцит

3. Державний борг

4. Державний кредит

111. Бюджетний дефіцит як економічна категорія має:

1. Приблизний розмір

2. Негативний вплив на економіку

3. Конкретний інтервал дії

4. Позитивний вплив на економіку країни

112. Дефіцит бюджету є одним з макроекономічних показників, що характеризують:

1. Якісний рівень виконання бюджету за доходами

2. Якісний рівень виконання бюджету за видатками

3. Якість проведення бюджетної політики

4. Стійкість економічної системи

113. Бюджетний дефіцит:

1. Призводить до зменшення зовнішніх зобов’язань держави

2. Призводить до зменшення внутрішніх зобов’язань держави

3. Призводить до залучення міжнародних кредитів за нижчими відсотковими ставками

4. Значно посилює напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняє зростання позичкового відсотка

114. Високі процентні ставки зумовлюють

1. Позитивний вплив на валютну сферу

2. Зростання цін товарів за кордоном, викликають негативні наслідки на ринку праці

3. Не впливають на стан економіки

4. Зміцнення національної валюти

115. За формою прояву дефіцит є:

1. Вимушений і свідомий

2. Пасивний та активний

3. Відкритий та прихований

4. Структурний та циклічний

116. За причинами виникнення дефіцит поділяється на:

1. Відкритий та прихований

2. Вимушений і свідомий

3. Пасивний та активний

4. Структурний та циклічний

117. За напрямом фінансування дефіцит поділяється на:

1. Відкритий та прихований

2. Вимушений і свідомий

3. Пасивний та активний

4. Структурний та циклічний

118. Однією з найбільших історичних причин дефіциту бюджету в Україні є:

1. Розрив господарсько-економічних зв’язків країн, розпад фінансово-кредитної систем, спад виробництва

2. Відсутність необхідної кількості готівкової маси

3. Неможливість отримання міжнародних кредитів

4. Нераціональна структура бюджетних витрат

119. Джерелами фінансування дефіциту є:

1. Внутрішні позики органів влади АРК

2. Внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування

3. Позики приватних осіб

4. Державні зовнішні та внутрішні позики

120. Чи можуть бути емісійні кошти Національного банку України джерелом фінансування дефіциту державного бюджету?

1. Так

2. Можуть, лише за певних умов

3. Ні

4. Можуть за рішенням Національного банку

121. У разі фінансування дефіциту за рахунок внутрішніх позик шляхом впуску цінних паперів кількість товарів і послуг у галузях економіки України:

1. Збільшується

2. Зменшується

3. Залежить від економічної кон’юнктури

4. Не змінюється

122. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає:

1. Перерозподіл витрат у часі

2. Збільшення процентних ставок

3. Можливість здійснення додаткових витрат без обмеження поточного споживання

4. Збільшення заборгованості держави

123. Державні цінні папери, емітентом яких виступає МФУ, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення НБУ – це:

1. Акції державного підприємства

2. Векселі

3. Облігації внутрішньої державної позики

4. Ваучер

124. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на дефіцит, не дали істотних результатів, оскільки:

1. Невчасно приймався бюджет країни

2. Була нестача міжнародних кредитів

3. Не були пов’язані зі стимулюванням економіки

4. Спостерігалася тенденція до спаду виробництва

125. Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють:

1. Зростання внутрішнього боргу й вартості його обслуговування

2. Зростання внутрішнього боргу

3. Зменшення зовнішнього боргу

4. Спад національного виробництва

126. В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит:

1. Негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави

2. Позитивно впливає на розвиток держави

3. Збільшує доходи бюджету

4. Зумовлює незалежність держави

127. Реформування податкової системи має базуватися на принципі:

1. Фіскальної достатності

2. Поступового збільшення ставок податків

3. Поступового зменшення ставок податків

4. Зменшення податкової бази

128. Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

1. Поліпшити управління державним майном, здійснювати ефективну податкову політику, зменшити витрати виробництва

2. Збільшити податкові ставки, розширити базу оподаткування

3. Зменшити ставки оподаткування, скоротити базу оподаткування

4. Підвищити роль перспективного планування

129. Держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов’язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, якщо вона виступає:

1. Кредитором

2. Позичальником

3. Продавцем

4. Гарантом

130. Ким виступає держава, коли залучаються вільні фінансові ресурси юридичних чи фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб:

1. Кредитором

2. Гарантом

3. Посередником

4. Позичальником

131. Чи можуть позичкові кошти вважатися доходами держави і відображатись в дохідній частині бюджету:

1. Так

2. Ні

3. Так, лише за рішенням Міністерства фінансів України

4. Так, лише за рішення Президента України

132. Державний кредит є:

1. Валовий та розподілений

2. Внутрішній та зовнішній

3. Державний та місцевий

4. Місцевий та цільовий

133. Найпоширенішим видом державних цінних паперів є:

1. Сертифікат

2. Грошові інструменти

3. Облігації

4. Векселі

134. Казначейські зобов’язання (векселі) мають характер боргового зобов’язання, що спрямовуються тільки на покриття:

1. Бюджетного дефіциту

2. Відсотків кредиту

3. Бюджетного профіциту

4. Попереднього кредиту

135. Платники податків сплачують податки та збори у:

1. Готівковій та безготівковій формі

2. Лише готівкою

3. Товарами та послугами

4. Іноземній валюті

136. За своєю економічною сутністю державний кредит – це:

1. Категорія, яка відображає грошові відносини між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями і фізичними особами – з іншого