Тема «Хвороби дихальної системи» План

1.Загальна характеристика хвороб дихальної системи.

2.Бронхіти, етіологія, патогенез, морфологічні прояви, ускладнення.

3. Пневмонії,етіологія, види, патогенез.

4.Стадії крупозної пневмонії та можливі ускладнення.

5.Інші хвороби дихальної системи.

6.Рак легенів.

Актуальність теми.

Захворювання органів дихання посідають істотне місце в загальній структурі захворюваності населення ( близько70% випадків захворювання органів дихання спостерігається в осіб працездатного віку), що є однією з найсерйозніших соціально – гігієнічних проблем сучасності.

Особливе місце займає пневмонія. Яка може виникати самостійно або як ускладнення різних захворювань.

Необхідно пам’ятати, що в разі розвитку патологічного процесу в легенях та дихальних шляхах порушується функція не тільки органів дихання , але й інших.

Все це зумовлює важливість знання цієї теми для формування клінічного мислення у студентів, а також майбутньої діяльності медичних сестер.

Навчальна мета:

Знати: визначення, причини виникнення, класифікацію, патологічні зміни, наслідки й ускладнення при бронхіті та пневмонії, а також інших хворобах дихальних шляхів.

Уміти:визначати морфологічні прояви хвороб дихальної системи.

Інформаційний матеріал.

Хвороби органів дихання характеризуються різноманітністю клінічних проявів та патологоанатомічних змін. Це визначається великою кількістю етіологічних чинників, віковими особливостями структури легенів.

У виникненні захворювань органів дихання важливе значення мають бактерії та віруси, які спричиняють у бронхах та легенях хронічні запальні процеси. Особливу роль у виникненні захворювань дихальної системи відіграють хімічні та фізичні агенти, які потрапляють у дихальні шляхи разом із забрудненим повітрям.

Бронхіт

Розрізняють гострий і хронічний бронхіт (Bгоnchitis асиtа, bronchitis сhгоnіса).

Етіологія. Серед етіологічних факторів гострого запалення бронхів першочергового значення надають вірусам і бактеріям, які викликають респіраторні захворювання.

З фізичних факторів слід виділити патогенну дію сухого або холодного повітря, пилу.

З хімічних — вдихання тютюнового диму, парів хлору, окисів азоту.

Розвитку бронхіту сприяє спадкова неспроможність бар'єрних механізмів слизової, недостатність клітинних (фагоцитоз) і гуморальних захисних факторів місцевого значення.

Патогенез. У відповідь на патогенний вплив залози і келихоподібні клітини слизової бронхів посилено продукують слиз. Це призводить до злущування війчастого призматичного епітелію, оголення слизової і проникнення інфекту в стінку бронха.

Гострий бронхіт може бути самостійною нозологічною одиницею або ж вторинним проявом низки інших хвороб (крупозної пневмонії, уремії).

В слизовій бронхів розвиваються майже всі форми катарального запалення — серозне, гнійне, фібринозне, фібринозно-геморагічне, слизове. Інколи можлива деструкція слизової з розвитком виразок. У таких випадках говорять про деструктивно-виразковий бронхіт. Переважання тої чи іншої форми катару залежить від виду патогенного фактора і опірності організму.

Морфологічні зміни. Запалення починається із слизової оболонки (ендобронхіт),

потім переходить на м'язовий шар (ендомезобронхіт) і в термінальній фазі захоплює всі шари (панбронхіт). Звичайно, запальний процес може зупинитись у своєму розвитку на певному шарі.

Ускладнення. Перебіг гострого бронхіту може ускладнитися бронхопневмонією або ж перибронхіальною проміжною пневмонією. Бронхопневмонія здебільшого є результатом аспірації інфікованого слизу у респіраторний відділ легень. Перибронхіальна проміжна пневмонія виникає в результаті переходу запалення не тільки на перибронхіальну, але й на інтерстиціальну тканину.

Серозний і слизовий катари швидко завершуються видужанням. Гнійний, фібринозний і фібринозно-геморагічний катари, а також виразково-дестуктивний бронхіт мають затяжний перебіг і часто переходять у хронічну форму або пневмонію.

Хронічне запалення бронхів( хронічний бронхіт) проявляється у таких формах:

а) хронічний слизовий або гнійний катар з атрофією слизової, кістозним переродженням залоз і метаплазією призматичного епітелію у багатошаровий плоский;

б) хронічне продуктивне запалення з утворенням поліпів з грануляційної тканини (поліпозний хронічний бронхіт);

в) деформація бронха при дозріванні грануляційної тканини, розростання сполучної тканини у м'язовому шарі, склероз і атрофія слизової (деформуючий хронічний бронхіт).

Хронічний бронхіт з тривалим перебігом, крім склеротичних змін, супроводжується дистрофією еластичного, м'язового і хрящового каркасів. Тому під час кашлю, коли різко зростає внутрішньобронхіальний тиск, в ділянках найменшого опору змінена стінка бронха розширюється і вибухає. Так утворюються мішкоподібні бронхоектази. При дифузному розширенні бронха вони мають циліндричну форму.

Хронічні бронхіти завжди супроводжуються порушенням дренажної функції бронхів, що спричиняє затримку їх вмісту у нижніх відділах, закриття просвіту бронхіол і розвиток бронхолегеневих ускладнень (ателектаз, обструктивна емфізема, хронічна пневмонія, пневмофіброз).