Випробування приладу
Мета випробування впевнитись, що вимірювальний механізм приладу реагує на зміну вимірюваної величини, органи регулювання приладу здатні виконувати свої функції.
Операція випробовування в певній мірі специфічна і залежить від виду приладу, який повіряється.
У приладах зі світловим показчиком у процесі випробовування перевіряється робота освітлювального пристрою при всіх напругах живлення. Відлікова риска на світловій плямі повинна бути суттєво видна і повинна переміщуватись паралельно поділкам.
В омметрах і фарадметрах перевіряється робота регулюючого пристрою, можливість встановлення стрілки на контрольну поділку шкали.
У процесі випробовування слід впевнитись у відсутності "затирання" рухомої частини приладу.
Покажчик приладу при цьому повинен плавно переміщуватись вздовж шкали без ривків і заїдань. Наявність останніх вказує на те, що рухома частина приладу зачіплюється за нерухому.
Такі прилади непридатні до застосування.
У самопишучих приладах слід впевнитись, що діаграмна стрічка переміщується при всіх швидкостях протяжки, а пристрій запису дає чіткість зображення.
Визначення впливу нахилу
Центр ваги рухомої частини приладу повинен співпадати з його віссю обертання.
Для зрівноваження на рухомій частині, є спеціальні противаги, пересуванням яких досягають бажаного положення центру ваги. Під впливом різних причин центр ваги може зміститись, що приводить до залежності показів від кута нахилу приладу. Тому у всіх приладах не оснащених рівнем, перевіряється вплив нахилу на покази приладу.
Відхилення приладу від позначеного на ньому робочого положення в любому напрямку на нормований кут не повинно викликати зміну показів більше, ніж на значення межі допустимої основної похибки.
Нормований кут нахилу залежить від конструкції приладу, його класу точності, умов застосування.
Прилади з рухомою частиною на підвісі нахиляють на 1°.
Кут нахилу приладів звичайного виконання з підищеною рівновагою до механічних дій складає 5 чи 10°.
Менше значення відповідає приладам зі світловим показом, класу точності 0,2 і вище, переносним приладам з рухомою частиною на розтяжках, самопишучим приладам із записом чорнилом.
Для приладів, врівноважених до механічних дій кут нахилу залежить від класу точності 0,5 – 0,1 переносного виконання – 20°, щитових – 30°; для приладів класів точності 1,5 – 4,0 переносних – 30; щитових – 45°
Для створення відповідних кутів нахилу в лабораторії потрібно мати шаблони з кутами 1, 5, 10, 20, 30 і 45°.
Вплив нахилу допускається визначати як на ввімкненому, так і на не ввімкненому приладі. У приладах з логометричним вимірювальним механізмом вплив нахилу потрібно визначати тільки при ввімкненому приладі.
Визначення кута нахилу проводять наступним чином.
Встановити стрілку приладу на поділку шкали А поблизу її геометричної середини, почергово нахиляють прилад у кожну з чотирьох сторін і відмічають кожний раз його покази А1.
Для кожного випадку знаходять приведену похибку (у процентах) за формулою:
, (11.1)
Аn – нормоване значення шкали приладу. Жодне з отриманих значень не повинне перевищувати межі допустимої основної похибки.